Рішення № 72001646, 15.11.2017, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №200/7371/17-ц

Провадження №2/200/2800/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2017 р. Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Єлісєєвої Т.Ю.

при секретарі - Кузьминій С.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа – Шевченківська районна у м. Дніпрі рада про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, -

В С Т А Н О В И В:

ПАТ «УкрСиббанк» звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа – Шевченківська районна у м. Дніпрі рада про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк» та відповідач ОСОБА_1 14.03.2007 року уклали кредитний договір № 11127738000. Відповідно до умов договору позивач надав відповідачу кредит в сумі 1 000 000,00 доларів США, а відповідач зобов'язувався повернути кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, передбачених договором. Відповідач не виконував свої зобов'язання за кредитним договором. В березні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості. Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 15.01.2014 року було задоволено позов АТ «УкрСиббанк» та з відповідача ОСОБА_1 було стягнуто заборгованість в розмірі 6 512 254 грн. 25 коп. Однак, станом на 26.04.2017 року рішення суду залишається не виконаним, заборгованість за кредитним договором не погашена та становить 1 263 355,99 доларів США, з яких: 757 889,03 доларів США – кредитна заборгованість; 505 466,96 доларів США – заборгованість по процентам. В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором № 11127738000 від 14.03.2007 року АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 уклали договір іпотеки №11127738000/1 від 14.03.2007 року, згідно якого відповідач передав в іпотеку банку житловий будинок літ.А-2, загальною площею 478,0 кв.м., житловою площею 98,3 кв.м, господарські будівлі: вольєр літ.Б, огорожі 1-9, мостіння І-ІІ, земельна ділянка площею 873 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Шпіндяка, буд.42, та належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_9 14.03.2007 року за реєстровим №260. Оскільки вказана квартира є іпотечним майном та кредитор має право переважно перед іншими кредиторами задовольнити свої вимоги за рахунок іпотечного майна, тому позивач просить в рахунок заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «УкрСиббанк» за договором про надання споживчого кредиту №11127738000 від 14 березня 2007 року за основним боргом і процентами в розмірі 1 263 355,99 доларів США та пені за порушення термінів повернення кредиту та процентів за кредит в розмірі 5 240 652,13 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №11127738000/1, що укладений 14.03.2007 року між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_9 та зареєстрований в реєстрі за №262, а саме: домоволодіння: житловий будинок літ. А-2, загальною площею 478,0 кв.м., житловою площею 98,3 кв.м, господарські будівлі: вольєр літ Б, огорожі 1-9, мостіння І-ІІ, земельну ділянку площею 873 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Дніпро, вул. Симона Петлюри (Шпіндяка), буд.42, яке належить ОСОБА_1, на праві власності на підставі договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_9 14.03.2007 року за реєстровим №260. Встановити спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог ЗУ «Про іпотеку» за початковою ціною, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки майна, здійсненої суб’єктом оціночної діяльності/незалежним експертом. Виселити з житлового будинку, що знаходиться за адресою: м.Дніпро, вул. Симона Петлюри (Шпіндяка), буд.42, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5 та всіх інших мешканців, які зареєстровані та/або проживають у переданому в іпотеку будинку, без надання іншого жилого приміщення. Витрати по справі покласти на відповідачів.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі, заперечував проти задоволення позовних вимог.

Представник третьої особи Шевченківської районної у м. Дніпрі ради в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що 14.03.2007р. між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 11127738000, з наступними змінами та доповненнями, згідно умов якого відповідачу було надано кредит в розмірі 1 000 000,00 доларів США з кінцевим терміном його повернення 13.03.2028 та з оплатою 12,50 % річних за користування кредитом.

Згідно умов вказаного договору ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання належним чином використати і повернути кредит в повному обсязі згідно з Графіком погашення кредиту та сплачувати за користування кредитом проценти. За умовами вказаних графіків погашення кредиту та сплата процентів за його користування має помісячний характер.

В забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов'язань за вищевказаним кредитним договором між позивачем та ОСОБА_1 14.03.2007 р. було укладено договір іпотеки, предметом якого є житловий будинок літ.А-2, загальною площею 478,0 кв.м., житловою площею 98,3 кв.м, господарські будівлі: вольєр літ.Б, огорожі 1-9, мостіння І-ІІ, земельна ділянка площею 873 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Шпіндяка, буд.42, та належить ОСОБА_1 на праві власності.

В зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором щодо повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15.01.2014 р., що набрало законної сили, стягнуто з відповідача суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 6512254 грн. 25 коп.

Дане рішення не виконано, заборгованість не погашена.

Однак, з боку ОСОБА_1 триває порушення виконання своїх зобов'язань за кредитним договором, в зв'язку з чим станом на 26.04.2017 р. наявна заборгованість за кредитним договором на загальну суму 1 263 355,99 доларів США.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, кодексів, законів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 590 ЦК України встановлено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк.

Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у такій самій сумі, у строк та порядку, що встановлені договором.

Нормами ч. 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочсння повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Ст. 1054 ЦК України визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 572 ЦК України, ст. 1 Закону України "Про заставу", ч. 6 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" кредитор (іпотекодержатель, заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (іпотекодавцем, заставодавцем) забезпеченого заставою (іпотекою) зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Згідно з ст. 12 Закону України "Про іпотеку" та ст. 20 Закону України "Про заставу", у разі порушення іпотекодавцем (заставодавцем) обов'язків, встановлених іпотечним договором (договором застави), інотекодержатель (заставодержатель) має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки (застави).

Відповідно до положень ст. 7 Закону України "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Частиною 3 тієї ж статті передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється в тому числі на підставі рішення суду.

Згідно із ч. 3 ст. 36 Закону України "Про іпотеку", договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України Закону України "Про іпотеку", іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Пунктом 2.1.2 іпотечного договору передбачено, що у разі порушення іпотекодавцем обов’язків, встановлених цим договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов’язань за кредитним договором, а у разі невиконання іпотекодавцем цієї вимоги – звернути стягнення на предмет іпотеки.

Разом з тим, 07 червня 2014 року набрав чинності Закон України № 1304-VII від 03 червня 2014 року «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», відповідно до якого протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Згідно з п. 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Таким чином, норми Закону України «Про іпотеку», зокрема і в частині задоволення вимог іпотекодержателя, мають бути застосовані з урахуванням норм Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником житлового будинку за адресою: м.Дніпро, вул. Симона Петлюри (Шпіндяка), буд.42, загальною площею 478,0 кв.м, жилою площею 98,3 кв.м, у якому зареєстрований та проживає ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, що підтверджується довідкою доданою до матеріалів справи.

Разом з тим, судом не встановлено належність на праві власності ОСОБА_1 іншого нерухомого майна і такі дані матеріали справи не містять.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» ( в редакції чинній на момент укладання договору іпотеки) батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятись від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватись від імені дитини порукою, видавати зобов'язання.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» (в редакції чинній на момент укладання договору іпотеки) органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей. Для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування мають діти, потрібна попередня згода органів опік та піклування.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, як член сім'ї власника або наймача жилого приміщення має право користуватися займаним приміщенням нарівні із власником або наймачем приміщення.

Відповідно до ч. 6 ст. 203 ЦК України правочин, що вчиняється батьками, не може суперечити правам та інтересам малолітніх, неповнолітніх або непрацездатних дітей.

Згідно п. 44 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» суди повинні виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладання договору іпотеки.

Позивачем не надано доказів того, що при укладанні договору іпотеки № 11127738000 від 14.03.2007 року була отримана згода Органу опіки та піклування Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради. Звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме житловий будинок №42 по вул. С.Петлюри в м.Дніпро, який є єдиним місцем проживання неповнолітніх дітей, порушує їх права.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 59, 60, 209, 212-215, ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа – Шевченківська районна у м. Дніпрі рада про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення – відмовити.

Рішення може бути оскаржене на протязі десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Бабушкінський районний суд міста Дніпропетровська.

Суддя Т.Ю. Єлісєєва