Рішення № 72002864, 02.02.2018, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/5451/17

Провадження № 2/185/282/18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02 лютого 2018 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Головіна В.О., з участю секретаря судового засідання Молчанової Н.Ю., позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду м. Павлограда цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся 10.07.2018 року до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів. Обгрунтовуючі позов посилається на те, що 27 березня 2014 року між ним та ОСОБА_3 виникла домовленість про те, що він надає ОСОБА_3, завдаток у розмірі 30000 гривень, а ОСОБА_3, зобов'язується продати ОСОБА_1, двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1. На підтвердження передачі грошей відповідач надав розписку, в якій зазначено, що відповідач отримав від позивача завдаток у розмірі 30000 гривень. За домовленістю сторін вартість відчуження даної квартири складала 8000 доларів США. Вищевказаною розпискою не встановлена дата до якої сторони мають укласти договір купівлі-продажу двокімнатної квартири, а тому позивач вважає, що попередній договір не був укладений сторонами, оскільки термін виконання зобов'язання, є суттєвою умовою договору. Дана угода була відкладена в зв'язку із призовом позивача до лав збройних сил України з 08.04.2015 р. по 31.03.2016 р. та після повернення відповідач почав самостійно відкладати проведення відчуження квартири та в подальшому попросив більшу вартість продажу квартири до 12000 доларів США. Відповідач свої зобов'язання не виконав. Належна йому квартира не продана та на теперішній час він проживає у неї, безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 30000 гривень не повернув. Також з 2014 року по червень 2017 року позивач проживав за даною адресою та здійснив поліпшення у квартирі, яке не можливо забрати, на загальну суму 32970.00 гривень.

Позивач просить суд стягнути з позивача суму авансу в розмірі 30000 гривень та матеріальні витрати на поліпшення квартири в сумі 32000 гривень.

В судовому засіданні позивач позов підтримав та просив його задовольнити. Обгрунтовуючі позов посилався на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнала посилаючись на те, що позивач пропустив строк позовної давності встановлений для звернення до суду та на те, що договір купівлі-продажу квартири не був укладений з вини позивача по справі.

Вислухавши в судовому засіданні пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 27 березня 2014 року позивач і відповідач уклали усну угоду про те, що позивач надає відповідачу аванс у розмірі 30000 гривень, а відповідач зобов'язується продати позивачу двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1. Позивач передав відповідачу зазначену суму коштів, на підтвердження передачі грошей відповідач склав розписку, в якій зазначив, що отримав від позивача завдаток у розмірі 30000 гривень (а.с.3). За усною домовленістю сторін вартість відчуження даної квартири складала 8000 доларів США.

Зазначені обставини не заперечувалися сторонами по справі.

Вищевказаною розпискою не встановлена дата до якої сторони мають укласти договір купівлі-продажу квартири. Крім того, дана угода була відкладена у зв'язку із призовом позивача до лав збройних сил України з 08.04.2015 р. по 31.03.2016 р. Після повернення позивача зі служби відповідач почав самостійно відкладати проведення відчуження квартири та в подальшому збільшив вартість продажу квартири до 12000 доларів США. Відповідач свої зобов'язання не виконав. Належна йому квартира не продана та на теперішній час він проживає у неї, отримані грошові кошти у розмірі 30000 гривень не повернув.

Відповідач у своїх запереченнях посилається на пропуск позивачем строку позовної давності встановленого для звернення до суду, у зв'язку з чим просить відмовити в задоволенні позову.

Приймаючи рішення щодо цього питання, суд враховує наступне. Відповідно до ст.256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст.260, 261 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно до ст.263 ЦК України перебіг позовної давності зупиняється: якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан.

Згідно довідки Військового комісара Павлоградського об'єднаного міського військового комісаріату №3/50 від 04.04.2016 року, ОСОБА_1 з 08.04.2015 р. по 31.03.2016 р. проходив військову службу у збройних силах України при частковій мобілізації (а.с.6).

Згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 16.03.2016 року ОСОБА_1 є ветераном війни - учасником бойових дій (а.с.5).

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позивачем не пропущений строк позовної давності встановлений для звернення до суду.

Відповідно до ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом. Таким чином, внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише в разі наявності зобов'язання, яке повинно було виникати на підставі договору купівлі-продажу квартири.

Оскільки договір купівлі-продажу квартири, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами у справі укладений не був, а сторони лише домовилися укласти такий договір в майбутньому, передана ОСОБА_1, грошова сума в розмірі 30000 гривень, є авансом і підлягає стягненню на користь позивача.

В частині позовних вимог про стягнення 32970.00 гривень матеріальних витрат понесених позивачем на поліпшення квартири, слід відмовити у зв'язку з недоведеністю.

Так, відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Позивачем не надано суду доказів на підтвердження поліпшення ним квартири і понесених у зв'язку з цим витрат.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивач, будучи учасником бойових дій, звільнений від сплати судового збору.

Тому, з відповідача на користь держави слід стягнути витрати на судовий збір в сумі 704.80 гривень.

Керуючись ст. ст.263, 264, 265 ЦПК України суд -

В И Р І Ш И В

Позов ОСОБА_1 (інн.НОМЕР_2, АДРЕСА_3) до ОСОБА_3 (інн.НОМЕР_3, 51400, АДРЕСА_2) про стягнення безпідставно набутих грошових коштів - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти передані в якості авансу у розмірі 30000.00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/ 22030106; код за ЄДРПОУ:37993783; банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві; код банку отримувача: 820019, рахунок отримувача:31215256700001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) витрати на судовий збір в сумі 704.80 гривень.

В задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду Дніпропетровської області.

Повний текст рішення суду складено 05 лютого 2018 року.

Суддя: В. О. Головін