Постанова № 72031394, 31.01.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/400/18 Справа № 207/863/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Лаченкова О.В.

Категорія

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Лаченкової О.В.

суддів - Варенко О.П., Городничої В.С.

при секретарі - Кошара О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17 грудня 2014 року

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа - Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2013 року до Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області надійшов позов Публічного акціонерного товариства «Альфа - Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17 грудня 2014 року позовну заяву задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 (АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства «АльфаБанк», 01001, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 МФО 300346 код ЄДРПОУ 23494714, р/р 37396000000004 заборгованість у сумі 232 185 (двісті тридцять дві тисячі сто вісімдесят п’ять) грн. 48 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17 грудня 2014 року та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

У відповідності до п.8 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року та ч.2 ст.147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв’язку з цим справа підлягає розгляду апеляційним судом Дніпропетровської області в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 25.05.2012 року між ПАТ “Сведбанк” та ПАТ “Дельта Банк” був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами та 15.06.2012 року між ПАТ “Дельта Банк” та ПАТ “Альфа-Банк” був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами.

У зв’язку з чим відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 0310/1007/71-266 від 19.10.2007 року, який був укладений АКБ “ТАС-Комерцбанк” та ОСОБА_3 і права кредитора перейшли до ПАТ “Альфа-Банк”.

19.10.2007 року між АКБ “ТАС-Комерцбанк”, (правонаступник ВАТ “Сведбанк”, далі – ПАТ “Сведбанк”) та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 0310/1007/71-266 від 19.10.2007 року, згідно якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 14 000,00 доларів США. з розрахунку 11,9 % річних за користування кредитом та строк до 18.10.2022 року.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов'язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити відсотки.

Частиною першою ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У порушення зазначених норм закону та умов договору ОСОБА_3 станом на 19.11.2014 року виникла заборгованість в сумі 232 185,48 грн., яка складається з наступного: 170106,86 грн. - заборгованість за кредитом; 47 559,93 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом;14 518,69 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Задовольняючи позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Альфа - Банк», суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_2, оскільки відповідач не виконував взяті на себе зобов’язання та стоном на 19.11.2014 року виникла заборгованість в сумі 232 185,48 грн.

Приведені в апеляційній скарзі доводи, щодо неправомірності набуття права ПАТ «Альфа - Банк» на стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором ґрунтується на припущеннях, оскільки докази, які б свідчили про вказані обставини відсутні в матеріалах справи, а саме: акту приймання-передачі кредитних файлів між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа-Банк», колегія суддів ставиться критично, оскільки 31 січня 2018 року у судовому засіданні апеляційної інстанції було досліджено договір купівлі-продажу прав вимоги укладеного 15.06.2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа-Банк».

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17 грудня 2014 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді О.П.Варенко

ОСОБА_4