Постанова № 72008333, 29.01.2018, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2018 справа № 908/1129/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого (судді-доповідача): суддів: ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , секретар судового засідання за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: ОСОБА_4 ОСОБА_5, за довіреністю; ОСОБА_6, за довіреністю; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м. Запоріжжя на рішення Господарського суду Запорізької області від20.11.2017 (підписано 27.11.2017) у справі№ 908/1129/17 (суддя Азізбекян Т.А.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інвестхолдінг", с. Волнухине, Лутугинський район, Луганська область доПублічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м. Запоріжжя про за зустрічним позовом до простягнення суми Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м. Запоріжжя Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестхолдінг", с. Волнухине, Лутугинський район, Луганська область визнання правочину недійснимВ С Т А Н О В И В:

У травні 2017 року до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестхолдінг", с. Волнухине, Лутугинський район, Луганська область (Позивач) із позовом до Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м. Запоріжжя (Відповідач) про стягнення 1 712 030 грн. 70 коп., з яких: 1 200 228 грн. 80 коп. – основний борг за договором № 20/2015664 від 20.03.2015, укладеним між сторонами у цій справі, 339 642 грн. 29 коп. – інфляційні втрати та 152 159 грн. 61 коп. – 3% річних.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 19.06.2017 було прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестхолдінг", с. Волнухине, Лутугинський район, Луганська область про визнання договору поставки № 20/2015/664 від 20.03.2015, укладеного між сторонами у цій справі, недійсним з моменту його укладення.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 20.11.2017 первісні позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Відповідача на користь Позивача 1 200 228 грн. 80 коп. основного боргу, 339 642 грн. 29 коп. інфляційних втрат та 151 828 грн. 47 коп. – 3% річних, відстрочено виконання судового рішення в цій частині строком на шість місяців, до 20.05.2018. В задоволенні решти первісних позовних вимог та зустрічних позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісних позовних вимог в повному обсязі та задовольнити зустрічні позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також неповно з’ясовано обставини справи.

Зокрема, скаржник посилається на те, що умов Договору в частині строків оплати за обладнання не порушував, оскільки 22.04.2016 на електронну адресу отримав лист Позивача з проханням не здійснювати решти оплати на рахунок його підприємства у зв’язку з переоформленням банківських реквізитів, із зазначенням того, що про нові реквізити буде повідомлено додатково.

Крім того, Відповідач стверджує, що довіреність на вчинення правочинів в інтересах ПАТ "Запоріжсталь" на ім’я комерційного директора ОСОБА_7, Відповідачем не видавалась, наявність повноважень ОСОБА_7 на укладання спірного Договору Позивачем доведено не було, тому у суду першої інстанції були підстави до визнання спірного Договору недійсним.

Також Відповідач посилається на безпідставність відмови судом першої інстанції у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі та направлення матеріалів справи до правоохоронних органів, оскільки предметом розгляду даної справи є стягнення заборгованості за спірним Договором, відносини за яким є також предметом досудового розслідування кримінальних проваджень № 22015130000000491 від 07.10.2016 та № 22017130000000026 від 17.02.2017.

Відзиву на апеляційну скаргу надано не було.

На адресу Донецького апеляційного господарського суду 25.01.2017 від Відповідача надійшло клопотання про виклик у судове засідання для допиту у якості свідка директора ТОВ "Інвестхолдінг" ОСОБА_8

Позивач в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення, проти клопотання Відповідача про виклик свідка з посиланням на те, що якщо ці покази будуть впливати на постановлення обґрунтованого рішення у справі, не заперечував.

Представник Відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, надав пояснення, аналогійні викладеним в апеляційній скарзі, підтримавши своє клопотання про виклик свідка для підтвердження обставин, які зазначені в ухвалі слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 05.07.2017 у справі №428/6818/17, зокрема, щодо розташування підприємства та подальшого використання отриманих за Договором коштів.

Оскільки зазначене клопотання заявлено стороною до початку розгляду по суті справи, але розгляд справи було призначено ще до набрання чинності новою редакцією Господарсько-процесуального кодексу України, нормами якого порядок надання таких клопотань чітко регламентований, судова колегія розглянула зазначене клопотання по суті в судовому засіданні з урахуванням думки іншої сторони.

Судова колегія не знайшла підстав до задоволення зазначеного клопотання Відповідача, оскільки обставини, які вимагав підтвердити у такий спосіб Відповідач не можуть бути підтверджені або спростовані показами свідка в межах господарської справи, оскільки для їх підтвердження встановлені певно визначені порядки, зокрема, державної реєстрації місцезнаходження юридичної особи, кримінально-процесуальний порядок встановлення факту вчинення особою злочину. Крім того, зазначені Відповідачем обставини не впливають на предмет дослідження в межах даної справи.

В судовому засіданні 29.01.2018 оголошувалась перерва до 14:00 години цього ж дня.

Відповідно до вимог ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою звукозаписувальних технічних засобів.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Вищезазначеним судовим рішенням в межах даної справи, встановлено, що 20.03.2015 між сторонами був укладений договір поставки № 20/2015/664 (далі – Договір), за умовами п. 1.1 якого Позивач зобов’язався передати, а Відповідач – прийняти та оплатити обладнання на умовах, передбачених даним Договором.

Факт укладення Договору сторонами не оспорюється.

Також судом першої інстанції встановлені наступні обставини:

- факт поставки Відповідачу 17.04.2015 та 23.04.2015 обладнання, а саме – валка чавунного у кількості 16 шт., на загальну суму 5 089 228 грн. 80 коп. за видатковими накладними № РН-0000059 від 17.04.2015 на суму 2 544 614 грн. 40 коп. та № РН-0000061 від 23.04.2015 на суму 2 544 614 грн. 40 коп.;

- факт підписання сторонами актів прийому-передачі від 17.04.2015 та 23.04.2015 відповідно;

- факт часткової оплати Відповідачем за поставлене обладнання в сумі 3 889 000 грн. 00 коп.;

- факт наявності заборгованості в розмірі 1 200 228 грн. 80 коп.;

- обставини порушення Відповідачем грошового зобов’язання в частині своєчасної оплати за поставлений товар в сумі 1 200 228 грн. 80 коп.

Внаслідок порушення Відповідачем строків оплати отриманого обладнання, Позивач звернувся за захистом своїх порушених прав та законних інтересів з позовом до суду.

Проте, Відповідач заперечує проти позовних вимог щодо нарахування 3% річних та інфляційних, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що 22.04.2016 ним на електронну адресу було отримано лист Позивача від 21.04.2016 за № 21/04-02, яким останній прохав у зв’язку з переоформленням його банківських реквізитів не здійснювати оплату, а повідомлення від 27.01.2017 за № 27/01-01 про здійснення оплати на ті ж самі реквізити отримав лише 03.02.2017. Отже підстави до стягнення з Відповідача 3% річних та інфляційних за прострочення грошового зобов’язання відсутні, оскільки саме Позивачем в односторонньому порядку було змінено умови та порядок розрахунків.

Позивачем факт направлення такого листа не спростовано.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом першої інстанції, з чим погоджується судова колегія, встановлено, що правовідносини сторін виникли на підставі Договору та регулюються нормами ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, ч. 1 ст. 530, ст.ст. 625, 629 та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, а також ст. 193 Господарського кодексу України.

Матеріалами справи підтверджується, що грошове зобов’язання в сумі 1 200 228 грн. 80 коп. на час розгляду справи в суді як першої так і апеляційної інстанції Відповідачем не виконано, що останнім не заперечується.

За таких підстав висновок суду першої інстанції щодо задоволення первісних позовних вимог в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості в сумі 1 200 228 грн. 80 коп. є обґрунтованим.

У зв’язку з невиконанням грошового зобов’язання, Позивачем були нараховані та заявлені до стягнення 3% річних в розмірі 152 159,61 грн. за загальний період 13.06.2015 – 25.05.2017 та інфляційні в розмірі 339 642,29 грн. за періоди липень 2015 року – вересень 2015 року, листопад 2015 року – січень 2016 року та травень 2016 року – квітень 2017 року.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення 3% річних частково та інфляційних, суд першої інстанції не прийняв до уваги посилання Відповідача на листи Позивача, обґрунтовуючи свій висновок тим, що умовами Договору не передбачено зміну умов оплати шляхом листування, а доказів зміни строків оплати у встановленому законом та Договором порядку сторонами надано не було.

Проте, судова колегія не погоджується з висновком суду щодо розрахунку сум 3% річних та інфляційних, за наступних підстав.

Умовами п. 5.2 Договору визначено, що оплата буде проводитись протягом строку, який зазначений в Специфікації до Договору. За змістом п.п.5.1, 10.2, Договору, оплата грошових коштів за отриманий товар має здійснюватись на рахунок, що зазначений в Договорі, про зміну банківських реквізитів, сторони зобов’язані повідомити одна іншу.

Сторони підтверджують, що листом від 21.04.2016 № 21/04-02, надісланим за допомогою електронного зв’язку, Позивач повідомив Відповідача про переоформлення банківських реквізитів та просив тимчасово, до моменту подальшого повідомлення про належні реквізити, не здійснювати оплату, тобто повідомив про тимчасову неможливість прийняття виконання грошового зобов’язання.

Після чого, листом від 27.01.2017 № 27/01-01, який був отриманий Відповідачем 03.02.2017, Позивач повідомив банківські реквізити, на які просив здійснювати належну оплату.

Дійсно, шляхом направлення-отримання зазначеного повідомлення про переоформлення банківських реквізитів сторони не вносили зміни до Договору в частині строків та порядку оплати за отриманий товар, на момент цього повідомлення грошове зобов’язання вже було Відповідачем порушене.

Проте цим повідомленням Позивач запропонував Відповідачу не виконувати спірне грошове зобов’язання на період до моменту отримання нових банківських реквізитів на оплату, з чим останній погодився, не заперечуючи та не наполягаючи на негайному його виконанні.

Разом з тим, саме період неповідомлення Відповідачу Позивачем нових банківських реквізитів для оплати заборгованості знаходиться в межах господарського ризику останнього, оскільки за змістом вищенаведених вимог Договору обізнаність щодо таких даних є необхідною умовою виконання Відповідачем грошового зобов’язання за Договором.

За змістом частини четвертої статті 613 ЦК України, боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора, тобто у випадку, якщо кредитор, зокрема, не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають iз суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Якщо боржник доведе, що не виконав грошового зобов'язання через прострочення кредитора, він звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, оскільки порушення грошового зобов'язання у вигляді його прострочення боржником не настало i в такому разі вважається, що виконання зобов'язання відстрочено на час прострочення кредитора (ч.2 ст.613 ЦК України).

Отже період з моменту повідомлення про неможливість прийняття оплати у зв'язку з переоформленням банківських реквізитів до моменту отримання Відповідачем повідомлення про належні реквізити для оплати Відповідач не міг сплатити спірні грошові кошти згідно до умов Договору через неповідомлення Позивачем про належні банківські реквізити останнього, а отже і прострочення грошового зобов’язання Відповідачем в цей період не відбулось, а тому відсутні підстави до стягнення інфляційних витрат та 3% річних за період з 21.04.2016 по 03.02.2017 на підставі ст.625 ЦК України, цей період підлягає виключенню з періоду прострочення заборгованості, що визначений судом першої інстанції.

В цій частині доводи апеляційної скарги судова колегія вважає обґрунтованими.

Перевіривши зроблений судом першої інстанції розрахунок 3% річних та інфляційних, з урахуванням наведеного, судова колегія вважає, що з періоду нарахування 3% річних підлягає виключенню проміжок часу з 21.04.2016 по 03.02.2017, а з періоду нарахування інфляційних – травень 2016 року – лютий 2017 року, у зв’язку з чим, за перерахунком судової колегії стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягають 3% річних в розмірі 127 276 грн. 49 коп. за періоди з 13.06.2015 по 20.04.2016, з 04.02.2017 по 25.05.2017 та інфляційних в розмірі 224 144 грн. 56 коп. за періоди липень 2015 року – вересень 2015 року, листопад 2015 року – січень 2016 року та березень – квітень 2017 року.

Отже рішення суду у даній справі підлягає зміні в частині розміру, стягнутих з Відповідача на користь Позивача, сум 3% річних з "151 828 грн. 47 коп." на "127 276 грн. 49 коп." та інфляційних – з "339 642 грн. 29 коп." на "224 144 грн. 56 коп." саме через неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи.

В іншій частині висновок суду щодо стягнення передбачених ст. 625 ЦК України складових є законним та обґрунтованим.

Разом з тим, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог за мотивами їх необґрунтованості та документальної непідтвердженості.

Судова колегія вважає необґрунтованими заперечення Відповідача про те, що довіреність на вчинення правочинів в інтересах ПАТ "Запоріжсталь" на ім’я комерційного директора ОСОБА_7, Відповідачем не видавалась, наявність повноважень ОСОБА_7 на укладання спірного Договору Позивачем доведено не було, а отже у суду першої інстанції були підстави до визнання спірного Договору недійсним, за наступних підстав.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Встановлено, що спірний Договір поставки № 20/2015/664 від 20.03.2015, укладений між сторонами у даній справі, підписаний з боку ВАТ "Запоріжсталь" (Відповідача) комерційним директором ОСОБА_7, який діяв на підставі довіреності від 28.05.2014, зареєстрованої в реєстрі під № 1162.

В матеріалах справи наявний, наданий на запит суду першої інстанції, Повний витяг з Єдиного державного реєстру довіреностей № 34896178 від 03.10.2017, оформлений приватним нотаріусом Харківської області ОСОБА_9, яким підтверджується видача 28.05.2014 ВАТ "ЗМК "Запоріжсталь" в особі виконуючого директора гр. ОСОБА_10 довіреності на представництво інтересів ОСОБА_7, яка зареєстрована в реєстрі за № 1162 приватним нотаріусом ОСОБА_11

Доказів того, що вказана довіреність не видавалась або на час підписання спірного Договору комерційний директор ВАТ "Запоріжсталь" ОСОБА_7 повноважень на його підпис не мав Відповідачем не надано.

Крім того, як свідчать матеріали справи, сторонами вчинялись дії, направлені на схвалення правочинів, оскільки, між сторонами підписувались акти приймання-передачі обладнання, Відповідачем здійснювалась часткова оплата за отримане обладнання, що підтверджується платіжними дорученнями. В свою чергу, доказів повернення Відповідачем або його відмови від поставленого Позивачем обладнання, матеріали справи не містять.

Таким чином судова колегія вважає, що зазначеними діями по прийняттю товару та його частковій оплаті Відповідач схвалив укладення його представником спірного Договору поставки, навіть якщо б останній діяв би з перевищенням повноважень.

При цьому, сама по собі наявність/відсутність у комерційного директора ОСОБА_7В повноважень на укладення від імені товариства спірного Договору не створює підстави для визнання його недійсним, оскільки за фактичними обставинами справи Договір виконувався сторонами належним чином, відповідно до погоджених ним умов.

За таких підстав, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог з огляду на відсутність правових підстав для визнання спірного Договору недійсним, оскільки Відповідачем не доведено наявності обмежень повноважень особи, якою укладено оспорюваний правочин з боку Відповідача.

Будь-яких інших належних доказів на підтвердження своїх заперечень Відповідачем не надано.

Доводи Відповідача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права через відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі та направлення матеріалів справи до правоохоронних органів судова колегія вважає безпідставними, за наступних обставин.

На обґрунтування своїх доводів щодо неможливості розгляду даної справи до закінчення кримінальних проваджень відповідач посилався на те, що предметом розгляду даної справи є стягнення заборгованості за спірним Договором, відносини за яким є також предметом досудового розслідування кримінальних проваджень № 22015130000000491 від 07.10.2016 та № 22017130000000026 від 17.02.2017.

Також Відповідачем, в суді першої інстанції, були надані ухвали Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 05.04.2016 у справі № 428/4204/16-к (кримінальне провадження № 22015130000000491 від 07.10.2016) та від 05.07.2017 у справі № 428/6818/17 (кримінальне провадження № 22017130000000026 від 17.02.2017), зі змісту яких вбачається, що в рамках кримінального провадження № 22015130000000491 від 07.10.2016 був накладений арешт на грошові кошти, які знаходяться на рахунку ТОВ "Інвестхолдінг", а в рамках кримінального провадження № 22017130000000026 від 17.02.2017 – надано тимчасовий доступ до речей і документів, що містять охоронювану законом таємницю, які перебувають у володінні ПАТ "Запоріжсталь".

Проте, зі змісту вказаних ухвал по кримінальним провадженням, на які посилається Відповідач, не вбачається об’єктивна неможливість розгляду даної справи до закінчення досудового розслідування кримінальних проваджень № 22015130000000491 від 07.10.2016 та № 22017130000000026 від 17.02.2017.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 75 ГПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Твердження Відповідача про наявність в провадженні Управління СБ України в Луганській області матеріалів досудового розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-5 Кримінального кодексу України – як підстави до зупинення розгляду даної справи – є також безпідставними, оскільки слідство за вищевказаними кримінальними провадженнями триває, вирок суду з цього приводу відсутній, а предмет дослідження складають інші правові відносини, які з предметом розгляду в даній справі не збігаються.

Отже судова колегія вважає, що наявних в матеріалах справи доказів достатньо для розгляду справи по суті, а правові підстави для зупинення провадження у справі, в т.ч. до закінчення досудового розслідування кримінальних проваджень або надіслання матеріалів справи до правоохоронних органів – відсутні.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Запорізької області від 20.11.2017 у справі 908/1129/17 внаслідок неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, підлягає зміні в частині розміру стягнених з відповідача 3% річних з суми з "151 828 грн. 47 коп." на "127 276 грн. 49 коп.", інфляційних – з "339 642 грн. 29 коп." на "224 144 грн. 56 коп.", а також в частині розподілу судових витрат.

В задоволенні вимог про стягнення решти суми 3% річних та інфляційних слід відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв’язку з чим за подання первісної позовної заяви з Відповідача на користь Позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 23 507 грн. 49 коп., з Позивача на користь Відповідача за подання апеляційної скарги – 2 310 грн. 82 коп. Судові витрати за подання зустрічної позовної заяви слід покласти на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 270, 273, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь, м. Запоріжжя задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 20.11.2017 у справі № 908/1129/17 – змінити в частині розміру стягнення 3% річних та інфляційних, а також розподілу судових витрат.

Викласти другий та третій абзаци резолютивної частини рішення в наступній редакції: Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе,72; код ЄДРПОУ 00191230) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестхолдінг" (92031, Луганська область, Лутугинський район, с. Волнухине, вул. Кар’єрна,1; код ЄДРПОУ 37342628) 1 200 228 грн. 80 коп. основного боргу, 224 144 грн. 56 коп. інфляційних втрат та 127 276 грн. 49 коп. 3% річних, відстрочивши виконання судового рішення в цій частині строком на шість місяців, до 20.05.2018 року.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе,72; код ЄДРПОУ 00191230) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестхолдінг" (92031, Луганська область, Лутугинський район, с. Волнухине, вул. Кар’єрна,1; код ЄДРПОУ 37342628) 23 507 грн. 49 коп. судового збору за первісним позовом.

В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 20.11.2017 у справі № 908/1129/17 - залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестхолдінг" (92031, Луганська область, Лутугинський район, с. Волнухине, вул. Кар’єрна,1; код ЄДРПОУ 37342628) на користь Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе,72; код ЄДРПОУ 00191230) 2 310 грн. 82 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 05.02.2018.

Головуючий (суддя-доповідач) О.В. Стойка

Судді: І.В. Зубченко

ОСОБА_3