Постанова № 72028800, 05.02.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Міхненко С.Д.

Суддя-доповідач:Шевчук С.М.

ПОСТАНОВА

іменем України

"05" лютого 2018 р. Справа № 283/1864/17

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шевчук С.М.

суддів: Мацького Є.М.

Шидловського В.Б.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Коростенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на постанову Малинського районного суду Житомирської області від "07" листопада 2017 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Коростенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про зобов'язання вчинити певні дії , -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Малинського районного суду Житомирської області від 07 листопада 2017 року адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Зобов'язано Коростенське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області розглянути подану ОСОБА_3 заяву про призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку на п'ять років, згідно статті 55 Закону України « Про статус та соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи » та додані до неї документи та прийняти відповідне рішення з урахуванням того, що ОСОБА_3 належить до особи потерпілої від Чорнобильської катастрофи ( категорія 4 ) та має право на користування пільгами (в тому рахунку і правом на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 5 років з 18.08.2017 року), встановленими Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ».

Вважаючи, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Житомирського апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить назване рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

На підтвердження доводів апеляційної скарги відповідач зазначив, що для підтвердження статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи позивач надав посвідчення 4 категорії потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи, видане Малинською районною державною адміністрацією, що суперечить Постановам Кабінету Міністрів України від 25.08.1992р. №501 та від 20.01.1997р. №51 "Про порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та п. 4 ст. 65 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" де передбачено, що видача посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи здійснюється обласними державними адміністраціями, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у вересні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Коростенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення йому пенсії на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку, встановленого Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на 5 років відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Листом №3964/03.2 від 12.09.2017 року відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах з підстав видачі посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи Малинською райдержадміністрацією, а не обласною державною адміністрацією, як вимагає норма ст. 65 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Вважаючи своє право на пенсійне забезпечення порушеним, позивач звернувся до суду з позовом.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та наявні у справі докази, колегія суддів встановила таке.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або надається їм право на одержання пенсій на підставах, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

Відповідно до абзацу 1 статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.

Згідно пункту 2 ч. 3 статті 55 зазначеного Закону особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на З роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 5 років.

Особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіоекологічного контролю за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки та додатково на 1 рік за 3 роки проживання або роботи, але не більше 5 років.

При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Водночас, обумовлена норма закону передбачає, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 58 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058- IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV) Пенсійний фонд України є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати.

Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'' визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 ( із змінами внесеними постановою правління Пенсійного фонду України 30.07.2015 № 13-2) (далі- Порядок №22-1). До заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:

1. Паспорт і довідку податкової адміністрації про присвоєння ідентифікаційного номера або копію сторінки паспорта з позначкою про те. що особа має право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера;

2. Документи про стаж (трудову книжку, військовий квиток, диплом про навчання

тощо);

3. Довідку про заробітну плату особи за 60 місяців страхового стажу підряд до 01.07.2000 року;

4. Документи про місце проживання (реєстрації) особи.

5. Документи, які засвідчують особливий статус особи

Відповідно до пункту 2.14. Порядку № 22-1 за документ, який засвідчує, що особі надано статус особи, яка проживає, працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського, приймається копія відповідного посвідчення встановленого зразка або інший документ, який підтверджує проживання, роботу (навчання) особи на території такого населеного пункту.

При прийманні документів орган, що призначає пенсію перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів.

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

З наведеного слідує, що для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивач зобов'язаний подати пенсійному органу документ, який засвідчують особливий статус особи - посвідчення громадянина, який постійно проживав на території зони посиленого радіоекологічного контролю у 1988-1992роках.

Орган, що призначає пенсію при прийманні документів вправі перевірити його зміст і належне оформлення.

Відповідно до частини 4 статті 65 "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (редакції станом на дату видачі позивачу райдержадміністрацією посвідчення -07.09.1995року) видача посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи провадиться Міністерством у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС України, Радою Міністрів Республіки Крим, державними адміністраціями областей, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Постанови КМ України N 501 від 25 серпня 1992 р. (чинної на момент видачі названого посвідчення) та Постанови КМ України від 20.01.1997 року №51 "Про порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" видача посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи провадиться державними адміністраціями областей.

За таких обставин, беззаперечно органом до повноважень якого віднесено видачу обумовлених посвідчень є обласні державні адміністрації.

Відповідно до Постанови КМ України від 23 липня 1991 р. N106 населений пункт смт. Буча Київської області відносились до зони посиленого радіологічного контролю.

Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 р. № 76-VIII внесено зміни до Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", а саме ст. 2 виключено зону посиленого радіологічного контролю. Цим же Законом статті 2 (визначення категорії зон радіоактивних забруднених територій) та 23 (Компенсації та пільги громадянам, віднесеним до категорії 4) Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виключено.

З наведеного слідує, що населений пункт у якому проживав позивач з моменту прийняття названого закону втратив правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

У зв'язку з виключенням обумовленої території проживання позивача із переліку територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, позивач позбавлений можливості отримати посвідчення особи постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до існуючого порядку.

Відтак, позивач фізично позбавлений можливості виправити виявлений відповідачем недолік у виданому йому посвідченні.

Однак, вирішуючи даний спір колегія суддів враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

При прийнятті рішень, вчиненні дій суб'єкти владних повноважень повинні діяти таким чином, що б був дотриманий необхідний баланс між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, дія ( ст. 2 КАС України).

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до п.2 ч.1 ст.9 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є, зокрема потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Пунктом 4 частини 1 статті 11 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року проживали або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Згідно з пункту 4 частини 1 статті 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", для встановлення пільг і компенсацій визначається така категорія осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Частиною 3 ст.15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

З матеріалів справи, вбачається, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1. (а. с. 4). Він є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, як особа, яка постійно проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 виданим 07.09.1995 року Малинською районною державною адміністрацією (а. с. 8). Встановлено, що позивач з 1983 року по даний час проживає в с. Слобідка Малинського району відповідно до довідки, виданої виконавчим комітетом Слобідської сільської ради від 17 серпня 2017 року. ( а.с.12). В період часу з 02 вересня 1988 року по 20 листопада 1992 року ОСОБА_3 працював у радгоспі « Київський », який знаходиться в см.т Буча та проживав в даному населеному пункті по вул. Радгоспній ,7 (приміщення гуртожитку), що підтверджується копією трудової книжки позивача та актом, складеним депутатом Бучанської міської ради від 30 серпня 2017 року. ( а.с. 11). Крім того, факт проживання та роботи в зоні посиленого радіоекологічного контролю підтверджується копією трудової книжки (а.с. 13-15).

Отож, з наведених доказів слідує, що позивач належить до особи потерпілої від Чорнобильської катастрофи 4 категорії. Згідно абз.4 ст.14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивач станом на 01.01.1993року прожив або відпрацював у зоні посиленого радіологічного контролю більше чотирьох років.

Таким чином, наведені обставини підтверджують те, що позивач є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи та має право на користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема, правом на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій та свідчить про безпідставність вказаної відмови відповідача у її призначенні пенсії та недотриманні відповідачем необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, дія.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків, що бездіяльність відповідача є протиправною та порушує конституційне право позивача на соціальний захист.

Стосовно доводів апеляційної скарги щодо неправильного розподілу судового збору, колегія суддів зазначає наступне.

Так, частинами 1, 2 ст. 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Доводи відповідача про відсутність коштів для сплати судового збору при задоволенні позовних вимог позивача, суд вважає необґрунтованими, оскільки в даному випадку йдеться про стягнення судових витрат по справі на користь позивача, а процесуальні норми не передбачають звільнення суб'єкта владних повноважень від їх сплати внаслідок задоволення позову.

Так як позивачем при поданні адміністративного позову сплачено судовий збір у сумі 640,00 грн, позивачу необхідно присудити судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на правильність прийнятого рішення, яке постановлене із дотриманням судом норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Коростенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, постанову Малинського районного суду Житомирської області від "07" листопада 2017 р. - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя С.М. Шевчук

судді: Є.М. Мацький

В.Б. Шидловський

Повне судове рішення складено "06" лютого 2018 р.