Постанова № 72027805, 05.02.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2018 року справа №242/2506/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Міронової Г.М., суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на постанову Селидівського міського суду Донецької області від 25 жовтня 2017 р. у справі № 242/2506/17 (головуючий І інстанції Пирогова Л.В., постанова у повному обсязі складена 30 жовтня 2017 року у м. Селидове Донецької області) за позовом ОСОБА_1 до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 21.06.2017 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому просив визнати неправомірним рішення відповідача від 02 червня 2017 року № 1454 та скасувати його; зобов’язати відповідача повторно розглянути його заяву від 26.05.2017 року № 967 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зарахувавши на підставі належним чином оформлених записів його трудової книжки БТ-І № 6038135 до його загального та спеціального пільгового страхового стажу роботи в умовах зайнятості повний робочий день під землею (в шахті) наступні спірні періоди:

-з 05.08.1997 року по 07.01.1998 року в Приватному підприємстві «Рудник»;

-з 07.06.2008 року по 06.08.2010 року в ТОВ «Донуглепоставка»;

-з 17.08.2010 року по 31.03.2012 року та з 01.04.2012 року по 29.01.2013 року в ТОВ «Шахтобудівельна компанія «Донецькшахтопроходка»;

-з 01.12.2015 року по 30.04.2017 року та з 01.05.2017 року по 17.05.2017 року на ВП «Шахта «Росія» ДП «Селидіввугілля»; вирішити питання судових витрат (а.с. 2-4).

Постановою Селидівського міського суду Донецької області від 25 жовтня 2017 р. у справі № 242/2506/17 позовні вимоги задоволені.

Визнано протиправними дії відповідача щодо відмови в призначенні пенсії позивачу та скасовано рішення Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 1454 від 02.06.2017 року про відмову в призначенні пенсії.

Зобов’язано відповідача повторно розглянути заяву позивача від 26.05.2017 року № 967 відповідно до статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та зарахувати до його страхового та пільгового стажу періоди роботи на підприємствах ПП «Рудник» з 05.08.1997 року по 07.01.1998 року; ТОВ «Донуглепоставка» з 07.06.2008 року по 06.08.2010 року; ТОВ «Шахтобудівельна компанія «Донецькшахтопроходка» з 17.08.2010 року по 31.03.2012 року та з 01.04.2012 року по 29.01.2013 року; ВП «Шахта Росія» ДП «Селидівугілля» з 01.12.2015 року по 30.04.2017 року, з 01.05.2017 року по 17.05.2017 року; вирішено питання судових витрат (а.с. 49-51).

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що для призначення пенсії на пільгових умовах є за необхідне підтверджувати спеціальний (пільговий) стаж довідками за правилами встановленими Порядком № 637 та надання довідок підтверджуючих зайнятість в підземних (гірничих) роботах спусками під землю.

Позивачем не надано пільгову довідку та довідку про фактичні підземні спуски у шахту на підтвердження пільгового характеру роботи на ПП «Рудник».

На період звернення позивача із заявою про призначення пенсії згідно отриманих даних за СПОВ за період роботи позивача з 01.05.2009 року по 31.05.2009 року та у період роботи з 01.12.2015 року по 30.04.2017 року останнім не було сплачено страховий/єдиний внесок підприємством «Донуглепоставка» та ДП «Селидіввугілля» в особі ВП «Шахта Росія», що є порушенням ч. 6 ст. 20 Закону 1058.

Апелянт вказує на те, що документи видані на тимчасово окупованій території є недійсними і не створюють правових підстав, а тому документи, видані на тимчасово неконтрольованій території є за необхідне перевірити первинними документами достовірність видачі довідок та відомостей відображених у них.

Крім того, зазначає, що період роботи позивача з 07.06.2008 року по 06.08.2010 року в ТОВ «Донауглепоставка» в якості підземного горнорабочого з ремонту гірничих виробок правомірно не зараховано до стажу, оскільки реєстраційні дії щодо зміни місцезнаходження на підконтрольній українській владі території здійснені підприємством лише 30.09.2015 року, тому зазначений період підлягає перевірці. Стаж роботи позивача, а саме 1 рік 5 місяців 17 днів буде зарахований до пільгового стажу після підтвердження наданих довідок актами перевірки.

Також звертає увагу на те, що трудова книжка підтверджує наявність трудового стажу роботи, а не пільгового; відповідач звільнений від сплати судового збору.

На апеляційну скаргу Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області 30 листопада 2017 року від представника позивача надійшли заперечення, в яких останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін (а.с. 69).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 26.05.2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до положень ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а.с. 108).

Рішенням Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 1454 від 02.06.2017 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії через відсутність необхідного пільгового стажу роботи 25 років в підземних умовах. До пільгового стажу не зараховано періоди роботи з 05.08.1997 року по 07.01.1998 року на посаді ГРОВ на підприємстві ПП «Рудник», оскільки не надана пільгова довідка та довідка про фактичні підземні спуски у шахту; з 07.06.2008 року по 06.08.2012 року на підприємстві ТОВ «Донуглепоставка», оскільки реєстраційні зміни щодо зміни місцезнаходження на підконтрольній українській владі території здійснені підприємством 30.09.2015 року, тому зазначений період підлягає перевірці; з 17.08.2010 року по 31.03.2012 року та з 01.04.2012 року по 29.01.2013 року на посаді гірничомонтажника підземного на підприємстві ТОВ «Шахтобудівельна компанія «Донецькшахтопроходка», оскільки реєстраційні дії щодо зміни місцезнаходження на підконтрольній українській владі території підприємством не здійснювались, а тому перевірити достовірність наданої довідки не має можливості.

До страхового стажу не зараховано періоди роботи на підприємстві ТОВ «Донуглепоставка» з 01.05.2009 року по 31.05.2009 року, оскільки відсутні відомості нарахування заробітної плати та сплату єдиного соціального внеску до МДЗ України; на підприємстві ВП «Шахта «Росія» ДП «Селидіввугілля» з 01.12.2015 року по 30.04.2017 року, оскільки відсутні відомості про сплату єдиного соціального внеску до МДЗ України та з 01.05.2017 року по 17.05.2017 року (а.с. 13-14).

Зазначені обставини сторонами не заперечуються.

Спірним у даній справі є правомірність дій відповідача щодо відмови в призначенні пенсії через відсутність необхідного пільгового стажу роботи та незарахування до пільгового стажу періодів роботи з 05.08.1997 року по 07.01.1998 року в Приватному підприємстві «Рудник», з 07.06.2008 року по 06.08.2010 року в ТОВ «Донуглепоставка», з 17.08.2010 року по 31.03.2012 року та з 01.04.2012 року по 29.01.2013 року в ТОВ «Шахтобудівельна компанія «Донецькшахтопроходка»; не зарахування до страхового стажу період роботи з 01.12.2015 року по 30.04.2017 року та з 01.05.2017 року по 17.05.2017 року на ВП «Шахта «Росія» ДП «Селидіввугілля».

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Положенням ч.1 ст. 9 Закону № 1058 передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Стаття 4 Закону № 1058 зазначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 41 Закону України № 1058 передбачено виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії: 1) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону; 2) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум; 3) суми заробітної плати (доходу), визначені виходячи із здійсненої застрахованою особою доплати, передбаченої частиною третьою статті 24 цього Закону.

Частинами 1-3 статті 24 Закону № 1058 передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 4 ст. 24 Закону № 1058 передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (далі - Закон № 1788) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з абзацом 1 п. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058 (в редакції що діяла на момент виникнення спірних відносин), пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди:

особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Статтею 100 Закону № 1788 особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Частиною 1 статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо - рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.

При наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок за кожний повний рік цих робіт пенсійний вік, встановлений статтею 26 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ), знижується на 1 рік (ч. 2 ст. 14).

Порядком застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків, за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.

Відповідно до ст. 62 Закону України Про пенсійне забезпечення основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 20 Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників

Згідно п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

З трудової книжки позивача БТ-II № 6038135 вбачається, що останній з 05.08.1997 року по 07.01.1998 року працював на ПП «Рудник» - ГРВЗ 5 розряду з повним робочим днем під землею, звільнений за власним бажанням; з 07.06.2008 року по 06.08.2010 року позивач працював на підприємстві ТОВ «Донуглепоставка» гірником по ремонту гірничих виробіток 4 розряду з повним робочим днем під землею; з 17.08.2010 року по 29.01.2013 року працював на ТОВ «Шахтобудівельна компанія «Донецькшахтопроходка» горномонтажником 5 розряду з повним робочим днем під землею; з 25.03.2013 року прийнятий на підприємство ВП «Шахта Росія» ДП «Селидіввугілля», де працює на підземних умовах по теперішній час за професіями, що відносяться до Списку № 1 (а.с. 5-9).

Записи про спірні періоди роботи засвідчені відповідною печаткою підприємств і дефектів їх вчинення не мають.

Таким чином, трудова книжка позивача містить записи, що підтверджують період виконуваної роботи, її характер та зайнятість за професіями, які віднесені до Списку № 1.

Крім того, позивачем надані довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а саме від 25.03.2016 року № 20, видана ТОВ «Донуглепоставка», від 09.11.2015 року № 02/378, видана ТОВ «Шахтобудівельна компанія «Донецькшахтопроходка», довідки про фактичні спуски в шахту (а.с. 81-83, 84-85).

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відомостями трудової книжки та уточнюючими довідками підтверджено, що в періоди роботи з 05.08.1997 року по 07.01.1998 року в Приватному підприємстві «Рудник»; з 07.06.2008 року по 06.08.2010 року в ТОВ «Донуглепоставка»; з 17.08.2010 року по 31.03.2012 року та з 01.04.2012 року по 29.01.2013 року в ТОВ «Шахтобудівельна компанія «Донецькшахтопроходка»; з 01.12.2015 року по 30.04.2017 року та з 01.05.2017 року по 17.05.2017 року на ВП «Шахта «Росія» ДП «Селидіввугілля» позивач був зайнятий протягом повного робочого дня за професією, що надає право на пільгову пенсію.

Колегія суддів вважає доводи апелянта щодо незарахування періоду роботи позивача з 01.12.2015 року по 30.04.2017 року та з 01.05.2017 року по 17.05.2017 року на ВП «Шахта «Росія» ДП «Селидіввугілля» до страхового стажу, у зв’язку з відсутністю відомостей про нарахування заробітної плати та сплату єдиного соціального внеску неправомірним з огляду на наступне.

За приписами ч. 6 ст. 20 Закону № 1058 страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Частиною 1 ст. 20 Закону № 1058 передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду (ч. 5-6 ст. 20).

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (ч.12 ст.20 Закону №1058).

У частині 10 ст. 20 Закону № 1058 вказано, якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

На підставі викладеного, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством - страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страхових внесках не може бути підставою для незарахування до страхового та пільгового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи.

Зі змісту довідок № 04-22/1907, № 06-04/1906 від 21.06.2017 року вбачається, що ОСОБА_1 працює на ВП «Шахта «Росія» з 25.03.2015 року по теперішній час, за періоди роботи на ВП «Шахта «Росія» ДП «Селидіввугілля» позивачем щомісяця нараховувалась заробітна плата, з якої нараховано ЄСВ та перераховано до ПФУ (а.с. 16-17).

В матеріалах справи містяться індивідуальні відомості про застраховану особу, позивача за формою ОК-5, які засвідчені відповідачем, які підтверджують, що в період з 2015 року по серпень 2017 року підприємство в повному обсязі утримало і частково проводило сплату страхових внесків до управління за позивача, як за робітника (а.с. 116-120).

Посилання апелянта на те, що довідки, видані підприємством ТОВ «Донуглепоставка», підлягають перевірці, оскільки підприємство здійснило реєстраційні дії щодо зміни місцезнаходження на підконтрольній українській владі території лише 30.09.2015 року - є безпідставними, з огляду на те, що стаж роботи позивача в відповідні періоди підтверджений оформленими належним чином записами про займану посаду з зазначенням «повний робочий день під землею» у його трудовій книжці. Проте як уточнююча довідка вимагається лише у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають умови праці, а власне і право на пенсію на пільгових умовах.

Факт непереміщення підприємства ТОВ «Шахтобудівельна компанія «Донецькшахтопроходка» на територію підконтрольну українській владі не впливає на право на пенсію.

Крім того, ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Неприпустимість визнання деяких документів, які були видані на території, неконтрольованій законною Владою, недійсними та такими, що не набули законної сили, підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яка викладена в рішенні у справі «Лоізіду проти Туреччини».

Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «Суд відмічає, що за наявності фактично існуючих незаконних утворень на території неконтрольованій законною Владою міжнародне право визнає законність деяких юридичних домовленостей та дій, наприклад, реєстрація народження, смерті або шлюбу, наслідки яких можуть бути проігноровані лише на шкоду жителям тієї чи іншої території».

Крім того, сумніви відповідача щодо можливості призначення пенсії тільки за записами у трудовій книжці не ґрунтується на будь-якому нормативному акті, оскільки Закони № 1058, 1788 неконституційними не визнавались, навіть у підзаконних нормативних актах не визначено про те, що трудова книжка «не містить відомостей про «спеціальний стаж» роботи.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач, відмовляючи позивачу в зарахуванні до його пільгового стажу періодів роботи з 05.08.1997 року по 07.01.1998 року в Приватному підприємстві «Рудник»; з 07.06.2008 року по 06.08.2010 року в ТОВ «Донуглепоставка»; з 17.08.2010 року по 31.03.2012 року та з 01.04.2012 року по 29.01.2013 року в ТОВ «Шахтобудівельна компанія «Донецькшахтопроходка»; до страхового стажу періодів роботи з 01.12.2015 року по 30.04.2017 року та з 01.05.2017 року по 17.05.2017 року на ВП «Шахта «Росія» ДП «Селидіввугілля» діяв в порушення норм законодавства в сфері пенсійного забезпечення.

За таких обставин колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції щодо визнання протиправними дій відповідача про відмову в призначенні пенсії позивачу та скасування рішення Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 1454 від 02.06.2017 року про відмову в призначенні пенсії; зобов’язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 26.05.2017 року № 967 відповідно до статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та зарахування до його страхового та пільгового стажу періоди роботи на підприємствах ПП «Рудник» з 05.08.1997 року по 07.01.1998 року; ТОВ «Донуглепоставка» з 07.06.2008 року по 06.08.2010 року; ТОВ «Шахтобудівельна компанія «Донецькшахтопроходка» з 17.08.2010 року по 31.03.2012 року та з 01.04.2012 року по 29.01.2013 року; ВП «Шахта Росія» ДП «Селидівугілля» з 01.12.2015 року по 30.04.2017 року, з 01.05.2017 року по 17.05.2017 року.

Разом з тим, пленумом Вищого адміністративного суду України від 23 січня 2015 року № 2 встановлено, що у разі звільнення відповідача від сплати судового збору, то й відповідно судовий збір з нього не стягується.

Тобто, в разі задоволення адміністративного позову повністю судовий збір з відповідача, звільненого від сплати судового збору, не стягується, а у разі часткового задоволення позову у справі, в якій відповідач звільнений від сплати судового збору, судовий збір стягується лише з позивача пропорційно до відхиленої частини вимоги з урахуванням попередньої сплати 10 відсотків розміру ставки судового збору.

Якщо відповідач звільнений від сплати судового збору, а позивач його сплатив, то у разі задоволення позову на користь позивача стягується сплачений розмір судового збору з Державного бюджету України або відповідного місцевого бюджету (ч. 1 ст. 94 КАС України).

З огляду на викладене, у зв’язку з тим, що всупереч вищевикладеним вимогам суд першої інстанції в резолютивній частині постанови стягнув витрати зі сплаті судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, тобто з суб’єкта владних повноважень, якого звільнено від сплати судового збору, а ні з Державного бюджету України, 4 абзац резолютивної частини постанови суду першої інстанції з урахуванням вимог статті 317 КАС України підлягає зміні.

Враховуючи викладене, у зв’язку з правильним по суті вирішенням справи, але із помилковим застосуванням норм процесуального права в частині стягнення судових витрат, керуючись статтями 205, 308, 311, 313, 315, ч. 2 ст. 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області – задовольнити частково.

Постанову Селидівського міського суду Донецької області від 25 жовтня 2017 р. у справі № 242/2506/17 – змінити.

В четвертому абзаці резолютивної частини постанови Селидівського міського суду Донецької області від 25 жовтня 2017 р. у справі № 242/2506/17 замість слів “за рахунок бюджетних асигнувань Селидівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України” вказати слова “з Державного бюджету України”.

В іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Повне судове рішення складено 05 лютого 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді Т.Г. Арабей

ОСОБА_2