Постанова № 72028489, 06.02.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2018 р.м.ОдесаСправа № 522/23102/17

Категорія: 3.3 Головуючий в 1 інстанції: Кравчук Т.С.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.,

суддів - Запорожана Д.В.,

- Яковлєва О.В.,

при секретарі - Гошуренко Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на постанову Приморського районного суду м.Одеси від 08 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_6 про примусове видворення та затримання з метою ідентифікації,-

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2017 року Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області (далі - ГУ ДМС в Одеській області, позивач) звернулося з адміністративним позовом до громадянина В’єтнаму ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач) про примусове видворення з України громадянина В’єтнаму ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та затримання громадянина В’єтнаму ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України строком на 6 місяців.

В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що відповідач порушує міграційне законодавство України, ухиляється від добровільного виїзду за межі України після закінчення терміну перебування, проживає в Україні без документів на право проживання в Україні, не має постійного місця проживання та законного джерела існування, а тому ДМС звернулось до суду з відповідними позовними вимогами.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2017 року адміністративний позов Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про примусове видворення за межі території України та затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України - задоволено.

Суд примусово видворив з України громадянина В`єтнаму ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та затримав громадянина В`єтнаму ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України строком на 6 місяців.

Також допущено негайне виконання постанови суду.

Не погоджуючись з даним судовим рішенням, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

06.12.2017 року співробітниками УБЗПТЛ ГУНП в Одеській області за адресою вул. Івана та Юрія Липи, 60 було виявлено громадянина В’єтнаму ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, та доставлено до приміщення ГУ ДМС України в Одеській області.

Після проведення перевірки було встановлено, що громадянин В’єтнаму ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, порушив правила перебування іноземців в Україні, а саме проживання без документів на право проживання в Україні.

Зі слів іноземця, громадянин В’єтнаму ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, прибув до України у листопаді 2017 року з метою працевлаштування нелегально поза пунктом пропуску ДПС України. Після потрапляння на територію України приїхав до м. Одеса для подальшого нелегального прямування до країн Європи.

На даний час громадянин В’єтнаму ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, на території України перебуває незаконно, постійного місця проживання та законного джерела існування не має.

Проте, громадянин В’єтнаму ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, з відповідною заявою, а також з заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту в Україні до ГУ ДМС України в Одеській області не звертався, відповідного бажання під час опитування не виявив, жертвою торгівлі людьми себе не вважає.

06.12.2017 року співробітником ГУ ДМС України в Одеській області було складено протокол про адміністративне затримання № 000014 за частиною 2 статті 263 КУпАП ч. 11 ст.259 КУпАП.

06.12.2017 року за порушення ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КупАП), що виразилось в порушенні правил перебування іноземців в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні стосовно В’єтнаму ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, складено протокол про адміністративне правопорушення ПР МОД № 000063 та постановою про накладення адміністративного стягнення від 07.12.2017 року ПН МОД № 000063 був притягнутий до адміністративної відповідальності в розмірі 510 грн.

06.12.2017 року ГУ ДМС України в Одеській області було прийняте рішення про примусове повернення в країну походження громадянина В’єтнаму ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, та зобов'язано його покинути територію України у термін до 07.12.2017 року.

У визначений термін громадянин В’єтнаму ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, з території України не виїхав.

Враховуючи той факт, що відповідач досі не покинув території України, ГУ ДМС України в Одеській області звернулося до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив міграційне законодавство України, ухилявся від виїзду за межі України після закінчення терміну перебування, проживання в Україні без документів на право проживання в Україні, відсутності у громадянина В’єтнаму ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, постійного місця проживання та законного джерела існування.

Колегія суддів не погоджується з вищевказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, в апеляційній скарзі апелянт наполягає на тому, що не ухилявся від виконання рішення про примусове повернення, оскільки протягом усього терміну - одна доба, який надавався для виконання цього рішення, був позбавлений волі, що унеможливлювало його виконання.

Спірні правовідносини, які виникли в даній справі регулюються Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22 вересня 2011 року № 3773-VІ (далі - Закон №3773).

Відповідно до ч.3 ст.3 Закону №3773 іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Згідно з п. 14 ст. 1 Закону №3773, нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

Пунктом 2 ст.25 цього Закону передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування в Україні або які не можуть виконати обов'язок виїзду з України, не пізніше дня закінчення відповідного строку їх перебування у зв'язку з відсутністю коштів або втратою паспортного документа, можуть добровільно повернутися в країну походження або третю країну, у тому числі за сприяння міжнародних організацій.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №3773 "іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України)…".

Відповідно до статті 30 Закону №3773 центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.

Частиною 2 ст.289 КАС України встановлено, що за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів:

1) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України;

2) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

3) взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації;

4) зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

Таким чином, аналізуючи викладені норми права, колегія суддів прийшла до висновку, що однією з підстав для примусового видворення з України іноземця, на підставі прийнятої постанови адміністративного суду, є рішення про примусове повернення, яке не виконано іноземцем в установлений строк без поважних причин.

Колегія суддів апеляційного адміністративного суду з огляду на вищевикладене дійшла висновку про відсутність порушень статті 30 Закону №3773 з боку відповідача, враховуючи наступне.

06.12.2017 року Головним управлінням ДМС України в Одеській області було прийняте рішення про примусове повернення в країну походження громадянина В’єтнаму ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов'язано його покинути територію України у термін до 07.12.2017 року. Тобто, на виїзд до В’єтнаму відповідачу було надано одну добу, що є неможливим, враховуючи, що між Україною та В’єтнамом немає прямого авіасполучення.

До того ж, є обґрунтованим довід апелянта про те, що він фізично не міг виконати рішення суб'єкта владних повноважень, оскільки протягом усього строку, який надавався йому для залишення України, був затриманий, що підтверджується протоколом про адміністративне затримання від 06.12.2017 року (а.с. 19).

Отже, суд першої інстанції помилково не звернув уваги на вказані обставини та дійшов передчасного висновку про наявність підстав для примусового видворення за межі території України громадянина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1

Крім того, у суду першої інстанції не було обґрунтованих підстав для висновків, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення та буде перешкоджати проведенню процедури видворення або існує ризик його втечі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, внаслідок чого невірно застосував норми матеріального права, тому відповідно до ст. 317 КАС України судове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити.

Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2017 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_6 про примусове видворення та затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України залишити без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення складено 06.02.2018 року.

Головуючий: Т.М.Танасогло

Суддя: Д.В.Запорожан

Суддя: О.В.Яковлєв