Постанова № 72028289, 01.02.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/11534/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Носа С.П., Яворського І.О.

з участю секретаря судового засідання: Джули В.М.

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: Горана Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року (ухвалена головуючим-суддею Матуляком Я.П., час ухвалення рішення 13 год 56 хв у м. Івано-Франківську, повний текст складений 30.10.2017) за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

У вересні 2017 року Фізична особа-підприємець (далі - ФОП) ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій Головного управління (далі - ГУ) ДФС в Івано-Франківській області № 0006221407 від 04.08.2017.

Позов мотивований запереченням самого факту реалізації алкогольних напоїв на розлив на місці. Стосовно роздрібної торгівлі алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни, такий факт також не мав місце. Щодо продажу тютюнових виробів за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін, позивач зазначає, що контролюючим органом в ході проведення перевірки не вірно було встановлено, що реалізовувались сигарети за ціною 24,50 грн, натомість видатковою накладною від 24.06.2017, виписаною ТзОВ «Тедіс Україна», підтверджується факт реалізації сигарет за ціною виробника 25,50 грн, а тому з урахуванням акцизного податку 5 %, реалізація сигарет по ціні 26,75 грн була вчинена без порушень.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.10.2017 позов було задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення про застосування фінансових санкцій № 0006221407 від 04.08.2017 в частині застосування фінансових санкцій в розмірі 16 800 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, ГУ ДФС в Івано-Франківській області подало апеляційну скаргу, яку мотивує тим, що оскаржуване судове рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що на підтвердження вчинених суб'єктом господарювання порушень, посадовими особами контролюючого органу був складений акт про результати фактичної перевірки, який є беззаперечним доказом зафіксованих у ньому порушень, на підставі якого було винесене оспорюване рішення. Інші докази податковий орган надати суду не міг. При цьому, видаткова накладна за № ФР17-000066427 від 24.06.2017 не може бути беззаперечним доказом того, що на момент проведення фактичної перевірки 19.07.2017 у господарській одиниці позивача в реалізації знаходився та був проданий тютюновий виріб марки «Честерфілд Блу» з максимальною роздрібною ціною, визначеною виробником на рівні 25,50 грн, а не 24,50 грн, як було зафіксовано в акті перевірки, оскільки з урахуванням терміну придатності тютюнових виробів такі могли бути закуплені позивачем і до 24.06.2017. Тому просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.10.2017 та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта Горана Р.В., який підтримав апеляційну скаргу, позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що 19.07.2017 посадовими особами ГУ ДФС в Івано-Франківській області на підставі направлення на проведення фактичної перевірки дотримання суб'єктами господарювання здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками № 1266 та № 1267 від 17.07.2017 та наказу № 1192 від 17.07.2017 було проведено фактичну перевірку крамниці «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою : АДРЕСА_1, ФОП ОСОБА_1, за результатами якої складено акт № 090149 від 19.07.2017.

Перевіркою встановлено порушення вимог статті 18 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», що полягало у роздрібній торгівлі тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробником таких тютюнових виробів, зокрема, реалізація однієї пачки сигарет марки «Честерфілд», виробника ПрАТ «Філіп Морріс Україна», акцизна марка ТВ ЗФ 16/4 072552, виготовлена 09.01.2017, із ціною, вказаною на пачці 24,50 грн х 5 % акцизного податку = 25,73 грн, а фактично реалізовано по ціні 26,75 грн.; вимог постанови Кабінету Міністрів України № 957 від 30.10.2008 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв», що полягало у роздрібній торгівлі коньяком за цінами, нижчими від встановлених мінімальних роздрібних цін на такі напої, зокрема встановлено реалізацію однієї пляшки коньяку «Шабський» 0,5 л, 3*, 40 % по ціні 86,00 грн, згідно контрольної стрічки № 351 за 09.12.2016, в той час коли мінімальна роздрібна ціна на коньяк 3*, 40 %, 0,5 л становить 104,90 грн; вимог ст.15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та пункту 22 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 854 від 30.07.1996, що полягало у продажі алкогольних напоїв (вина) на розлив для споживання на місці без дозволу суб'єктом господарювання, який не має статусу суб'єкта господарювання у сфері громадського харчування або спеціального відділу, що має статус суб'єкта господарювання громадського харчування з універсальним асортиментом товарів.

04.08.2017 на підставі акта перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0006221407, яким до ФОП ОСОБА_1 було застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу у розмірі 26 800,00 грн, а саме : за продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці підприємством, яке не має статусу суб'єкта господарювання громадського - 6 800,00 грн, за роздрібну торгівлю алкогольними напоями по цінам, нижчим за встановлені мінімальні роздрібні ціни на такі напої - 10 000,00 грн, за роздрібну торгівлю тютюновими виробами по цінам, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби - 10 000,00 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на момент здійснення фактичної перевірки максимальна роздрібна ціна на пачку сигарет «Честерфілд Блу» була визначена виробником на рівні 25,50 грн, що підтверджується видатковою накладною за № ФР17-000066427 від 24.06.2017, виданою постачальником ТзОВ «Тедіс Україна», а тому граничною роздрібною ціною сигарет цієї марки є 26,77 грн, що відповідає належній ціні їх реалізації та вказує на протиправність застосування до позивача фінансових санкцій в цій частині. Також, відповідачем було встановлено факт продажу алкогольних напоїв на розлив, проте, у даному випадку відсутня друга ознака, яка має визначальне значення для кваліфікації порушення закріпленого у ст.15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», зокрема, споживання таких напоїв на місці. Крім того, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем було доведений факт реалізації суб'єктом господарювання алкогольної продукції за цінами нижчими ніж нормативно встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої, що підтверджується витягом з баз даних АІС «Податки».

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Щодо застосування до позивача фінансової санкції у вигляді штрафу у розмірі 10000,00 грн за роздрібну торгівлю тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, колегія суддів зазначає наступне.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон - 481/95-ВР).

У статті першій Закону № 481/95-ВР визначено, що роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.

Статтею 11-1 Закону № 481/95-ВР врегульовано питання щодо максимальної роздрібної ціни тютюнових виробів.

Відповідно до вищевказаної статті, встановлена виробником або імпортером максимальна роздрібна ціна на тютюнові вироби наноситься на пачку, коробку або сувенірну коробку тютюнових виробів разом з датою їх виготовлення. Максимальна роздрібна ціна за пачку, коробку або сувенірну коробку наноситься визначеним виробником способом у визначеному виробником місці і складається з її цифрового виразу та скороченого найменування грошової одиниці України. Дата виготовлення наноситься визначеним виробником способом у визначеному виробником місці і складається із шести цифр, перші дві з яких означають день, наступні дві - місяць, останні дві - рік такої дати. Нанесення максимальної роздрібної ціни та дати виготовлення на упаковку тютюнових виробів, призначених для вивезення (експортування) за межі митної території України, здійснюється згідно з умовами відповідної угоди на експорт.

При цьому, відповідно до підпункту 14.1.106 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), максимальні роздрібні ціни - ціни, встановлені на підакцизні товари (продукцію з урахуванням усіх видів податків (зборів). Акцизний податок з реалізованих суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів не включається до максимальної роздрібної ціни.

Максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари (продукцію) встановлюються виробниками або імпортерами товарів (продукції) шляхом декларування таких цін у порядку, встановленому цим Кодексом. Продаж суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, на які встановлюються максимальні роздрібні ціни, не може здійснюватися за цінами, вищими за максимальні роздрібні ціни, збільшені на суму акцизного податку з роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

В свою чергу, акцизний податок - це непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції) (підпункт 14.1.4 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Підпунктом 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 ПК України передбачено, що об'єктами оподаткування акцизним податком є операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Згідно п.п.214.1.4 п.214.1 ст.214 ПК України, базою оподаткування акцизним податком, у разі обчислення податку із застосуванням адвалорних ставок, є вартість (з податком на додану вартість та без урахування акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до п.п.213.1.9 п.213.1 ст.213 цього Кодексу.

Пунктом 215.1 статті 215 ПК України передбачено, що до підакцизних товарів належать, зокрема, тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну.

Відповідно до п.п.215.3.10 п.215.3 ст.215 ПК України, для пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, реалізованих відповідно до п.п.213.1.9 п.213.1 ст.213 цього Кодексу, ставка податку становить 5 відсотків.

З урахуванням викладеного вище, сума акцизного податку з роздрібної реалізації розраховується з вартості тютюнових виробів, що не перевищує їх максимальну роздрібну ціну, встановлену виробником (імпортером), яка зазначена на пачці.

Частиною другою статті 17 Закону № 481/95-ВР передбачено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі роздрібної торгівлі тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів, збільшеними на суми акцизного податку з реалізації через роздрібну торговельну мережу тютюнових виробів, - 100 відсотків вартості наявних у суб'єкта господарювання тютюнових виробів, але не менше 10 000 гривень.

Як убачається з матеріалів справи, в акті про проведення фактичної перевірки представники контролюючого органу зазначили, що 19.07.2017 в крамниці «ІНФОРМАЦІЯ_1», у якій здійснює господарську діяльність позивач, було реалізовано сигарети марки «Честерфілд Блу», виробник ПрАТ «Філіп морріс Україні», акцизна марка ТВ ЗФ 16/4 072552, виготовлена 09.01.2017 із ціною, вказаною на пачці 24,50 грн х 5% акцизного податку = 25,73 грн. Проте, фактично реалізовано по ціні 26,75 грн.

Даючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта в цій частині, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 80.4 статті 80 ПК України передбачено, що перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі п.п.20.1.9 п.20.1 ст.20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.

Форму і зміст розрахункових документів, які повинні видаватися при здійсненні розрахунків суб'єктами господарювання для підтвердження факту продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, ресторанного господарства та послуг, а також комерційними агентами банків та небанківськими фінансовими установами при прийманні готівки для подальшого її переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування, за винятком програмно-технічних комплексів самообслуговування, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів, та розрахунків при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, визначено Положенням про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого Міністерством фінансів України № 13 від 21.01.2016 (далі - Положення).

Розділ ІІ вказаного Положення стосується фіскального касового чеку на товари (послуги).

Згідно п.1 розділу ІІ Положення, фіскальний касовий чек на товари (послуги) (далі - касовий чек) - це розрахунковий документ, надрукований реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги).

Як видно з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на спростування висновків, викладених в акті перевірки, позивачем було долучено видаткову накладну №Р17-000066427 від 24.06.2017, видану постачальником ТОВ «Тедіс Україна», яка підтверджує, що момент здійснення фактичної перевірки максимальна роздрібна ціна на пачку сигарет марки «Честерфілд Блу» була визначена виробником на рівні 25,50 грн.

Покликання апелянта на те, що продавець продав саме пачку сигарет марки «Честерфілд» з акцизною маркою ТВ ЗФ 16/4 072552 за ціною 26,75 грн не беруться апеляційним судом до уваги, оскільки даний факт не підтверджений жодними доказами, зокрема, відсутністю розрахункового чеку та спростовується наданими позивачем доказами.

Щодо висновку відповідача про продаж алкогольних напоїв (вина) на розлив для споживання на місці без дозволу суб'єктом господарювання, який немає статусу суб'єкта господарювання у сфері громадського харчування або спеціального відділу, що має статус суб'єкта господарювання громадського харчування з універсальним асортиментом товарів, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п.11 ч.1 ст.15-3 Закону № 481/95-ВР, забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів у невизначених для цього місцях торгівлі.

Частиною шостою цієї статті передбачено, що продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб'єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання громадського харчування, суб'єктів господарювання з універсальним асортиментом товарів.

Відповідно до частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР, за порушення норм цього Закону до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів, зокрема, за порушення вимог статті 15-3 цього Закону у розмірі 6 800 гривень.

Основні вимоги до роздрібної торгівлі горілкою і лікеро-горілчаними виробами, вином виноградним та плодово-ягідним, коньяком, шампанським, вином ігристим (далі - алкогольні напої) визначаються Правилами роздрібної торгівлі алкогольними напоями, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 854 від 30.07.1996 (далі - Правила).

Пунктом 2 Правил визначено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями - діяльність з продажу алкогольних напоїв безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших закладах ресторанного господарства. Роздрібна торгівля алкогольними напоями здійснюється через спеціалізовані підприємства, в тому числі фірмові, спеціалізовані відділи (секції) підприємств з універсальним асортиментом продовольчих товарів, а також заклади ресторанного господарства.

Пунктом 22 Правил передбачено, що продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці здійснюється тільки закладами ресторанного господарства та спеціалізованими відділами підприємств, що мають статус закладів ресторанного господарства, підприємств з універсальним асортиментом товарів.

Даючи правову оцінку оспорюваному рішенню в цій частині, суд першої інстанції, виходячи із системного аналізу ст.15-3 та ст.17 Закону № 481/95-ВР прийшов до висновку, що до суб'єкта господарювання, який немає статусу суб'єкта господарювання громадського харчування, підприємства з універсальним асортиментом товарів, можуть застосовуватися фінансові санкції за порушення статті 15-3 за умови продажу алкогольних напоїв на розлив саме з метою споживання на місці.

Проте, колегія суддів не погоджується з викладеною судом першої інстанції мотивацією, натомість вважає вірним висновок про наявність підстав для скасування оспорюваного рішення контролюючого органу в цій частині, з огляду на наступне.

Верховний Суд України у своїй постанові від 13.02.2012 висловив правову позицію, яка полягає в тому, що у разі відсутності у відповідного магазина статусу спеціалізованого підприємства у розумінні ст.15-3 Закону № 481-95-ВР та пунктів 2, 22 Правил, суб'єкт господарювання не має права здійснювати в ньому продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці.

Суд апеляційної інстанції враховує такі висновки, в той же час за обставинами справи, що розглядається, встановлено, що факт споживання на місці заперечується позивачем, а відповідні обставини не були встановлені контролюючим органом в ході проведення фактичної перевірки та не підтверджені належними доказами, як і не знайшли свого підтвердження у суді.

В акті про результати фактичної перевірки № 090149 від 19.07.2017 жодним чином не зазначено, як саме було встановлено факт продажу алкогольних напоїв (вина) на розлив для споживання на місці, зокрема, яка марка вина була реалізована, кому реалізована, за якою ціною і в якій кількості.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає порушення позивачем ст.15-3 Закону № 481-95-ВР, а отже оспорюване рішення в цій частині колегія суддів вважає протиправним.

Стосовно доводів апелянта про відмову особи, яка здійснювала розрахункові операції від підписання акта перевірки та отримання його примірника, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Згідно п.86.1 ст.86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Пунктом 86.6 статті 86 цього Кодексу передбачено, що відмова платника податків або його законних представників чи особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта перевірки або отримання його примірника не звільняє платника податків від обов'язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов'язання.

Згідно п.3-4 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 727 від 20.08.2015, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за № 1300/27745, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

При цьому, пунктом 5 цього Порядку визначено, що факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що неналежне оформлення результатів перевірки (не зазначення в акті конкретних ідентифікуючих відомостей), не підтверджують факт вчинення позивачем порушень, які відображені в акті.

Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини другої цієї статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частинами першою та третьою статті 73 КАС України (у чинній редакції) передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.90 КАС України (у чинній редакції), суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Колегія суддів вважає, що представником відповідача не були надані суду належні та достовірні докази, які у своїй сукупності вказують на порушення позивачем законодавства про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів

Згідно ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При цьому, у відповідності до частини другою цієї статті, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням наведеного вище та беручи до уваги ту обставину, що в іншій частині судове рішення сторонами не було оскаржене, колегія суддів розглянула справу лише в межах доводів, які були викладені відповідачем в апеляційній скарзі.

Згідно ч.1 ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, прийнята при правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року по справі № 809/1218/17 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос І. О. Яворський Повне судове рішення складено 06.02.2018.