Ухвала суду № 72025478, 05.02.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

05 лютого 2018 року Справа № 804/479/18 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Нікопольської міської ради про визнання дій протиправними щодо відмови у призначенні і виплаті компенсації, скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

12.01.2018р. ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Нікопольської міської ради та просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні і виплаті компенсації позивачеві, що надає соціальні послуги інваліду та скасувати його рішення і винести постанову, якою зобов’язати відповідача призначити і здійснити виплати державної допомоги та невиплаченої компенсації до Управління Пенсійного фонду м. Нікополя Дніпропетровської області за надання позивачем соціальних послуг по догляду за інвалідом першої групи за період до її трудового стажу;

- стягнути з відповідача на користь позивача сплачені судові витрати до суду у сумі 551 грн. 20 коп. + 704 грн. 80 коп. = 1256 грн.

Ухвалою суду від 16.01.2018р. даний адміністративний позов було залишено без руху та позивачеві надано десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позову без руху усунути недоліки позовної заяви та надати до канцелярії суду заяву про поновлення строку звернення до суду з даним позовом та докази поважності причин його пропуску у відповідності до вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.

30.01.2018р. позивачем до канцелярії суду на виконання вимог вищевказаної ухвали суду була подана заява про поновлення строку звернення до суду з даним позовом, у якій позивач просила причини пропуску строку звернення визнати поважними та поновити строк для звернення до суду з даним адміністративним позовом посилаючись на те, що з грудня 2015р. позивачеві стало відомо про наявність рішення оформленого повідомленням від 18.04.2011р. №399 про відмову їй у призначенні компенсації за надання соціальних послуг інваліду. У зв’язку з наведеним 12.05.2016р. позивач звернулася з адміністративним позовом до Нікопольського міськрайонного суду та строк звернення з даним позовом не було порушено згідно вимог ч.2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України. Позивач вказує на те, що розгляд її справи тривав сімнадцять місяців до 09.10.2017р., тобто до прийняття постанови судом у справі №182/249/16-а, а в подальшому позивач знову зверталася з позовом, останнє звернення було 26.12.2017р. проте її позови упродовж грудня 2017р. Нікопольский міськрайонний суд залишав без руху, а потім ухвалою суду від 28.12.2017р. відмовив у відкритті провадження у адміністративній справи посилаючись на те, що даний позов підлягає розгляду Дніпропетровським окружним адміністративним судом. Вказані обставини позивач вважає поважними причинами для поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом.

Вивчивши зміст адміністративного позову, зміст заяви про поновлення строку звернення до суду з даним адміністративним позовом та додані до них документи, суд приходить до висновку про те, що викладені у заяві причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом не можуть бути визнані судом поважними, а тому даний адміністративний позов підлягає поверненню позивачеві на підставі ч.2 ст.123, п. 9 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.

У відповідності до вимог ч.2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як видно зі змісту позову, а також і зі змісту заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з даним адміністративним позовом, позивач довідалася про наявність рішення, оформленого 18.04.2011р. №399 про відмову у призначенні компенсації за надання соціальних послуг інваліду у грудні 2015р., що також і встановлено постановою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09.10.2017р. у справі №182/2491/16-а.

Також із доданих до позову документів видно, що 12.05.2016р. позивач звернулася до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Нікопольської міської ради Дніпропетровської області та просила зобов’язати відповідача сплатити до Управління пенсійного Фонду в м. Нікополі невиплачену суму компенсації за надання соціальних послуг інваліду першої групи за період з 08.04.2011р. по 01.01.2016р. та зарахувати вказаний період до її трудового стажу. За результатами розгляду даного позову, позивачеві за постановою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09.10.2017р. у справі №182/2491/16-а у задоволенні її позову було відмовлено з підстав того, що позивач не оспорила рішення відповідача оформлене 18.04.2011р. №399 про відмову у призначенні і виплаті компенсації фізичних особам, які надають соціальні послуги.

Разом з тим, звертаючись із даним адміністративним судом 12.01.2018р. про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову у призначенні і виплаті компенсації та скасування рішення відповідача, подаючи заяву про поновлення строку звернення з даним позовом, позивачем не наведено жодних причин та не надано жодних доказів, які б свідчили про поважність та причини не уточнення позовних вимог позивачем при розгляді адміністративної справи Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області, який розглядав спір щодо зобов’язання відповідача вчинити дії по виплаті суми компенсації за надання нею соціальних послуг за період з 08.04.2011р. по 01.01.2016р.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що наведені у заяві про поновлення строку звернення до суду з даним позовом обставини щодо розгляду справи у Нікопольському міськрайонному суді Дніпропетровської області, який тривав сімнадцять місяців, не є поважними причинами для поновлення позивачеві пропущеного строку звернення з даним адміністративним позовом, оскільки позивач не була позбавлена можливості заявити уточнення до позовних вимог у межах розгляду вказаної справи про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 18.04.2011р. №399 про відмову їй у призначенні і виплаті компенсації, відповідних доказів про причини не уточнення позовних вимог у межах вказаної адміністративної справи суду не надала, з урахуванням того, що предметом вказаної справи саме було зобов’зання відповідача вчинити дії по сплаті відповідної компенсації та зарахувати період з 08.04.2011р. по 01.01.2016р. до її трудового стажу внаслідок відмови їй у призначенні та виплаті такої компенсації від 18.04.2011р. №399.

Таким чином, суд визнає неповажними причинами пропуску строку звернення до суду з даним позовом, які наведені у заяві позивача, з урахуванням того, що позивачем не надано доказів та не наведено причин не уточнення позовних вимог у межах розгляду вказаної адміністративної справи Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області.

У відповідності до вимог ч.2 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо вказані у заяві підстави для поновлення пропущеного строку до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно із положеннями п.9 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною 2 статті 123 цього Кодексу.

Приймаючи до уваги викладене, визнання судом неповажними підстав для поновлення строку звернення до суду з цим позовом, які викладені у заяві позивача від 30.01.2018р., суд приходить до висновку про наявність підстав для повернення даного адміністративного позову згідно до вимог ч.2 ст.123, п.9 ч.4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з тим, судом враховується і рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фогарді проти Сполученого Королівства» про те, що право доступу до суду не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням; вони дозволені тому, що право доступу до суду, в силу своєї природи, потребує регулювання з боку держави, а також і рішення Європейського суду з прав людини «Устименко проти України», яке набуло статусу остаточного 29.01.2016р., про те, що причини поважності пропуску строку звернення до суду повинні бути досліджені судом та повинні бути обґрунтованими та вмотивованими.

Керуючись ч.2 ст.123, п.9 ч. 4 ст. 169, ст.ст.243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Нікопольської міської ради про визнання дій протиправними щодо відмови у призначенні і виплаті компенсації, скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії - повернути позивачеві.

Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими матеріалами надіслати позивачу за зазначеною у позовній заяві адресою.

Роз’яснити позивачеві, що згідно ч.8 ст. 169 вказаного Кодексу, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом п’ятнадцяти днів з дня складання ухвали у відповідності до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу УІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_2