Ухвала суду № 72021360, 16.03.2012, Апеляційний суд Одеської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2012 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Драгомерецького М.М.,

суддів: Панасенкова В.О.,

ОСОБА_1,

при секретарі: Душкевич О.І.

розглянувши у відкритому судовомому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 17 жовтня 2011 року, за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Узбережжя-Сервіс» про визнання договорів недійсними, -

в с т а н о в и л а:

23 серпня 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ТОВ «Узбережжя- Сервіс» про визнання договорів недійсними. Мотивуючи свої позовні вимоги тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1 ж/м Чорноморка с.Мізікевича Овідіопольського району Одеської області. 19 серпня 2005 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Узбережжя-Сервіс» був укладений договір про надання послуг з утримання будинку, споруд і прибудинкових територій. Підписуючи даний договір позивач вважав, що ТОВ «Узбережжя-Сервіс» є балансоутримувачем зазначеного будинку, однак в грудні 2008 року з листа Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області йому стало відомо, що підприємство відповідача не є балансоутримувачем вище вказаного будинку. В липні 2010 року рішенням Таїровської селищної ради балансоутримувачем будинку №5 та №7 по вище вказаній вулиці у ж/м Чорноморка с. Мізікевича Овідіопольського району було призначено ОСББ «Флора».

Оскільки відповідач не був і не є балансоутримувачем будинку, в якому мешкає позивач, ОСОБА_2 вважає, що вищевказаний договір був укладений під впливом обману. З вказаних підстав позивач просив суд визнати вище вказаний договір недійсним та розірваним з 18 липня 2008 року.

В судовому засіданні представник відповідача позов не визнав.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 17 жовтня 2011 року в задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити його позовні вимоги, мотивуючи тим, що рішення прийняте з порушення норм матеріального та процесуального права, а тому є незаконним і необгрунтованим.

У судове засідання позивач та апелянт по справі ОСОБА_2 не з'явився, але про розгляд справи він сповіщався належним чином, документу підтверджуючого поважність причини неявки до суду ним надано не було. Тому у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України його неявка в суд не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, а також заперечення на апеляцію представника ТОВ «Узбережжя-Сервіс» - ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 10 п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Звертаючись з позовом про визнання недійсним договору, укладеного з ТОВ «Узбережжя-Сервіс» від 19 серпня 2005 року про надання послуг з утримання будинку, споруд і прибудинкових територій, ОСОБА_2 посилався на те, що даний договір був укладений під впливом обману, оскільки відповідач не був балансоутримувачем будинку, в якому він проживає та просив визнати його недійсним на підставі ст. 230 ЦК України.

Відповідно до ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Таким чином, суб’єктивною ознакою дій сторони, що ввела іншу сторону в оману, є умисел на введення в оману.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2, суд обґрунтовано виходив з того, що позивач не довів своїх позовних вимог, оскільки не надав суду доказів в підтвердження умислу ТОВ «Узбережжя-Сервіс» на введення його в оману при укладанні договору.

Такий висновок суду підтверджується тим, що після укладання договору про надання послуг з утримання будинку, споруд і прибудинкових територій сторони виконували свої зобов’язання за умовами договору.

Не заслуговує на увагу довід апелянта про те, що ТОВ «Узбережжя-Сервіс» не було у встановленому ст. 29 Закону України «Про житлово – комунальні послуги» порядку визначено як балансоутримувача будинку, оскільки сам по собі вказаний факт при наявності виконання обов’язків за договором після його укладання не може бути підставою для визнання договорів недійсними за ознаками введення в оману (ст. 230 ЦК України).

Крім того, і в разі недотримання компетентними органами та посадовими особами встановленого ст. 29 Закону України «Про житлово – комунальні послуги» порядку визначеня балансоутримувача будинку договори про надання послуг організацією, яка фактично виконувала функції балансоутримувача, не можуть бути визнані недійсними з підстав передбачених ст. 230 ЦК України, без доведення умислу цієї організації на введення в оману сторони договору стосовно істотних умов договору.

Отже, на думку судової колегії наведені в апеляційній скарзі доводи ОСОБА_2, про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону і підлягає скасуванню не заслуговують на увагу, оскільки вони не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Таким чином, судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції в межах заявлених вимог повно і всебічно розглянув справу, дав належу оцінку наданим доказам, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. 303,307 ч.1 п.1, 308,313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 17 жовтня 2011 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір за розгляд справи 53 гривень 65 копійок на розрахунковий рахунок: Отримувач: ГУ ДКУ в Одеській області; Код ЄДРПОУ: 37607526; МФО 828011; Банк отримувач: ГУ ДКУ в Одеській області; Р/р 3121420678007.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справа протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області: М.М. Драгомерецький

ОСОБА_4

ОСОБА_1