Рішення № 71999065, 05.02.2018, Луганський окружний адміністративний суд

12.2

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

05 лютого 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/141/18

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Петросян К.Є.,

при секретарі судового засідання – Карча В.М.,

за участю:

позивача – не прибув,

представника відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

12 січня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 (далі ОСОБА_3 або позивач) до Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі ГУНП в Луганській області або відповідач), відповідно до якої позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, але не менш ніж 3000 грн у розрахунку на місяць за період з 07.1 1.2015 по 19.01.2016 на суму 14 902,95 грн;

- зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07.11.2015 по 19.01.2016 на суму 14 902,95 грн;

- зобов’язати відповідача подати суду звіт про виконання судового рішення протягом 10 днів з дня набрання судовим рішенням законної сили.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вона з 15.10.1999 проходила службу в органах внутрішніх справ України, з 07.11.2016 - в Головному управлінні Національної поліції в Луганській області.

У період часу з 08.08.2014 по 07.11.2015 та з 07.11.2015 по 30.06.2016 позивач безпосередньо брала участь в Антитерористичної операції, згідно довідки № А - 4538 від 07.07.2016.

Відповідно до довідки, наданої ГУНП в Луганській області за № 1379/111/22-2016 від 20.09.2016 за безпосередню участь в АТО, позивачу в період з 07.11.2015 по 19.01.2016 винагорода за безпосередню участь в АТО нарахована та виплачена не була.

Позивач з метою відновлення порушених прав, звернулася до відповідача із заявою вх. № Є-89 від 24.01.2017 року, однак відповідач відмовив у виплаті винагороди за безпосередню участь в АТО з 07.11.2015 по 19.01.2016.

У судове засідання позивач, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, не прибув, надав через канцелярію суду клопотання, відповідно до якого розгляд справи просить проводити без його участі (а.с.25).

Представник відповідача у судовому засіданні адміністративний позов не визнав, про що надав відзив на позовну заяву від 31.01.2018 № 83/111/28-2018, в якому у задоволенні позовних вимог просив відмовити у зв’язку з необґрунтованістю, з огляду на наступне (а.с.27-31).

Постанова Кабінету Міністрів України від 31.01.2015 № 24 “Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій” та наказ Міністерства оборони України від 02.02.2015 № 49 “Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій” регламентували порядок виплати винагороди за участь в антитерористичній операції міліціонерам та не поширювались на поліцейських.

Постанова Кабінету Міністрів України від 31.01.2015 № 24 розповсюджується саме на осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів. Відповідно до статті 80 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIІI “Про Національну поліцію” види спеціальних звань поліцейських розділені на три категорії, а саме, молодшого, середнього, вищого складу поліції. Поняття особи рядового та начальницького складу міститься в Положенні про проходження служби особами рядового та начальницького складу ОВС, яке, в свою чергу регламентувало порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (міліціонерів) та ні яким чином не застосовується до поліцейських. В лавах поліції відсутні спеціальні звання саме осіб рядового та начальницького складу, а тому посилання позивача на той факт, що постанова Кабінету Міністрів України від 31.01.2015 № 24 поширюється на поліцейських, є хибною.

Також, відповідач звернув увагу суду, що відповідно до Положення про Головне управління Національної поліції в Луганській області, затвердженого наказом Голови Національної поліції України від 06.11.2015 № 29, Головне управління фінансується за рахунок Державного бюджету України, однак відповідач фінансування на виплати винагороди в спірний період не отримував.

В свою чергу порядок виплати винагороди за участь в антитерористичній операції саме поліцейським передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 №18 “Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських”. На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 № 18 наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 259 затверджена Інструкція про розміри та умови виплати винагороди поліцейським в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій. Зазначений наказ набрав чинності з дня його офіційного опублікування та повинен застосовуватись з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 № 18 “Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських”. Порядок виплати винагороди за участь в антитерористичній операції в період з 07.11.2015 по 21.01.2016 (дата опублікування постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 № 18) для поліцейських був неврегульований.

Порядок виплати винагороди за участь в АТО в період з 07.11.2015 по 04.02.2016 (дата опублікування постанови КМУ № 38 від 27.01.2016) для поліцейських був неврегульований.

Виплата поліцейським винагороди за участь в АТО здійснюється з 04.02.2016. Тобто, заборгованість щодо виплати позивачу винагороди за участь в антитерористичній операції у відповідача відсутня.

На підставі вищевикладеного, відповідач просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.

Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_2 (ідент. номер НОМЕР_1), ІНФОРМАЦІЯ_1, у період з 15.10.1999 по 06.11.2015 проходила службу в ОВС України та з 07.11.2015 по 30.06.2016 - в лавах Національної поліції. Відповідно до наказу ГУНП в Луганській області від 29.06.2016 № 423 о/с була звільнена зі служби в поліції через хворобу (а.с.6-9,44-46).

У період з 07.11.2015 по 30.06.2016 позивач приймала безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

Відповідно до наказу першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) (по стройовій частині) від 07.12.2015 № 341, наказу першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) (по стройовій частині) від 04.07.2016 та довідки Головного управління Національної поліції в Луганській області від 07.07.2016 № А-4538 про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, позивач дійсно брала участь в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення в період з 07.11.2015 по 30.06.2016 (а.с.12,38-42).

ОСОБА_2 зверталась 24.01.2017 до відповідача із заявою вх. № Є-89, однак 08.02.2017 відповідач листом вих №70/111/22-2017 відмовив у виплаті винагороди за безпосередню участь в АТО з 07.11.2015 по 19.01.2016 (а.с.13-15).

Відповідно до довідки про грошове забезпечення № 1379/111/22-2016 від 20.09.2016 та довідки про грошове забезпечення по видам доходу за період проходження служби з 07.11.2015 по 19.01.2016 позивачу нараховано грошове забезпечення: за листопад 2015 року (з 07 по 30 листопада) у сумі 5292,00 грн; за грудень 2015 року у сумі 6615,00 грн., за січень 2016 року у сумі 6615,00 грн. При цьому винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції не нараховувалась та не сплачувалась (а.с.17,47).

Згідно довідки Головного управління Національної поліції в Луганській області від 23.01.2018 № 991/111/18-2017 та довідки від 24.01.2018 № 1194/111/18-2018 позивач у період з 07.11.2015 по 19.01.2016 включно не перебувала у відпустці та на лікарняному (а.с.16,43).

Спірним у справі є наявність підстав для нарахування та виплати позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07.11.2015 по 19.01.2016.

Для врегулювання спірних відносин необхідно застосувати Закон України від 02 липня 2015 року № 580-VIІI “Про Національну поліцію” (далі - Закон № 580), постанову Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 року № 24 “Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій” (далі - Постанова № 24), яка діяла до 21.01.2016, постанову Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції” (далі – Постанова № 988) та наказ Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499 “Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ”, який діяв до 13.12.2016 (далі - Наказ № 499).

Пунктом 1 Постанови № 24 встановлено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у відсотках місячного грошового забезпечення.

Розмір винагороди визначається виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії та повинен становити не менш як 3 тис. гривень на місяць. У разі коли військовослужбовець, особа рядового або начальницького складу, що брали безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця, розмір винагороди визначається пропорційно дням участі виходячи з її розміру, що становить не менш як 3 тис. гривень.

Винагорода військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу виплачується також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я після отриманих під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду поранень (контузії, травми, каліцтва).

Пунктом 1 Постанови № 988 встановлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Оскільки наказ Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року 260 “Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання” набрав чинності 27.05.2016, до спірних правовідносин слід застосувати норми Наказу № 499.

Пунктом 3 Наказу № 499, яким затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, встановлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (аналогічні за змістом положення містяться в пункті 3 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року №260 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за №669/28799, який набрав чинності 27.05.2016 (далі – Порядок № 260).

Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженою Наказом № 499, зокрема, визначено, що:

- при виплаті особі рядового чи начальницького складу грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата (підпункт 1.7);

- грошове забезпечення, виплачене особі рядового чи начальницького складу несвоєчасно або виплачене їй у меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, що передував моменту звернення за одержанням недоотриманого грошового забезпечення, протягом якого особа мала на нього право (підпункт 1.12).

Аналогічні за змістом положення містяться в пунктах 9, 11 Порядку № 260.

Відповідно до змісту пункту 1 Постанови № 24 винагорода повинна нараховуватись виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії та повинна становити не менш як 3 тис. гривень на місяць. У разі коли військовослужбовець, особа рядового або начальницького складу, що брали безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця, розмір винагороди визначається пропорційно дням участі виходячи з її розміру, що становить не менш як 3 тис. гривень.

Відповідач обґрунтовує правомірність невиплати позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за спірний період тим, що порядок виплати винагороди за участь в антитерористичній операції поліцейським передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року № 18 “Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських” (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2016 року № 38). Крім того, вважає, що постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2015 № 24 “Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій” та наказом Міністерства оборони України від 02.02.2015 № 49 “Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій” регламентувався порядок виплати винагороди за участь в антитерористичній операції міліціонерам, який не поширюється на поліцейських.

Суд відхиляє ці доводи відповідача з огляду на таке.

Правоохоронні органи - державні органи, що на підставі законодавства держави здійснюють правоохоронну (правозастосовну та правозахисну) діяльність.

Діяльність правоохоронних органів спрямована на забезпечення законності і правопорядку, захист прав та інтересів громадян, соціальних груп, суспільства і держави, попередження, припинення правопорушень, застосування державного примусу або заходів громадського впливу до осіб, які порушили закон та правопорядок.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 580 національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

За приписами статті 2 Закону № 580 завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Отже, Національна поліція є правоохоронним органом. Постановою № 24 визначено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції особам рядового та начальницького складу правоохоронних органів виплачується винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції у відсотках місячного грошового забезпечення.

Наказом першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) (по стройовій частині) від 07.12.2015 № 341 та довідкою Головного управління Національної поліції в Луганській області від 07.07.2016 № А-4538 про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, підтверджується, що позивач в період, зокрема, з 07.11.2015 по 19.01.2016 брала безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області, проходила службу у Головному управлінні Національної поліції у Луганській області, яке є правоохоронним органом (а.с.12,38-42).

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на лист УПД ГУНП в Луганській області від 29.01.2018 № 111/21-2018 (а.с.48,49) на підтвердження відсутності доказів фактичної участі позивача у проведенні антитерористичної операції, з огляду на наступне.

Розділом ІІ п.5 наказу Міністерства оборони України від 02.02.2015 № 49 «Про особливості виплати винагороди військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що військовослужбовці вважаються такими, що беруть безпосередню участь в АТО, у разі одночасного дотримання таких умов: залучені до проведення АТО; перебувають у підпорядкуванні (виконують завдання) керівництва штабу АТО (крім військовослужбовців військових прокуратур та розвідувальних органів України); перебувають у районі проведення АТО.

При цьому, в матеріалах справи наявна довідка Головного управління Національної поліції в Луганській області від 07.07.2016 № А-4538, яка підписана заступником начальника Головного управління Національної поліції в Луганській області ОСОБА_4 та, яка має відповідну печатку, з якої вбачається, що позивач в період з 07.11.2015 по 07.07.2016 дійсно приймала безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Луганської області. Вказана довідка видана саме на підставі наказу першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) від 07.12.2015 № 341 (а.с.12).

На думку суду, вищезазначена довідка є належним та допустимим доказом в розумінні ст.73 КАС України щодо безпосередньої участі позивача в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Луганської області.

Вказана довідка видана відповідачем, а тому в судовому засіданні не потребує дослідження судом додаткових доказів перебування позивача у підпорядкуванні керівництва штабу АТО (крім військовослужбовців військових прокуратур та розвідувальних органів України) та перебування позивача у районі проведення АТО.

На підставі наведених норм законів та встановлених обставин у справі, суд дійшов висновку про те, що винагорода за участь в антитерористичної операції позивачеві повинна була виплачуватися за спірний період, а саме з 07.11.2015 по 19.01.2016.

Отже, позивачеві відповідачем неправомірно не нараховано та не виплачено винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період 07.11.2015 по 19.01.2016.

Враховуючи, що у період з 07.11.2015 по 19.01.2016 позивач не перебував у відпустці та на лікарняному, кількість днів перебування позивача в АТО становить: листопад 2015 року – 24, грудень 2015 року - 31, січень 2016 року – 19, тому сума стягнення винагороди за участь в антитерористичній операції повинна складати 15 961,35 грн., у тому числі:

за листопад 2015 року — 5292,00 грн;

за грудень 2015 року – 6615,00 грн;

за січень 2016 року – 4054,35 грн (6615,00 грн. розмір грошового забезпечення/31 (кількість днів у місяці) х 19 днів (безпосередньої участі в АТО) з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.

Згідно роз’яснень Пленуму Верховного Суду України в пункті 6 Постанови № 13 від 24.12.1999 “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці” задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.

Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є обов’язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов’язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Таким чином, відповідач, як податковий агент згідно норм Податкового Кодексу України зобов’язаний виплатити позивачеві суму заробітку, утримавши з нього при виплаті законодавчо встановлені податки та збори.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися у спосіб, що забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до пункту 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

З огляду на викладене, на думку суду, належним способом захисту порушеного права позивача є стягнення з відповідача винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за спірний період.

Згідно правової позиції, яка викладена Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України в постанові від 24 січня 2006 року за результатами перегляду за винятковими обставинами постанови Вищого господарського суду України від 17 серпня 2005 року у справі № 9/175-04 за позовом АКБ “Мрія” до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання неправомірною позапланової комплексної перевірки, звернення за захистом порушеного права у сфері публічно-правових відносин з зазначенням способу, який, на думку суду, не призводить до захисту права, не може бути підставою для відмови в позові, тобто, захисті права, що порушується. Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Отже, для повного захисту прав та інтересів позивача, про захист яких він просить, суд вважає за необхідне у відповідності із частиною другою статті 11 КАС України вийти за межі позовних вимог та стягнути з відповідача на користь позивача винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції у сумі 15 961,35 грн, у тому числі: за листопад 2015 року - 5292,00 грн; за грудень 2015 року – 6615,00 грн; за січень 2016 року – 4054,35 грн, з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів, оскільки саме такий спосіб захисту порушеного права позивача відповідає об’єкту порушеного права і, на думку суду, у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним.

Позовні вимоги про визнання протиправної бездіяльності відповідача щодо не нарахування позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції та зобов’язання відповідача провести нарахування та виплату позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07 листопада 2015 року по 19 січня 2016 року в сумі 14 902, 95 грн залишаються судом без задоволення через неналежність обраного позивачем у спірних правовідносинах способу захисту порушеного права.

Згідно з пунктом 1 частини 6 статті 246 КАС України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується, зокрема, про порядок і строк виконання рішення.

Відповідно до частини 1 статті 382 КАС суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов’язати суб’єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Тобто, даною нормою встановлено право, а не обов'язок суду щодо встановлення строку для подання звіту про виконання судового рішення. Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є саме диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об'єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами.

В свою ж чергу позивач не навів аргументованих доводів та не надав доказів того, що рішення суду не буде виконано відповідачем, внаслідок чого своєчасно не будуть поновлені його права. Тому, дана вимога позивача не підлягає задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" розподіл судових витрат між сторонами відповідно до вимог статті 139 КАС України не проводиться.

Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області (ідентифікаційний код 40108845, місцезнаходження: 93404, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Партизанська, будинок 16) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, вул. 16-а Лінія, 7/102) винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07 листопада 2015 року по 19 січня 2016 року в сумі 15 961,35 грн (п’ятнадцять тисяч дев’ятсот шістдесят одна гривня 35 коп), у тому числі: за листопад 2015 року- 5292,00 грн (п’ять тисяч двісті дев’яносто дві гривні); за грудень 2015 року – 6615,00 грн (шість тисяч шістсот п’ятнадцять гривень); за січень 2016 року – 4054,35 грн (чотири тисячі п’ятдесят чотири гривні 35 коп), з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 05 лютого 2018 року.

Суддя ОСОБА_5