Рішення № 72005205, 02.02.2018, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/6679/15-ц

Провадження № 2/639/21/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2018 року Жовтневий районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Гаврилюк С.М.,

при секретарі судового засідання - Макушенко Т.В.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Харківська міська рада, Адміністрація Жовтневого району Харківської міської ради, КП «Жилкомсервіс»,Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, Комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_5 про припинення дій, які порушують права власника майна та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою , відшкодування моральної шкоди,

встановив:

ОСОБА_1 30.06.2017 року звернувся до суду з уточненим позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Харківська міська рада, Адміністрація Жовтневого району Харківської міської ради, КП«Жилкомсервіс»,Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_5 , у якому просив суд припинити дії, які порушують права власника майна, а саме знести паркан з сітці рабиця, побудований самовільно відповідачами на земельній ділянці будинку № 7 по проспекту Ново-Баварському в м. Харкові за самовільно збудованою спорудою до зовнішньої огорожі домоволодіння № 9; зобов'язати відповідачів звільнити та повернути самовільно зайняту земельну ділянку площею 72 кв.м, розташовану між будинками № 7 та № 9 по пр. Ново-Баварському в м. Харкові, якою вони незаконно заволоділи, та привести її у придатний для використання стан, звільнивши від будівель, споруд шляхом знесення, вивезення, усунувши таким чином перешкоду у користуванні земельною ділянкою; поновити межу між будинками № 7 та № 9 по пр. Ново-Баварському в м. Харкові згідно другого варіанту звіту фахівця ОСОБА_6 щодо розподілу земельних ділянок № 7 та № 9 по пр. Ново-Баварському в м. Харкові з відповідними технічними документами при виконанні рішення Жовтневого районного суду м. Харкова по справі № 2012/2-474/11 про встановлення межі; зобов'язати відповідачів не чинити перешкод у користуванні земельною ділянкою позивачу та іншим співвласникам будинку № 7 у розмірі 1617 кв.м в тому числі 72 кв. м самовільно захопленою земельною ділянкою; стягнути з відповідачів та на користь позивача моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 19 жовтня 2017 року провадження у справі закрито на підставі п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України в частині позовних вимог щодо зобов'язання відповідачів звільнити та повернути самовільно зайняту земельну ділянку площею 72 кв.м, розташовану між будинками № 7 та № 9 по пр. Ново-Баварському в м. Харкові, якою вони незаконно заволоділи, та привести її у придатний для використання стан, звільнивши від будівель, споруд шляхом знесення, вивезення, усунувши таким чином перешкоду у користуванні земельною ділянкою.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 27.11.2017 року вказану ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 19 жовтня 2017 року залишено без змін.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 21.07.2014 року зобов'язано ОСОБА_3, ОСОБА_7 відновити межі земельної ділянки, які існували до порушення права користування , встановивши межі земельних ділянок № 7 та № 9 по проспекту Ілліча (Ново-Баварському) в м. Харкові відповідно до даних протоколу № 17 виконавчого комітету Червонобаварської районної ради народних депутатів трудящих м. Харкова від 8 червня 1954 р. та зобов’язано відповідачів демонтувати паркан між земельними ділянками № 7 та № 9.

Державним виконавцем було виконано вказане судове рішення , а саме було встановлено межу між будинками та родина позивача встановила європаркан довжиною 24,92 м до збудованої, на думку позивача, самовільно відповідачами споруди, за якої встановлений також був паркан з сітки рабиці в безспірному місці по двом варіантам встановлення межі.

Але відповідачі після виконання судового рішення , 28.04.2016 року самоправно перемістили за гаражем паркан з сітки рабиці у бік домоволодіння № 7 та захопили земельну ділянку будинку № 7 розміром 72 кв.м

Позивач стверджує, що неправомірними діями відповідачів позивачу спричинена моральна шкода , яку він оцінює у 5000 грн., оскільки протягом тривалого часу позивач страждає через порушення прав власника та знаходиться у постійній емоційній напрузі, у зв’язку з чим погіршився його стан здоров’я.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, посилаючись на викладені у позові обставини. Відповідачі та третя особа ОСОБА_5, представник Харківської міської ради просили розглянути справу за їх відсутності. Належним чином повідомлені треті особи: Адміністрація Жовтневого району Харківської міської ради, КП «Жилкомсервіс», Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» у судове засідання не з’явилися, їх неявка відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд, вислухавши пояснення позивача, його представника, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відсутність підстав щодо задоволення необґрунтованого позову.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 21.07.2014 року зобов'язано ОСОБА_3, ОСОБА_7 відновити межі земельної ділянки, які існували до порушення права користування , встановивши межі земельних ділянок № 7 та № 9 по проспекту Ілліча в м. Харкові відповідно до даних протоколу № 17 виконавчого комітету Червонобаварської районної ради народних депутатів трудящих м. Харкова від 8 червня 1954 р. та зобов’язано відповідачів демонтувати паркан між земельними ділянками № 7 та № 9.

Дане рішення ухвалою апеляційного суду Харківської області від 03.04.2015 року залишено без змін. У 2015 році ОСОБА_1 звернувся з виконавчим листом по справі № 2012/2-474/11 до ВДВС. Згідно постанов державного виконавця Жовтневого ВДВС ГТУЮ в Харківській області Негруця Ю.С. від 12.05.2016 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчих листів по справі № 2012/2-474/11 було закінчено на підставі п.8 ч.1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" у зв’язку з фактичним виконанням судового рішення від 21.07.2014 року. Вказані обставини підтверджуються актом державного виконавця від 28.04.2016, ухвалою Жовтневого райнного суду м. Харкова від24.04.2017 та ухвалою апеляційного суду Харківської області від 07.06.2017 року (а.с196-199,.213 том 3, а.с. 94-96 том 4).

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивач стверджує, що після виконання судового рішення відповідачі в той же день перенесли паркан та встановили його на старому місці. Однак , ОСОБА_1 та його представником суду не надано належних доказів на підтвердження порушення відповідачами права власності позивача. Крім того, ствердження позивача щодо порушення його прав спростовуються актом № 696-А перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 16.12.2016 року (а.с.113-115 том 4).

Суд не вважає належними доказами, на які позивач посилається в обгрунтування позову, а саме витяг з кримінального провадження № 12016220500001327 та постанову прокурора Новобаварського відділу Харківської місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_8 про скасування постанови про закриття кримінального провадження від 21.03.2017 ( а.с. 188 , 206-207 том 3), оскільки ними не доведено порушення відповідачами прав позивача.

Відповідно до статті 214 Кримінального процесуального кодексу України , слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.

Внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань дозволяє підтвердити вчинення кримінального правопорушення або спростувати обставини вчинення злочину. Якщо в ході досудового розслідування буде зібрано достатньо доказів, що підтверджують обставини кримінального правопорушення, складається і направляється до суду обвинувальний акт.

Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Інших належних доказів в обгрунтування позовних вимог стороною позивача суду не надано.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідачів моральну шкоду, яку оцінює в 5000 грн.

Суд, відмовляючи позивачеві у задоволенні позову в частині стягнення з відповідачів моральної шкоди, зазначає наступне.

Відповідно до положень ст.ст. 32, 56, 62 Конституції України фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої внаслідок порушення їх прав та законних інтересів.

Відповідно до ст. 23 ЦК України моральна шкода може полягати: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Зазначений перелік дій, внаслідок яких особа може зазнавати моральної шкоди, безперечно не є виключним та не перелічує всі випадки, коли особі завдається моральна шкода. Отже, правильним є визначення моральної шкоди, яке надається п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду № 4 від 31.03.1195 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності , прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Отже, розмір відшкодування моральної шкоди встановлюється судом і визначення його не ставиться в залежність від наявності матеріальної шкоди, вартості товару (робіт, послуг), суми неустойки, а має ґрунтуватися на характері й обсязі моральних і фізичних страждань, заподіяних споживачеві у кожному конкретному випадку.

Стаття 1167 ЦК встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за завдання моральної шкоди настає за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки, моральної (немайнової) шкоди, причинного зв'язку та вини завдавача. При цьому треба враховувати, чим підтверджується факт завдання особі моральної шкоди, за яких обставин та якими діями (бездіяльністю) вона завдана, в якій грошовій формі чи в якій матеріальній формі особа оцінює завдану їй шкоду та з чого вона при цьому виходить та інші обставини.

Вимагаючи відшкодування моральної шкоди, позивач визначає її розмір, виходячи з особистих міркувань, при цьому не зазначає в чому виявилися його моральні чи фізичні страждання або інші негативні явища, які, на його думку, були завдані діями відповідачів. При цьому позивачем та його представником у судовому засіданні зазначено, що відсутні будь-які докази щодо підтвердження заподіяння відповідачами моральної шкоди.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Виходячи з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналізуючи наведені обставини, досліджені докази, суд приходить до висновку про наявність підстав щодо відмови у задоволенні позову за його недоведеністю.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 265, 280-282 ЦПК України, ст. 91,103,106,107,125,152 Земельного Кодексу України, ст.ст.23, 182 ,321, 334, 1167 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Харківська міська рада, Адміністрація Жовтневого району Харківської міської ради, КП «Жилкомсервіс», Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, Комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_5 про припинення дій, які порушують права власника майна та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою , відшкодування моральної шкоди -відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне рішення складено 02.02.2018.

Суддя С. М. Гаврилюк