Постанова № 72031390, 31.01.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1780/18 Справа № 180/1665/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Варенко О.П.

Категорія 53

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого – Варенко О.П.,

суддів – Городничої В.С., Лаченкової О.В.,

при секретарі - Василенко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу

за апеляційною скаргою Державного професійно-технічного навчального закладу «Марганецький професійний ліцей»

на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2017 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Державного професійно-технічного навчального закладу «Марганецький професійний ліцей» про поновлення на роботі, стягнення оплати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2017 року позивач звернулась до суду з вищезазначеним позовом до відповідача, посилаючись на те, що вона з 24 вересня 1997 року працювала у відповідача на різних посадах, з 31 жовтня 2016 року переведена на посаду майстра виробничого навчання. 31 серпня 2017 року звільнена за ч.1 ст.40 КЗпП, в зв’язку із скороченням штату.

Вважає звільнення безпідставним, оскільки вона має переважне право на залишення на роботі, має вищу кваліфікацію, їй не було запропоновано вакансії, які були на піприємстві. Також відповідач в порушення ст.42 КЗпП України при звільненні за ч.1 ст.40 КЗпП України позбавив її переважного права на залишення на роботі, що надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці та тривалим безперервним стажем роботи в Закладі. Звільнення проведено без звернення до профспілкового комітету.

Позивач просила суд визнати наказ про звільнення незаконним, поновити її на роботі на колишній посаді, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та завдану моральну шкоду в розмірі 5000 грн., яка полягає у втраті нормальних життєвих стосунків, вимушених додаткових зусиллях для організації свого життя.

Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2017 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним наказ Виконуючої обов’язки директора Державного професійно-технічного навчального закладу «Марганецький професійний ліцей» № 199-к/тр від 30 серпня 2017 року про звільнення ОСОБА_2 з посади майстра виробничого навчання.

Поновлено ОСОБА_2 на посаді майстра виробничого навчання Державного професійно-технічного навчального закладу «Марганецький професійний ліцей».

Стягнуто з Державного професійно-технічного навчального закладу «Марганецький професійний ліцей» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 9278 грн.30 коп., з відрахуванням із зазначеної суми обов’язкових податків та платежів, та в рахунок відшкодування моральної шкоди 2000 гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за один місяць в розмірі 5211 грн. 10 коп.

Вирішено питання судових витрат.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з’ясування судом першої інстанції обставин справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 24 вересня 1997 року позивач була прийнята на роботу до Державного професійно-технічного навчального закладу «Марганецький професійний ліцей» на посаду секретаря учбової частини, в подальшому займала різні посади, з 1 листопада 2016 року переведена на посаду майстра виробничого навчання, згідно наказу №148 від 31.10.2016 року.

Наказом № 165 від 24 травня 2017 року внесено зміни до штатного розпису та скорочено чисельність працівників з 1 вересня 2017 року, в тому числі майстер виробничого навчання – 11 штатних одиниць.

30 червня 2017 року ОСОБА_2 попереджено про майбутнє звільнення із займаної посади за п.1 ст.40 КзПП з 31 серпня 2017 року. (ар.с.47)

Наказом № 119-к/тр від 30.08.2017 року ОСОБА_2 з 31.08.2017 року звільнена з посади майстра виробничого навчання за ч. 1 ст. 40 КЗпП України - в зв’язку зі скороченням штату працівників (а.с. 46).

Судом встановлено, що у відповідача працювало два майстри виробничого навчання за спеціальністю – перукар – позивач та ОСОБА_3

ОСОБА_2 має спеціальність перукаря з 1998 року. Має вищу освіту за спеціальністю «Облік і аудит» та диплом молодшого спеціаліста Дніпропетровського індустріально-педагогічного технікуму за спеціальністю «Професійна освіта. Організація обслуговування населення». Працює у відповідача з 1996 року.

Відомостей про освіту, кваліфікацію майстра ОСОБА_3 суду першої інстанції не надано. Із пояснень представника відповідача встановлено, що ОСОБА_3 має спеціальність перукар з 2011 року, працює у відповідача менше 3 років, вищу освіту здобула в червні 2017 року.

На позивача, як члена профспілки, поширюються гарантії встановлені законом. В даному випадку згода профспілки не була отримана відповідачем взагалі, звільнення позивача за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України було проведено без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації, хоча у даному випадку воно є обов’язковим.

На виконання вимог ч.9 ст. 43 КЗпП України суд першої інстанції звернувся до первинної профспілкової організації з питання звільнення ОСОБА_2 з роботи на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України (скорочення штату працівників).

Як вбачається з витягу з протоколу № 10 засідання профспілкового комітету первинної профспілкової організації ПТУ 68 ПГМУ від 30 жовтня 2017 року, профспілкою було відмовлено у дачі згоди на звільнення ОСОБА_2 з роботи на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України.

Всупереч нормам ст. 49-2 КЗпП України позивачу не було запропоновано всіх вакантних посад по навчальному закладу, роботи, яку б вона могла виконувати з урахуванням освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Так, 10 липня 2017 року звільнені завідуюча господарством ОСОБА_4, інспектор відділу кадрів ОСОБА_5 Зазначені посади позивачу не пропонувались.

Факт наявності вакантних посад у відповідача підтверджується наказами про звільнення та прийняття на роботу в період з 30.06.2017 року по 30.08.2017 року та штатним розписом.

Жодна із вакантних посад не була запропонована позивачу в період з дня ознайомлення з наказом № 165 від 24.05.2017 року про скорочення штату працівників і по дату звільнення.

Середньоденна заробітна плата позивача за останні 2 місяці, передуючі звільненню становила 254 грн.20 коп.

На час ухвалення судом першої інстанції рішення ОСОБА_2 не працювала 57 робочих днів (вересень – 21 день, жовтень – 21 день, листопад – 15 днів).

Позивачу при звільнені виплачена вихідна допомога в розмірі середнього заробітку в сумі 5211 грн. 10 коп.

В зв’язку з порушенням конституційного права позивача на працю, вона перенесла моральні страждання, які виразились у втраті нормальних життєвих зв’язків, додаткових зусиллях для організації свого життя.

Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції, керуючись ст.ст. 40, 42, 43, 49-2, 235, 237-1 КЗпП України, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що при скороченні штату роботодавець віддав перевагу працівникам з більш високою продуктивністю праці, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки тим самим відповідач порушив умови Колективного договору Марганецького професійного ліцею. Згідно п.11 розділу «Трудові відносини», переважне право на продовження трудового договору надається більш досвідченим працівникам, які відпрацювали не менше 10 років.

Судом встановлено, що на час звільнення ОСОБА_2 мала майже двадцятирічний стаж роботи у Марганецькому професійному ліцеї, вона займала керуючі посади та зарекомендувала себе як відповідальний працівник, тому безумовно мала переважні права при скороченні штату працівників.

Більш того, первинна профспілкова організація не надала згоду на звільнення позивача, що також свідчить про незаконність та протиправність дій роботодавця. Висновок органу профспілки достатньо обґрунтований та вмотивований не тільки нормами трудового законодавства, а й фактичними обставинами справи, тому доводи апеляційної скарги в цій частині підлягають відхиленню.

Посилання апелянта на те, що ним було дотримано вимоги ст.49-2 КЗпП також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 були запропоновані не всі вакантні посади, наявні на підприємстві на час її звільнення, тому власник не може вважатися таким, що належно виконав вимоги трудового законодавства. Оскільки обов’язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч.3 ст. 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обовязок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з’явились на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Враховуючи рівень освіти, стаж роботи та характер займаних посад позивача, не можуть бути прийняті до уваги необґрунтовані посилання відповідача на те, що ОСОБА_2 не відповідала жодній з вакантних посад.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а передбачених ст. 376 ЦПК України підстав для скасування судового рішення колегією суддів не встановлено, тому оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державного професійно-технічного навчального закладу «Марганецький професійний ліцей» – залишити без задоволення.

Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2017 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: О.П.Варенко

Судді: В.С.Городнича

ОСОБА_6