Постанова № 72001499, 05.02.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 683/2739/17

Головуючий у 1-й інстанції: Сагайдак І.М.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

05 лютого 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Ватаманюка Р.В. Мельник-Томенко Ж. М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області на постанову Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 23 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області про визнання протиправним рішення щодо призупинення виплати довічного грошового утримання як судді у відставці та поновлення виплати,

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області (ОСОБА_2 ОУПФУ) про визнання протиправним рішення щодо призупинення виплати довічного грошового утримання як судді у відставці та поновлення виплати.

Постановою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 23 листопада 2017 року позов задоволено, а саме: визнано протиправним рішення ОСОБА_2 ОУПФУ, яким ОСОБА_3 призупинено з 01 серпня 2017 року виплату довічного грошового утримання як судді у відставці; зобов'язано відповідача поновити позивачу з 01 серпня 2017 року виплату довічного грошового утримання судді у відставці; постановлено допустити рішення суду в частині стягнення довічного грошового забезпечення як судді у відставці у межах суми стягнення за один місяць до негайного виконання; присуджено з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 640 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з’ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що факт купівлі житла або ж реєстрація особи на підконтрольній території, не змініюють факту причини переміщення осіб з непідконтрольних територій, оскільки в статті 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" міститься вичерпний перелік підстав для позбавлення статусу ВПО.

За правилами п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 на підставі довідки Управління соціального захисту населення виконавчого комітету ОСОБА_2 міськради від 31.10.2014 року, була взята на облік як особа, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції.

До початку проведення антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей вона працювала на посаді судді Алчевського міського суду Луганської області, однак через вказані вище обставини була змушена переїхати в м.Старокостянтинів Хмельницької області. На підставі указу Президента України №82/2015 від 14 лютого 2015 року її переведено на посаду судді Хмельницького міськрайонного суду, а 14 серпня 2015 року-звільнено з посади судді Хмельницького міськрайонного суду у зв'язку із поданням заяви про відставку.

З 31 жовтня 2014 року ОСОБА_3 отримувала пенсію за віком, а з 13 червня 2016 року їй призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, виплата якого здійснювалася ОСОБА_2 ОУПФУ.

29 вересня 2016 року позивач, згідно договору купівлі-продажу, придбала у власність житло, а саме: квартиру № 31 в м.Старокостянтинів по вул.Миру,3/22, а 30 вересня 2016 року була знята з обліку як внутрішньо переміщена особа на підставі її заяви про придбання житла на території м. Старокостянтинів та реєстрацією за фактичним місцем проживання.

05 жовтня 2016 року позивач знялась з реєстраційного обліку АДРЕСА_1 та зареєструвала своє місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_1.

ОСОБА_2 ОУПФУ № 41/П-4 від 09 жовтня 2017 року ОСОБА_3 повідомлено про припинення їй з 01 серпня 2017 року виплати довічного грошового утримання судді у відставці. Відмова обґрунтована тим, що оскільки вона перестала бути внутрішньо переміщеною особою й відповідна довідка про це скасована, тому соціальні виплати їй припиняються, однак можуть бути поновлені після постановки її на облік як внутрішньо переміщеної особи.

Вищезазначене слугувало причиною для звернення позивачем до суду з цим позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога відповідача про необхідність постановлення ОСОБА_3 на облік як внутрішньо переміщеної особи для відновлення їй виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є неправомірною, а тому рішення відповідача про припинення позивачу з цих підстав виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є протиправним.

З висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 20.10.2014 року № 1706-VІІ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Частинами 1, 2 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (із змінами від 24 грудня 2015 року) факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (в редакції на час призупинення пенсії позивачу) встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 509.

Статтею 12 вище вказаного Закону, підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин, дії спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканість України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчинення терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо неправдиві відомості.

З аналізу вищезазначених правових норм слідує, що документом, який посвідчує статус внутрішньо переміщеної особи є довідка, форма якої затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 509. Своє право на пенсійне забезпечення внутрішньо переміщена особа може реалізувати шляхом одержання у встановленому порядку вказаної довідки. При цьому ст.12 Закону № 1706-VІІ передбачений вичерпний перелік підстав, за яких внутрішньо переміщена особа втрачає свій статус, зокрема такою підставою є подання заяви про відмову від довідки.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 30 вересня 2016 року була знята з обліку як внутрішньо переміщена особа на підставі її заяви, а отже з вказаної дати у відповідача не було підстав здійснювати їй виплату довічного грошового утримання, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».

Разом з тим, втративши статус внутрішньо переміщеної особи, позивач не втратила статусу пенсіонера, якому призначено довічне грошове утримання судді.

Так, відповідно до ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною ОСОБА_4 України (визнано неконституційним);

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Жодних з перелічених у вказаній вище статті обставин та інших обставин наявність яких давала б право позбавити позивача його конституційного права на пенсійне забезпечення, судом під час розгляду справи не встановлено.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачем при прийнятті спірного рішення було порушено ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки відповідач призупиняючи виплату пенсії позивачу керувався положеннями Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», а як було встановлено судом, позивач з 30.09.2016 року статус внутрішньо переміщеної особи втратила та реалізувала своє право на вибір постійного місця проживання.

Окрім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, органом пенсійного фонду порушено Закон України "Про судоустрій і статус суддів", яким гарантовано суддям у відставці, право на отримання довічного грошового утримання.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3

Доводи, які містяться в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції та обставин справи не спростовують.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статей 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанцій повно і всебічно встановив обставини справи, надав їм належну юридичну оцінку, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятого ним рішення.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 23 листопада 2017 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5