Рішення № 72014097, 25.01.2018, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/49/2018

Справа № 537/2366/17

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.01.2018 р. м. Кременчук

Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі – головуючого судді Сьоря С.І., при секретарі – Яворській А.Г., за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кременчуці Полтавської області цивільну справу за позовом фізичної особи ОСОБА_1 до фізичної особи ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, відповідно до якого просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_4 на її користь матеріальну шкоду у розмірі 17 160 гр. 98 коп., що спричинена їй внаслідок пошкодження з вини відповідача належного їй автомобіля НОМЕР_1, 750 грн. сплачених за експертні послуги, 22 213 грн. 97 коп. сплачених за надання правової допомоги, 783 грн. 56 коп. сплачених за придбання ліків, 1000 грн. сплачених за користування послугами таксі та сплачений судовий збір.

Свої вимоги мотивувала тим, що 01.08.2016 року у дворі будинку де проживає вона та відповідач, сталася дорожньо – траспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_2, за кермом якого перебував ОСОБА_4. Близько 8.30 години ранку, зазначений автомобіль виїжджаючи із території двору (житлової території), виконуючи рух транспортного засобу заднім ходом в'їхав в праву передню частину її автомобіля НОМЕР_1, який був припаркований на стоянці біля будинку. Тим самим пошкодивши її автомобілю бампер передній в правій частині, деформовано крило переднє з правої сторони в районі ребра жорсткості, та пошкоджено (тріщина) передню праву фару. ДТП зафіксовано камерами відеоспостереження їхнього будинку.

11 серпня 2016 року до Крюківського районного суду м.Кременчука надійшов адміністративний матеріал про вчинення ОСОБА_4 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Матеріалами справи, а саме протоколом про адміністративне правопорушення серії АП2 № 411461 складеного 05 серпня 2016 року, схемою місця ДТП, складеної 03 серпня 2016 року, у ході якого зафіксовано місце ДТП на вулиці Івана Мазепи в місті Кременчуці підтверджується вина в зазначеному ДТП ОСОБА_4

Згідно висновків №1448/1449 комплексної судової транспортно - трасологічної та автотехнічної експертизи від 23.02.2017 року, щодо дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 01 серпня 2016 року, уникнути зіткнення з боку водія автомобіля НОМЕР_2 ОСОБА_4 визначалася виконанням ним вимог пунктів 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху України, для чого у нього не було перешкод технічного характеру; дії водія автомобіля НОМЕР_2 ОСОБА_4 не відповідали вимогам пунктів 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху України, і з технічної точки зору знаходилися в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 01 серпня 2016 року.

За викладених вище обставин, приймаючи до уваги пояснення сторін, свідка, зважаючи на відеозаписи, враховуючи висновки комплексної судової транспортно - трасологічної та авто технічної експертизи, якими підтверджено факт невиконання водієм ОСОБА_4 вимог Правил дорожнього руху України, що стало причиною зіткнення автомобілів, суддя Крюківського районного суду м. Кременчука, вважаючи достовірно доведеним факт вчинення ОСОБА_4 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, 04.04.2017 року, - постановив: визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження №100-16 від 17.08.2016 року вартість матеріального збитку, заподіяної власнику автомобіля НОМЕР_1, з урахуванням втрати товарної вартості (станом на 17.08.2016 року) становить величину 14 897,76 гривень, в якому: вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу складає: 10 885,70 грн. Вартість величини втрати товарної вартості автомобілю складає 4 012,06 грн.

Зважаючи на те, що при проведенні Експертизи, експертом бралось до уваги вартість ремонтних робіт та матеріалів станом на дату проведення експертизи, а саме 17.08.2016 року.

В свою чергу при проведенні нею ремонту автомобіля НОМЕР_1, власником якого вона є, відповідно до рахунку від 23.02.2017 року ТОВ «Торговий дім «Автодім Полтава», сплаченого нею в повному обсязі, сума відновлювального ремонту склала 13 148,92 гривень з урахуванням наданої особисто їй 10% знижки.

Таким чином сума матеріального збитку заподіяної їй, як власнику автомобіля НОМЕР_1, НОМЕР_3, власником якого є ОСОБА_4, складає 17 160,98 гривень. Одночасно до суми відшкодування додає її витрати на експертні послуги, які склали 750 грн.

З моменту ДТП та в подальшому її інтереси в поліції, при проведенні експертиз, при розгляді справи в суді представляла за довіреністю ОСОБА_2, відповідно до Довіреності від 04.08.2016 року.

У зв'язку із ситуацією яка склалася їй довелося звернутися до спеціаліста, а саме юрисконсульта, яка змогла представляти її інтереси в суді та інших органах.

Таким чином одночасно до суми відшкодування додає її витрати на правову допомогу (послуги), в сумі 22 213 грн. 97 коп.

Коли нею повторно було викликано поліцію, на місце ДТП відповідач не з'явився, але на вимогу поліції з'явилися дружина, донька та представник ОСОБА_4, які почали погрожувати їй, та створювати емоційний тиск на неї. Поліцейські неодноразово робили зауваження зазначеним особам, але вони ігноруючи звернення працівників поліції, створюючи галас навколо неї, не лише заважали їй писати пояснення, але неодноразово погрожували їй та її сім'ї наклепами та сварками у дворі. Її син, який проживає із нею в будинку, в якому також проживає сім'я ОСОБА_4І, є дуже емоційною та ранимою дитиною, тому вона переживала не лише за себе, але й за свого неповнолітнього сина.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення вона була у місті без чоловіка з неповнолітнім сином, тому всі переживання та тиск, який здійснювали відповідач та його сім»я дуже вплинули на її емоційний стан та фізичний стан. Ввечері їй стало дуже погано та їй довелося поїхати до її батьків, так як дуже турбувалась про своє здоров'я та здоров'є свого сина, який міг залишитися один. Коли вона приїхала до своїх батьків її мати була шокована ситуацією, яка сталася та станом в якому вона перебувала. З її ініціативи їй було викликано лікаря який в терміновому порядку зробив їй внутрішньовенно декілька уколів та видав направлення до стаціонару, на повне обстеження та проходження лікування. Зважаючи на те, що вона не мала змоги залишити свого сина на довгий час одного вона була вимушена відмовитися від стаціонарного лікування, але відвідавши неврологічне відділення першої лікарні м.Кременчука, отримала консультацію завідуючої даного відділення, яка рекомендувала їй пройти курс лікування хоча б в домашніх умовах. Нею було придбано ліків на загальну суму 783,56 гривень.

Після ДТП вона зважаючи на поведінку відповідача, не користувалася автомобілем на протязі чотирьох днів, що спричинило суттєві незручності у пересуванні. Багато справ, запланованих раніше, що потребували пересування автотранспортом, їй довелося відкласти, а від деяких з них взагалі вона була змушена відмовитись, що спричинило проблеми з роботою. Вона через втрату автомобіля, не могла виконувати деякі доручення по роботі та прохання її чоловіка, щодо сімейного бізнесу, що були пов'язані з переїздом, що спричинило зменшення сімейного доходу.

Окрім постійного нервового перевантаження, нею було понесені додаткові витрати на користування таксі в розмірі 1000 гривень.

Таким чином вважає, що відповідач, як власник джерела підвищеної небезпеки, за кермом якого перебував, повинен відшкодувати їй усі зазначені витрати.

В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали у повному обсязі з підстав, що в ньому зазначені.

Предствник відповідача в судовому засіданні у задоволенні позову просив відмовити у зв»язку з його необгрунтованістю, при цьому, зокрема, зазначила, що внаслідок ДТП, яке відбулося 01.08.2016 року автомобіль позивача отримав зовсім незначні пошкодження, а пошкодження, що вказані у акті огляду належного позивачу автомобіля, утворилися внаслідок ДТП, яке мало місце 20.05.2016 року, а саме коли позивачка керуючи автомобілем допустила зіткнення із автомобілем «Субару».

Представник третьої особи – ПрАТ «Страхова компанія «Нова» до судового засідання не з»явився, про причини неявки суд не повідомив.

Вислухавши пояснення позивача, її представника, поясненя представника відповідача та свідків, суд встановив наступне.

Позивачу ОСОБА_1 на праві власності належить автомобіль НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії САО 173358 від 18.08.2012 року.

Відповідачу ОСОБА_4 на праві власності належить автомобіль НОМЕР_4, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії САК 573821 від 29.03.2012 року.

Ст..124 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Обов»язковою ознакою об»єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є наслідки у вигляді, зокрема, пошкодження транспортних засобів.

Відповідно до постанови Крюківського районного суду м.Кременчука від 04.04.2017 року ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП, а саме останній визнаний винним у тому, що 01.08.2016 року керуючи автомобілем НОМЕР_2, рухаючись заднім ходом, не переконався, що це буде безпечним, допустив наїзд «Volksvagen Polo» д.н. НОМЕР_5, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Тобто вказаною постановою суду встановлено факт того, що 01.08.2016 року з вини відповідача, який керував автомобілем НОМЕР_2 відбулася дорожньо – транспортна пригода, наслідок якої належний позивачу автомобіль НОМЕР_6 отримав механічні пошкодження.

Згідно ст..82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов’язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно протоколу огляду транспортного засобу №100 – 16 від 11.08.2016 року, що складений експертом – товарознавцем ОСОБА_5, останнім оглянуто автомобіль НОМЕР_6 та виявлено наступні пошкодження: бампер передній – порушено лако – фарбове покриття в правій частині у вигляді подряпин (підлягає фарбуванню): крило переднє праве деформоване в передній частині в районі ребра жорсткості 30 х10 см (підлягає ремонту та фарбуванню); фара передня права має тріщини в правій частині та зачепи (підлягає заміні).

При обґрунтуванні заперечень проти позову представник відповідача посилається на те, що, що внаслідок дорожньо – транспортної пригоди, що відбулась 01.08.2016 року належний позивачу автомобіль зазнав лише незначних пошкоджень, а пошкодження, які вказані у протоколі огляду транспортного засобу №100 – 16 від 11.08.2016 року, були наявні на автомобілі ще до 01.08.2016 року та частина із яких утворилась, зокрема, внаслідок дорожньо – транспортної пригоди, яка мала місце 20.05.2016 року, коли позивач, керуючи автомобілем НОМЕР_6, допустила зіткнення із автомобілем «Subaru» у дворі будинку, де вона проживає, що бачили свідки та це зафіксовано на відеозаписі та фотознімками.

Позивач в судовому засіданні вказані обставини заперечила та зазначила, що 20.05.2016 року дійсно відбулося незначний контакт між належним їй автомобілем та автомобілем «Subaru», однак в наслідок цього ні належний їй автомобіль ні автомобіль «Subaru» механічних пошкоджень не отримали, власник автомобіля «Subaru» з цього приводу до неї не звертався, будь – яких матеріалів правоохоронними органами не вкладалось та зазначені у протоколі огляду пошкодження автомобіля утворились саме 01.08.2016 року з вини відповідача.

Відповідно до ст..81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що вона знає сторін по справі, так як працює черговою у під»їзді будинку, де вони проживають. 20.05.2016 року ОСОБА_1 у дворі будинку при керуванні автомобілем НОМЕР_1 здійснила зіткнення з автомобілем НОМЕР_7. Сам момент зіткнення вона не бачила, а бачила, що ОСОБА_1 витирала переднє ліве крило автомобіля «Субару» серветкою. Коли вона запитала у ОСОБА_1, що відбулося, то та повідомила, що зачепила цей автомобіль і запитала кому він належить. Вона сказала, що автомобіль «Субару» належить квартирантам. ОСОБА_1 сказала, що поспішає і поїхала, при цьому просила передати власнику автомобіля, що вона зачепила їх автомобіль. Вона оглянула автомобіль НОМЕР_1 та побачила, що він має механічні пошкодження з усіх сторін. Зокрема вона бачила, що на передньому бампері автомобіля НОМЕР_1 з правого боку малися пошкодження, а чи були пошкодження на передньому правому крилі не пам»ятає. Пошкоджень на передній фарі вона не бачила.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що 20.05.2016 року він перебував на балконі квартири, що знаходиться на 9 поверсі будинку та бачив, що ОСОБА_1 у дворі будинку рухалася заднім ходом на автомобілі НОМЕР_6 і правим кутом переднього бампера зачепила лівий кут автомобіля «Субару». Після цього до неї підійшла чергова із під»їзду та вони стояли, при цьому ОСОБА_1 щось витирала ганчіркою на бампері у «Субару». Він робив відео та фотозйомку цих подій та зробив скріншоти із відеозапису. Він бачив, що до 20.05.2016 року на автомобілі ОСОБА_1 були незначні пошкодження по всьому автомобілю. 20.05.2016 року до автомобіля він не виходив. Чи була на автомобілі НОМЕР_1 пошкоджена фара сказати не може. Він бачив, що у період часу з 20.05.2016 року по 01.08.2016 року на автомобілі НОМЕР_1 була вм»ятина на передньому бампері праворуч та на бампері були подряпини. Чи були наявні інші пошкодження на правій стороні автомобіля він не пам»ятає.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що відповідач доводиться їй батьком. Батько 01.08.2016 року під час керування автомобілем зачепив автомобіль позивача. Вони домовились, що батько відшкодує шкоду та батько поїхав. Наступного дня позивачка викликала працівників поліції, які склали протокол. До цих подій автомобіль позивача було пошкоджено з усіх боків, зокрема на правому передньому крилі, ближче до бамперу, була зчесана фарба і малась невелика вм»ятина. На задньому бампері була зчесана фарба майже по всій площі. На задніх лівих дверцятах та передньому бампері була зчесана фарба. Зі слів чергової по будинку їй відомо, що незадовго до 01.06.2016 року позивачка керуючи автомобілем НОМЕР_1 допустила зіткнення з автомобілем «Субару».

Із змісту відеозапису та фотознімка, що знаходяться на диску для лазерних систем зчитування інформації, який наданий представником відповідача, вбачається, що у дворі будинку поряд із автомобілем НОМЕР_8 та позивачка, за допомогою предмету, що схожий на ганчірку, витирає передній бампер автомобіля «Subaru» в районі його лівого кута, при цьому на відеозаписі та фотознімку не зафіксовано факт того, що мав місце контакт вказаних автомобілів та із їх змісту не можливо визначити, чи має автомобіль НОМЕР_1 пошкодження на його передній правій частині.

Із змісту фотознімків, що знаходяться на диску для лазерних систем зчитування інформації, який наданий представником відповідача вбачається, що автомобіль НОМЕР_1 має пошкодження, зокрема, бампер передній – порушено лако – фарбове покриття в правій частині у вигляді подряпин, крило переднє праве деформоване в передній частині в районі ребра жорсткості, при цьому із їх змісту неможливо однозначно визначили, що вони були зроблені до 01.08.2016 року.

Із змісту відеозапису, що знаходяться на диску для лазерних систем зчитування інформації, який наданий позивачем, вбачається, що автомобіль НОМЕР_2 рухається заднім ходом по дузі і коли вказаний автомобіль заднім правим кутом наблизився правого переднього кута автомобіля НОМЕР_1, то автомобіль НОМЕР_1 здійснив хвилеподібний рух і на ньому загорілися задні світлові покажчики поворотів, що свідчить про контактування вказаних автомобілів.

Враховуючи викладене, встановлені обставини справи, оцінюючи в сукупності вказані докази, що надані сторонами, обставини, які встановлені постановою Крюківського районного суду м.Кременчука від 04.04.2017 року у справі про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ст..124 КУпАП, відсутність належних доказів про те, що у визначеному законом порядку було встановлено факт того, що 20.05.2016 року мала місце дорожньо – транспортна пригода за участю належного позивачу автомобіля НОМЕР_1 та відсутність належних доказів того, що виявлені експертом під час огляду належного позивачу автомобіля пошкодження утворились до 01.08.2016 року, то суд критично відноситься до вказаних показань свідків та тверджень представника відповідача, до уваги їх не приймає та приходить до висновку, що саме з вини відповідача на автомобілі НОМЕР_1 утворились пошкодження у вигляді порушення лако – фарбового покриття на передньому бампері праворуч, деформації переднього правого крила в передній частині в районі ребра жорсткості та тріщини в правій частині передньої правої фари.

Відповідно до ст..1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно ст..1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст..1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до ст..22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Як встановлено судом, 12.04.2016 року між ОСОБА_4 та ПрАТ СК «Нова» було укладеного договір страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого забезпеченим транспортним засобом є автомобіль НОМЕР_2.

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (статті 9, 22–31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров’ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов’язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на його отримання, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

З огляду на зазначене сторонами договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов’язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов’язком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов’язання згідно з договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника – в договірному зобов’язанні ним є страховик.

Разом з тим зазначені зобов’язання не виключають одне одного. Деліктне зобов’язання – первісне, основне зобов’язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування – виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.

Неодержання потерпілим страхового відшкодування за договором (або його одержання, якщо страхового відшкодування недостатньо для повного покриття шкоди) не обов’язково припиняє деліктне зобов’язання, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов’язаною.

При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов’язаний виконати обов’язок зі здійснення страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї (частина друга статті 14 цього Кодексу).

Відповідно до статті 511 ЦК України зобов’язання не створює обов’язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов’язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена в договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на зазначене право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов’язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов’язанні.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов’язань – деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права: а) шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; б) шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; в) шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1192 ЦК України підстав.

Потерпілий має право відмовитись від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в межах деліктного зобов’язання незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором з відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов’язками страховика як сторони договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Враховуючи викладене, встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача, як власника джерела підвищеної небезпеки та особи, яка безпосередньо керувала транспортним засобом, на користь позивача матеріальної шкоди, яка їй спричинена внаслідок пошкодження належного їй автомобіля НОМЕР_1.

Що стосується розміру матеріальних збитків, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, то суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження №100 – 16 від 17.08.2016 року вартість матеріального збитку (з урахуванням втрати товарної вартості), спричиненого власнику автомобіля НОМЕР_1 складає 14 897 грн. 76 коп.

Згідно квитанції №100 за проведення авто товарознавчого дослідження позивачем сплачено 750 грн.

При обґрунтуванні позовних вимог позивач посилається на те, що згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження №100-16 від 17.08.2016 року вартість матеріального збитку, заподіяної власнику автомобіля НОМЕР_1, з урахуванням втрати товарної вартості (станом на 17.08.2016 року) становить величину 14 897,76 гривень, а саме6: вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу складає: 10 885,70 грн., вартість величини втрати товарної вартості автомобіля складає 4 012,06 грн.

В свою чергу при проведенні нею ремонту автомобіля НОМЕР_1, власником якого вона є, відповідно до рахунку від 23.02.2017 року ТОВ «Торговий дім «Автодім Полтава», нею сплачено в повному обсязі суму відновлювального ремонту, яка склала 13 148,92 гривень з урахуванням наданої особисто їй 10% знижки.

Таким чином вважає, що сума матеріального збитку заподіяного їй, як власнику автомобіля НОМЕР_1 та яка підлягає стягненню з відповідача, складає 17 160,98 гривень.

Позивачем суду не надано відповідних доказів, що при проведенні ремонту автомобіля НОМЕР_1 відповідно до рахунку від 23.02.2017 року ТОВ «Торговий дім «Автодім Полтава», нею сплачено суму відновлювального ремонту, яка склала 13 148,92 гривень, при цьому наданий позивачем рахунок ТОВ «ТД «Автодім Полтава» від 23.02.2017 року не стосується оплати робіт з відновлення пошкоджень автомобіля, які утворились 01.08.2016 року з вини відповідача.

За змістом вказаного автотоварознавчого дослідження вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_1 складає 10 885 грн. 70 коп., з яких: 6036 грн. 67 коп. вартість деталей, що підлягають заміні, 2703 грн. 43 коп. вартість необхідних для ремонту матеріалів, 2145 грн. вартість ремонтно – відновлювальних робіт.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно з пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, що затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 N 142/5/2092, вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у

разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до пункту 8.3 Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

Отже, за змістом указаних положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).

Пунктом 1.6 Методики визначено, що величина втрати товарної вартості – це умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ.

Пунктом 8.6 Методики передбачено два випадки, коли в разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту виникає фізичний знос, яким характеризується величина втрати товарної вартості: 1) унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду; 2) унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були в ужитку чи в ремонті.

Отже, показник передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією зі складових показника величини втрати товарної вартості транспортного засобу.

Втрата товарної вартості транспортного засобу розглядається в Методиці як економічне поняття, що охоплює, серед іншого, і втрату товарного (зовнішнього) вигляду.

Ураховуючи зміст викладеного, втрату товарної вартості можна визначити як зменшення вартості транспортного засобу, викликане передчасним погіршенням товарного (зовнішнього) вигляду автомобіля та (або) його експлуатаційних якостей у результаті зниження міцності чи довговічності окремих деталей, вузлів й агрегатів, з'єднань і захисних властивостей покриттів унаслідок ДТП і подальшого ремонту. Передчасні зміни геометричних параметрів, фізико-хімічних властивостей, конструктивних матеріалів і характеристик інших процесів транспортного засобу, які є результатом проведення окремих видів ремонтних робіт, призводять до погіршення зовнішнього (товарного) вигляду, функціональних та експлуатаційних характеристик і зниження безвідмовності й довговічності транспортного засобу. Втрата товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією з причин фізичного зносу (у разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту), яким характеризується величина втрати товарної вартості.

Економічна характеристика втрати товарного вигляду дозволяє віднести витрати на його відновлення до конкретних виявів реальних збитків.

Відповідно до пункту 8.6.1 Методики величина втрати товарної вартості нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт з відновлення пошкоджених складових частин усіх типів КТЗ.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) – це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Складова частина КТЗ (складник) – деталь, складова одиниця чи комплектувальний виріб, які відповідають вимогам конструкторської документації (пункт 1.6 Методики).

Тобто величина втрати товарної вартості нараховується в разі потреби проведення ремонтних робіт, що здійснюються як методами відновлення, так і методами заміни пошкодженої: деталі, складової одиниці чи комплектувального виробу, які відповідають вимогам конструкторської документації, усіх типів КТЗ.

Пунктом 8.6.2 Методики визначено вичерпний перелік випадків, коли величина втрати товарної вартості КТЗ не нараховується, зокрема в разі заміни окремих складників, що не потребують фарбування та не погіршують зовнішній вигляд КТЗ (скло, фари, бампери, декоративні накладки, пневматичні шини, зовнішня і внутрішня фурнітура тощо) (підпункт «е»).

Отже, нарахування втрати товарної вартості передбачено, коли провадиться ремонт окремих деталей, вузлів і агрегатів, а також у разі заміни деталей, якщо це впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості транспортного засобу. Втрата товарної вартості не нараховується у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів, що не потребують фарбування, за умови, що це не впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості автомобіля (заміна двигуна на новий, заміна фар, ліхтарів, скла, шин тощо). Якщо ж у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів буде потрібне фарбування, то за умови, що це впливає на зовнішній вигляд транспортного засобу, втрата товарної вартості нараховується.

У висновку про оцінку КТЗ може міститись інформація про причину фізичного зносу, який виникає в разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту, а також про те, чи внаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду нараховано величину втрати товарної вартості (пункт 8.6 Методики), чи збігається величина втрати товарного вигляду з величиною втрати товарної вартості, що має значення для вирішення справи про відшкодування шкоди, пов’язаної із втратою товарного вигляду (товарної вартості), і підлягає встановленню судом. У цьому випадку підлягають з’ясуванню також питання про необхідність фарбування окремих складників КТЗ у разі їх заміни та про те, чи погіршує зовнішній вигляд КТЗ така заміна (підпункт «е» пункту 8.6.2 Методики).

У товарознавчому дослідженні зазначено про необхідність заміни окремого складника КТЗ, відновлювального ремонту та фарбування інших деталей, а також вказано величину втрати товарної вартості транспортного засобу.

Враховуючи викладене, встановлені обставини справи, з огляду на підстави та зміст позовних вимог, враховуючи принцип повного відшкодування шкоди потерпілому, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача необхідно стягнути матеріальний збиток у розмірі, який визначений у висновку автотоварознавчого дослідження №100 – 16 від 17.08.2016 року, а саме у розмірі 14 897 грн. 76 коп. ( 10 885 грн. 70 коп. (вартість ремонтно – відновлювальних робіт, матеріалів та замінюваної деталі) + 4012 грн. 06 коп. (величина втрати товарної вартості)).

Твердження представника відповідача про те, що вказаний висновок автотоварознавчого дослідження не може бути визнаний судом належним доказом, суд до уваги не приймає, оскільки він складений особою, яка має кваліфікацію судового експерта з правом проведення авто товарознавчих експертиз по спеціальності 12.2 «Визначення вартості дорожніх транспортних засобів, розміру збитків, спричиненого власнику транспортного засобу» (свідоцтво судового експерта №369 від 22.02.2013 року), при цьому представником позивача не наведено жодних належних обґрунтувань, які б свідчили про неповноту чи неправильність цього висновку.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача витрат понесених у зв»язку з придбанням ліків в сумі 783 грн. 56 коп. та витрат пов»язних з оплатою послуг таксі у розмірі 1000 грн., задоволенню не підлягають, оскільки позивачем суду не надано жодного належного доказу, що такі витрати взагалі були нею понесені.

Що стосується стягнення витрат пов»язаних із сплатою вартості автотоварознавчого дослідження, витрат за надання правової допомоги та судового збору, суд приходить до наступних висновків.

Як вбачається із матеріалів справи, провадження у даній справі відкрито до 15.12.2017 року, тобто до набрання чинності змін до ЦПК України.

Відповідно до п.9 ч.1 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України в редакції, що діє з 15.12.2017 року справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно ст..133 ЦПК України в редакції, що діє з 15.12.2017 року, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу (витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката), ) пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Тобто положеннями ЦПК України в редакції, що діє з 15.12.2017 року передбачена можливість стягнення витрат, які пов»язані із наданням професійної правничої допомоги саме адвокатом.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачу правова допомога надавалась не адвокатом та ця допомога надавалась до набрання чинності вказаними змінами до ЦПК України, що не суперечило положенням ЦПК України в редакції, що діяла до 15.12.2017 року.

Так, зокрема, у п.47, 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» надано роз»яснення, що право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).

Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 42, 56 ЦПК).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах".

Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК.

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Згідно наданих позивачем розрахунків, нею сплачено за надання правової допомоги 22 213 грн. 97 коп., при цьому така допомога надавалась як у зв»язку із розглядом даної справи так і у зв»язку із розглядом справи про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності та при проведенні інших дій.

Відповідно до ст..3 ЦПК України в редакції, що діє з 15.12.2017 року, цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов’язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Оскільки позивачем були понесені витрати пов»язані із наданням їй правничої допомоги не адвокатом до 15.12.2017 року, а положеннями ЦПК України, що діє з 15.12.2017 року фактично скасовано право позивача на компенсацію за рахунок відповідача понесених позивачем витрат за надання їй правничої допомоги, яка надавалась не адвокатом, а іншим фахівцем у галузі права, то суд, з урахуванням положень ч.4 ст.3 ЦПК України в редакції, що діє з 15.12.2017 року, вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача як витрати із сплати судового збору, витрати із сплати вартості автотоварознавчого дослідження так і витрати понесені у зв»язку з наданням позивачу правничої допомоги. При цьому суд вважає, що витратами понесеними позивачем у зв»язку з наданням їй правничої допомоги у даній справі є витрати, що вказані у розрахунку, що зроблений у додатку №5 до договору №16/07 від 04.08.2016 року в сумі 10 240 грн. оскільки витрати, що вказані у інших розрахунках, що надані позивачем (додатки №1 – №4) не пов»язані із наданням правничої допомоги у даній конкретній справі.

Враховуючи викладене, встановлені обставини справи, а також те, що позов підлягає частковому задоволенню, то з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати, понесені позивачем у зв»язку з сплатою вартості автотоварознавчого дослідження, витрати пов»язані із наданням правничої допомоги та витрати із сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.3, 4, 5, 10, 12, 258, 259, 263 – 268, 284 ЦПК України, ст.ст.22, 1166, 1187 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_9, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_10, зареєстрована за адресою: м. Полтава, пр..Токарний, 2 кв. 73) 14 897 грн. 76 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 9 394 грн. 33 коп. сплачених судових витрат.

В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Полтавської області через Крюківський районний суд м.Кременчука Полтавської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 05 лютого 2018 року.

Суддя: