Ухвала суду № 72021554, 01.06.2012, Апеляційний суд Одеської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2012 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.

суддів: Парапана В.Ф.,

ОСОБА_1,

при секретарі: Душкевич О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 21 лютого 2012 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за договором позики,-

в с т а н о в и л а:

01 лютого 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3, який у подальшому був ним уточнений про стягнення суми боргу за договором позики. Мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 11 жовтня 2010 року ОСОБА_2 позичив ОСОБА_3 грошову суму в розмірі 80 000 гривень, про що останнім було складено відповідну розписку. Також позивач пояснив, що гроші він передав ОСОБА_3 не за договором позики, а у підтвердження укладення з останнім договору купівлі – продажу АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_3, та додатково ОСОБА_2 мав купити ОСОБА_3 дачний будинок. Через те, що документи для укладення договору купівлі – продажу належним чином оформлені не були, ОСОБА_3 видав на імя позивача нотаріально завірену довіреність на право оформлення та отримання відповідних документів щодо оформлення земельної ділянки, її приватизації, укладення оренди та на право дарування нерухомого майна. Проте через деякий час ОСОБА_3 відмовився виконати раніше узгоджену домовленість та за його заявою було припинено дію раніше виданої довіреності. Тому позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просив його задовольнити у повному обсязі та стягнути з ОСОБА_3 суму основного боргу в розмірі 80 000 гривень, 3% річних за користування грошовими коштами в розмірі 2 000 гривень та 5 514, 29 гривень – суму індексу інфляції, з наведених у позовній заяві підстав

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав, пояснив, що ніякі гроші від ОСОБА_2 в позику не брав, розписку він писав, списуючи її зміст з підготовленого заздалегідь зразку, на підставі чого просив відмовити у задоволенні позову.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 21 лютого 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

У судове засідання апеляційної інстанції сторони по справі не з'явилися, але про розгляд справи вони сповіщалися належним чином, документи підтверджуючі поважність причини неявки до суду ними надано не було. Крім того, інтереси позивача у суді апеляційної інстанції представляє його довірена особа. Тому у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка в суд не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги та пояснення на апеляцію представника позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 10 п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно розписки від 11 жовтня 2010 року ОСОБА_3 взяв в позику у ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 80 000 гривень, які зобовязався повернути (а.с. 15).

Обставини, які визнані сторонами, згідно із ч.1 ст.61 ЦПК України доказуванню не підлягають.

Таким чином, з пояснень сторін у судовому засіданні місцевого суду було встановлено, що правова природа укладеної 11 жовтня 2010 року розписки є не укладення між ними договору позики, а форма виконання досягнутої узгодженості учинення правочину купівлі – продажу нерухомого майна, а саме АДРЕСА_2, що належить відповідачу ОСОБА_3 на праві власності (а.с. 113-114).

Відповідно до ст.235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, за таких обставин відносини між сторонами регулюються правилами щодо правочину, який сторони вчинили насправді.

Воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином. За удаваним правочином настають інші права та обовязки, ніж ті, що передбачені правочином.

За удаваним правочином обидві сторони свідомо, з певною метою, документально оформляють правочин, але насправді між ними встановлюються інші правовідносини, однак у позові було заявлено інші вимоги.

Доводи ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону і підлягає скасуванню не заслуговують на увагу, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції вірно послався на норми закону, що регулюють правовідносини, які виникли між сторонами, перевірив усі докази по справі та зробив вірний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 21 лютого 2012 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір за розгляд справи 437 грн. 57 коп. на розрахунковий рахунок: Отримувач: ГУ ДКУ в Одеській області; Код ЄДРПОУ: 37607526; МФО 828011; Банк отримувач: ГУ ДКУ в Одеській області; Р/р 31214206780007.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справа протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області: М.М.Драгомерецький

ОСОБА_5

ОСОБА_1