Ухвала суду № 72011172, 05.02.2018, Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/547/17

Провадження № 1-кп/355/18/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про повернення обвинувального акту прокурору

05 лютого 2018 року Баришівський районний суд Київської області у складі головуючого судді Коваленка К.В.

з участю секретаря Ющенко Л.А.

прокурора Гончаренка А.О.

захисника ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянув у відкритому підготовчому засіданні кримінальне провадження №42017100000000410 від 31.03.2017 по обвинуваченню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, одруженого, заступника начальника Баришівського відділення поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції ГУНП в Київській області, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимий, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч.3 ст.368КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Баришівського районного суду Київської області 22.11.2017 надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42017100000000410 від 31.03.2017 року по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч.3 ст.368 КК України. Справа неодноразово призначалась на підготовче судове засідання, проте перенесилась через неявку в судове засідання прокурора.

У підготовчому судовому засіданні прокурор Гончаренко А.О. просить провести підготовку до судового розгляду і призначити судовий розгляд на підставі даного обвинувального акту, вважаючи, що по справі дотримані вимоги, передбачені ст. ст. 32, 291 КПК України..

Заперечуючи щодо призначення справи до судового розгляду, захисник обвинуваченого ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_1 заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору в зв’язку з його невідповідністю вимогам ст.291 КПК України, а саме:

Приписи ст. 290 КПК України покликані забезпечити право підозрюваного, його захисника предметно знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, у чому полягає суть підозри і якими є його підстави. Однак, із обвинувального акту не вбачається за виконання яких дій з використанням свого службового становища ОСОБА_2 ( за версією досудового слідства) отримав неправомірну вигоду.

Також не визначені службові обов’язки з використанням яких ОСОБА_2 мав вчинити чи не вчиняти дії направлені на перешкоджання законній діяльності ТОВ “УБА-Агросвіт”.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42017100000000410 від 31.03.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, прокурором до суду направляється втретє.

Перший обвинувальний акт (що був затверджений 28.04.2017 року) було повернуто прокурору ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 19 травня 2017 року, справа № 355/547/17, провадження № 1 -кп/355/55/17.

Ухвала від 19 травня 2017 року стороною обвинувачення не оскаржувалася та набрала сили через сім днів з дня проголошення.

Повторно обвинувальний акт надійшов до суду 31.05.2017 року, справа № 355/547/17, провадження № 1 -кп/355/66/17 та ухвалою від 26.06.2017 року знов повернутий прокурору. Дана ухвала була оскаржена в апеляційному порядку та ухвалою Апеляційного суду Київської області від 14.09.2017 року залишена без змін.

Суди як першої так і апеляційної інстанції визнали обвинувальний акт таким, що не відповідає вимогам кримінально-процесуального закону та на обґрунтування такого висновку, серед іншого, вказали на наступне:

-Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. Так, в обвинувальному акті щодо ОСОБА_2, враховуючи категорію злочину, у вчиненні якого він обвинувачується, повинно бути вказано всі ознаки складу злочину, визначені КК України, що зробить в подальшому, можливим вирішення питання щодо винуватості чи не винуватості обвинуваченого. Зокрема, відповідальність за одержання службовою особою неправомірної вигоди настає за умови, що службова особа одержала її за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно розпорядчих чи адміністративно господарських обов’язків, або таких, які вона не уповноважена була вчиняти, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу.

-Однак, в обвинувальному акті не міститься чіткого формулювання висунутого ОСОБА_2 обвинувачення, а викладені лише обставини, які слідчий вважає за доцільне викласти за результатами досудового розслідування та правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону України про кримінальну відповідальність. Так, слідчим взагалі не зазначені службові повноваження ОСОБА_2, які дають йому можливість з використанням службового становищі вчиняти чи не вчиняти дії, направлені на перешкоджання законній господарській діяльності ТОВ «УБА Агросвіт».

Вважає, що за таких обставин прокурором не в повній міри виконана ухвала Баришівського районного суду Київської області від 19 травня 2017 року та ухвала Апеляційного суду Київської області від 14.09.2017 року, а обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору, для усунення зазначених недоліків.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав клопотання свого захисника та просив його задовольнити.

Прокурор Гончаренко А.О. заперечив проти вказаного клопотання та не погоджується з його доводами зазначаючи, що в обвинувальному акті викладенні повноваження ОСОБА_2 передбаченні Законом України «Про національну поліцію» та Законом України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів». Крім того в обвинувальному акті конкретизовано дії за які ОСОБА_2 отримав кошти від директора ТОВ « УБА-Агросвіт» ОСОБА_3.

Вислухавши думки учасників процесу щодо можливості призначення на підставі обвинувального акту судового розгляду, вивчивши обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, суд приходить до наступних висновків.

Згідно п.13. ч.1 ст.3 КПК України, обвинувачення це твердження про вчинення певною особою, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку встановленому цим Кодексом. Згідно вимог ч.4.ст.110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам ст.291 КПК України, зокрема має містити, викладання фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статей закону України про кримінальну відповідальність та формування обвинувачення. Саме в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту згідно ст.377 КПК України, суд першої інстанції здійснює судовий розгляд. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, обвинувальний акт відносно ОСОБА_2 не відповідає вимогам ст.291 КПК України.

Так, п. 5 частини 2 статті 291 КПК України передбачає, що обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Даний обвинувальний акт не містить чіткого формулювання висунутого ОСОБА_2 обвинувачення, а викладені лише обставини, які слідчий вважає за доцільне викласти за результатами досудового розслідування та правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону України про кримінальну відповідальність.

У постанові Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 07.11.2013 року вказано, що диспозиція частини третьої статті 368 КК передбачає кримінальну відповідальність тільки тоді, коли одержання хабара (неправомірної вигоди) особою відбувається в обмін на вчинення чи невчинення нею в інтересах того, хто дає хабар (неправомірну вигоду), чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища. Стосовно такого трактування цієї норми закону Верховний Суд України у постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 5 «Про судову практику у справах про хабарництво» роз'яснив, що відповідальність за одержання хабара настає лише за умови, що службова особа одержала його за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу.

Отже, в обвинувальному акті повинно бути чітко зазначено, за виконання яких дій з використанням свого службового становища ОСОБА_2 отримав неправомірну вигоду.

Однак, обвинувальний акт такої інформації не вміщає, а натомість зазначено: « за не вчинення в інтересах ТОВ “УБА- Агросвіт”, будь-якої дії з використанням наданого йому службового становища, а саме: за не перешкоджання законній господарській діяльності пов’язаної зі здійсненням сільськогосподарської діяльності у аграрній сфері, очолюваного нею ТОВ “УБА-Агросвіт” а саме, за не притягнення в подальшому працівників ТОВ “УБА-Агросвіт” до адміністративної відповідальності працівниками Баришівського відділення поліції Переяслав - Хмельницького відділу поліції ГУНП в Київській області які є в прямому підпорядкуванні заступника начальника Баришівського відділення поліції Переяслав - Хмельницького відділу поліції ГУНП в Київській області ОСОБА_4.

Тобто в обвинувальному акті чітко не зазначена дія, яку повинен був вчинити чи не вчинити з використанням службового становища обвинувачений так як відмежування інкримінованого складу правопорушення від суміжних складів передбачає встановлення повноважень службової особи на вчинення дії, за яку передається неправомірна вигода. Посилання на «не притягнення в подальшому працівників ТОВ “УБА-Агросвіт” до адміністративної відповідальності працівниками Баришівського відділення поліції Переяслав - Хмельницького відділу поліції ГУНП в Київській області які є в прямому підпорядкуванні заступника начальника Баришівського відділення поліції Переяслав - Хмельницького відділу поліції ГУНП в Київській області ОСОБА_4»на думку суду, також є нечітким формулюванням, оскільки не зазначено як ОСОБА_2 та працівники Баришівського відділення поліції Переяслав - Хмельницького відділу поліції ГУНП в Київській області можуть впливати на притягнення працівників ТОВ “УБА-Агросвіт” за адміністративні правопорушення в сфері охорони природи, санітарно-епідеміологічних правопорушень, митних правопорушень, порушень в сфері виконання трудового законодавства та ін..

Також, в обвинувальному акті не зазначено яку саме господарську діяльність здійснює ТОВ «УБА-Агросвіт», не вказано чи надавали службові повноваження ОСОБА_2 можливість у перешкоджанні законній господарській діяльності ТОВ «УБА-Агросвіт» та в який саме спосіб ОСОБА_2 перешкоджав (якщо перешкоджав) здійсненню цієї діяльності до отримання неправомірної вигоди, які службові повноваження використовував, якій законній господарській діяльності чи якому із видів її діяльності, що здійснюється ТОВ «УБА-Агросвіт», ОСОБА_2 зобов'язувався не перешкоджати та які службові повноваження він при цьому міг використати. Суду не зрозуміло чому звинувачуючи ОСОБА_2 у вчиненні злочину з використанням СЛУЖБОВОГО СТАНОВИЩА, обвинувачення посилається не на службові обов’язки ОСОБА_2, а на загальні норми Законів України «Про національну поліцію» та «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів».

Стаття 17 Закону України « Про виконання рішення застосування практики Європейського суду з прав людини » передбачає, що суди застосовують при розгляді справи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі « Абрамян проти Росії » від 09.10.2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню обвинувачення особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення кримінального правопорушення можуть відігравати вирішальну роль під час судового розгляду кримінального провадження, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення. Крім того Європейський суд з прав людини нагадує, що положення зазначеного вище підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальному провадженні надання повної детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення, а також про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду.

Є очевидним, що вказані недоліки обвинувального акту свідчать про його невідповідність вимогам кримінально-процесуального закону, а також практиці Європейського суду з прав людини, а тому акт підлягає поверненню прокурору для усунення вказаних недоліків.

У відповідності до п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3,110, 155,314, 315, 291 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42017100000000410 від 31.03.2017 по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст.368 КК України - повернути прокурору.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Київської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя Баришівського районного суду ОСОБА_5