Рішення № 72009254, 23.01.2018, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/14390/17

Провадження № 2/752/1458/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23 січня 2018 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі: головуючого судді Мирошниченко О.В.,

при секретарі - Мархотко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в :

В липні 2017 року позивач ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 177 976 гривень 11 коп., а також судовий збір у розмірі 2 669 гривень 44 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що 04.04.2006 р. між Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір № 028/25-112.

Загальними зборами акціонерів 09 березня 2010 року було прийнято рішення про зміну типу акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство та зміну найменування (назви) Банку на ПАТ «Укрсоцбанк».

Відповідно до п.1.1 ПАТ «Укрсоцбанк» надає ОСОБА_1 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошової кошти в сумі 54 000,00 доларів США.

Відповідно до листа №13-210/7871-22612 від 07.12.2009 року Національного Банку України операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Таким чином, операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії. Отже, Акціонерний - комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк», мав законні підстави для кредитування в іноземній валюті.

05.10.2012 року ПАТ «УКРСОЦБАНК», та відповідач ОСОБА_1, уклали договір про внесення змін до Договору кредиту № 028/25-112 від 04.04.2006 року (надалі за текстом - Кредитний договір), відповідно до якого було змінено валюту кредиту, та переведено заборгованість позичальника в гривню, з кінцевим терміном погашення кредиту до 04.10.2032 року.

Свої зобов'язання позивач виконав, надавши грошові кошти Позичальникові, що підтверджується заявою на видачу готівки. Кредит надається Позичальнику на споживчі цілі.

В пункті 1.1.Договору про внесення змін, визначено графік погашення заборгованості за кредитом, періоди погашення та кінцевий термін користування кредитом.

У порушення умов Договору, позичальник ОСОБА_1, свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 12 червня 2017 року має заборгованість, а саме:

Сума заборгованості за кредитом - 139 250,11 грн.; Сума заборгованості за відсотками - 32 242,53 грн.; Розмір інфляційних витрат за кредитом - 2 895,70 грн.;

Розмір інфляційних витрат за відсотками - 3 587,77 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості.

Відповідно до умов Договору у разі невиконання чи неналежного виконання Відповідачем будь-яких обов'язків, встановлених Договором, в тому числі у разі затримання сплати частини Кредиту та/або процентів за його користування, щонайменше на один календарний місяць, Позивач має право вимагати дострокового виконання зобов'язання з повернення Кредиту за Договором.

На виконання умов Договору Позичальнику була направлена вимога про усунення порушення, але на дату подання позовної заяви вимога не виконана.

Таким чином, зважаючи на невиконання Позичальником зобов'язання стосовно умов повернення кредиту, позивач вправі вимагати стягнення з відповідача заборгованість по кредиту, заборгованість за відсотками, пеню за невиконання умов договору.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи у відсутність його представника. Просив суд позовні вимоги задовольнити повністю та проти винесення заочного рішення не заперечує.

У судове засідання відповідач ОСОБА_1 повторно не з'явився, про день, час та місце судового засідання був повідомлений судом у встановленому законом порядку про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомлявся в порядку ч. 1 ст. 130 ЦПК України.

Судова повістка відповідачу направлялись за його зареєстрованим у встановленому порядку місцем проживання, але повернулась до суду за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до вимог ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, вважав за можливе розглянути справу без участі відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані у справі докази, суд надходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 04.04.2006 р. між Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір № 028/25-112.

Загальними зборами акціонерів 09 березня 2010 року було прийнято рішення про зміну типу акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство та зміну найменування (назви) Банку на ПАТ «Укрсоцбанк».

Відповідно до п.1.1 ПАТ «Укрсоцбанк» надає ОСОБА_1 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошової кошти в сумі 54 000,00 доларів США.

Відповідно до листа №13-210/7871-22612 від 07.12.2009 року Національного Банку України операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Таким чином, операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії. Отже, Акціонерний - комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк», мав законні підстави для кредитування в іноземній валюті.

05.10.2012 року ПАТ «УКРСОЦБАНК», та відповідач ОСОБА_1, уклали договір про внесення змін до Договору кредиту № 028/25-112 від 04.04.2006 року (надалі за текстом - Кредитний договір), відповідно до якого було змінено валюту кредиту, та переведено заборгованість позичальника в гривню, з кінцевим терміном погашення кредиту до 04.10.2032 року.

Свої зобов'язання позивач виконав, надавши грошові кошти Позичальникові, що підтверджується заявою на видачу готівки. Кредит надається Позичальнику на споживчі цілі.

В пункті 1.1. Договору про внесення змін, визначено графік погашення заборгованості за кредитом, періоди погашення та кінцевий термін користування кредитом.

У порушення умов Договору, позичальник ОСОБА_1, свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 12 червня 2017 року має заборгованість, а саме:

Сума заборгованості за кредитом - 139 250,11 грн.; Сума заборгованості за відсотками - 32 242,53 грн.; Розмір інфляційних витрат за кредитом - 2 895,70 грн.;

Розмір інфляційних витрат за відсотками - 3 587,77 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушення зобов'язання є його невиконанням або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України правовими наслідками порушення зобов'язання, які встановлюються договором або законом, є припинення зобов'язання внаслідок однострунної відмови від зобов'язання, сплата неустойки, а також відшкодування збитків.

Згідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд бере до уваги наданий позивачем розрахунок суми і боргу і вважає доведеним факт того, що станом на 12.07.2017 року загальний розмір заборгованість складає 177 976,11 гривень.

За таких обставин суд, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про можливість задоволення позову повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 526,549,551,625,1046,1049,1050,1054 ЦК України, ст.ст. 10, 13, 81,141, 258, 263, 265, 273, 280, 354 ЦПК України, суд-

в и р і ш и в :

Позов - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість у розмірі 177 976 (сто сімдесят сім тисяч дев'ятсот сімдесят шість) гривень 11 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - сплачений судовий збір у розмірі 2 669 (дві тисячі шітсот шітдесят девять) гривень 64 копійки.

Заочне рішення може бути переглянуто Голосіївським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя