Рішення № 71999844, 16.01.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Черкаси

16 січня 2018 року справа № 823/1827/17

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаращенка В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Савости С.В.,

позивача: ОСОБА_1 – особисто,

представника відповідача: не з’явився,

представника третьої особи: ОСОБА_2 – за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору управління Державної казначейської служби України у м. Черкасах Черкаської області, про зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору управління державної казначейської служби України у м. Черкасах Черкаської області, в якому просить зобов’язати відповідача вчинити дії щодо повернення позивачу коштів в сумі 5190 грн., сплачених в якості збору на обов’язкове державне пенсійне страхування при придбанні житла вперше, шляхом внесення органу Державної казначейської служби України подання про повернення надміру (помилково) сплачених коштів.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 03.10.2017 позивач придбала квартиру на підставі договору купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

При укладенні договору позивач сплатила збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 5190 грн., при цьому придбання житла відбулося вперше, а тому остання, відповідно до п. 9 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» сплатила такий збір безпідставно. Позивач 17.10.2017 звернулась до відповідача з проханням повернути помилково сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, проте 08.11.2017 отримала відмову у поверненні таких коштів.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, просила суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, подав до суду заяву якою просив справу розглянути без участі представника. Крім того, відповідача відзиву на позов не подав.

Представник третьої особи проти задоволення позову не заперечувала.

Заслухавши пояснення позивача та представника третьої особи, дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Між ОСОБА_1 (покупець) та ОСОБА_3 (продавець) 03.10.2017 укладено договір купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Договір купівлі-продажу від 03.10.2017 посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_4 Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.10.2017, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна НОМЕР_1.

Відповідно до пункту 2.1 договору купівлі-продажу квартири її вартість встановлена в розмірі 519000 грн.

ОСОБА_1 під час укладання договору сплачено 5190 грн. збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна (1% її вартості), що підтверджується квитанцією від 03.10.2017.

17.10.2017 позивач звернулась до управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області із заявою, в якій просила повернути помилково сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу квартири в розмірі 5190 грн., оскільки вона придбавала квартиру вперше.

За результатами розгляду даної заяви, 01.11.2017 відповідачем надало відповідь за №18076/07-01 про те, що враховуючи факт неповноти відомостей, які знаходяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, позитивно вирішити питання щодо повернення сплаченого збору не має можливості.

Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернулася до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 №400/97-ВР.

Відповідно до п. 9 ст. 1 даного Закону платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» врегульовані у Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 15-1 Порядку збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Пункт 15-3 Порядку передбачає, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Проаналізувавши вказані норми Закону та Порядку, суд дійшов висновку, що громадяни, які придбавають нерухоме майно, зокрема квартиру, вперше не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, тобто звільнені від його сплати в розмірі 1% від вартості нерухомого майна (квартири), зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна.

Як видно з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта №103747672, сформованої 14.11.2017 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є лише відомості про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 квартири №64 за адресою: м. Черкаси, вул. Благовісна, 341, придбаної на підставі договору купівлі-продажу від 03.10.2017, що посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_4

Враховуючи наведене, суд зазначає, що будь-якого нерухомого майна за позивачем у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності не зареєстровано, крім права власності на нерухоме майно, при придбанні якого сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу квартири.

Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбавання нею житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за позивачем будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у неї права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач дійсно вперше придбала житло та при укладенні договору купівлі-продажу помилково сплатила збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1 відсотка від його вартості.

Частиною другою статті 45 Бюджетного кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Відповідно до пункту 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Мінфіну від 03.09.2013 №787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі – органи ДФС)) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Згідно з пунктом 7.2 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 27.09.2010 №21-2, яким установлено механізм здійснення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.

Отже, законодавством визначено порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджетів, який передбачає наявність подання відповідного органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з метою внесення його платником до органу Державної казначейської служби України, оскільки саме органи Пенсійного фонду України, які контролюють справляння надходжень бюджету по даному збору, мають у разі ініціативи платника сформувати та подати відповідне подання до органів державної казначейської служби.

Таким чином, виходячи із встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 відсотка від вартості придбаного нерухомого майна, позивачем сплачено помилково, за відсутності обов'язку здійснювати такий платіж, у зв'язку з чим кошти в сумі 5190 грн., сплачені при нотаріальному оформленні договору купівлі-продажу вперше придбаного житла, підлягають поверненню.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 640 грн. підлягає стягненню на користь позивача з управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області за рахунок його бюджетних асигнувань.

Що стосується відшкодування витрат на оплату правової допомоги, судом встановлено таке.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з вимогами п. 2 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За з ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з вимогами ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Як вбачається з укладеного між позивачем та адвокатом ОСОБА_5 договору про надання правової допомоги від 7 жовтня 2017 та додаткової угоди до нього, вартість послуг адвоката складається з: надання усної консультації, підготовки заяви, підготовки позовної заяви, збирання доказів, оформлення матеріалів позовної заяви, відправка позову до суду, участі адвоката у судових засіданнях.

Відповідно до акту прийняття-передачі виконаних робіт від 16.11.2017 загальний розмір витрат на послуги адвоката становить 2400 грн. Зазначені грошові кошти сплачені позивачем, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №1 від 16.11.2017.

Разом з тим, з врахуванням вимог ч. 9 ст. 139 КАС України, за відсутності доказу направлення відповідачу клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу, подання відповідачем заяви про розгляд справи без його участі, суд дійшов висновку, що витрати позивача на правову допомогу у сумі 2400 грн. не підлягають до відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в повному обсязі.

Так, матеріали справи не містять доказу направлення та самої заяви з якою позивач звернувся до управління Пенсійного фонду. Надання усної консультації нівелюється підготовкою самої позовної заяви в письмові формі. Враховуючи складність справи, належними доказами не підтверджено час витрачений на виготовлення позовної заяви, тому суд вважає, що розмір відшкодування витрати позивачу на правову допомогу складає 800 грн.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 134, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області вчинити дії щодо повернення ОСОБА_1 коштів в сумі 5190 (п’ять тисяч сто дев’яносто) грн., сплачених в якості збору на обов’язкове державне пенсійне страхування при придбанні житла вперше, шляхом внесення управлінню Державної казначейської служби України у м. Черкасах Черкаської області подання про повернення надміру (помилково) сплачених коштів.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області (м. Черкаси, вул. Хрещатик, 195, код ЄДРПОУ 37930126) на користь ОСОБА_1, (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2), судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 640 (шістсот сорок) грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 800 (вісімсот) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана з врахуванням особливостей закріплених п. 15.5 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 22 січня 2018 року.

Суддя В.В. Гаращенко