Постанова № 72028462, 30.01.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/5157/17

Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Григорова А.М.

суддів: Подобайло З.Г. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Павленко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2017, суддя Кухар М.Д., , повний текст складено 18.12.17 по справі № 820/5157/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАПОЛІС ІНВЕСТ ПЛЮС"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕГАПОЛІС ІНВЕСТ ПЛЮС" з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області в якому просить суд:

- скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області №0000731412 від 31.10.2017, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 2 431 186,00 грн. (у тому числі 1 877 735 грн. основного платежу та 553 451 грн. штрафних санкцій);

- скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області №0000741412 від 31.10.2017, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 611 258,50 грн. (у тому числі 2 086 732 грн. основного платежу та 524 526,50 грн. штрафних санкцій).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки, викладені в акті позапланової виїзної перевірки від 04.10.2017 №14371/20-40-14-12-11/36456228, є помилковими, засновані на хибних судженнях суб'єкта владних повноважень та не відповідають обставинам справи, а тому спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2017 р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАПОЛІС ІНВЕСТ ПЛЮС" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено. Скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області №0000731412 від 31.10.2017 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 2 431 186,00 грн. (у тому числі 1 877 735 грн. основного платежу та 553 451 грн. штрафних санкцій). Скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області №0000741412 від 31.10.2017 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 611 258,50 грн. (у тому числі 2 086 732 грн. основного платежу та 524 526,50 грн. штрафних санкцій).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління ДФС у Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій зазначає, що при винесенні постанови Харківським окружним адміністративним судом не дотримано вимоги ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості судового рішення, що у свою чергу обумовлює звернення з даною апеляційною скаргою та порушення перед Харківським апеляційним адміністративним судом вимог про скасування такої постанови і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. Вказують, що в ході проведення перевірки представлених ТОВ «Мегаполіс Інвест Плюс» первинних документів, бухгалтерського та податкового обліку, аналізу укладених правочинів, які висвітлюють взаємовідносини ТОВ «Мегаполіс Інвест Плюс» з контрагентами-постачальниками : ТОВ " Форесто Транс", ТОВ " Хімстандарт", ТОВ "Бест-Тренд", ТОВ " ТК "Центр-Холдинг", ТОВ " Прайм Індастрі", ТОВ "Грандфлай", ТОВ "ТК "СК-Груп", ТОВ " Грандфлай", ТОВ " Фараон Буд", ТОВ " Дніпрбізнес-Ойл" та ТОВ " Енергоаудит Плюс", зазначеними в пп.3.3п.3 на предмет відповідності господарських операцій діючому законодавству, встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій з придбання підприємством ТОВ «Мегаполіс Інвест Плюс» товарно-матеріальних цінностей та послуг. На підставі вищевикладеного просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2017 по справі № 820/3157/17 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржено.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, а тому підлягають задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області на підставі наказу № 4977 від 21.09.2017 проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс Інвест Плюс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2017. Результати перевірки викладені в акті №14371/20-40-14-12-11/36456228 від 04.10.2017.

За наслідками перевірки контролюючим органом встановлено порушення ТОВ «Мегаполіс Інвест Плюс»:

1. п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України внаслідок неправомірного визначення показників Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну 1 877 735 гри., в тому числі за 2015 рік на суму 770 833 гри., за 3 квартал 2016 року 249 998 грн., за 4 квартал 2016 року на суму 856 904 грн.

2. пп. «а» п. 198.1. абзаців першого і другого пп. 198.3 ст. 198. та п.201.1. п.201.7 ст.201 Податкового Кодексу України, що призвело до: заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету, у розмірі 2 086 732 грн., в тому числі на 150 000 грн. за січень 2015 року, за лютий 2015 року на 360 грн., на 349 858 грн. за квітень 2015 року, на 190 138 грн. за липень 2015 року, на 166 485 грн. за жовтень 2015 року, на 277 775 грн. за вересень 2016 року, на 514 020 грн. за жовтень 2016 року, на 438 096 грн. за листопад 2016 року.

3. п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого порушено терміни реєстрації податкових накладних (розрахунків коригувань) у Єдиному реєстрі податкових накладних за період жовтень, грудень 2015 року на загальну суму ПДВ 179 250.92 грн., в тому числі: з перевищенням терміну реєстрації до 15 календарних днів на суму 179 250,92 грн.

4. розділів 1-3 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 р. №1020. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2011р. за № 46/18784. наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 р. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 р. за №111/26556, п. 176.2 ст.176 П Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI зі змінами та доповненнями, а саме: включення до зазначених податкових розрахунків сум виплачених доходів за надані послуги та придбані ТМЦ протягом 2015 року.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки позивач надав до контролюючого органу заперечення, що стосувались визначених порушень п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. «а» п. 198.1. абзаців першого і другого пп. 198.3 ст. 198. та п.201.1. п.201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, проте рішенням ГУ ДФС у Харківській області від 26.10.2017 № 21766/10/20-40-14-12-18 висновки акту залишено без змін.

На підставі зазначених висновків контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000731412 від 31.10.2017, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 2431186,00 грн., а також податкове повідомлення-рішення №0000741412 від 31.10.2017, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2611258,50 грн.

Судом встановлено, що підставою для встановлення вказаних висновків та винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугував викладений в акті перевірки висновок відповідача про нереальність господарських операцій Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс Інвест Плюс» із контрагентами у перевіряємий період.

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно із п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

В пп. «б» п.187.1 ст.187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема: дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

При цьому, згідно із пп. «а» п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В абз.2 п.198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11ст.201 цього Кодексу.

В свою чергу, відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Положенням п.138.1 ст.138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п.п.138.4, 138.6 - 138.9, пп.пп.138.10.2 - 138.10.4 п.138.10, п.138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з п.138.5, пп.пп.138.10.5, 138.10.6 п.138.10, п.п.138.11, 138.12 цієї статті, п.140.1 ст.140 і ст.141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у п.138.3 цієї статті та у ст.139 цього Кодексу.

Згідно із абз.1 п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених р. II цього Кодексу.

Пунктом 138.8 ст.138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

В пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Поряд із цим, відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі Закон №996). Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ч.1 ст.2 Закону №996).

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Отже, при дослідженні факту здійснення господарської операції мають досліджуватись відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. При цьому, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, п.1.1 р.1 Положення №88 про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (далі Положення № 88) передбачено, що дане положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Відповідно до п.1.2 Положення №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктом 2.1 р.2 Положення №88 встановлено порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (п.2.2 р.2 Положення №88).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, податковий кредит. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Як наслідок, суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, транспортно-супровідні документи тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавство.

Позивачем в підтвердження реальності проведення операцій до суду надані наступні копії документів.

Із матеріалів справи вбачається, що за договором №ФТ 290/08 від 29.08.2016 про надання рекламних послуг із додатками ТОВ «Форесто Транс» зобов'язалось надати ТОВ «Мегаполіс Інвест Плюс» послуги з розміщення реклами загальною вартістю 1 166 652,00 грн., в тому числі ПДВ - 194 442 грн. На підтвердження реальності вказаного правочину позивачем надано до матеріалів справи фотозвіти до договору №ФТ 290/08 на проведення рекламної компанії, акти надання послуг, податкові накладні №1 від 08.09.2016, №2 від 08.09.2016, №3 від 08.09.2016, №4 від 08.09.2016, №5 від 08.09.2016, №26 від 26.09.2016, №27 від 26.09.2016, №28 від 23.09.2016, зареєстровані в єдиному реєстрі податкових накладних, а також акти приймання-передачі рекламних послуг щодо подальшої реалізації рекламних послуг замовникам позивача. Як вбачається з бухгалтерської довідки позивача від 27.11.2017 про фінансовий звіт операцій, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс Інвест Плюс» отримало у вересні 2016 року дохід від надання послуг з розміщення реклами із залученням ТОВ «Форесто Транс» у розмірі 67141,96 грн.

За договором №ХМ-3004 від 30.04.2015 про надання рекламних послуг із додатками ТОВ «Хімстандарт» зобов'язалось надати ТОВ «Мегаполіс Інвест Плюс» послуги з розміщення реклами загальною вартістю 1 140 828 грн., в тому числі ПДВ - 190 138 грн. На підтвердження реальності вказаного правочину позивачем надано до матеріалів справи фотозвіти до договору № ХМ-3004 на проведення рекламної компанії, акти надання послуг, податкові накладні №4 від 01.07.2015, №5 від 01.07.2015, №6 від 01.07.2015, №7 від 01.07.2015, №8 від 01.07.2015, №9 від 01.07.2015, №10 від 01.07.2015, №11 від 01.07.2015, №12 від 01.07.2015, №13 від 01.07.2015, зареєстровані в єдиному реєстрі податкових накладних. Як вбачається з бухгалтерської довідки позивача від 27.11.2017 про фінансовий звіт операцій, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс Інвест Плюс» отримало у липні 2015 року дохід від надання послуг з розміщення реклами із залученням ТОВ «Хімстандарт» у розмірі 71115,00 грн.

За договором №БТ 28/09/01 від 28.09.2016 про надання рекламних послуг із додатками ТОВ «Бест-Тренд» зобов'язалось надати ТОВ «Мегаполіс Інвест Плюс» послуги з розміщення реклами загальною вартістю 2 239 836грн., в тому числі ПДВ - 373 306 грн. На підтвердження реальності вказаного правочину позивачем надано до матеріалів справи фотозвіти до договору № БТ 28/09/01 на проведення рекламної компанії, акти надання послуг, податкові накладні №8 від 13.10.2016, №9 від 13.10.2016, №10 від 13.10.2016, №11 від 13.10.2016, №17 від 13.10.2016, №18 від 13.10.2016, №19 від 13.10.2016, №73 від 20.10.2016, №74 від 20.10.2016, №75 від 20.10.2016, №76 від 20.10.2016, №77 від 20.10.2016, №78 від 20.10.2016, зареєстровані в єдиному реєстрі податкових накладних, а також акти приймання-передачі рекламних послуг щодо подальшої реалізації рекламних послуг замовникам позивача. Як вбачається з бухгалтерської довідки позивача від 27.11.2017 про фінансовий звіт операцій, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс Інвест Плюс» отримало у жовтні 2016 року дохід від надання послуг з розміщення реклами із залученням ТОВ «Бест Тренд» у розмірі 65657,35 грн.

За договором №ЦХ 26/04 від 26.04.2016 про надання рекламних послуг із додатками ТОВ «ТК «Центр-Холдинг» зобов'язалось надати ТОВ «Мегаполіс Інвест Плюс» послуги з розміщення реклами загальною вартістю 500 000 грн., в тому числі ПДВ - 83 333 грн. На підтвердження реальності вказаного правочину позивачем надано до матеріалів справи фотозвіти до договору № ЦХ 26/04 на проведення рекламної компанії, акти надання послуг, податкові накладні №160 від 15.09.2016, №161 від 15.09.2016, №162 від 15.09.2016, №163 від 15.09.2016, №330 від 30.09.2016, зареєстровані в єдиному реєстрі податкових накладних, а також акти приймання-передачі рекламних послуг щодо подальшої реалізації рекламних послуг замовникам позивача. Як вбачається з бухгалтерської довідки позивача від 27.11.2017 про фінансовий звіт операцій, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс Інвест Плюс» отримало у вересні 2016 року дохід від надання послуг з розміщення реклами із залученням ТОВ «ТК «Центр-Холдинг» у розмірі 71022,00 грн.

За договором № 29/09/01 від 29.09.2016 про надання рекламних послуг із додатками ТОВ «Прайм Індастрі» зобов'язалось надати ТОВ «Мегаполіс Інвест Плюс» послуги з розміщення реклами загальною вартістю 844 284 грн., в тому числі ПДВ - 140 714 грн. На підтвердження реальності вказаного правочину позивачем надано до матеріалів справи фотозвіти до договору на проведення рекламної компанії, акти надання послуг, податкові накладні №16 від 03.10.2016, №17 від 03.10.2016, №25 від 03.10.2016, №26 від 03.10.2016, №27 від 03.10.2016, зареєстровані в єдиному реєстрі податкових накладних, а також акти приймання-передачі рекламних послуг щодо подальшої реалізації рекламних послуг замовникам позивача. Як вбачається з бухгалтерської довідки позивача від 27.11.2017 про фінансовий звіт операцій, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс Інвест Плюс» отримало у жовтні 2016 року дохід від надання послуг з розміщення реклами із залученням ТОВ «Прайм Індастрі» у розмірі 66404,43 грн.

За договором №ГФ 10/1 від 20.10.2016 про надання рекламних послуг із додатками ТОВ «Грандфлай» зобов'язалось надати ТОВ «Мегаполіс Інвест Плюс» послуги з розміщення реклами загальною вартістю 1 747 176 грн., в тому числі ПДВ - 291 196 грн. На підтвердження реальності вказаного правочину позивачем надано до матеріалів справи фотозвіти до договору на проведення рекламної компанії, акти надання послуг, податкові накладні №1 від 01.11.2016, №2 від 01.11.2016, №3 від 01.11.2016, №5 від 01.11.2016, №6 від 01.11.2016, №7 від 01.11.2016, №8 від 01.11.2016, №9 від 01.11.2016, №10 від 01.11.2016, №11 від 01.11.2016, №12 від 01.11.2016, зареєстровані в єдиному реєстрі податкових накладних, а також акти приймання-передачі рекламних послуг щодо подальшої реалізації рекламних послуг замовникам позивача. Як вбачається з бухгалтерської довідки позивача від 27.11.2017 про фінансовий звіт операцій, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс Інвест Плюс» отримало у листопаді 2016 року дохід від надання послуг з розміщення реклами із залученням ТОВ «Грандфлай» у розмірі 60230,18 грн.

За договором №01/10-15 від 01.10.2015 про надання рекламних послуг із додатками ТОВ «ТК «СК-Груп» зобов'язалось надати ТОВ «Мегаполіс Інвест Плюс» послуги з розміщення реклами загальною вартістю 998 910 грн., в тому числі ПДВ - 166 485 грн. На підтвердження реальності вказаного правочину позивачем надано до матеріалів справи фотозвіти до договору на проведення рекламної компанії, акти надання послуг, податкові накладні №20 від 01.10.2015, №40 від 12.10.2015, №41 від 12.10.2015, №47 від 19.10.2015, №48 від 19.10.2015, №49 від 19.10.2015, №50 від 19.10.2015, зареєстровані в єдиному реєстрі податкових накладних, а також акти приймання-передачі рекламних послуг щодо подальшої реалізації рекламних послуг замовникам позивача. Як вбачається з бухгалтерської довідки позивача від 27.11.2017 про фінансовий звіт операцій, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс Інвест Плюс» отримало у жовтні 2015 року дохід від надання послуг з розміщення реклами із залученням ТОВ «ТК «СК-Груп» у розмірі 89967,03грн.

За договором № ФБ 31/10 від 31.10.2016 про надання рекламних послуг із додатками ТОВ «Фараон Буд» зобов'язалось надати ТОВ «Мегаполіс Інвест Плюс» послуги з розміщення реклами загальною вартістю 881 400 грн., в тому числі ПДВ - 146 900 грн. На підтвердження реальності вказаного правочину позивачем надано до матеріалів справи фотозвіти до договору на проведення рекламної компанії, акти надання послуг, податкові накладні №1013011 від 30.11.2016, №1023011 від 30.11.2016, №1033011 від 30.11.2016, №1043011 від 30.11.2016, №1053011 від 30.11.2016, №1063011 від 30.11.2016, №1073011 від 30.11.2016, №1083011 від 30.11.2016, №1093011 від 30.11.2016, №1103011 від 30.11.2016, зареєстровані в єдиному реєстрі податкових накладних, а також акти приймання-передачі рекламних послуг щодо подальшої реалізації рекламних послуг замовникам позивача. Як вбачається з бухгалтерської довідки позивача від 27.11.2017 про фінансовий звіт операцій, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс Інвест Плюс» отримало у листопад 2016 року дохід від надання послуг з розміщення реклами із залученням ТОВ «Фараон Буд» у розмірі 35073,96 грн.

За договором №013003 від 30.03.2015 про надання рекламних послуг із додатками ТОВ «Дніпробізнес-Ойл» зобов'язалось надати ТОВ «Мегаполіс Інвест Плюс» послуги з розміщення реклами загальною вартістю 2 099 148 грн., в тому числі ПДВ - 349 858 грн. На підтвердження реальності вказаного правочину позивачем надано до матеріалів справи фотозвіти до договору на проведення рекламної компанії, акти надання послуг, податкові накладні №26 від 30.04.2015, №27 від 30.04.2015, №28 від 30.04.2015, №29 від 30.04.2015, №30 від 30.04.2015, №31 від 30.04.2015, №32 від 30.04.2015, №33 від 30.04.2015, №34 від 30.04.2015, №35 від 30.04.2015, зареєстровані в єдиному реєстрі податкових накладних, а також акти приймання-передачі рекламних послуг щодо подальшої реалізації рекламних послуг замовникам позивача. Як вбачається з бухгалтерської довідки позивача від 27.11.2017 про фінансовий звіт операцій, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс Інвест Плюс» отримало у квітні 2015 року дохід від надання послуг з розміщення реклами із залученням ТОВ «Дніпробізнес-Ойл» у розмірі 89745,10 грн.

За договором № ЕП-10від 30.10.2014 про надання рекламних послуг із додатками ТОВ «Енергоаудит Плюс» зобов'язалось надати ТОВ «Мегаполіс Інвест Плюс» послуги з розміщення реклами загальною вартістю 900 000грн., в тому числі ПДВ - 150 000 грн. На підтвердження реальності вказаного правочину позивачем надано до матеріалів справи фотозвіти до договору на проведення рекламної компанії, акти надання послуг, податкові накладні №142 від 28.01.2015, №143 від 28.01.2015, №144 від 31.01.2015, зареєстровані в єдиному реєстрі податкових накладних, а також акти приймання-передачі рекламних послуг щодо подальшої реалізації рекламних послуг замовникам позивача. Як вбачається з бухгалтерської довідки позивача від 27.11.2017 про фінансовий звіт операцій, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс Інвест Плюс» отримало у січні 2015 року дохід від надання послуг з розміщення реклами із залученням ТОВ «Енергоаудит Плюс» у розмірі 62051,39 грн.

Як вбачається з пояснень відповідача, в суді апеляційної інстанції, відповідач сам факт надання позивачу послуг не заперечує. З пояснень представника Головного управління ДФС у Харківській області надані позивачу послуги не могли бути надані зазначеними контрагентами.

Зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку контролюючого органу в акті перевірки відсутні.

Щодо посилання відповідача на нереальність господарських операцій платника податків із його контрагентами, зазначеними в акті податкової перевірки (ТОВ «Хімстандарт», ТОВ «Енергоаудит Плюс», ТОВ «Дніпробізнес-Ойл», ТОВ «Фараон Буд», ТОВ «Торгівельна Компанія «СК-Груп», ТОВ «Торговельна Компанія «Центр-Холдинг», ТОВ «Форесто Транс», ТОВ «Прайм Індастрі», ТОВ «Грандфлай», ТОВ «Бест-Тренд»), суд зазначає, що надана відповідачем податкова інформація не містить будь-яких фактичних даних щодо порушення ТОВ «Мегаполіс Інвест Плюс» норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби.

Відсутність у податкового органу інформації про об'єкти оподаткування чи про укладені третіми особами договірні відносини не є достатньою підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства. Викладена в акті податкової перевірки та досліджена в ході судового розгляду податкова інформація свідчить, що органами державної фіскальної служби первинні документи контрагентів позивача не досліджувались.

Щодо посилань відповідача на відсутність інформації про транспортування товарів за договорами позивача з контрагентами, колегія суддів зазначає наступне.

ТТН не є обов'язковим первинним документом, що складається під час здійснення господарської операції з поставки товару, а є первинним документом, що лише підтверджує операції учасників транспортних перевезень (вантажовідправника, вантажотримувача, перевізника), тому її відсутність у покупця товару за наявності належних первинних документів, що підтверджують поставку та оприбуткування товару, не може бути самостійною підставою для висновку про безтоварний характер господарської операцій з поставки товару в цілому.

Колегія суддів зазначає, що згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

В свою чергу, сама по собі відсутність ТТН не є достатнім аргументом, який доводить нереальність господарської операції. Наявність або відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням або порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

Щодо посилань відповідача в апеляційній скарзі як на підставу відсутності реальності операцій позивача та контрагентів на відсутнтість у контрагентів необхідних умов для здійснення господарських операцій, а саме майна, земельних ділянок, складських приміщень, транспортних засобів, відсутність необхідної для здійснення господарської діяльності кількості працівників, відсутність документів в підтвердження фінансово господарської діяльності контрагентів, відсутність документів підтверджуючих рівень освіти, кваліфікації, професійних знань працівників контрагентів, а також щодо невідповідності номенклатури виконаних робіт та об'єкта на якому виконувались роботи, вказаної у податковій накладній номенклатурі зазначеній в акті виконаних робіт, колегія суддів зазначає наступне.

Наведені відповідачем обставини, з урахуванням наданим позивачем документів, не свідчать про відсутність реальності проведених операцій між позивачем та контрагентами .

Доводи відповідача здебільшого ґрунтуються на припущеннях податкового органу.

Дані посилання є підставами у сумніві реальності операцій та не свідчать про відсутність операцій, дані яких об'єктивно не спростовані.

Щодо посилань відповідача в акті перевірки та апеляційній скарзі на те, що згідно з даними системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС наявне завищення податкового кредиту ТОВ «Мегаполіс Інвест Плюс» порівняно з даними контрагента ТОВ «Прайм Індастрі» за жовтень 2016 року в сумі 140 714 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Дане твердження відповідача обумовлене, як визначено в акті перевірки не визнанням звітності контрагента податковою, але цей факт жодним чином не свідчить про нереальність господарських операцій та не виконання цих операцій контрагентом.

При цьому колегія суддів зазначає, що фактів віднесення сум до податкового кредити Головним управлінням ДФС у Харківській області по не зареєстрованим податковим накладним не встановлено.

Крім того колегія суддів зазначає, що в даному випадку предметом позову є рекламні послуги, які надавалися контрагентами,в підтвердження виконання яких надані фотографії, а не поставка товарів, .

Колегія суддів зазначає, що позивач є відокремленою юридичною особою від своїх контрагентів, а тому не може нести податкову відповідальність за відсутності вини, оскільки це б порушувало конституційний принцип індивідуального характеру відповідальності.

Чинне станом на час виникнення спірних правовідносин законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування, чи формувати валові витрати.

Колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Такий підхід узгоджується також з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України"). Також, слід врахувати позицію Європейського суду з прав людини у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Отже, подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Згідно частини другої статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

Сукупність наданих позивачем документів свідчать про правомірність ведення позивачем податкового обліку, а відповідачем в свою чергу не надано документів які б спростовували надані позивачем докази.

На підставі вищевикладеного у суду відсутні підстави вважати доведеним факт порушень позивачем податкового законодавства.

Відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагентів.

Надані позивачем документи в підтвердження операцій проведених з контрагентами належними доказами відповідачем не спростовані.

Враховуючи викладене, податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 15.09.2017 №0000431412 та №0000441412 підлягають скасуванню, а позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс Інвест Плюс» - задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Жодні доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Крім того колегія суддів зазначає, що ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.01.2018 року задоволено клопотання Головного управління ДФС у Харківській області про відстрочення сплати судового збору. В зв'язку з чим, відповідна сума збору підлягає стягненню до бюджету.

Керуючись ст. 139 КАС України, колегія суддів вважає необхідним стягнути з Головного управління ДФС у Харківській області судовий збір у розмірі виходячи з характеру спору 83 200 грн. 34 коп.

Керуючись ст.ст. 243, 246, 250, 308, 310, п. 1 ч.1 ст. 315, 316, 321, 322, 325, 326, Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2017 по справі № 820/5157/17 залишити без змін.

Стягнути до Державного бюджету ( стягувачем є Державна судова адміністрація, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві, код банку отримувача 820019, рахунок 31215256700001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір в розмірі 83 200 грн. 34 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)А.М. ГригоровСудді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло Л.В. Тацій Повний текст постанови складено 05.02.2018.