Постанова № 72008477, 31.01.2018, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2018 року Справа № 924/928/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Олексюк Г.Є. , суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Максютинська Д.В

за участю представників сторін:

позивача: директора ТОВ "Укравтологістика плюс" Слободенчукова Д.В.

відповідача: представник не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтологістика плюс" на рішення господарського суду Хмельницької області, ухваленого 04.12.17р. суддею Крамаром С.І. о 16.40 у м.Хмельницькому, повний текст складено 05.12.17р.

у справі № 924/928/17

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Укравтологістика плюс"

до відповідача Фізична особа-підприємець Підфігурна Людмила Іванівна

про стягнення 6508,07грн., з яких: 5000,00грн. - основної заборгованості, 452,89 грн. - пені, 151,18грн. - інфляційних втрат, 904,00грн. - річних

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укравтологістика плюс" (надалі - позивач) звернулося до господарського суду Хмельницької області до Фізичної особи-підприємця Підфігурної Людмили Іванівни (надалі - відповідач) з позовною заявою (т.1, а.с. 2-5) про стягнення 6508,07 грн., з яких 5000,00 грн. основної заборгованості, 452,89 грн. пені, 151,18 грн. інфляційних втрат та 904,00 грн. річних у зв'язку із неналежним виконанням умов договору транспортно-експедиторського обслуговування №190517/1 від 19.05.2017р.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 04 грудня 2017 у справі №924/928/17, у задоволенні позову відмовлено (т.2, а.с. 3-4).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано достовірних доказів здійснення робіт та прийняття їх фізичною особою-підприємцем Підфігурною Л.І., і докази, подані позивачем, не є достатніми для встановлення цього факту.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою (т.2, а.с.17-20) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 205.12.2017 року у даній справі і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

У апеляційній скарзі позивач посилається на обставини, зазначені у позовній заяві. Крім того, зазначає, що ним були здійснені усі можливі дії для надання документів щодо виконання договору перевезення ФОП Підфігурній Л.І. за адресою, вказаною згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, однак зворотнього зв'язку із відповідачем немає.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи № 924/928/17 у складі: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Олексюк Г.Є., суддя Василишин А.Р. (т.2, а.с. 14).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.01.2018 відкрито апеляційне провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 31 січня 2018 р. на 10:00 год. (т.2, а.с. 15-16).

12.01.18 р. на адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшло клопотання від представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції та визначення Одеського апеляційного господарського суду відповідальним за проведення відеоконференції під час розгляду апеляційної скарги (т.2, а.с.35-36).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.01.2018 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтологістика плюс" на рішення господарського суду Хмельницької області призначено на 31.01.2018 на 10.00 год. в режимі відеоконференції, проведення якої доручено Одеському апеляційному господарському суду (т.2, а.с.37-38).

В судовому засіданні 31 січня 2018р. представник позивача Слободчуков Д.В. апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, з підстав, зазначених у ній. Зокрема вказав, що суд першої інстанції не витребував дані щодо особи, яка отримала вантаж по договору-заявці № 190517/1. Вказує, що у пункті призначення м.Хмельницький вантаж згідно договору-заявки отримано, є відповідний підпис особи, проте суд першої інстанції не витребував дані щодо цієї особи.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Відомості про місцезнаходження відповідача підтверджуються даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, витяги з якого наявні у матеріалах справи.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»(«Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку представника позивача, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника відповідача, оскільки останній не скористався своїми правами, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, згідно договору-заявки №190517/1 на транспортно-експедиторське обслуговування (далі - договору), ТОВ "Укравтологістика плюс" (експедитор) та замовник домовилися, що замовник замовляє, а експедитор надає послуги, пов'язані з організацією перевезення вантажу замовника автомобільним транспортом територією України, а також пов'язані з таким перевезенням додаткові послуги, згідно наступних параметрів:

маршрут: Галич-Хмельницький; найменування вантажу: шпон на палетах; вага: 20,86; спосіб завантаження та вивантаження: бічне/заднє; тип транспортного засобу: тент; місце, дата та час завантаження: Галич, згідно ТТН; місце, дата та час вивантаження: Хмельницький, згідно ТТН; вартість транспортно-експедиторських послуг: 5000 грн. у день вивантаження.

Замовник відповідно до п. 2.1. договору забезпечує завантаження автомобіля з врахуванням встановлених у державах, по території яких виконуються перевезення вантажу, обмежень щодо загальної ваги вантажів та навантаження на осі транспортного засобу. Замовник відшкодовує збитки, завдані експедитору невиконанням чи неналежним виконанням вказаного обов'язку.

Замовник зобов'язаний повідомити експедитору всю необхідну для здійснення перевезення інформацію про вантаж і своєчасно надати в його розпорядження всі супровідні документи, необхідні для належного здійснення перевезення. У випадку ненадання необхідної інформації та документів експедитор вправі не приступати до виконання своїх обов'язків (п. 2.3. договору).

Згідно п. 2.3. договору місце завантаження/розвантаження змінюється тільки після письмового узгодження із експедитором.

У п. 3.1. договору передбачено, що розмір винагороди експедитора визначається різницею між вартістю транспортно-експедиторських послуг і витратами, здійсненими експедитором в інтересах замовника, з урахуванням оплати послуг третіх осіб, залучених експедитором до виконання зобов'язань за цим договором.

Замовник оплачує всі додаткові витрати, які поніс експедитор у зв'язку з перевезенням вантажу (в тому числі, але не виключно: фумігація, страхування тощо) за наявності відповідних документів, які підтверджують, що ці платежі були здійснені з метою виконання умов цього договору (п. 3.2. договору).

У випадку несвоєчасної оплати коштів, передбачених даним договором, замовник сплачує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від несплаченої суми за кожен день прострочення (п. 4.4. договору).

У п. 5.1. договору передбачено, що враховуючи звичаї ділового обороту, що склалися в галузі вантажних перевезень, сторони визнають юридичну силу факсимільних та електронних (переданих за допомогою електронної пошти (e-mail) копій даного договору і погоджуються, що вказані копії мають силу оригіналу. Підтвердженням юридичної сили таких копій є наявність в документах факсимільного або електронного відображення печаток сторін і підписів їх посадових осіб.

Договір-заявка містить підписи сторін справи та їх печатки.

На підтвердження позовних вимог позивачем подано підписаний позивачем та скріплений його печаткою акт №6712 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 20.05.2017 року згідно якого ТОВ "Укравтологістика плюс" надано відповідачу послуги згідно договору №150517 від 19.05.2017 року на суму 5000,00 грн. Підпис представника відповідача на даному акті відсутній.

Відповідно до підписаного позивачем та скріпленого його печаткою рахунку-фактури №6712 від 20.05.2017 року, останнім надано відповідачу транспортно-експедиційні послуги: Галич - м. Хмельницький, згідно договору №150517 від 19.05.2017 року на суму 5000,00 грн.

Аналогічні акт на рахунок-фактура надані позивачем із посиланням на договір №190517/1 від 19.05.2017 року.

Як вбачається із накладної №15 від 19.05.2017 року, ТОВ "Галфарма" відпущено ОСОБА_5 шпон лущений буковий на суму 143850,00 грн.

ТОВ "Укравтологістика Плюс" надіслано Підфігурній Людмилі Іванівні претензію щодо оплати отриманих послуг №30.06.2017/2 від 30.06.2017 року, у якій просять останню здійснити погашення заборгованості згідно договору №190517 від 19.05.2017 року транспортно-експедиторського обслуговування в розмірі 5000,00 грн.

Вказана претензія не вручена Підфігурній Л.І. та повернута відділенням поштового зв'язку із відміткою "не проживає".

У відповідь на лист позивача GSN-GPS Технологии відповіла листом від 31.10.2017 року, що автомобіль НОМЕР_1 за період з 19.05.2017 року по 20.05.2017 року слідував через міста Хмельницький, Тернопіль та Івано-Франківськ.

З огляду на зазначене, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Розглядаючи позовні вимоги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Пунктом 1 статті 12 ЦК України передбачено, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Аналогічне положення міститься і в ст.627 ЦК України, згідно якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 ГК України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 2 статті 12 Закону України "Про транспортно-експедиційну діяльність" визначено, що клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Колегія суддів, проаналізувавши вищезазначені норми законодавства, умови договору та матеріали справи, зазначає, що підписаним одноособово позивачем актом здачі-прийняття робіт та рахунком-фактурою не підтверджується факт підтвердження надання послуг за договором-заявкою № 190517/1, і як наслідок, виникнення обов'язку відповідача з оплати наданих послуг.

Крім того, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що дані навігатора та накладна №15 від 19.05.2017 року не підтверджують факт виконання договору, оскільки вони жодним чином не пов'язані із його виконанням та не підтверджують ні суму робіт, ні їх обсяг, ні особу замовника - фізичну особу-підприємця Підфігурну Л.І.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об»єктивного з»ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Позивачем у встановленому законом порядку не доведено ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Крім того, з огляду на вищезазначені норми законодавства, колегія суддів відхиляє доводи позивача, оголошені ним під час розгляду апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не витребував дані щодо особи, яка отримала вантаж по договору-заявці № 190517/1.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи позивача, викладені у позовній заяві та апеляційній скарзі щодо невиконання відповідачем умов договору та нарахування у зв'язку з цим заборгованості 5000 грн., не знаходять свого підтвердження, а тому у задоволенні позовних вимог щодо стягнення вказаної заборгованості слід відмовити.

Враховуючи те, що позовні вимоги про стягнення 452,89 грн. пені, 151,18 грн. інфляційних втрат та 904,00 грн. річних у зв'язку із неналежним виконанням умов договору транспортно-експедиторського обслуговування №190517/1 від 19.05.2017р є похідними від основної вимоги, у задоволенні даних позовних вимог також слід відмовити.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору. Відтак, скаржник, в порушення вимог ст.ст.74,76,77 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду. При цьому колегія суддів також звертає увагу, що скаржником у апеляційній скарзі не зазначено, які саме норми матеріального чи процесуального права порушено під час розгляду справи судом першої інстанції.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтологістика плюс" від 27.12.17р. на рішення господарського суду Хмельницької області від 04.12.2017 у справі № 924/928/17 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 04 грудня 2017 року у справі №924/928/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №924/928/17 повернути господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Василишин А.Р.