Постанова № 72028492, 01.02.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/1139/17

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

за участі секретаря - Скоріної Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦМОРСЕРВИС» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦМОРСЕРВИС» до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «СПЕЦМОРСЕРВИС» (далі - ТОВ «СПЕЦМОРСЕРВИС») звернулось до суду першої інстанції з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - ГУ ДФС у Миколаївській області) в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01 березня 2017 року за №0001111404 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 2 771 056,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 692 761,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «СПЕЦМОРСЕРВИС» наголошувало на дотриманні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та на дотриманні вимог Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що виразилось у належному оформленні господарських операцій, виконання яких не визнається органом доходів та зборів.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції погодився з позицією контролюючого органу про відсутність факту реального здійснення господарських операцій, укладених позивачем з його контрагентами та дійшов висновку про спрямованість спірних операцій лише на отримання податкової вигоди шляхом декларування податкового кредиту та зменшення своїх зобов'язань перед державним бюджетом.

Суд першої інстанції у своєму рішенні зосередив увагу на тому, що надані для підтвердження проведення господарських операцій первинні документи не фіксують факт їх здійснення, не місять їх зміст та обсяг, економічно не обґрунтовують необхідність отримання відповідних послуг для провадження господарської діяльності.

Позивач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, зазначив про неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для її вирішення, про невідповідність висновків суду, встановленим обставинам справи, про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

ТОВ «СПЕЦМОРСЕРВИС» в апеляційній скарзі ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та про ухвалення нового про задоволення позову.

У доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що первинні документи, які були надані до перевірки контролюючому органу, засвідчують факт здійснення господарських операцій, мають усі необхідні реквізити, передбачені вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У відзиві на апеляційну скаргу представник ГУ ДФС у Миколаївській області, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, вказує на те, що контролюючим органом вірно зроблено висновок про відсутність факту реального здійснення господарських операцій, укладених позивачем з його контрагентами.

Крім того, представник суб'єкта владних повноважень вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, ґрунтуються лише на суб'єктивній думці апелянта та не спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції.

У зв'язку з неприбуттям жодного з учасників справи у судове засідання належним чином повідомлених про дату, час і місце судового засідання, справа розглянута в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог статті 311 КАС України.

Перевіривши правильність встановлення судом першої інстанції обставин справи, а також додержання норм матеріального і процесуального права, проаналізувавши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для її задоволення огляду на наступне.

Так, судом першої інстанції встановлено, що основним видом діяльності ТОВ «СПЕЦМОРСЕРВИС» є надання в оренду водних транспортних засобів.

Актом ГУ ДФС у Миколаївській області «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість» встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198, п.200.1, п.200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 2 771 056,00 грн.

На думку контролюючого органу, ці порушення виразились в тому, що надані до перевірки акти виконаних робіт, складені ТОВ «АФЕНСО», ТОВ «ПРОКСІ ІНДДАСТРІАЛ» та ТОВ «МІЛЕНІУМ-ІНДУСТРІАЛ-СЕРВІС» не можуть вважатися документами для підтвердження даних податкового обліку і звітності та відповідно не повинні відображатись у бухгалтерському обліку підприємства.

Отже, оскільки позивач не підтвердив придбання від наведених вище контрагентів послуг щодо його консультування з ведення податкового та бухгалтерського обліку, юридичних питань та інших послуг, він не має право на формування податкового кредиту, відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001111404 від 01 березня 2017 року, яким ТОВ «СПЕЦМОРСЕРВИС» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2 771 056,00 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі - 692 761,00 грн.

Проаналізувавши кожну господарську операцію позивача з переліченими вище контрагентами, суд першої інстанції погодився з правовою позицією суб'єкта владних повноважень про відсутність у ТОВ «СПЕЦМОРСЕРВИС» права на формування податкового кредиту, оскільки не підтверджений факт придбання послуг та встановлено, що придбані послуги не призначені для використання у господарської діяльності платника податків.

Колегія суддів, перевіривши встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи, проведену ним оцінку доказів, кваліфікацію спірних правовідносин за нормами матеріального права та зіставивши цей аналіз з доводами апеляційної скарги, дійшла висновку про правосудність судового рішення на наступних підставах.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, з огляду на викладене, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо вона спричинила реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового Кодексу України

Відповідно до п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення, зокрема операцій з придбанням послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами.

Відповідно до п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Викладений аналіз норм Податкового кодексу свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Із аналізу господарських операцій позивача, що був проведений контролюючим органом, вбачається, що позивач 09 серпня 2015 року уклав договір з ТОВ «МІЛЕНІУМ-ІНДУСТРІАЛ-СЕРВІС» на консультаційне обслуговування по веденню податкового обліку та бухгалтерського обліку, на організацію консультування з юридичних питань, на організацію експертиз проектів угод, контрактів та ведення його ділової документації.

За умовами даного договору результати надання послуг оформлюються актом виконаних робіт, який Виконавець складає в кінці кожного місяця.

Зазначені роботи повинні були надаватися виконавцем до 31 грудня 2015 року.

Водночас, попри те, що дія даного договору не закінчилась, ТОВ «СПЕЦМОРСЕРВИС» 19 вересня 2015 року укладає аналогічний договір з тим же самим контрагентом.

Найменування послуг, які надає Виконавець Замовнику, є ідентичними, що зазначені в попередньому договорі.

Даний договір також діє до 31 грудня 2015 року.

За вказані послуги замовник сплатив виконавцю 4 380 990,00 грн., з яких ПДВ складає - 730 165,00 грн.

Основним видом діяльності виконавця послуг - ТОВ «Міленіум-індустріал-сервіс» є оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.

Контролюючий орган проаналізував діяльність ТОВ «МІЛЕНІУМ-ІНДУСТРІАЛ-СЕРВІС» за спірний період та встановив, що даний платник податків здійснював основний вид своєї діяльності, а саме придбавав та реалізовував відповідні товари.

Виключення складав тільки позивач, якому даний платник податків надавав юридичні послуги.

В актах виконаних робіт № 32 від 31 жовтня 2015 року, № 52 від 30 листопада 2015 року, № 63 та №75 від 31 грудня 2015 року Виконавець зазначив, що здійснив складання та експертизу проектів угод, контрактів та ведення ділової документації, консультування по веденню податкового та бухгалтерського обліку, консультування з юридичних питань.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі.

ТОВ «Міленіум-індустріал-сервіс» виписало на адресу позивача податкові накладні № 6 від 30 листопада 2015 року, № 15 від 31 грудня 2015 року, № 18 від 31 грудня 2015 року на суму 4 380 990,00 грн. та рахунки-фактури, акти виконаних робіт.

З контрагентом ТОВ «АФЕНСО» позивач уклав договір про надання послуг №05/01 від 05 січня 2016 року, відповідно до якого він як Замовник доручає ТОВ «Афенсо» як Виконавцю здійснювати його консультаційне обслуговування.

Виконавець приймає на себе виконання наступних видів обслуговування: консультація з питань ведення податкового та бухгалтерського обліку, з юридичних питань, експертиза проектів угод, контрактів та ведення ділової документації.

Дані послуги Виконавець зобов'язувався надавати Замовнику до 31 грудня 2016 року.

Вид діяльності ТОВ «Афенсо» - неспеціалізована оптова торгівля, чисельність працюючих - 1 особа.

Акти виконаних робіт № 4 від 29 січня 2016 року, № 11 від 29 лютого 2016 року, №11 від 31 березня 2016 року, № 35 від 29 квітня 2016 року, свідчать, що Виконавець надав Замовнику за окремими дорученнями послуги з організації та здійснення адміністрування та контролю дотримання, в межах чинного законодавства, встановленого порядку виконання послуг для Замовника підрядними організаціями по кількості та якості.

Також проведено інструктажі робітників підрядних організацій, що здійснюють відправлення та приймання ТМЦ за дорученням Замовника, про порядок оформлення таких операцій. Були виготовлені висновки про списання матеріальних цінностей, надані юридичні послуги, проведена експертиза проектів, угод, контрактів на загальну суму.

За зазначені послуги Замовник оплатив Виконавцю - 7 409 000 грн.

ТОВ «Афенсо», у свою чергу, виписало на адресу позивача податкові накладні: №6 від 29 січня 2016 року, № 15 від 29 лютого 2016 року, № 19 від 31 березня 2016 року, №10 від 29 квітня 2016 року, рахунки-фактури.

Послуги надавались з січня по квітень 2016 року.

Із аналізу господарської діяльності ТОВ «Афенсо» вбачається, що з січня по квітень 2016 року воно відображає операції придбання та продажу товарів різноманітного призначення, тобто займається своїм основним видом діяльності, виключення складає тільки надання консультаційних та юридичних послуг позивачу.

Не дочекавшись закінчення дії договору з ТОВ «Афенсо», позивач уклав аналогічний договір з контрагентом ТОВ «ПРОКСІ ІНДАСТРІАЛ».

Так, відповідно до договору про надання послуг № 02/2016 від 03 лютого 2016 року, він як Замовник доручає, а ТОВ «ПРОКСІ ІНДАСТРІАЛ» як Виконавець здійснює консультаційне обслуговування: з питань контрактів та ведення ділової документації, ведення податкового та бухгалтерського обліку, юридичних питань, експертиз проектів угод, контрактів.

Даний договір вступав в силу з моменту його підписання та діяв до 31 грудня 2016 року.

ТОВ «ПРОКСІ ІНДАСТРІАЛ» в якому працює одна особа та основна діяльність якого неспеціалізована оптова торгівля, надавало консультативні послуги з ведення бухгалтерського та податкового обліку, а також послуги з адміністрування та контролю дотримання порядку надання послуг Замовнику підрядними організаціями за кількістю та якістю.

З 29 лютого 2016 року по 31 травня 2016 року ТОВ «ПРОКСІ ІНДАСТРІАЛ» було надано 4 послуги на загальну суму 4 836 348,00 грн.

Виконавцем послуг були виписані податкові накладні № 1 від 29 лютого 2016 року, № 4 від 31 березня 2016 року, № 5 від 29 квітня 2016 року, № 3 від 31 травня 2016 року, рахунки-фактури, акти виконаних робіт на суму 4 836 348,00 грн.

Колегія суддів вважає вірними доводи суду першої інстанції, що надані до перевірки контрагентами акти виконаних робіт не розкривають суті наданих послуг, не містять інформацію щодо механізму їх надання.

В наданих до перевірки актах виконаних робіт не зазначено, в якому обсязі були надані послуги, відсутній розрахунок цих послуг: не надані щомісячні акти приймання-здачі послуг, звіти про роботу, проекти документів, судові акти тощо. Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та сплата грошових коштів не можуть слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутністю факту придбання відповідного активу.

Для підтвердження формування податкового кредиту з ТОВ «ПРОКСІ ІНДАСТРІАЛ», позивач надав суду, виготовлений останнім звіт про надання послуг щодо консультування Замовника з питання контролю за технічним станом суден в експлуатації: підготовка судна до експлуатації, консультація по питанню нагляду і контролю за судами, по питанню підготовки і надання плавзаходів до Регістра, переобладнання плавзасобів згідно з вимогами правил Регістра, консультування по питанням контролю за витратами палива і економія матеріалів, профілактика роботи механізмів і витрати ПММ на суднах, консультації за виконанням підрядними організаціями бункеровки суден.

Суд першої інстанції, досліджуючи достовірність наданої послуги встановив, що вказаний звіт є частково відображенням Керівництва по технічної експлуатації суден внутрішнього водного транспорту РД 212.0182-02, який міститься в мережі Інтернет російською мовою. Також інші консультації є відображенням статті в мережі Інтернет «Теория корабля»(російською мовою).

Беручи до уваги вказані обставини, а також обставини того, що ТОВ «СПЕЦМОРСЕРВИС» мало лише одного покупця, якому надавались послуги оренди водних транспортних засобів, слід вважати обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що надані послуги не пов'язані з господарською діяльністю позивача, не спричинили реальні зміни його майнового стану, не призвели до збільшення контрагентів - покупців та не вплинули на отримання ним прибутку.

Слід також погодитися з результатом дослідження суду першої інстанції, що звіт про наданні послуги ТОВ «Міленіум-індустріал-сервіс» це переписані вимоги Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», офіційні листи органу доходів та зборів, витяги Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку за № 88 та наказу Міністерства фінансів Про затвердження Методичних рекомендацій щодо облікової. політики підприємства та внесення змін до деяких наказів Міністерства фінансів України № 635 від 27 червня 2013 року.

Окрім того, Виконавцем у звіті зазначено, що проводилась оцінка 29 контрактів, але яких саме в звіті не зазначено.

Позивач позбавив суд першої інстанції дослідити реальність проведеної роботи, оскільки не надав контракти за якими проводилась аналітичні дослідження Виконавцем, що дало підстави для обґрунтованого сумніву про наявність цих контрактів.

Аналіз звіту про надані послуги ТОВ «Афенсо» свідчить про те, що він містить інформацію про загальну кількість технічного флоту в портах України (т.1 а.с.220), про роботу з проектною та технічної документацією плавкрана «ПК-15», вимоги безпеки при зварювальних роботах, експлуатація обладнання, правила пожежної безпеки, техніки безпеки, сварка секцій у дощ та сніг.

Отже, вказаний звіт містить зовсім іншу інформацію, ніж зазначено у податкових накладних, рахунках-фактурах, актах виконаних робіт.

Окрім того, за договором про надання послуг між вказаними суб'єктами господарювання не вбачається замовлення таких послуг.

Понад те, слід зауважити, що аналіз договорів про надання послуг з наведеними вище контрагентами, свідчить про надання останніми, одних і тих же послуг і практично в один і той же період.

Так, не дочекавшись закінчення строку договору з ТОВ «Афенсо», позивач укладає договір на ті ж самі послуги з ТОВ «ПРОКСІ ІНДАСТРІАЛ».

Підсумовуючи викладене, слід погодитись з висновком суду першої інстанції, що позивач не довів належними та допустимим доказами необхідність для здійснення такої господарської діяльності, не обґрунтував вартість спірних послуг, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету.

Апелянт, обґрунтовуючи свої доводи вважає, що основним критерієм для того, щоб вважати правочин нікчемним або невиконаним є його недійсність, встановлена законом, а не акт податкової перевірки, тобто контролюючий орган самостійно поза судовою процедурою визнав договори нікчемними.

Такий довід апелянта, на думку колегії суддів, суперечить загальним принципам податкового законодавства, адже для встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції.

Так, відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів, за змістом пункту 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Також апелянт стверджує про те, що його первинна документація про прийняття послуг від контрагентів, складена відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку за № 88.

Суд апеляційної інстанції проводячи порівняльний аналіз господарської діяльності позивача та вплив на цю діяльність отриманих послуг на загальну суму 16 626 338,00 грн., встановив, що відсутня визначальна ознака господарської операції, а саме не відбулись реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

До того ж, апелянт звернув увагу на те, що ним не отримувався запит контролюючого органу щодо надання пояснень та їх документального підтвердження, а тому проведення податкової перевірки є незаконним.

Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що в процесі судового розгляду справи у суді першої інстанції, позивач на цьому не наголошував, будь-яких доказів з цього приводу не надавав.

Натомість, як слідує з матеріалів справи, перевірка, що проведена ГУ ДФС у Миколаївській області була виїзною, проведена з відома директора ТОВ «СПЕЦМОРСЕРВИС», якому особисто було вручено направлення на перевірку.

Будь-яких зауважень щодо відсутності підстав для проведення позапланового перевірочного заходу, директор товариства не висловлював, допустив посадових осіб контролюючого органу до перевірки і тільки після отримання результатів перевірки, з'явилось з боку платника податків зауваження щодо неотримання запиту на надання документів.

З огляду на викладене та беручи до уваги встановлені суб'єктом владних повноважень порушення позивачем податкового законодавства, слід зробити висновок про те, що він не може бути звільнений від фінансової відповідальності за скоєні податкові правопорушення, навіть за умови неотримання ним запиту на надання інформації.

Суд апеляційної інстанції, відповідно до статті 316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Беручи до уваги, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам наведеної норми права, є всі підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦМОРСЕРВИС» - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦМОРСЕРВИС» до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, в порядку статті 328 КАС України, безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення судового рішення.

Доповідач - суддя І.О. Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова