Рішення № 72005897, 30.01.2018, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/3548/17

Провадження № 2/645/292/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

30 січня 2018 року Фрунзенський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого - судді Бондарєвої І.В., при секретарі - Проневич Д.О., за участі позивача - ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, треті особи: Департамент реєстрації Харківської міської ради, Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням її та неповнолітнього ОСОБА_3, вказуючи, що їй належить 1/4 частина житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_3. У жовтні 2010 р. на прохання свого сина ОСОБА_4 позивач зареєструвала у вказаному будинку його співмешканку ОСОБА_2 та її неповнолітнього сина ОСОБА_3 Навесні 2014 р. відносини між її сином та відповідачем ОСОБА_2 погіршились і вона, забравши дитину та свої речі, пішла з дому. З цього часу відповідачка зі своїм сином за місцем реєстрації не проживає, їх особистих речей в будинку не має, місцем проживання не цікавиться, комунальні послуги не сплачує. Відповідачка місцем своєї реєстрації не цікавиться, комунальні послуги за себе та за дитину не сплачує. Реєстрація відповідачки та її дитини в належній позивачеві частці домоволодіння змушує позивача нести додаткові витрати на сплату комунальних послуг, та унеможливлює оформити субсидію, чим порушуються права позивача як власника майна та чиняться перешкоди у користуванні та розпорядженні майном. Просить суд визнати ОСОБА_2 та неповнолітнього ОСОБА_3 такими, що втратили право користування спірним житловим приміщенням.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала та пояснила, що перешкод у користуванні житловим приміщенням вона відповідачці не чинила. Шлюб між нею та сином позивачки не укладався. Відповідач добровільно залишила місце реєстрації, коли пішла мешкати до іншого чоловіка. Її син, неповнолітній ОСОБА_3, з нею не проживав, живе у свого батька.

Відповідач та представник третьої особи в судове засідання не з'явились, про час та місце слухання справи були повідомлені вчасно та належним чином, відповідач про причини неявки суд не сповістив, заперечень проти позову не надала. Представник третьої особи просив про розгляд справи у його відсутність ( а.с.54).

За таких обставин суд вважає можливим розгляд справи у їх відсутність та ухвалення заочного рішення у справі на підставі наявних матеріалів.

Згідно ст.150 ЖК України, ст.ст.319, 383 ЦК України, громадяни, що мають у приватній власності будинок, користуються ним для власного проживання і проживання членів сім'ї, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд, користуватися і володіти нею.

Власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, що передбачено ст.391 ЦК України.

Всудовому засіданні встановлено, що позивач на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, є власником 1/4 частини житлового будинку АДРЕСА_3 (а.с.5).

Власником інших 3/4 частин будинку є ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 р. (а.с.39).

З будинкової книги, наданої позивачем, вбачається, що окрім неї, за вказаною адресою

зареєстровані син позивача - ОСОБА_4, та з 14.10.2010 р. відповідач ОСОБА_2, та її син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10).

Відповідно до даних адресно-довідкового підрозділу ГУДМС, УДМС України в Харківській області, станом на 04.11.2017 р. ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3

За повідомленням НП України ГУНП в Харківській області Немишлянського відділу поліції від 17.07.2017 р. за №35207/119-59/02-2017, у період з 2014 р. по 17.07.17 р. заяви чи повідомлення про порушення прав користування житловим приміщенням, за адресою: АДРЕСА_3, від ОСОБА_2 на зареєстровані (а.с.12).

За повідомленням КЗОЗ «Харківська міська поліклініка №3» від 20.07.2017 р. за №540, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 була оглянута вдома лікарем-терапевтом 30.11.2015 р., був встановлений діагноз: пієлонефрит, була направлена на стаціонарне лікування в КЗОЗ «Харківський обласний клінічний центр урології та нефрології». Амбулаторну карту ОСОБА_6 забрала з реєстратури поліклініки 04.07.2017 р. (а.с. 13).

За повідомленням КЗОЗ «Харківська міська дитяча поліклініка №15» від 27.07.2017 р. за №564, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 в період з липня 2014 р. та до 27.07.2017 р. в заклад охорони здоров'я за наданням медичної допомоги не звертався, в книзі записів викликів лікаря додому (ф.№031/о) викликів лікаря додому за вищевказаною адресою не зареєстровано. Амбулаторна карта ОСОБА_3 в поліклініці відсутня (а.с. 14).

Свідок ОСОБА_7 пояснила суду, що вона проживає по-сусідству та часто відвідує ОСОБА_1 Зі слів позивача свідку відомо, що вона зареєструвала відповідача та її дитину на прохання свого сина, ОСОБА_4, який мав намір одружитися з нею. Проте вони не одружились, постійно сварились, ОСОБА_2 кілька разів кидала ОСОБА_4 та знову поверталась до нього. Три роки тому, відповідачка у присутності свідка зібрала свої речі та остаточно покинула ОСОБА_4, пояснивши, що знайшла собі іншого чоловіка, до якого пішла. Дитина відповідача ніколи за адресою позивача не проживала, він мешкав зі своїм батьком, а до матері приїзжав у гості. Відповідача з будинку ніхто не виганяв, вона мала ключі від будинку.

У відповідності зі ст.71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача чи членів його родини за ними зберігається житлове приміщення протягом 6 місяців.

Згідно ст.72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності її понад встановлені строки, провадиться в судовому засіданні.

Дослідивши надані докази, суд вважає встановленим, що відповідачі не проживають у спірному домоволодінні без поважних причин з 2014 р., тобто понад 6 місяців, у зв'язку з чим дійшов висновку про визнання їх такими, що втратили право користування спірним житловим приміщенням, з підстав, передбачених ст.ст.71, 72 ЖК України.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 дійсно не проживає у спірному будинку з 2015 р., тобтобільше 6 місяців, без поважних причин, місцем проживання неповнолітнього ОСОБА_3 є місце проживання його батьків, крім того, ані відповідач, ані її дитина не є членами сім'ї власника житла ОСОБА_1, а реєстрація відповідачів у будинку порушує право власності позивача, яка змушена нести додаткові витрати на утримання належного їй майна, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 72 ЖК України, ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 272, 280-284ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги - задовільнити .

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, такими, що втратили право користування житловим приміщенням в домоволодінні АДРЕСА_3

Заочне рішення може бути переглянуте Фрунзенським районним судом м. Харкова за

письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Харківської області шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчисляється з дня складення повного судового рішення.

До утворення апеляційних судів в апеляційних округах, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Фрунзенський районний суд м. Харкова до Апеляційного суду Харківської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий - суддя