Ухвала суду № 72021345, 24.02.2012, Апеляційний суд Одеської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2012 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Драгомерецького М.М.,

суддів: Панасенкова В.О.

ОСОБА_1,

при секретарі: Сенчук А.О.,

за участю: позивачки ОСОБА_2 і її представника Чербаджі – ОСОБА_3

та представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5, яка діє в інтересах ОСОБА_4, на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 жовтня 2010 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення суми боргу, процентів та збитків, -

в с т а н о в и л а:

22 січня 2010 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_4 про стягнення суми боргу, процентів та збитків. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що в жовтні 2006 року між сторонами був укладений договір позики, за яким позивачка передала відповідачу кошти в сумі 30 000 доларів США, а відповідач зобовязався повернути еквівалентну суму у строк до 01 березня 2007 року з виплатою процентів у розмірі 3 % на місяць. Проте ОСОБА_4 свої зобовязання не виконав, кошти не повертає, проценти не виплачує, у звязку з чим вона звернулась до суду з вказаним позовом та просила його задовольнити.

Представник відповідача надав до суду письмове заперечення, яким не визнав заявлений позов в частині стягнення суми процентів та збитків, просив суд в цій частині відмовити.

Заочним рішенням Київського районного суду м.Одеси від 05 жовтня 2010 року позов задоволено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, яка діє в інтересах ОСОБА_4, просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, мотивуючи тим, що рішення прийняте з порушення норм матеріального та процесуального права.

У судове засідання не з'явився відповідач по справі ОСОБА_4, але про розгляд справи вони сповіщався належним чином, крім того його інтереси у суді апеляційної інстанції представляє довірена особа. Тому у відповідності до ч.2 ст. 305 ЦПК України його неявка в суд не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, та пояснення на неї представника відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_5, та заперечення на апеляцію позивачки ОСОБА_2 та її представника Чербаджі – ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_4 уклали договір позики, згідно до умов якого відповідач отримав у позивачки в борг 30 000 доларів США під 3% на місяць, які зобов’язався повернути до 01 березня 2007 року про що власноручно написав росписку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. У разі якщо в договорі не встановлено строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Місцевим судом встановлено, що у жовтні 2006 року ОСОБА_4 взяв в борг у ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 30 000 (тридцять тисяч) доларів США, що підтверджується розпискою (а.с. 6).

У вказаній розписці зазначено строк повернення боргу, а тому ОСОБА_6 має право вимагати повернення боргу після спливу зазначеного у розписці строку.

Відповідно до ч.1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності вини (умислу, необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Правовідносини між сторонами виникли з договору позики. Позикові відносини регулюються параграфом 1 Глави 71 Цивільного кодексу України.

Позикові відносини передбачають передачу однією стороною у власність іншій стороні грошей або речей, визначених родовими ознаками, під зустрічне зобов'язання повернути у майбутньому таку саму кількість грошових коштів або речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідальність за невиконання зобов'язання, яке виникає з договору позики, настає без вини позичальника. Наслідки порушення позичальником договору позики визначені у ст. 1050 ЦК України.

Крім того, ч.1 ст. 1048 ЦК України передбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Договором позики від 16.11.2006 року встановлено розмір процентів від суми позики які визначені у 3 % щомісяця.

У свої апеляційній скарзі представник ОСОБА_4 – ОСОБА_5 стверджує, що стягнення з відповідача процентів не передбачено діючим законодавством, а саме Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" встановлює право фінансових установ на здійснення операцій з надання фінансових послуг, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності. Оскільки сторони у справі не є ні фінансовими установами, ні фізичними особами - суб'єктам підприємницької діяльності, то місцевим судом обґрунтовано застосовано до спірних правовідносин умови визначені борговою розпискою, та обґрунтовано стягнуто проценти які передбачені договором позики.

Отже, суд першої інстанції визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, яка підлягає застосуванню, з'ясував всі обставини в справі та надав їм вірну оцінки.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303,307,308,313-315,317,319 ЦПК України, колегія суддів, судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, яка діє в інтересах ОСОБА_4, відхилити, заочне рішення Київського районного суду м.Одеси від 05 жовтня 2010 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_4 судовий збір за розгляд справи 759 грн. 50 коп. на розрахунковий рахунок: Отримувач: ГУ ДКУ в Одеській області; Код ЄДРПОУ: 37607526; МФО 828011; Банк отримувач: ГУ ДКУ в Одеській області; Р/р 3121420678007.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справа протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області: М.М. Драгомерецький

ОСОБА_7

ОСОБА_1