Вирок № 72002649, 05.02.2018, Марганецький міський районний суд Дніпропетровської області

Справа180/3085/15-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2018 р. м. Марганець

Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючої-судді: ОСОБА_1,

за участю секретаря: Назаренко А.В.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора: Марченка С.А.,

обвинуваченого: ОСОБА_2,

захисника: ОСОБА_3,

потерпілого: ОСОБА_4

представника потерпілого: ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12015040330000772 від 10.08.2015 року про обвинувачення

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в м. Марганці Дніпропетровської області, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, не одруженого, працюючого приватним підприємцем, який зареєстрований та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше судимого:

- 20.11.2014 року Марганецьким міським судом Дніпропетровської області за ст. 128 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. ст. 121 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

10.08.2015 року, приблизно о 4-30 год., обвинувачений ОСОБА_6 знаходився в кафе «Південне», що розташоване в м. Марганець, Привокзальна площа, 1. В цей же час в кафе знаходився потерпілий ОСОБА_4 разом з ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10. ОСОБА_11 Між обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_8 в залі кафе стався конфлікт, в зв’язку з чим охоронець кафе ОСОБА_12 Н-Д. вивів в коридор ОСОБА_8 ОСОБА_7, поведінка яких була агресивною. В коридорі кафе стався конфлікт між охоронцем кафе ОСОБА_12-Д. та ОСОБА_7, під час якого ОСОБА_7 наніс удар кулаком в область обличчя охоронця, після чого обвинувачений ОСОБА_6 втрутився та приймав міри щодо припинення протиправних дій з боку ОСОБА_7 Після цього, в приміщенні кафе, ОСОБА_7 та його друзі неодноразово викликали обвинуваченого ОСОБА_6 на вулицю «поговорити». ОСОБА_6 вийшов на вулицю, де на сходинках ОСОБА_8 перегородив йому вихід, по бокам та позаду ОСОБА_6 були друзі потерпілого, ОСОБА_6 відштовхнув ОСОБА_8, ОСОБА_4 наніс удар ОСОБА_6 кулаком в обличчя, ОСОБА_7 кинув в голову обвинуваченого стакан. Після цього обвинувачений ОСОБА_13 став відходити від компанії, а вони послідували за ним, щоб «поговорити». Обвинувачений ОСОБА_6 відступав обличчям до них, доки не досяг стіни будинку кафе. Перед ним знаходились ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_11

В цей момент, знаходячись біля кафе "Південний", близько 4-50 год., обвинувачений ОСОБА_6, дії якого не були суспільно небезпечними, знаходячись у стані необхідної оборони, враховуючи небезпечність посягання ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_4, з метою припинення посягання на його здоров’я, умисно наніс ножем ОСОБА_4 один удар в область живота, один удар в область лівого передпліччя та один удар в область нижньої третини передньої поверхні шиї, чим перевищив межі необхідної оборони.

Внаслідок протиправних дій ОСОБА_6 потерпілому ОСОБА_4 спричинено тілесні ушкодження у вигляді колото-різаного поранення передньої черевної стінки, колото-різаної рани на задній поверхні лівого передпліччя та колото-різаної рани на передній поверхні шиї в нижній третини на межі стінки грудної клітини, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення визнав повністю, розкаявся, підтвердив обставини, вказані вище. При цьому пояснив, що агресивними були дії ОСОБА_7, який спровокував конфлікт з ним в кафе, потім з охоронником в коридорі кафе. ОСОБА_7 і його компанія постійно «запрошували» його на вулицю «поговорити» і коли він вийшов, то на сходинках Настіч і його друзі перегородили йому вихід, тому він відштовхнув ОСОБА_8 і одночасно отримав удар кулаком в обличчя від ОСОБА_4, утікаючи від них отримав удар в голову стаканом, що кинув Настіч. Коли вони наздогнали його, він був під стіною кафе, вони стояли навпроти і намагались влаштувати бійку, наступаючи на нього. Він розцінив їх дії як такі, що загрожують його життю та здоров»ю, взяв ніж і, відмахуючись від них, наніс деклька ударів. В даній ситуації він оборонявся він нападу кількох осіб. Просить суворо не карати, обіцяючи більше злочинів не вчиняти.

Потерпілий ОСОБА_4 пояснив, що відпочивав з друзями кафе. На сходинках кафе виник конфлікт, в ході якого ОСОБА_6 вдарив ОСОБА_8, ОСОБА_14 кинув стакан в ОСОБА_6, після чого всі пішли за ОСОБА_6 і в ході з’ясування стосунків ОСОБА_6 наніс йому кілька ударів ножем, внаслідок чого він отримав тілесні ушкодження. Просить суд залишити без розгляду його позовну заяву про стягнення з обвинуваченого заподіяної йому моральної та матеріальної шкоди.

Свідок ОСОБА_14 суду пояснив, що у нього була сутичка з обвинуваченим. Він кинув стакан в голову ОСОБА_6. Потім він бачив, як ОСОБА_6 махав руками у бік ОСОБА_4, після чого ОСОБА_4 крикнув, що у нього ніж.

Свідок ОСОБА_8Д, пояснив, що ОСОБА_6 в кафе наніс йому удар по голові. На вулиці ОСОБА_6 також ударив його в обличчя. Потім Настіч і ОСОБА_4 пішли до ОСОБА_6 «поговорити», потім він почув: «у нього ніж», від ОСОБА_6 відійшов ОСОБА_4, на ньому були сліди крові.

Свідок ОСОБА_15 суду пояснив, що бачив, як на сходах ОСОБА_6 когось вдарив, потім ОСОБА_6 відійшов і він почув: «ніж».

Свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що також відпочивав в компанії ОСОБА_4 Коли він вийшов на вулицю, побачив толпу, хтось крикнув: «у нього ніж», із толпи вийшов ОСОБА_4 і сказав, що його «підрізали».

Свідок ОСОБА_9 дав пояснення, аналогічні поясненням ОСОБА_10

Свідок ОСОБА_16 суду пояснила, що працювала в кафе офіціанткою. Бачила, як на вулиці розмовляли ОСОБА_6 і ОСОБА_4. Потім в приміщення кафе зайшов ОСОБА_6, на його руці була кров. З компанії ОСОБА_4 хтось повідомив, що ОСОБА_6 «підрізав» ОСОБА_4.

Свідок ОСОБА_12 Е Н-Д. суду пояснив, що на той час працював охоронником в кафе «Південне». В цей вечір ОСОБА_6 поводив себе спокійно, сидів один. Також відпочивала компанія ОСОБА_4. В кафе між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 виник конфлікт і ОСОБА_6 дав ОСОБА_8 запотиличник. У нього, ОСОБА_3, в коридорі кафе виник конфлікт з ОСОБА_7, який поводив себе дуже агресивно і ударив його в обличчя. ОСОБА_8 також поводив себе дуже агресивно, в тому числі і по відношенню до ОСОБА_6. На сходинках біля кафе він бачив потасовку між ОСОБА_6 і компанією ОСОБА_4. Коли ОСОБА_6 відходив, за ним пішли друзі ОСОБА_8, після чого він почув : «обережно, ніж».

Свідок ОСОБА_17 суду пояснив, що близько 3-00 год. приїхав в кафе до ОСОБА_6, потім уїхав, через годину повернувся, ОСОБА_6 стояв посередині кафе і сказав, що його намагалися побити.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 10.08.2015 року (т. 1. а.с. 176), слідчим оглянуто прилегла територія до кафе «Південний».

Згідно протоколу пред’явлення особи для впізнання (т. 1, а.с. 183), потерпілий ОСОБА_18 впізнав ОСОБА_6 як особу, яка заподіяла йому тілесні ушкодження вночі 10.08.2015 року.

Протоколом огляду від 10.09.2015 року (т.1, а.с. 188-195), в ході якого слідчим оглянуто відеозапис з кафе.

Судом оглянуто відеозапис, вилучений слідчим з камер відео спостереження кафе «Південний», де видно конфлікт між ОСОБА_8 і ОСОБА_6 в приміщенні кафе; конфлікт між ОСОБА_14 та охоронником ОСОБА_12 в коридорі кафе, в ході якого Настич поводив себе дуже агресивно, вдарив в обличчя охоронника, неодноразово друзі хватали за руки ОСОБА_14 та намагались відвести його від охоронника. Також видно конфлікт на сходинках кафе, де друзі ОСОБА_18 стоять на сходинках, в цей момент виходить на вулицю ОСОБА_6, який штовхає ОСОБА_8, ОСОБА_18 наносить ОСОБА_6 удар в обличчя, Настіч кидає стакан в голову ОСОБА_6 і ОСОБА_6 втікає.

Згідно протоколу огляду предмета (т. 1, а.с. 199), оглянуто розкладний ніж, який добровільно видав ОСОБА_6

Згідно протоколів пред’явлення особи для впізнання (т. 1, а.с. 202-216), свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_12 впізнали савченка як особу, яка заподіяла ОСОБА_18 тілесні ушкодження.

Згідно висновку експерта (т. 1, а.с. 251), на складному ножі наявність крові не встановлена, мікрочастки тканин людини не знайдені.

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту з ОСОБА_8, останній показав та пояснив, що коли ОСОБА_6 збіг зі сходів кафе, до нього підійшли Настіч, ОСОБА_18, він, для того, що поговорити, інші хлопці залишились позаду, при цьому ОСОБА_6 зупинився під стінкою кафе. Потім до ОСОБА_6 підійшов ОСОБА_18 для розмови і всі почули крик ОСОБА_18: «у нього ніж»(т. 2. а.с. 4-5).

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту з ОСОБА_14, останній показав та пояснив, що коли ОСОБА_6 збіг зі сходів кафе, до нього підійшли він, ОСОБА_18, ОСОБА_8, для того, що поговорити, інші хлопці залишились позаду. ОСОБА_6 всі питали, для чого він бив ОСОБА_8 в кафе, при цьому ОСОБА_6 весь час відходив назад і зупинився під стінкою кафе. Потім до ОСОБА_6 підійшов ОСОБА_18 для розмови і всі почули крик ОСОБА_18: «у нього ніж»(т. 2. а.с. 6-7).

Згідно висновку експерта (а.с. 14-15), потерпілому ОСОБА_4 спричинено тілесні ушкодження у вигляді колото-різаного поранення передньої черевної стінки, колото-різаної рани на задній поверхні лівого передпліччя та колото-різаної рани на передній поверхні шиї в нижній третини на межі стінки грудної клітини, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту з ОСОБА_4, останній показав та пояснив, що коли ОСОБА_6 збіг зі сходів кафе, до нього підійшли він, Настіч, ОСОБА_4, для того, що поговорити, інші хлопці залишились позаду. ОСОБА_6 всі питали, для чого він бив ОСОБА_8 в кафе, при цьому ОСОБА_6 весь час відходив назад і зупинився під стінкою кафе. Розмови не виходило. Потім він підійшов до ОСОБА_6 і помітив в його руці ніж, яким ОСОБА_6 наніс йому удар в лівий бік, потім другий удар, потім удар по руці (т. 2. а.с. 16-17).

Згідно висновку експерта (т. 2, а.с. 20-21), експерт вважає за можливе утворення тілесних ушкоджень, виявлених у потерпілого, при обставинах та механізмі, вказаних ним при проведенні слідчого експерименту. При цьому експерт також вважає за можливе утворення колото-різаного поранення передньої черевної стінки внаслідок самовільного випадкового наштрикнення потерпілого на ніж, котрий перебував у руках нападника, розташованого обличчям до потерпілого.

Згідно висновку експерта (т. 2, а.с. 27), у ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми , а саме – набряк м»яких тканин і синець на його тлі, в правій пара орбітальній області, синець в тім»яно-потиличній області посередині, струс головного мозку, які утворились від ударної дії тупого твердого предмету або при ударах об такі, що відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту з підозрюваним ОСОБА_6 (а.с. 29-30), ОСОБА_6 пояснив, що коли він відбіг від крильця кафе, хлопці пішли за ним і підходили до нього, аж поки він не дійшов до стіни кафе. Він дістав сувенірний розкладний ніж і, тримаючи його в правій руці, почав розмахувати у різні сторони, лівою рукою закриваючи обличчя. В цей момент він весь час намагався відходити а чотири хлопця робили кроки до нього. І в цей момент він, напевно, наніс удари ножем потерпілому.

Згідно висновку експерта (а.с. 37-38), експерт вважає за можливе утворення у ОСОБА_4 тілесних ушкоджень у вигляді рани на задній поверхні лівого передпліччя в верхній третині і двух ран на передній поверхні шиї в нижній третині, при обставинах та механізмі, вказаних підозрюваним ОСОБА_6 при проведенні слідчого експерименту та допиті в якості підозрюваного. Утворення у потерпілого колото-різаного поранення передньої черевної стінки експерт вважає маловірогідним при обставинах, вказаних ОСОБА_6 при слідчому експерименті.

Згідно висновку експерта (т. 2, а.с. 46-49), розкладний ніж ОСОБА_6 холодною зброєю не являється.

Постановою слідчого вказаний ніж визнаний речовим доказом та долучений до кримінального провадження (т. 2, а.с. 50).

Однак, в ході судового розгляду встановлено, що речовий доказ по справі – розкладний ніж - не являється тим ножем, яким ОСОБА_6 заподіяв тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_4. Дана обставина встановлена судом з пояснень обвинуваченого ОСОБА_6, який при огляді речового доказу пояснив, що це не його ніж, а також з пояснень експерта ОСОБА_19, яка в судовому засіданні, при співставленні фотокарток ножа за її експертизою від 30.09.2015 року (т. 2, а.с. 46) з ножем, що долучений до справи в якості речового доказу, пояснила, що ножі різні і ніж, наданий їй для огляду в судовому засіданні не є тим ножем, по якому вона проводила експертизу.

Органом досудового розслідування дії обвинуваченого ОСОБА_6 згідно обвинувального акту, кваліфіковано за ч. 1 ст. 121 КК України за ознакою умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.

Згідно ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до ст.25 КПК України прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Крім того, саме на них законом покладається обов'язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, відповідно до ст.9 КПК України.

Згідно ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Відповідно до ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст. 91 КПК України покладається на прокурора.

Суд же відповідно до ст.26 КПК України у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім випадків, передбачених цією статтею.

Відповідно до ст. 368 КПК України суд при ухваленні вироку повинен вирішити питання про те, чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа та чи містить це діяння склад кримінального правопорушення, чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.

Так, на обґрунтування винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, сторона обвинувачення посилається на докази, які в судовому засіданні були безпосередньо досліджені судом, а саме на вищевказані показання свідків та письмові докази.

Однак, кваліфікація дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 121 КК України не знайшла свого підтвердження у судовому засіданні, оскільки прокурором на підтвердження вини обвинуваченого не надано належних та допустимих доказів.

Так, склад правопорушення, що інкримінується обвинуваченому, передбачає наявність прямого умислу на заподіяння тяжкого тілесного ушкодження. Умисне тяжке тілесне ушкодження може бути вчинене з прямим умислом, коли винний усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння іншій особі тяжких тілесних ушкоджень і бажає їх настання.

Однак, судом встановлено, що в той момент, коли ОСОБА_6 стояв під стіною кафе, а хлопці стояли навпроти нього і вимагали продовження з’ясування стосунків, для ОСОБА_6 була створена реальна і безпосередня загроза заподіяння йому певної шкоди.

І тому обвинувачений ОСОБА_6 сприйняв цю загрозу як небезпечне для нього посягання, яке може заподіяти йому істотної шкоди.

Засобом припинення даного посягання для ОСОБА_6 в той момент стало нанесення ударів ножем особі, що посягає.

Таким чином, суд дійшов висновку, що своїми протиправними діями ОСОБА_6 перевищив межі необхідної оборони, оскільки заподіяння тяжких тілесних ушкоджень є перевищенням меж необхідної оборони, тому як така шкода явно не відповідала обстановці захисту.

Пленум Верховного Суду України в постанові «Про судову практику у справах про необхідну оборону» від 26.04.2002 року зазначив, що стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з’ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну. Обстановка захисту визначається реальними можливостями і засобами того, хто захищається, для негайного відвернення або припинення посягання. Характер такої обстановки залежить від реального співвідношення сил, можливостей і засобів особи, що захищається, і особи, яка посягає. Щоб установити наявність або відсутність ознак перевищення меж необхідної оборони, Верховний Суд України рекомендує в цих випадках враховувати не лише відповідність і невідповідність знарядь захисту і нападу, а й характер небезпеки, що загрожувала особі, яка захищалася, місце і час нападу, його раптовість, неготовність для його відбиття, кількість нападників і тих, хто захищається, їхні фізичні дані та інші обставини справи. Сукупність цих обставин може різним чином вплинути на характер обстановки захисту. Заподіяння тяжкої шкоди є перевищенням меж необхідної оборони, оскільки така шкода явно не відповідає обстановці захисту.

Враховуючи характер небезпеки, що загрожувала ОСОБА_6, та обставини, що впливають на реальне співвідношення сил, зокрема: місце під стіною кафе і нічний час посягання, неготовність ОСОБА_6 до його відбиття, кількість осіб, які створили реальну загрозу для ОСОБА_6, агресивну поведінку ОСОБА_7 та ОСОБА_8, наступаючі кроки хлопців до ОСОБА_6, суд дійшов висновку про те, що обвинувачений ОСОБА_6 перебував у стані необхідної оборони, а також про те, що діставши нож і спричинивши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, ОСОБА_6 перевищів межі необхідної оборони, тобто умисно заподіяв тому, хто посягає – ОСОБА_4 – тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання.

Покази в судовому засіданні свідків та потерпілого підтверджують факт посягання на ОСОБА_6 під стіною кафе та не спростовують показань обвинуваченого, які ним дані в судовому засіданні.

А тому доводи обвинуваченого про відсутність у нього умислу на заподіяння потерпілому ОСОБА_4 тяжкого тілесного ушкодження суд вважає обґрунтованими і дана обставина знайшла підтвердження у судовому засіданні та не спростована дослідженими судом доказами.

Згідно ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях та повинно доводитися належними та допустимими доказами, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 у судовому засіданні доведена повністю і його дії суд кваліфікує за ст. 124 КК України, як умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчинене у разі перевищення меж необхідної оборони.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, те, що він посягнув на здоров’я особи, скоївши злочин невеликої тяжкості.

Суд враховує особу обвинуваченого ОСОБА_6, який раніше судимий, працює, на обліку у лікарів не перебуває, позитивно характеризується за місцем мешкання.

Обставинин, що пом’якшують або обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено..

Таким чином, суд вважає, що мірою покарання, необхідною і достатньою для перевиховання обвинуваченого і попередження нових злочинів повинна бути міра покарання у вигляді обмеження волі.

Враховуючи, що ОСОБА_6 вчинив злочин в період іспитового терміну, визначеного вироком Марганецького міського суду від 20.11.2014 року, покарання ОСОБА_6 необхідно призначити за правилами ст.. 71 КК України.

Заявлений потерпілим цивільний позов слід залишити без розгляду за заявою потерпілого.

Заявлений прокурором цивільний позов про стягнення з ОСОБА_6 на користь лікувального закладу витрат на лікування потерпілого в сумі 2017,17 грн., підлягає до задоволення в повному обсязі на підставі ст.. 1206 ЦК України.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368, 370-374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ :

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 124 КК України та призначити йому покарання у виді двох (2) років обмеження волі.

На підставі ст. 71, 72 КК України, за сукупністю вироків, частково, у вигляді 1 року і 6 місяців, приєднати невідбуту частину покарання за вироком Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 20.11.2014 року і призначити остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців.

Термін відбування покарання відраховувати з моменту затримання.

Речові докази – розкладний ніж – залишити при кримінальному провадженні; два паперові конверти із зразком крові ОСОБА_4 та змивів – знищити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи в сумі 245,52 грн.

Позов потерпілого ОСОБА_4 залишити без розгляду.

Позов прокурора задовольнити. Стягнути з ОСОБА_6 на користь комунального закладу «Марганецька центральна міська лікарня» ДОР» витрати на лікування в сумі 2017,17 грн.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: С . ОСОБА_20