Рішення № 72025487, 26.01.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2018 року м.Житомир

справа № 806/3088/17

категорія 8.2.2

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Горовенко А.В.,

за участю секретаря судового засідання Галайби І.Б.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1, брала участь у судовому засіданні 13.12.2017 (за довіреністю від 20.06.2017);

представника відповідача - ОСОБА_2 (за довіреністю №101 від 03.01.2018),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області до Приватного підприємства "Укрпалетсистем" про арешт коштів на рахунках, -

встановив:

У листопаді 2017 року Головне управління Державної фіскальної служби у Волинській області звернулося до суду з позовом (з урахуванням уточнених позовних вимог від 09.01.2018 за вхідним №367/18) в якому просить:

- накласти арешт на кошти на рахунках Приватного підприємства "Укрпалетсистем", крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків і зборів, єдиного внеску, а також визначених, контролюючим органом, грошових зобов"язань платника податків, погашення податкового боргу у банківських установах, згідно з переліком рахунків у банках, зазначених у заяві про уточнення позовних вимог (а.с.5-7, 55-56).

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач під час проведення податковим органом фактичної перевірки не допустив посадових осіб контролюючого органу - Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області до проведення перевірки, про що складено відповідний акт. Вказане, на думку позивача, є підставою для застосування заходів, передбачених статтею 94 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме - арешту коштів відповідача.

Позивач вважає, що відповідно до вимог п.п.94.6.2 п.94.6 ст.94 Податкового кодексу України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної фіскальної служби до суду.

Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 30.11.2017 провадження у справі відкрито, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Згідно з протокольною ухвалою в судовому засіданні 13.12.2017 року було оголошену перерву до 11.01.2018 для надання позивачем уточнень до позовних вимог щодо зазначення переліку банківських рахунків щодо коштів на яких позивач просить застосувати арешт.

Відповідно до протокольної ухвали в судовому засіданні 11.01.2018 оголошено перерву до 26.01.2018 для надання відповідачу часу ознайомитись із уточненими позовними вимогами та надати суду інформацію про призначення рахунків, вказаних позивачем.

Представник позивача в судовому засіданні від 13.12.2017 позовні вимоги підтримала, просила задовольнити їх у повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з мотивів, зазначених у письмових запереченнях на позовну заяву. Вказав, що наказ на підставі якого здійснено виїзд на перевірку реалізовано не було, а тому він втратив чинність.

Також зазначає, що арешт коштів на рахунках платника податків у якості складової загального арешту майна, відрізняється процедурою застосування, саме тому застосування арешту коштів є можливим лише у разі існування арешту майна, застосованого згідно з п.94.2 статті 94 ПК України, на підставі рішення керівника контролюючого органу про арешт коштів, обгрунтованість якого має бути підтверджена судом (а.с.34-35).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у Волинській області видано наказ №919 від 11.05.2017 "Про проведення фактичної перевірки" відповідно до якого наказано забезпечити проведення фактичної перевірки Приватного підприємства "Укрпалетсистем" з питань дотримання податкового законодавства (а.с.11).

16 травня 2017 року посадовими особами органу державної фіскальної служби начальнику комплексу АЗС ПП "Укрпалетсистем", що знаходиться за адресою: вул.Левадна,2Б, с.Зміїнець, Луцький район Волинська області, ОСОБА_3 вручено наказ №919 від 11.05.2017 "Про проведення фактичної перевірки" та направлення на перевірку за №000640 та за №000641 від 11.05.2017 (а.с. 11 зворот).

Однак посадова особа АЗС ПП "Укрпалетсистем" відмовила у допуску представників контролюючого органу до проведення перевірки, про що позивачем 16.05.2017 о 14 год 59 хв складено акт про недопуск до перевірки АЗС ПП "Укрпалетсистем" (код ЄДРПОУ 32285225) за адресою, вул. Левадна, 2/Б, с. Зміїнець, Луцький район (а.с.12).

Не погоджуючись із наказом №919 від 11.05.2017 "Про проведення фактичної перевірки", Приватне підприємство "Укрпалетсистем" оскаржило його в судовому порядку.

Відповідно до постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 05.07.2017 у справі №806/1366/17, залишеною без змін згідно з ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2017, у задоволенні позову ПП "Укрпалетсистем" до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу №919 від 11.05.2017 (а.с.8-10).

Позивач вважає, що відмова у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки є підставою для накладення арешту на кошти, які перебувають на рахунках ПП "Укрпалетсистем", га підставі вимог підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.3. ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Пунктами 80.1 та 80.2 статті 80 ПК України визначено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки.

Відповідно до п.80.5 ст.80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 Податкового кодексу України.

Пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

Згідно з пунктом 81.2 статті 81 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту органами державної податкової служби визначені статтею 94 Податкового кодексу України, у відповідності до пункту 94.2 якої арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Пунктом 94.1 статті 94 ПК України встановлено, що адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Отже, норми статті 94 Податкового кодексу України регулюють застосування будь-якого адміністративного арешту незалежно від предмета такого арешту.

Водночас чинне законодавство послідовно розмежовує порядок накладення адміністративного арешту на майно платника податків, відмінне від коштів, та арешту коштів платника податків.

Адміністративний арешт майна платника податків відповідно до пункту 94.10 статті 94 Податкового кодексу України накладається за рішенням керівника органу державної податкової служби, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Натомість арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Наведені норми кореспондуються з приписом пункту 94.4 статті 94 Податкового кодексу України, згідно з якою арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Зі змісту цієї норми випливає, що компетенція щодо накладення арешту майна належить органу державної податкової служби, але така компетенція не поширюється на арешт коштів платника податку, який накладається за рішенням лише суду на підставі звернення податкового органу.

Також розрізняється порядок зняття арешту, накладеного на майно платника податків, та арешту коштів на рахунках платника податків.

Адміністративний арешт майна платника податків припиняється: 1) або у зв'язку з відсутністю протягом 96 годин рішення суду про підтвердження обґрунтованості такого арешту (підпункт 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 Податкового кодексу України); 2) або на підставі рішення органу державної податкової служби про звільнення майна з під арешту, яке приймається протягом двох робочих днів, що настають за днем, коли такому органу стало відомо про виникнення підстав для припинення адміністративного арешту (пункт 94.20 статті 94 Податкового кодексу України).

У свою чергу, звільнення від арешту коштів на рахунках платника податків відповідно до абзацу третього пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України відбувається за рішенням того ж самого органу, який наклав відповідний арешт, тобто за рішенням суду. Рішення податковий орган в такому разі не приймає.

При цьому підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Зазначене випливає із системного тлумачення правових норм, які містяться у статті 94 Податкового кодексу України. Ці норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків, причому зміст правового регулювання викладається в єдиному контексті.

Аналогічну позицією висловлює і Вищий адміністративний суд України в листі від 29.04.2013 року № 642/12/13-13 "Щодо застосування адміністративного арешту коштів".

При цьому, визначальним при вирішенні питання щодо наявності підстав для арешту коштів є з'ясування наявності законних підстав для проведення документальної перевірки платника податків.

Загальна процедура застосування адміністративного арешту майна платника податків регулюється Порядком застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №632 від 14.07.2017, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.08.2017 за №948/30816 (далі - Порядок), (у редакції чинній на момент винесення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 1 розділу VII Порядку арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду у разі звернення контролюючого органу до суду.

Згідно з пунктом 3 розділу VII Порядку для застосування арешту коштів на рахунку платника податків контролюючий орган подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Тобто, арешт коштів платника податків які знаходяться на рахунках у банках з метою забезпечення виконання платником податків його обов'язків визначених законом здійснюється після прийняття рішення контролюючий орган про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Крім того, згідно приписів підпункту 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 ПК України адміністративний арешт вважається припиненим, оскільки відсутнє рішення про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту, яке мало бути прийнято судом протягом 96 годин з моменту застосування арешту.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що крім права контролюючого органу звертатись з вказаним позовом до суду, у контролюючого органу існує і певний обов'язок по дотриманню порядку, як то звернення до суду саме у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків та надання належних і допустимих доказів того, що у платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з даним позовом проте доказів того, що у платника податків обліковується податковий борг не надав.

Додатково суд зазначає, що враховуючи вимоги статті 94 Податкового кодексу України, Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1398 від 07 листопада 2011 року, які визначають арешт коштів на рахунках платника податків у якості складової загального арешту майна, що відрізняється виключно процедурою застосування, застосування арешту коштів є можливим лише у разі існування арешту майна, застосованого згідно з пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

Доказів підтвердження у судовому порядку обґрунтованості арешту майна товариства згідно з пунктом 94.10 статті 94 Податкового кодексу України податковим органом не надано, підстави для застосування арешту коштів на відкритих рахунках товариства відсутні, оскільки такий арешт є лише складовою загального арешту майна.

Наведене є самостійною та достатньою підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що позивачем не доведено, що його позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому є безпідставними і задоволенню не підлягають

Керуючись статтями 6, 7, 8, 9, 32, 77, 90, 139, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд, -

вирішив:

У задоволенні позову Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області (майдан Київський,4, м.Луцьк, Волинська обл., 43010, код ЄДРПОУ 39400859) до Приватного підприємства "Укрпалетсистем" (вул. Березюка,15, с.Ушомир, Коростенський р-н, Житомирська обл., 11571, код ЄДРПОУ 32285225) про арешт коштів на рахунках, - відмовити.

Вступну та резолютивну частини рішення складено у нарадчій кімнаті і проголошено 26 січня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.В. Горовенко

Повний текст рішення складено 04 лютого 2018 року.