Постанова № 72003229, 30.01.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/582/18 Справа № 174/733/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Максюта Ж.І.

Категорія

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2018 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого-судді: Максюти Ж.І.,

суддів: Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.,

за участі секретаря: Попазової Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро

апеляційну скаргу Департаменту соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області

на рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 14 липня 2017 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до Департаменту соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що з 01.10.2014 року працювала у Департаменті соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області сторожем господарського відділу. Наказом № 138-ОС-16 від 07.11.2016 року її було звільнено на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин робочих обов’язків. Вважає своє звільнення незаконним, таким, що порушує її трудові права, а тому просила поновити її на роботі та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу /т.1 а.с.1-5, 169-173/.

Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 14.07.2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Поновлено ОСОБА_2 на посаді сторожа господарського відділу Департаменту соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області з 08.11.2016 року.

Стягнуто з Департаменту соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області на користь ОСОБА_2 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 17 264,16 грн.

Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі та стягнення на її користь з Департаменту соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі платежу за один місяць в сумі 2095,14 грн.

Судові витрати, пов’язані зі сплатою судового збору, віднесено на рахунок держави. У задоволенні вимог ОСОБА_2 про стягнення витрат на правову допомогу – відмовлено /т.2 а.с.47-54/.

З таким рішенням не погодився відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі /т.2 а.с.69-70/.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_2 01.10.2014 року була прийнята в Департамент соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області на посаду сторожа господарського відділу, що підтверджується копією її трудової книжки /т.1 а.с.13/.

Згідно довідки до акту огляду медико-соціальною комісією від 04.03.2016 року ОСОБА_2 встановлено інвалідність 3-ї групи по загальному захворюванню на строк до квітня 2017 року /т.1 а.с. 16/.

Наказом директора ДСГП Вільногірської міської ради Дніпропетровської області ОСОБА_3 № 119-ОС-16 від 10.10.2016 року, винесено догану ОСОБА_2 за недбале ставлення до виконання своїх обов’язків /т.1 а.с.88/.

З вищевказаним наказом ОСОБА_2 була ознайомлена 12.10.2016 року, зазначивши, що з винесеним наказом не згідна.

Згідно п.2.3. розділу ІІ робочої інструкції від 24.10.2016 року № 15/1 сторожа господарського відділу, затвердженої заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів - директором ДСГП, ОСОБА_3, сторож зобов’язаний перевіряти цілісність об’єкта, що охороняється, а саме: замків, запірних пристроїв, наявність пломб, телефонів, приладів освітлення, вікон, дверей, драбин, грат, огорожі, зовнішніх блоків кондиціонерів та грат на них, зелених насаджень на території ДСГП та іншого майна ДСГП шляхом обходу приміщення та прилеглої території ДСГП кожну годину протягом усієї зміни /т.1 а.с. 93/.

З робочою інструкцією сторожа господарського відділу від 24.10.2016 року № 15/1 позивач була ознайомлена 02.11.2016 року /т.1 а.с. 94/

Відповідно до наказу від 28.10.2016року № 222-ОД-16, директора ДСГП Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, ОСОБА_3, утворено комісію щодо перевірки виконання робочих обов’язків сторожами ДСГП, затверджено її склад, проведення перевірок виконання робочих обов’язків сторожами ГВ ДСГП, передбачено згідно з графіком проведення перевірки виконання робочих обов’язків сторожами ГВ ДСГП /т.1 а.с. 95/.

Згідно довідки від 07.11.2016 року № 73 щодо перевірки виконання робочих обов’язків сторожа ГВ ДСГП ОСОБА_2, 06.11.2017 року в ході перевірки встановлено, що сторож ОСОБА_2 знаходилась на робочому місці. Протягом часу, що комісія перебувала на території ДСГП, з 01 год. 10 хв. по 03 год. 17 хв., обхід прилеглої території та будівлі ДСГП сторож ГВ ДСГП ОСОБА_2 не здійснювала. З 03 год. 00 хв. комісія намагалась потрапити до приміщення ДСГП, стукаючи в двері. Сторож ГВ ДСГП ОСОБА_2 довго не відчиняла двері. При огляді кімнати сторожів виявлено ознаки сну. Комісією на місці складено акт проведення перевірки, який зачитаний вголос у присутності сторожа ОСОБА_2 /т.1 а.с. 96/.

Згідно акту перевірки від 06.11.2016 року, комісією у складі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, проведено перевірку робочих обов’язків сторожа ГВ ДСГП ОСОБА_2 Перевірку проведено 06.11.2016 року з 01 год. 10хв. до 03 год. 17 хв. В ході перевірки встановлено, що обхід прилеглої території ДСГП протягом часу, що перевірявся не здійснювався, що підтвердила сторож ОСОБА_2 Зовнішніх ознак здійснення обходу всередині будівлі також не було. Світло на поверхах не вмилось, ліхтарик весь час знаходився на вікні в приміщенні сторожів та його світло було направлено назовні. Комісія стукала в двері, щоб потрапити в приміщення. Сторож ОСОБА_2 довго не відчиняла. При огляді кімнати сторожів, були виявлені ознаки сну. Акт зачитаний вголос в при сутності сторожа ОСОБА_2, їх запропоновано його підписати, від чого ОСОБА_2 відмовилась /т.1 а.с.97/

Наказом заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради - директора ДСГП Вільногірської міської ради Дніпропетровської області ОСОБА_3 № 137-ОС-16 від 07.11.2016 року, ОСОБА_2, сторожа ГВ ДСГП, притягнуто до дисциплінарної відповідальності за недбале ставлення до виконання своїх робочих обов’язків та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення /т.1 а.с. 99/.

Відповідно до наказу заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради - директора ДСГП Вільногірської міської ради Дніпропетровської області ОСОБА_3 № 138-ОС-16 від цієї ж дати, сторожа господарського відділу ОСОБА_2 звільнено з роботи на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України, за систематичне невиконання без поважних причин робочих обов’язків /т.1 а.с. 98/.

Відповідно до акту від 08.11.2016 року, ОСОБА_2 відмовилась від ознайомлення під підпис з вищевказаними наказами від 07.11.2016 року № 137-ос-16 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» та від 07.11.2016 року № 138-ОС-16 «Про припинення трудового договору», а також від підпису в книзі реєстрації особових справ та в особовій справі /т.1 а.с. 104/.

Тобто, фактично звільнення позивача з роботи відповідачем проведено шляхом видання двох наказів - від 07.11.2016 року № 137-ОС-16 «Про притягнення до відповідальності» та від 07.11.2016 року № 138-ОС-16 «Про припинення трудового договору».

Згідно ст 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Звільнення з роботи є видом дисциплінарного стягнення та одночасно формою припинення трудового договору, який також може бути припинений між працівником та адміністрацією за згодою сторін, за власним бажанням працівника, а також за ініціативою адміністрації, зокрема, і з підстав, передбачених п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України.

Поняття «недбале ставлення до виконання своїх робочих обов’язків» та «систематичне невиконання без поважних причин робочих обов’язків» є різними за своєю суттю. Підстави для припинення трудового договору з працівником з ініціативи власника встановлені ст. 40 КЗпП України. Так, відповідно до п. 3 ч.1 ст. 40 КЗпП України власник може розірвати трудовий договір з працівником у разі систематичного невиконання останнім своїх трудових обов’язків, яке може полягати в повторному порушенні трудової дисципліни, яке вчинено працівником після застосування до нього попередніх заходів дисциплінарного стягнення, які не зняті та непогашені у встановленому законом порядку, а недбале ставлення працівника до роботи може слугувати лише підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, однак не дає право власнику на розірвання трудового договору з працівником з його ініціативи.

Таким чином, судом правильно встановлено, що вказані накази, фактично містять різні за своїм змістом підстави для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, оскільки до дисциплінарної відповідності у виді звільнення позивача притягнуто за «недбале ставлення до виконання своїх робочих обов’язків», а трудовий договір припинено «у зв’язку з систематичним невиконанням без поважних причин робочих обов’язків».

У текстах вказаних наказів не зазначено в чому саме полягає трудовий проступок позивачки, що став підставою для її притягнення до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення; не вказано який саме трудовий обов’язок чи яке саме правило внутрішнього трудового розпорядку нею не виконано або порушено; не зазначено дату вчинення чи виявлення такого порушення.

Встановивши вказані обставини, в силу ст. 43 Конституції України , п.п. 18, 22, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11. 1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів", п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»), ст.ст. 2, 5-1, 21, 40, 147-149, 235 КЗпП України, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

З огляду на суперечливість підстав для притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення та припинення з нею трудового договору, невиконання роботодавцем вимог ч.1 ст.149 КЗпП України щодо обов’язку зобов’язати позивача надати письмові пояснення до застосування дисциплінарного стягнення, місцевий суд дійшов висновку, що звільнення позивача проведено з порушенням норм трудового законодавства, а тому задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2М, поновивши її на роботі з виплатою заробітної плати за весь час вимушеного прогулу, розмір якої розрахований судом правильно.

Зазначені висновки суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального права, які правильно застосовані судом першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що вищевказані порушення норм трудового законодавства не можуть бути підставами для поновлення позивача на роботі не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на законі.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції щодо незаконності звільнення позивача, а зводяться до особистого тлумачення відповідачем норм матеріального закону.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону, оскільки ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, ухвалене без порушень норм матеріального та процесуального права. А тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 367, 375, 381ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області - залишити без задоволення.

Рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 14 липня 2017 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена до Верховного суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: Ж.І. Максюта

Судді: Е.Л. Демченко

ОСОБА_7