Постанова № 72031437, 31.01.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1110/18 Справа № 201/17452/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Петешенкова М.Ю.

Категорія 19

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Петешенкової М.Ю.

суддів - Деркач Н.М., Макарова М.О.

при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 10 жовтня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання недійсними договору іпотеки, визнання недійсною іпотеки з усіма додатковими договорами, договорами про внесення змін доповнень, скасування запису про іпотеку, скасування запису про обтяження (відомості про реєстрацію заборони відчуження об’єктів нерухомого майна), -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним уточненим в ході розгляду справи позовом посилаючись на те, що 29 червня 2005 року між АКБ «ХФБ Банк України», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» та ПАТ «ІФАЗ» був укладений кредитний договір № 365-СВ, за умовами якого ПАТ «Укрсоцбанк» надало, а ПАТ «ІФАЗ» отримало грошові кошти в певній обумовленій договором сумі.

З метою забезпечення зобов’язань, 29 червня 2005 року між ПАТ «ІФАЗ» та ОСОБА_2 в особі представника за дорученням ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, за умовами якого він передав в іпотеку нерухоме майно.

Посилаючись на незгоду укладати та підписувати договір іпотеки без особистого його ознайомлення з усіма умовами договору іпотеки та кредитного договору, про що він вказував як ОСОБА_3, так і представникам відповідача, договір іпотеки був підписаний без його відома та з ним не погоджений.

В обґрунтування своєї правової позиції вказував на невідповідність договору іпотеки вимогам ст.ст. 60, 61 Закону Україхни «Про банки і банківську діяльність», а саме на відсутність в оспорюваному договорі застережень щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення.

Враховуючи викладене, просив визнати недійсним договір іпотеки, укладений 29 червня 2005 року між АКБ «ХФБ Банк України» та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 зареєстрований за № 2856 з усіма додатковими угодами, додатковими договорами, договорами про внесення змін і доповнень; визнати недійсною іпотеку ОСОБА_2 за договором іпотеки від 29 червня 2005 року, з усіма додатковими угодами, додатковими договорами, договорами про внесення змін і доповнень укладеним між АКБ «ХФБ Банк України» та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 зареєстрований за № 2856 за додатковим договором від 27 вересня 2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 зареєстрований за №3153; скасувати запис про іпотеку: 14342212 та запис про обтяження у вигляді заборони відчуження нерухомого майна №14342241 (а.с. 167-168).

Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 10 жовтня 2017 року позов задоволено (а.с.203-205).

Визнано недійсним договір іпотеки від 29 червня 2005 року, укладений між АКБ «ХФБ Банк Україна», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» і ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований за № 2856, з усіма додатковими угодами, додатковими договорами, договорами про внесення змін і доповнень.

Визнано недійсним додатковий договір іпотеки (договір про внесення змін і доповнень) від 27 вересня 2012 року, правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» і ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований за № 3153, з усіма додатковими угодами, додатковими договорами, договорами про внесення змін і доповнень.

Визнано недійсною іпотеку нерухомого майна за адресою: м. Дніпро (Дніпропетровськ), площа Соборна (Жовтнева), будинок 1 (один) за договором іпотеки від 29 червня 2005 року, з усіма додатковими угодами, додатковими договорами, договорами про внесення змін і доповнень, укладеним між АКБ «ХФБ Банк Україна», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» і ОСОБА_2, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованим за № 2856.

Визнано недійсною іпотеку нерухомого майна за адресою: м. Дніпро (Дніпропетровськ), площа Соборна (Жовтнева), будинок 1 (один) за додатковим договором іпотеки (договором про внесення змін і доповнень), укладеним між ПАТ «Укрсоцбанк» і ОСОБА_2, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрованим в реєстрі за № 3153.

Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію іпотеки №14342212 (перенесену до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з Державного реєстру іпотек, реєстраційний № 2135273, дата реєстрації 29 червня 2005 року).

Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію обтяження (заборони) №14342241, (перенесену до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, реєстраційний № 2133371, дата реєстрації 29 червня 2005 року). Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ПАТ «Укрсоцбанк», посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову (а.с. 213-221).

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що при прийнятті рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджується, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Рішення суду першої інстанції не в повному обсязі відповідає вимогам закону.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд виходив з того, що умови спірного договору іпотеки не відповідають вимогам законодавства, порушують права та законні інтереси позивача при його укладанні, що полягає у дисбалансі умов договору та дефекті у питанні дійсного волевиявлення позивача на укладання договорів та наявності необхідного обсягу повноважень у представників, оскільки підписи від імені довірителя в оспорюваних договорах виконані не особисто позивачем, а представником від його імені, що є підставою для визнання останніх недійсними.

Проте повністю погодитися з такими висновками не можна, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником нерухомого майна, що розташоване за адресою: м. Дніпро (м. Дніпропетровськ), площа Соборна (Жовтнева), буд. 1, а саме: адміністративні приміщення – частину будівлі літ. А-3, А1- 4, нежитлові приміщення поз. І, ІІ, ІІІ, 117-133, 217-239, IV, V.316-334, VI, VII, 401-406, VIII у підвалі, на першому, другому, третьому та четвертому поверхах, загальною площею 1 024,5 кв.м., і ганок а{2}, а{3}. приямки а{4}, а{5}, а{6} у загальному користуванні поз. 113-116, 216, 314, ганок а’. (частина будівлі літ. А-3, А1-4, нежитлові приміщення, об’єкт житлової нерухомості: загальна площа: 1 024,5 кв.м.), що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 28 жовтня 2003 року, серія САА №082565, виданим виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради (а.с. 29).

29 червня 2005 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 в особі ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреності від 31 травня 2005 року, посвідченої приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрованої в реєстрі за №7908 (а.с.30), укладений договір іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований за №2856. На договорі приватним нотаріусом здійснено запис про накладення заборони відчуження нерухомого майна (а.с.13-28).

Відповідно до п. 1.2. укладеного договору, іпотека забезпечує сплату виконання позичальником - ПАТ «ІФАЗ» - зобов’язань із повернення кредитних коштів, а також відсотків, комісійних та інших витрат, що належать до сплати відповідно до кредитного договору № 365-СВ від 29 червня 2005 року, укладеного з АКБ «ХФБ Банк України», правонаступником якого є ПАТ «УніКредит Банк», правонаступником якого є відповідач.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо нерухомого майна розташовано за адресою: м. Дніпро (м. Дніпропетровськ), площа Соборна (Жовтнева), буд. 1, відображено, що позивач дійсно є власником нерухомого майна. Також в розділах: «Актуальна інформація про державну реєстрацію іпотеки» та «актуальна інформація про державну реєстрацію обтяжень» відображено, що належне ОСОБА_2 нерухоме майно має обтяження та заборони, підставою для внесення яких є Договір іпотеки, серія та номер: реєстраційний номер 2856, ВСІ 038117-038120, виданий 29 червня 2005 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6, додатковий договір іпотеки, серія та номер: 3153, виданий 27 вересня 2012, видавник: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5

Як вбачається з матеріалів справи, договір іпотеки, укладений 29 червня 2005 року між ПАТ «ІФАЗ» та ОСОБА_2 та всі угоди/договори про внесення змін і доповнень до договору іпотеки №1 від 16 серпня 2006 року, №2 від 27 серпня 2007 року, №3 від 25 липня 2008 року, №4 від 04 грудня 2008 року, №5 від 01 жовтня 2009 року, №6 від 10 грудня 2009 року, №7 від 13 квітня 2010 року, №8 від 02 листопада 2010 року, №9 від 27 січня 2011 року, №11 від 12 серпня 2011року, №12 від 27 вересня 2012 року, були посвідчені нотаріально та підписані від імені ОСОБА_2 його представниками - ОСОБА_3 та ОСОБА_8

Довіреності, на підставі яких діяли представники позивача від 31 травня 2005 року, від 27 червня 2008 року та від 02 квітня 2009 року з питань укладення угоди від імені довірителя (договору купівлі-продажу, займу, застави, іпотеки, страхування, найму, оренди (суборенди) та інші господарські, фінансові та комерційні договори, пов’язані з реалізацією інтересів довірителя) згідно обсягу повноважень наданих довіреністю, з правом підпису відповідних документів (а.с. 30, зворот 144, 145).

Довіреності видавалися строком на три роки та діяли відповідно по 31 травня 2008 року, 27 червня 2011 року та 02 квітня 2011 року, посвідчені приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстровані в реєстрі, довіреності підписані ОСОБА_2 у присутності нотаріуса, особу його встановлено, дієздатність перевірено.

Представництво у цивільному процесі – це правові відносини на підставі яких представник здійснює процесуальні дії від імені та в інтересах особи, яка бере участь у справі, з метою захисту її прав.

Згідно п.2 ч.1 ст.42 ЦПК України (в редакції, що була чинною на момент ухвалення рішення суду) повноваження представників сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, мають бути посвідчені, в тому числі довіреністю фізичної особи.

За змістом ч.2 ст.42 ЦПК України довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на службі, стаціонарному лікуванні чи за рішенням суду, або за місцем його проживання.

Суд першої інстанції, визнавши договір іпотеки недійсним з підстав передбачених ст.ст. 203, 215 ЦК України, в мотивувальній частині рішення посилався на недійсність договору у зв’язку із відсутністю вільного волевиявлення іпотекодавця ОСОБА_2 А.Б.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину, недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Кожна із цих вимог є самостійною підставою для визнання договору не дійсним.

Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Посилаючись на недійсність договору, позивач зазначав про те, що йому невідомі вимоги договору іпотеки, в якому однією стороною він є, про укладення правочину він не знав, та не бажав його укладати і не надавав представникам права на укладання договору іпотеки, що свідчить про відсутність його волевиявлення на укладання даного правочину, оскільки він укладений поза його волею, та вказує на його недійсність.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Зі змісту ст. 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Відповідно до ст. 240 ЦК України представник зобов'язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Він може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє. Представник, який передав своє повноваження іншій особі, повинен повідомити про це особу, яку він представляє, та надати їй необхідні відомості про особу, якій передані відповідні повноваження (замісника). Невиконання цього обов'язку покладає на особу, яка передала повноваження, відповідальність за дії замісника як за свої власні. Правочин, вчинений замісником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

За змістом ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Відповідно до ст. 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Відповідно до ст. ст. 248, 249 ЦК України представництво за довіреністю припиняється у разі скасування довіреності особою, яка її видала. Особа, яка її скасувала повинна негайно повідомити про це представника.

Однак, матеріали справи такого повідомлення представників про скасування довіреностей, не містять.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав вважати, що представники вчиняли дії, всупереч наданих їм довіреністю повноважень, оскільки довіреності на момент укладання спірних правочинів відповідали вимогам чинного законодавства щодо їх нотаріального посвідчення, не були скасовані, а обсяг повноважень представників, передбачених змістом довіреностей відповідав укладеним правочинам.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсним договору іпотеки, з усіма додатковими угодами, додатковими договорами, договорами про внесення змін і доповнень, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що волевиявлення позивача не було спрямоване на передачу в іпотеку належної йому нерухомості для забезпечення виконання ПАТ «ІФАЗ» зобов’язань за кредитним договором, оскільки, укладаючи від імені ОСОБА_2 оспорюваний договір іпотеки, ОСОБА_3 та ОСОБА_8 вийшли за межі наданих їм повноважень за довіреністю.

Крім того, суд першої інстанції залишив поза увагою та не надав належної правової оцінки протоколу № 47 від 10 червня 2005 року засідання Спостереженої ради ВАТ «ІФАЗ», згідно якого вирішено питання про укладення кредитного договору з АКБ «ХФБ Банк Україна», а ОСОБА_2 надав згоду на укладення та підписання договору іпотеки з метою забезпечення виконання зобов'язань ВАТ «ІФАЗ» за кредитним договором. Вказаний протокол підписаний ОСОБА_2 як членом ради ВАТ «Івано-Франківський арматурний завод». Залишені поза увагою суду також протоколи № 54 від 08 серпня 2006 року, № 90 від 24 липня 2008 року, № 90 від 24 грудня 2008 року, № 110 від 29 вересня 2009 року, № 116 від 02 грудня 2009 року, № 120 від 26 березня 2010 року, № 134 від 28 жовтня 2010 року, № 140 від 28 грудня 2010 року, № 152 від 27 травня 2011 року, № 155 від 08 серпня 2011 року, № 178 від 26 вересня 2012 року, які свідчать про надання згоди на укладення та підписання договору іпотеки з АКБ «ХФБ Банк Україна» з метою забезпечення виконання зобов'язань ВАТ «ІФАЗ» за кредитним договором, оскільки підписані ОСОБА_2 як членом ради ВАТ «ІФАЗ» та спростовують посилання позивача на факт необізнаності про укладення правочину.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не встановив у повному обсязі фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, не надав належної оцінки наданим сторонами доказам у їх сукупності, не навів обґрунтованих мотивів щодо недійсності договору іпотеки покладених в основу рішення, в результаті чого дійшов передчасного висновку про задоволення позовних вимог.

З урахуванням вищезазначеного, та на підставі ст. 376 ч. 1 п.п. 1, 2, 4 ЦПК України, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі ст. 141 ЦПК України з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 515,80 грн.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, ч.ч.3-6 ст.147 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» – задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 10 жовтня 2017 року – скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання недійсними договору іпотеки, визнання недійсною іпотеки з усіма додатковими договорами, договорами про внесення змін доповнень, скасування запису про іпотеку, скасування запису про обтяження (відомості про реєстрацію заборони відчуження об’єктів нерухомого майна), відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 515,80 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Судді: М.Ю. Петешенкова

ОСОБА_9

ОСОБА_10