Постанова № 72001500, 31.01.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 727/5409/17

Головуючий у 1-й інстанції: Чебан В.М.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

31 січня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Матохнюка Д.Б. Сапальової Т.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чернівецької міської ради на постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 04 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Чернівецької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Чернівецької міської ради,

В С Т А Н О В И В :

в червні 2017 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до Шевченківського районного суду м.Чернівці з позовом до Чернівецької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Чернівецької міської ради.

Постановою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 04.12.2017 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позову.

Сторони повноважних представників в судове засідання не направили, хоча повідомлялися про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у матеріалах справи письмовими доказами, надавши їм оцінку, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами адміністративної справи, що 17.12.1996 року позивачем був придбаний житловий будинок з належними до нього господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що знаходяться на земельній ділянці по вул. Староленківській, 14 в м. Чернівці.

Відповідно до даних інвентаризації земель за матеріалами інвентарної справи ДКОБТІ за домоволодінням, що розташоване за адресою: м. Чернівці, вул. Староленківська, 14, станом на 1954 рік та на момент придбання позивачем вказаного домоволодіння була закріплена земельна ділянка площею 0,1656 га.

Рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 02.12.1997 року №882/23 позивачу було передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0,1000 га для обслуговування житлового будинку та в тимчасове користування для ведення городництва земельну ділянку площею 0,0656 га строком на 5 років.

Право тимчасового користування земельною ділянкою площею 0,0656 га було оформлено договором на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) №897 від 07.04.1998 року, договором оренди земельної ділянки від 27.12.2004 року з додатками, договором оренди землі № 6122 від 22.10.2009 року з додатками.

Згідно п.3.1 договору оренди землі № 6122 від 22.10.2009 року позивач отримав право користування земельною ділянкою площею 0,0656 га, кадастровий номер 7310136900:67:001:0119 для обслуговування житлового будинку строком на п'ять років до 22.10.2014 року включно. Підставою для укладення договору оренди землі № 6122 від 22.10.2009 року є рішення 41 сесії міської ради V скликання від 25.06.2009 року № 972.

Таким чином, з 1997 року межі земельної ділянки, що перебуває в користуванні позивача на умовах оренди є незмінними і фактично обмежені існуючою огорожею, що підтверджується даними інвентарної справи.

Вказані факти та обставини встановлені постановою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 16.07.2016 року у справі № 727/3355/15-а та ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03.08.2016 року, які набрали законної сили та відповідно до ст. 72 КАС України не підлягають доказуванню.

Крім того, вказаними постановою та ухвалою було встановлено, що Чернівецька міська рада, приймаючи рішення від 03.11.2014 року № 1393 "Про розгляд звернень громадян щодо надання земельних ділянок в оренду, поновлення договорів оренди землі, надання дозволів на складання проектів відведення та затвердження проектів відведення земельних ділянок в оренду, визнання такими, що втратили чинність і внесення змін до окремих рішень з цих питань" про відмову у поновленні ОСОБА_2 терміну оренди земельної ділянки за адресою: вул. Староленківська, 14, площею 0,0656 га (кадастровий номер 7310136900:67:001:0119) для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (підстава - колективна скарга зареєстрована 18.09.2014 року №К-5764/0-04/01) діяла не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, чим порушила право ОСОБА_2 щодо користування належною йому земельною ділянкою.

На підставі пункту 39 рішення Чернівецької міської ради від 12.04.2017 року позивачу ОСОБА_2 було відмовлено у поновленні терміну оренди земельної ділянки за адресою: вул. Староленківська, 14, площею 0,0656 га (кадастровий номер 7310136900:67:001:0119), для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, у зв'язку із тим, що частина земельної ділянки перебуває у межах "червоних ліній2 та відноситься до земель загального користування (проїзна частина дороги - пров. Староленківський) (підстава: ст. 18 Закону України "Про автомобільні дороги").

Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Законом України "Про оренду землі" визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

В силу вимог статті 13 Закону України "Про оренду землі" під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У частині першій статті 777 ЦК України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Крім того, стаття 764 ЦК України передбачає таку правову конструкцію, як поновлення договору найму, яка зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.

Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Так, у частинах першій - п'ятій статті 33 цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов’язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов’язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов’язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Виходячи із аналізу вищезазначених норм, суд дійшов висновку, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором, орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Разом з тим, частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачена інша підстава поновлення договору оренди: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем у своєму рішенні не вказано, що надана ОСОБА_2 у користування земельна ділянка не підлягала передачі в оренду, або, що ним не належно виконувалися обов'язки за умовами попередніх договорів оренди, не сплачувалась орендна плата, чи використовувалась земельна ділянка не за цільовим призначенням чи допущені інші порушення.

Про існування будь-яких заперечень з боку Чернівецької міської ради про поновлення договору оренди позивач у встановлений законом строк не повідомлявся, оскільки відповідно до вимог Закону України "Про оренду землі", заперечення щодо поновлення договору оренди землі повинно бути висловлене упродовж місяця після закінчення строку дії, а не до його закінчення, а також у формі листа-повідомлення на адресу орендаря.

Водночас, позивач продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди та сплачує оренду плату, що підтверджується квитанціями від 24.07.2017 року.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, порушив права позивача та прийняв рішення про відмову у поновленні договору оренди землі всупереч вимогам чинного законодавства України, у зв'язку з чим таке рішення підлягає скасуванню.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо протиправності пункту 39 рішення Чернівецької міської ради "Про розгляд звернень громадян щодо надання земельних ділянок в оренду, поновлення договорів оренди землі, надання дозволів на складання проектів відведення і затвердження проектів відведення земельних ділянок в оренду, визнання такими, що втратили чинність, та внесення змін до окремих пунктів рішень з цих питань" від 12.04.2017 року.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Чернівецької міської ради залишити без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 04 грудня 2017 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4