Рішення № 71999837, 11.01.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2018 року справа № 823/2036/17

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Гаращенка В.В.,

секретаря – Савости С.В.,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1 – за договором,

представника відповідача: не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання протиправним рішення та зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, в якому просить:

-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 10.11.2017 року №9808/6-17, яким ОСОБА_2 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 1,95 га, для ведення особистого селянського господарства, в адміністративних межах Бровахівської сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області (за межами населеного пункту);

-зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 1,95 га в адміністративних межах Бровахівської сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області за межами населеного пункту.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач листом від 10.11.2017 №9808/6-17 повідомив про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,95 га.

В листі зазначено, що подана заява не відповідає вимогам статті 118 Земельного кодексу України, а саме: місце розташування земельної ділянки, зазначеної на графічних матеріалах не дозволяє визначити та перевірити його вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів.

Позивач вважає таку відмову невмотивованою та протиправною, тому просить суд визнати її протиправною та зобов’язати відповідача повторно розглянути заяву щодо відведення у власність земельної ділянки площею 1,95 га для ведення особистого селянського господарства.

Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача неодноразово повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи в судове засідання не з’явився. Причини неявки суду не повідомив, доказів поважності своєї відсутності в судовому засіданні не надав. Крім того, згідно матеріалів справи останнім не подано відзив, хоча відповідач попереджений, що не подання ним відзиву буде розцінено судом як визнання позову.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на вимоги ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані документи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,95 га. в приватну власність для ведення особистого селянського господарства в адмінмежах Бровахівської сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області.

В свою чергу, Головне управління Держгеокадастру України у Черкаській області листом від 10.11.2017 №9808/6-17 повідомило позивача, що подана заява не відповідає вимогам статті 118 Земельного кодексу України, а саме: місце розташування земельної ділянки, зазначеної на графічних матеріалах не дозволяє визначити та перевірити його вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Статтею 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною 2 ст. 22 ЗК України визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

При цьому, п. «а» ч.3 ст. 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Пунктом «в» ч. 3 ст. 116 ЗК України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Частиною 4 ст. 122 ЗК України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою вказаної статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 вказаного Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Вказана норма кореспондується із положеннями ч. 3 ст. 123 ЗК України, за якою відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Із наведених правових норм Земельного кодексу України вбачається, що підставою для відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою.

Виходячи з аналізу вказаних законодавчих положень у системному їх зв'язку, суд приходить до висновку, що перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Судом досліджено матеріали, які подавались позивачем разом з заявою, а саме: довідку відділу Держгеокадастру у Корсунь-Шевченківському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 10.01.2017 з графічними матеріалами, на яких зображено бажане місце розташування земельної ділянки; рішення Бровахівської сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області від 09.12.2016 №11-5/VII про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 1,95 га., що знаходиться в адмінмежах Бровахівської сільської ради в с. Буда-Бровахівська, для ведення особистого селянського господарства.

З досліджених матеріалів вбачається, що вони створені відповідальними особами за допомогою програмного забезпечення та містять необхідні дані, що дозволяють визначити місце розташування земельної ділянки по відношенню до навколишньої території та меж адміністративно-територіальних утворень для встановлення відповідності місця розташування об’єкта.

Таким чином, позивач, при зверненні до відповідача з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, подав всі необхідні та належні документи, передбачені нормами Земельного кодексу України.

Проте, відповідач відмовив позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, з тих підстав, що подана заява не відповідає вимогам статті 118 Земельного кодексу України з посиланням на невідповідність графічних матеріалів.

Земельним кодексом України передбачено механізм безоплатної передачі земель сільськогосподарського призначення у власність та вичерпні підстави для відмови в цьому, а тому відповідач не мав право відмовляти позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність за наявності поданих та перевірених судом документів.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що із аналізу статей 118, 122 Земельного кодексу України вбачається, що отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розроблення проекту землеустрою, що свідчить про відсутність у відповідача законних підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою особі при дотриманні ним вимог вказаних статей Земельного кодексу України.

Згідно чинного правового регулювання земельних відносин у державі, право розпорядження землями сільськогосподарського призначення відбувається виключно на підставі норм Земельного кодексу України, а тому відповідач з підстав зазначених в листі від 10.11.2017 року №9808/6-17 протиправно відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об'єктивному дослідженні.

Щодо вирішення питань про зобов’язання головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути і вирішити по суті клопотання по відведенню у власність земельної ділянки площею 1,95 га для ведення особистого селянського господарства, суд зазначає про належно обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, оскільки саме по собі судове рішення про визнання відмови у наданні дозволу протиправною не відновлює порушене право позивача.

При цьому суд зазначає, що при прийнятті в подальшому відповідачем рішення, останній не вправі відмовляти позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з тих самих підстав, за яких судом визнані протиправними дії відповідача.

Отже, підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області у наданні ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою, викладену в листі від 10.11.2017 №9808/6-17.

Зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 1,95 га в адміністративних межах Бровахівської сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області за межами населеного пункту.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 131, код ЄДРПОУ 39765890) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 (18000, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана з врахуванням особливостей закріплених п 15.5 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено протягом 10 днів з дня закінчення розгляду справи.

Суддя В.В. Гаращенко