Ухвала суду № 72002181, 02.02.2018, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

№ 201/12925/17

провадження 2-з/201/47/2018

УХВАЛА

02 лютого 2018 року м. Дніпро

Суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Антонюк О.А., розглянувши в письмовому провадженні заяву Військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України, в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України та Державної організації «971 Управління начальника робіт» про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України, в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6, ідентифікаційний код 00034022) та Державної організації «971 Управління начальника робіт» (49000, м. Дніпро, вул. Фурманова, буд. 11, ідентифікаційний код 07737235) до ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) про витребування майна з чужого незаконного володіння та стягнення судових витрат,–

ВСТАНОВИВ:

Військова прокуратура Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України, в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України та Державної організації «971 Управління начальника робіт» 11 вересня 2017 року звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння та стягнення судових витрат.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 вересня 2017 року провадження по цій справі було відкрито та призначено проведення судового засідання. По справі постановлялися різні судові рішення.

Військова прокуратура Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України, в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України та державної організації «971 Управління начальника робіт» 01 лютого 2018 року до суду подано заяву про забезпечення позову, зазначену заяву судді передано 02 лютого 2018 року.

В заяві про забезпечення позову заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на ? частину адміністративної будівлі по вул. Чернишевського, 5-А, м. Дніпро, загальною площею 253 м.кв., реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 561622612101, яка за договором купівлі-продажу від 04.11.2016 №1736 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1, а також заборони проведення буд-яких будівельних робіт щодо вище зазначеного майна, оскільки в провадженні суду перебуває вище зазначена справа, також зазначає, що згідно відомостей, які містяться в державних реєстрах, спірне майно неодноразово відчужувалося, крім того після відкриття провадження по справі невідомими особами здійснювалося демонтаж даху спірної будівлі, тобто у разі не забезпечення позову можливий подальший продаж та/або знищення майна, що унеможливить захист прав та законних інтересів позивачів.

Частиною 1 статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Статтею 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також забороною вчиняти певні дії.

Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Також відповідно до пункту 20 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ» від 7 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» зазначено, що з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача на час судового розгляду позову про право на це майно суд за клопотанням позивача може вжити заходи забезпечення позову (статті 151, 152 ЦПК), наприклад, накласти арешт на майно, заборонити відповідачеві вчиняти певні дії (розпоряджатися і/або користуватися спірним майном), заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, передати спірне майно на зберігання третій особі відповідно до статті 976 ЦК (судовий секвестр).

Згідно ч. 6 ст. 154 ЦПК України питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову.

Перевіривши матеріали справи і заяву про забезпечення позову та оцінивши надані докази, а також враховуючи, що заява подана з додержанням вимог статті 151 ЦПК України, а заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та заборона вчиняти певні дії є видами забезпечення позову, передбаченими ст. 150 ЦПК України і відповідають предмету позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи, з урахуванням чого суд вважає можливим задовольнити заяву про забезпечення позову, в зв’язку з чим накласти арешт на ? частку адміністративної будівлі по вул. Чернишевського, 5-А, м. Дніпро, загальною площею 253 м.кв., реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 561622612101, яка за договором купівлі-продажу від 04.11.2016 №1736 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1, а також заборонити проведення буд-яких будівельних робіт щодо ? частки адміністративної будівлі по вул. Чернишевського, 5-А, м. Дніпро, загальною площею 253 м.кв., реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 561622612101, яка за договором купівлі-продажу від 04.11.2016 №1736 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1, оскільки в провадженні суду перебуває зазначена справа та між сторонами виник спір щодо цього майна, який в досудовому порядку не вирішено, також як вбачається з відомостей, які містяться в державних реєстрах, що додано до заяви, спірне майно неодноразово відчужувалося, крім того після відкриття провадження по справі невідомими особами здійснювалося демонтаж даху спірної будівлі, що підтверджується доданими до заяви доказами, тобто у разі невжиття заходів забезпечення позову можливий подальший продаж та/або знищення майна, що унеможливить захист прав та законних інтересів позивачів, що підтримують позов, також є велика вірогідністю того, що в разі задоволення позовних вимог в процесі розгляду справи відповідачем буде відчужено його майно чи вчинені інші дії, що унеможливить виконання рішення суду по справі, також слід зазначити, що вид забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно відповідача (боржника) є видом забезпечення позову на будь-якій стадії розгляду справи, а тому дійсно є всі підстави вважати, що відповідач може здійснити правочини чи вчинити інші дії з метою уникнення від відповідальності, які будуть направлені на переоформлення та передачу прав на майно до інших осіб, також слід зазначити, що накладення арешту на майно відповідача, є відповідною правовою мірою для забезпечення в подальшому виконання рішення суду та унеможливить йому здійснити дії щодо відчуження вище переліченого майна, та інші протиправні дії, які надалі можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду по зазначеному спору, крім того заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на вищезазначене майно та заборона вчиняти певні дії є відповідними та співмірними заходом для забезпечення позову та як вид та спосіб забезпечення позову не є суттєвим обмеженням для відповідача.

З урахуванням вище викладеного суд вважає, що у разі невжиття заходів забезпечення позову відповідач матиме можливість здійснити відчуження майна, що йому належить, на користь інших осіб чи вчинити будь-які інші дії щодо цього майна, тому дійсно існує реальна загроза утруднення або неможливість виконання рішення суду так як у сторони спору (відповідачів) до його вирішення наявна можливість розпорядитися об'єктом прав, що йому належать, в зв’язку з чим невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, крім того слід зазначити, що вказаним не порушуються інтереси інших осіб, в зв’язку з чим не можуть бути взяті до уваги можливі їх заперечення щодо зазначеного, оскільки заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер, однак справа ще не розглянута, по справі проводяться процесуальні дії з метою повного і всебічного її розгляду і з’ясування обставин та ін., всі ці обставини є предметом спору по справі між сторонами, по суті позовних вимог своїх пояснень сторони ще не давали, матеріали справи ще не досліджувалися, в зв’язку з чим невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Вирішуючи питання зустрічного забезпечення позову судом враховано, що передбачених законом підстав для беззаперечного застосування до повивача зустрічного зобов’язання, який передбачений випадками переліченими у ч. 3 ст. 154 ЦПК України, відсутній, у зв’язку з чим зустрічне забезпечення по справі не застосовано.

Відповідно ч. 6 ст. 154 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Згідно ч. 1 ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження..

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 149, п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 150, ст. 151, ч. 10 ст. 153, ст. 154, ч. 1 ст. 157, 260, 353 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Заяву Військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України, в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України та державної організації «971 Управління начальника робіт» про забезпечення позову – задовольнити.

Накласти арешт на ? частку адміністративної будівлі по вул. Чернишевського, 5-А, м. Дніпро, загальною площею 253 м.кв., реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 561622612101, яка за договором купівлі-продажу від 04.11.2016 №1736 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1.

Заборонити проведення буд-яких будівельних робіт щодо ? частки адміністративної будівлі по вул. Чернишевського, 5-А, м. Дніпро, загальною площею 253 м.кв., реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 561622612101, яка за договором купівлі-продажу від 04.11.2016 №1736 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1.

У зв’язку забезпеченням позову зустрічне забезпечення по справі не застосовано.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвалу може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала набрала законної сили 02 лютого 2018 року.

Строк пред’явлення ухвали до виконання – три роки.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя О.А. Антонюк