Постанова № 72027834, 01.02.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/11865/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Яворського І.О.

суддів: Кухтея Р.В., Носа С.П.

секретаря судового засідання Сідельник Г.М.

з участю осіб:

позивача по справі: ОСОБА_1, представника ОСОБА_2

відповідача по справі: представника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду, ухвалену суддею Грень Н.М. 17 листопада 2017 року в місті Львові у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,

У С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, у лютому 2017 року звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області та просив визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області №102 о/с від 30.01.2017 року «по особовому складу» в частині звільнення зі служби в поліції за власним бажанням за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VІІІ майора поліції ОСОБА_1, дільничного офіцера поліції сектору превенції патрульної поліції Галицького відділу поліції ГУ НП у Львівській області; поновити майора поліції ОСОБА_1 на посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції патрульної поліції Галицького відділу поліції ГУ НП у Львівській області з 31.01.2017 року, зарахувавши час вимушеного прогулу до вислуги років; зобов'язати Головне управління Національної поліції у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу з дня звільнення всі види грошового забезпечення (в тому числі премію), які були йому визначені на день звільнення.

Позивач обґрунтував свої вимоги тим, що в період перебування на стаціонарному лікуванні у Львівському обласному державному клінічному лікувально-діагностичному кардіологічному центрі, а саме з 27.01.2017 року працівниками управління кадрового забезпечення ГУНП у Львівські області отримано від позивача рапорт на звільнення за власним бажанням. В подальшому, на підставі вказаного рапорту відповідачем видано Наказ №102о/с «По особовому складу», відповідно до якого майора поліції ОСОБА_1, дільничного офіцера поліції сектору превенції патрульної поліції Галицького відділу поліції ГУ НП, звільнено з 31.01.2017 року зі служби в поліції за власним бажанням, що є недопустимим в час коли особа перебуває на стаціонарному лікуванні.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2017 року в справі №813/740/17 в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2017 року в справі №813/740/17 та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неправильне встановлення обставин справи і виходить з тих мотивів, що наведені в позовній заяві.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.

07.11.2015 року ОСОБА_1 прийнятий на службу в органи Національної поліції України на посаду інспектора відділу превентивної діяльності Галицького ВП ГУНП у Львівській області на підставі наказу ГУ НП у Львівській області №61 о/с від 07.11.2016 року в порядку переатестації.

В подальшому, позивач пройшов переатестацію та був призначений на посаду дільничного офіцера поліції сектору превенції патрульної поліції Галицького відділу поліції ГУ НП у Львівській області.

З матеріалів справи встановлено, що в період з 27.01.2017 року по 01.02.2017 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у Львівському обласному державному клінічному лікувально-діагностичному кардіологічному центрі.

Наказом ГУ НП у Львівській області від 30.01.2017 року № 102 о/с «По особовому складу», відповідно до Закону України «Про національну поліцію України» від 02.07.2015 року звільнено зі служби в поліції за п. 7 ч. 1 ст. 77 /за власним бажанням/ майора поліції ОСОБА_1, дільничного офіцера поліції сектору превенції патрульної поліції Галицького відділу поліції ГУНП з 31 січня 2017 року, на підставі рапорту ОСОБА_1 від 30.01.2017 року.

Пізніше до цього наказу вносились зміни, зокрема наказом №803 о/с від 25.10.2017 року «По особовому складу», яким, на підставі листа сектору правового забезпечення ГУНП у Львівській області №1131/32/04-2017 від 09.10.2017 року та копії довідки від 01.02.2017 року №134 виданої Львівським обласним державним клінічним лікувально-діагностичним кардіологічним центром, внесено зміну до Наказу №102 о/с від 30.01.2017 року, в частині звільнення зі служби в поліції за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» /за власним бажанням/ майора поліції ОСОБА_1 (0062110), дільничного офіцера поліції сектору превенції патрульної поліції Галицького відділу поліції ГУНП, надруковано 31.01.2017 року, слід читати: з 02.02.2017 року.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII).

Відповідно до вимог ст. 1 цього Закону Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно з ст. 3 Закону №580-VIII у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Положеннями ч. 1 ст. 18 Закону №580-VIII визначено, що поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.

Рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції (ч. 3 ст. 11 Закону №580-VIII).

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, за власним бажанням.

Як підтверджується матеріалами справи, позивача з врахуванням змін до наказу про звільнення, звільнено з 02.02.2017 року, тобто в день коли позивач вже не перебував на лікарняному.

Позивачем не доведено з посиланням на докази, що рапорт на звільнення ним написаний під примусом.

Про це свідчить і той факт, що 31.01.2017 року ОСОБА_1 написано розписку про те, що він отримав трудову книжку та витяг з наказу про звільнення, претензій до кадрового апарату не має. Того ж дня ним подано рапорт про надання скерування для проходження військово-лікарської комісії від 25.01.2017 року. 08.02.2017 року ним написано розписку про отримання трудової книжки та військового квитка.

Враховуючи право позивача подати заяву про відкликання заяви про звільнення та наведені розписки і рапорти, суд апеляційної інстанції не може погодитися з доводами позивача про написання заяви про звільнення під примусом.

З огляду на наведене судом першої інстанції зроблено вірний висновок про відмову в задоволенні позовних вимог.

Таким чином, апеляційні вимоги необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Керуючись ч.4 ст.229, ст.243, ст.308, ст.310, п.1.ч.1 ст.315, ст.316, ст.321, ст.325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2017 року в справі №813/740/17 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.

Головуючий суддя І.О. Яворський

Судді Р.В. Кухтей

ОСОБА_4

Повний текст виготовлено 05.02.2018 року