Постанова № 72008783, 01.02.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 756/13761/17 № апеляційного провадження:22-ц/796/216/2018 Головуючий у суді першої інстанції: Диба О.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Семенюк Т.А.

1 лютого 2018 року Апеляційний суд м. Києва в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого - Семенюк Т.А.

Суддів - Прокопчук Н.О., Саліхова В.В.,

при секретарі -Сербін Т.І.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 28 листопада 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договорів дарування недійсними,-

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання договорів дарування недійсними, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що 9 вересня 2008 року між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №014/719563-KR, за умовами якого позивач надав відповідачу в кредит кошти в розмірі 749000 доларів США під 13,5% річних на строк до вересня 2033 року для купівлі нерухомості, а відповідач зобов'язався сплатити позивачу проценти за користування кредитом, комісії, штрафні санкції, інші передбачені цим договором платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені договором.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 9 вересня 2008 року між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір №014/719567-ІО, за умовами якого останній передав банку в заставу нерухоме майно, а саме: житловий будинок, позначений на плані літ.А, загальною площею 442,40 кв.м., жилою площею 82,20 кв.м., місцезнаходження: АДРЕСА_2, та земельну ділянку площею 0,1500 га, кадастровий НОМЕР_1 місцезнаходження: Київська обл., Обухівський район, с. Підгірці (нова назва - с. Романків).

9 вересня 2008 року між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_5 укладено договір поруки №014/719568-РО, за умовами якого поручитель зобов'язався перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання відповідачем зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій.

Зазначив, що внаслідок невиконання належним чином відповідачем своїх зобов'язань утворилась заборгованість за кредитним договором, у зв'язку з чим банк звертався до відповідача та його поручителя з письмовими вимогами щодо повернення заборгованості за кредитним договором; за заявою банку приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. на іпотечному договорі 4 березня 2010 року вчинено виконавчий напис №683 про звернення стягнення на предмет іпотеки, і 23 серпня 2011 року предмет іпотеки реалізовано на торгах; у листопаді 2013 року банк звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, справу передано за підсудністю до Оболонського районного суду м. Києва, і заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 14 січня 2015 року з відповідача стягнуто на користь Банку заборгованість за кредитом в розмірі 9571711,12 грн. та заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами в розмірі 4514871,62 грн.

Проте в ході проведення виконавчих дій позивач дізнався про те, що відповідачем на підставі договорів дарування відчужене належне йому на праві приватної власності майно, а саме: 4 червня 2010 року ОСОБА_3 подарував своєму синові ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1, 19 грудня 2013 року ОСОБА_3 подарував своєму синові ОСОБА_4 машиномісце АДРЕСА_3.

У зв'язку із викладеним, просив суд визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 4 червня 2010 року між ОСОБА_3. та ОСОБА_4, із застосуванням наслідків недійсності правочину - скасування запису про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 та поновлення запису про право власності ОСОБА_3, визнати недійсним договір дарування машиномісце АДРЕСА_3, загальною площею 21,60 кв.м., укладений 19 грудня .2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, із застосуванням наслідків недійсності правочину - скасування запису про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 та поновлення запису про право власності ОСОБА_3

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 28 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, представник ПАТ «Укрсоцбанк» подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, ухвалити нове про задоволення позову, вважаючи, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, ч. 4 ст. 147 та п.3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, 9 вересня 2008 року між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_3. укладено кредитний договір №014/719563-KR, за умовами якого позивач надав відповідачу в кредит кошти в розмірі 749000доларів США під 13,5% річних на строк до вересня 2033 року для купівлі нерухомості, а відповідач зобов'язався сплатити позивачу проценти за користування кредитом, комісії, штрафні санкції, інші передбачені цим договором платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені договором.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 9 вересня 2008 року між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір №014/719567-ІО, за умовами якого останній передав банку в заставу нерухоме майно, а саме: житловий будинок, позначений на плані літ.А, загальною площею 442,40 кв.м., жилою площею 82,20 кв.м., місцезнаходження: АДРЕСА_2, та земельну ділянку площею 0,1500 га, кадастровий НОМЕР_1 місцезнаходження: Київська обл., Обухівський район, с. Підгірці (нова назва - с. Романків).

9 вересня 2008 року між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_5 укладено договір поруки №014/719568-РО, за умовами якого поручитель зобов'язався перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання відповідачем зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій.

4 березня 2010 року за заявою Банку приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. на іпотечному договорі вчинено виконавчий напис №683 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

З матеріалів справи вбачається, що Банк звертався до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 17 лютого 2014 року справу передано за підсудністю до Оболонського районного суду м. Києва.

Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 14 січня 2015 року з відповідача стягнуто на користь Банку заборгованість за кредитом в розмірі 9571711,12 грн. та заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами в розмірі 4514871,62 грн.

4 червня 2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір дарування квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Холод Т.А. за реєстровим №467.

19 грудня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір дарування машиномісця АДРЕСА_3, загальною площею 21,60 кв.м., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим О.Є. за реєстровим №1905.

Також з матеріалів справи вбачається, що згідно вищевказаних договорів дарування право власності на належне відповідачу ОСОБА_3 майно перейшло до ОСОБА_4, що підтверджується інформаційними довідками №96300382 від 5 вересня 2017 року та №93355458 від 1 серпня 2017 року, а також витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно №26664611 від 9 липня 2010 року та з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №14988064 від 19 грудня 2013 року.

ОСОБА_3 після укладення оспорюваного договору дарування квартири, був знятий з реєстраційного обліку та фактично втратив право користування вищезазначеною квартирою.

Відповідно до ст. 717 ЦК України,за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

У відповідності до положень ст. 718 ЦК України, дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі. Дарунком можуть бути майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому.

Згідно із ч.2 ст. 719 ЦК України, договір дарування нерухомої речі укладається в письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

За ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження фіктивності укладеного правочину.

Колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги, що даний договір дарування був укладений фіктивно без наміру створити юридичні наслідки, а з метою ухилення від виконання боргових зобов'язань відповідача, оскільки як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 за договором дарування прийняв в дар квартиру АДРЕСА_1,та паркомісце АДРЕСА_3, його право власності зареєстроване у передбаченому законом порядку.

Для визнання правочину фіктивним суд повинен встановити наявність умислу в усіх сторін правочину.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

В даному випадку судом встановлено, що сторонами виконано договір, обдарований прийняв в дар квартиру та паркомісце, його право власності зареєстроване у передбаченому законом порядку.

Також колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_3, хоча і знятий з реєстрації за адресою АДРЕСА_1, але зазначив її як адресу майбутнього місця реєстрації, оскільки позивач вправі сам обирати місце своєї реєстрації та користуватися спірною квартирою за дозволом власника.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підставі для задоволення позову.

Інші доводи апеляційної скарги також висновків суду не спростовують і не впливають на їх правильність.

Оскільки рішення суду постановлене з дотриманням норм діючого законодавства, висновки суду обґрунтовані, відповідають обставинам справи, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 367, 375, 374, 381-382, 383 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» відхилити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 14 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 5 лютого 2018 року.

Головуючий

Судді