Рішення № 71999077, 19.01.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 січня 2018 рокум. Ужгород№ 807/230/16

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Гаврилка С.Є., суддів Луцовича М.М. та Рейті С.І.

з участю секретаря судового засідання Кубічек Н.І.

за участі сторін:

позивача: не з’явився;

представника позивача: ОСОБА_1;

представників відповідачів: ОСОБА_2 та ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за зміненою позовною заявою ОСОБА_4 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області про стягнення середнього заробітку та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області, якою, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, остаточно просив суд: "1. Визнати бездіяльність Державної служби з надзвичайних ситуацій України щодо невиконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року по справі № 807/2188/15 в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді начальника управління ДСНС України в Закарпатській області протиправною; 2. Зобов’язати Управління ДСНС України в Закарпатській області нарахувати та виплатити майору служби цивільного захисту ОСОБА_4 грошове забезпечення за посадою начальника управління ДСНС в Закарпатській області, за період з жовтня 2015 року по дату винесення рішення в цій справі, з врахуванням посадового окладу, окладу за спеціальним званням та підвищення посадового окладу, всіх надбавок, доплат і винагород, відповідно до Інструкції про виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України 23 квітня 2015 року № 475, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 травня 2015 року за № 544/26989 та вимог чинного законодавства; 3. Стягнути з Державної служби з надзвичайних ситуацій України на користь ОСОБА_4 суму 200 000 (двісті тисяч грн.) моральної шкоди".

Мотивуючи свої вимоги, позивач та його представник, зокрема, зазначили, що постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року було задоволено вимоги позивача щодо поновлення на роботі, яка була залишена без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2016 року. Однак, на даний час вищевказані постанови суду не виконуються відповідачами, що спричинило порушення права позивача на працю та на отримання грошового забезпечення. Внаслідок вказаних дій ОСОБА_4 залишився без засобів для існування. Вважає, що для належного способу захисту його порушеного права, відповідач повинен нарахувати та виплатити йому грошове забезпечення за посадою начальника управління ДСНС в Закарпатській області, за період з жовтня 2015 року по теперішній час, з врахуванням посадового окладу, окладу за спеціальним званням та підвищення посадового окладу, всіх надбавок, доплат і винагород, відповідно до Інструкції про виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України 23 квітня 2015 року N 475, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 травня 2015 р. за N 544/26989. Також, у зв’язку з протиправними діями відповідачів, позивачу заподіяно моральну шкоду, оскільки останній залишився без засобів для існування на тривалий період (шість місяців), що призвело до значних моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 червня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі.

У зв’язку з припиненням повноважень судді Скраль Т.В., та відповідно до підпункту 2.3.49 Положення та Рішення зборів суддів № 2 від 17 лютого 2017 року справу передано для повторного автоматичного розподілу справ.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 березня 2017 року справу передано на розгляд головуючому судді Гаврилко С.Є..

У відповідності до ухвали Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 травня 2017 року, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року у задоволенні клопотання Державної служби України з надзвичайних ситуацій про зупинення провадження в адміністративній справі відмовлено.

Під час розгляду справи по суті позивач та його представник підтримали позов та просили задовольнити його повністю з підстав, наведених у позові та заяві від 20 вересня 2017 року про збільшення позовних вимог.

В судовому засіданні представники відповідачів заперечили щодо задоволення позову в повному обсязі, з підстав викладених в наданих суду письмових запереченнях та просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, мотивуючи наступним. Зокрема, вказали, що існують об’єктивні причини, які не дають змоги виконати судове рішення в частині поновлення позивача на посаді. Зазначає, що згідно із штатом, посада, на яку ухвалено поновити позивача, підлягає заміщенню цивільною особою, а не особою начальницького складу служби цивільного захисту. Також зазначає, що звільнення майора служби цивільного захисту ОСОБА_4 не відбулося, оскільки не виключався з кадрів ДСНС, а лише був звільнений з посади із зарахуванням у розпорядження Голови ДСНС. Наказ ДСНС України від 28 квітня 2015 року, № 232, який був підставою для звільнення позивача з посади у розпорядження Голови ДСНС України – позивачем не був оскаржений та судом не скасований. Поняття "звільнення з посади із зарахуванням у розпорядження" у випадку, передбаченому пунктом 79 Положення № 593 та поняття "звільнення зі служби цивільного захисту", зазначене у пунктах 11, 12, 56, 170, 173, 175 Положення № 593 – не є тотожними. Підстави для поновлення позивачеві грошового забезпечення відсутні. Представниками відповідача зазначається що норми КЗпП України до спірних правовідносин не застосовуються. Також вказали, що відсутня вина ДСНС України у невиконанні рішення суду щодо поновлення позивача на посаді, а відтак не має підстав й для стягнення моральної шкоди.

Розгляд даної справи неодноразово відкладався у зв’язку з існуванням на те об’єктивних причин.

Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд приходить до висновку про те, що позовна заява підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року, що ухвалена в адміністративній справі 807/2188/15, зокрема, визнано протиправним та скасовано наказ Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 01 липня 2015 року № 348 "Про зарахування у розпорядження ОСОБА_4В." та поновлено ОСОБА_4 на займаній посаді начальника Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області з 02 липня 2015 року (Т.1 а.с.а.с. 11-14).

У відповідності до ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2016 року, постанова Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року, що ухвалена в адміністративній справі № 807/2188/15 залишена без змін (Т.1 а.с.а.с. 15-17).

Згідно статті 14 частини 2 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України.

Відповідно статті 370 частина 1 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов’язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов’язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні. Оскільки зазначена норма права в імперативній формі передбачає негайне виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі відсутність у судовому рішенні вказівки про це не позбавляє рішення його обов’язковості з моменту проголошення. Обов’язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства (стаття 124 частина 5 Конституції України). Отже, з огляду на принцип загальнообов’язковості судових рішень за змістом статей 14, 370 КАС України судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов’язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов’язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов’язок полягає у тому, що у роботодавця обов’язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (стаття 14 частина 3 КАС України).

Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Зазначена норма не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, в цьому випадку пред’явлення рішення до примусового виконання, що вказують на його бажання поновитися на роботі.

Виходячи з лексичного значення (тлумачення) поняття "затримка", як "зволікання", "проволока", за змістом норм статті 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі необхідно вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення.

Відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України (далі по тексту – КЗпП України), у разі звільнення без законної підстави, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Статтею 371 частини 1 пункту 3 КАС України передбачено, що рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються - негайно.

Суд вважає, безпідставним посилання відповідача на те що, поновлення позивача на посаді начальника Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області є відмінним від поновлення на роботі у випадку звільнення працівника взагалі зі служби, оскільки це не відміняє обов’язку відповідача поновлення трудових прав позивача у відповідності до судового рішення, що у даному випадку є обов’язок виконання рішення суду в частині відновлення трудових прав ОСОБА_4 шляхом поновлення на посаді начальника Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області.

Рішенням (дією), що свідчить про виконання рішення суду про поновлення на роботі (посаді) (призначення на посаду) є видання відповідного розпорядчого документу на виконання рішення суду як от наказу, розпорядження тощо.

Судом встановлено, що на виконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року, якою поновлено позивача на посаді начальника Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області, зокрема Державною службою України з надзвичайних ситуацій жодних розпорядчих документів не ухвалювалося. Також судом зауважується, що на виконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду щодо поновлення позивача на посаді, звернення останнього до відповідача з відповідним рапортом не потрібно. У відповідача в силу закону існує обов’язок виконання судового рішення.

Відповідно до статті 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

З аналізу вказаних вище норм, суд резюмує, що виплата середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення, зокрема, суду, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника – є своєрідною санкцією за таку затримку.

Під час розгляду справи по суті не встановленого наявність іншого нормативно-правового акту, який регулює питання щодо відповідальності, у даному випадку Державної служби України з надзвичайних ситуацій та Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в області, у випадку затримки власником або уповноваженим ним органом (Державною службою України з надзвичайних ситуацій) виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника (у даному випадку постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року, що ухвалена в адміністративній справі № 807/2188/15).

Таким чином, Закарпатський окружний адміністративний суд вважає, що до спірних правовідносин необхідно застосувати відповідні норми КЗпП України, зокрема, статтю 236 КЗпП України, яка є спеціальною щодо спірних правовідносин.

А тому, суд приходить до висновку, що Державною службою України з надзвичайних ситуацій допущено невиконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року у частині поновлення позивача на посаді начальника Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області, а тому, у даному випадку, права позивача порушені і належним способом їх захисту згідно з приписами статей 235 та 236 КЗпП України є стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення за період з 22 жовтня 2015 року по 19 січня 2018 року.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.

У разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки (стаття 236 КЗпП України).

Відтак, роботодавець зобов’язаний сплатити незаконно звільненому працівнику як середній заробіток за час вимушеного прогулу, так і середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі, оскільки судове рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня прийняття власником або уповноваженим ним органом відповідного наказу.

Враховуючи те, що постанова постанова Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року в частині поновлення позивача не виконана, суд приходить до висновку, що позивач має право на отримання виплати йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.

З урахуванням вищенаведеного суд вважає, що відповідач допустив протиправну затримку виконання судового рішення та в такий спосіб порушив правопорядок і охоронювані КЗпП України права позивача, а тому права позивача повинні бути відновлені у передбачений саме статтею 236 КЗпП України спосіб - шляхом стягнення на користь позивача середнього заробітку (грошового забезпечення, яке є заробітком позивача) за час затримки виконання судового рішення – постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року, що ухвалена в адміністративній справі за № 807/2188/15.

Пунктом 32 постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992 року № 9 передбачено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менше двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично відпрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100.

Спеціальним нормативним документом, який регулює питання обчислення середньої заробітної плати, зокрема, що стосується спірного випадку, є саме Порядок обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року за № 100 (далі за текстом - Порядок).

Згідно пункту 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до пункту 5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Пунктом 8 Порядку передбачено, що для нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У відповідності до: листа Міністерства соціальної політики України від 09 вересня 2014 року за № 10196/0/14-14/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік"; листа Міністерства соціальної політики України від 18 вересня 2015 року за № 560/13/133-15 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік"; листа Міністерства соціальної політики України від 20 липня 2015 року за № 10846/0/14-15/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік"; листа Міністерства соціальної політики України від 05 серпня 2016 року за № 11535/0/14-16/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік" за спірний період кількість робочих днів становить 564 днів.

У відповідності до довідки від 16 січня 2018 року за № 3 про доходи, що надана представником відповідача, середньоденна заробітна плата позивача, у відповідності до Порядку, складає 120 грн.: кількість робочих днів у двох місяцях, що передували звільненню становить 38 (травень червень 2015 року) – середня кількість робочих днів становить 19; середня заробітна плата за ці місяці – становить 2280 грн. ((2280+2280):2). Таким чином шляхом ділення середньої заробітної плати за два місяці на середню кількість робочих днів дає розрахункову середню заробітну плату за один робочий день.

Таким чином, із врахуванням кількості робочих днів (564) та розміру середньоденної заробітної плати у 120 грн. – розмір середнього заробітку за час затримки за вказаний період складає 67680 грн..

Згідно з абзацом 5 пункту 6 Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов’язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Тому відповідач, як податковий агент згідно норм Податкового Кодексу України та як страхувальник згідно Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", зобов’язаний виплатити позивачеві суму середнього заробітку за час затримки виконання рішення, утримавши із нього при виплаті податки та інші обов'язкові платежі.

Такий висновок узгоджуються з практикою Верховного Суду України, зокрема, викладеною в постановах від 21.01.2012 № 6-87цс11 та від 14.01.2014 № 21-395а13.

На підставі аналізу встановлених обставин і правовідносин, що їм відповідають, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно статті 2 частини 2 КАС України передбачено, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 78 частини 1 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до статті 77 частини 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині моральної шкоди суду враховує те, що стягнення середнього заробітку, у відповідності до статті 236 КЗпП України, уже є відповідною санкцією за невиконання судового рішення.

З огляду на вищевказане, враховуючи обставини встановлені судом, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд, –

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_4 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області про стягнення середнього заробітку та моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Державної служби з надзвичайних ситуацій України щодо невиконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року, що ухвалена в адміністративній справі № 807/2188/15 в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді начальника управління ДСНС України в Закарпатській області протиправною.

Стягнути з Управління ДСНС України в Закарпатській області на користь ОСОБА_4 грошове забезпечення за період з 22 жовтня 2015 року по 19 січня 2018 року в сумі 67680 грн..

У задоволенні позову у частині решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

Головуючий суддяОСОБА_5

Судді: М.М. Луцович

ОСОБА_6 (____)