Ухвала суду № 71998275, 30.01.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.01.2018 Справа №607/13444/17

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Кунцьо С.В.

за участю секретаря с/з ОСОБА_1

прокурора Сипень В.М.

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника адвоката ОСОБА_3

провівши в приміщенні суду в м. Тернополі підготовче судове засідання у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32016210000000018 від 16 березня 2016 року відносно ОСОБА_2 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.212, ч.2 ст.366 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

На адресу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від прокуратури Тернопільської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32016210000000018 від 16 березня 2016 року, відносно ОСОБА_2 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.212, ч.2 ст.366 КК України.

У підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_2 – адвокат ОСОБА_3 вважає, що обвинувальний акт не може бути призначений до судового розгляду так як такий не відповідає вимогам КПК України.

Окрім цього адвокат ОСОБА_3 подав скаргу на відмову слідчого у отриманні захисником копій процесуальних документів та письмових повідомлень, у зв’язку із чим просить визнати такі дії слідчого незаконними.

Також заставодавцем ОСОБА_4 подано на адресу суду клопотання про повернення суми застави, сплаченої ним згідно ухвали слідчого судді про обрання міри запобіжного заходу ОСОБА_2

Обвинувачений ОСОБА_2 вважає, що обвинувальний акт слід повернути прокурору. Також в підготовчому судовому засіданні підтримав клопотання ОСОБА_4 про повернення суми застави, встановленої ухвалою слідчого судді про обрання міри запобіжного заходу, а також просить скасувати арешту та повернути майно на яке накладено арешт.

Крім того у підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 подав скаргу на постанову старшого слідчого з ОВС 1-го відділу РКП СУФР ГУ ДФС у Тернопільській області про відмову щодо проведення його допиту як підозрюваного, а також вказує на нездійснення слідчим процесуальних дій під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження, тому просить визнати дії слідчого незаконними.

Прокурор Сипень В.М. вважає, що обвинувальний акт відповідає вимогам ч. 2 ст. 291 КПК України, а тому слід призначити судовий розгляд кримінального провадження на підставі обвинувального акту, не погоджується з позицією захисника – адвоката ОСОБА_3 щодо повернення обвинувального акту та просить відмовити у його задоволенні, а також просить відмовити у задоволенні скарг та клопотань поданих обвинуваченим та захисником, а також поверненні застави.

Ознайомившись з обвинувальним актом з додатками, заслухавши думку сторін кримінального провадження, суд приходить до висновку, що даний обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України та підлягає поверненню прокурору Тернопільської області виходячи з наступного.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 223-1430/0/4-12 від 03 жовтня 2012 року «Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до КПК України» повернення обвинувального акта прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акта вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.

Згідно зі ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт - це кримінальний процесуальний акт, в якому відображається рішення слідчого, затверджене прокурором, чи самого прокурора про закінчення досудового розслідування і переведення обвинувачення до суду. Він повинен бути складений із суворим дотриманням процесуального законодавства, щоб не допустити порушення прав та свобод обвинуваченої особи.

Так, згідно ст.291 КПК України обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором та повинен містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 9) дату та місце його складення та затвердження.

У відповідності до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться не в межах повідомлення особі про підозру, а в межах висунутого їй обвинувачення відповідно до обвинувального акту, який є важливим процесуальним документом і основою для захисту обвинуваченого в суді.

Європейський суд з прав людини у справі «ОСОБА_4 проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 у справі «Камасінскі проти Австрії» № 9783/82, п. 79). Крім того, Суд констатував, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п.52).

Так, згідно п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Проте, під час підготовчого судового засідання встановлено, що обвинувальний акт в даному кримінальному провадженні не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки не містить повного та детального формулювання обвинувачення відповідно до положень закону відносно ОСОБА_2

Так суб'єктом злочину передбаченого ст. 212 КК України є: службова особа підприємства, установи, організації незалежно від форми власності; особа, яка займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи; будь-яка інша особа, яка зобов'язана сплачувати податки, збори, інші обов'язкові платежі.

До відповідальності за ст. 212 КК України, як виконавці ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів повинні притягуватись лише ті працівники управлінської сфери юридичних осіб, які, здійснюючи організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські функції, виконують обов'язки по веденню та оформленню звітної документації про фінансово-господарську діяльність підприємств, установ, організацій і поданню цієї документації до податкових та інших фіскальних органів (керівники підприємств та організацій, головні (старші) бухгалтери, їхні заступники або інші працівники бухгалтерій, які виконують функції головного бухгалтера).

Ті працівники підприємств, установ, організацій, функціональні обов'язки яких так чи інакше пов'язані з фінансовою і податковою документацією, але на яких не покладено відповідальність за фінансову діяльність юридичної особи в цілому та виконання обов'язку забезпечити сплату нею податків чи інших обов'язкових платежів, за наявності підстав можуть притягуватись до відповідальності як пособники у злочині, передбаченому ст. 212 КК України.

Особи, які відповідним чином консультують безпосередніх виконавців злочину або фактично складають звітну фінансово-господарську документацію підприємства, проте не уповноважені у встановленому порядку підписувати її (ситуації, коли юридичне функції бухгалтера виконує підставна особа), мають притягуватись до відповідальності за пособництво в ухиленні від сплати податків.

Проте як вбачається із обвинувального акту, ОСОБА_2 будучи засновником (власником) ПП «Імекс» в час вчинення інкримінованого діяння не перебував на посаді директора чи бухгалтера вказаного підприємства, а перебуваючи на посаді головного інженера ПП «Імекс» здійснював керівництво (управління) підприємством з метою уникнення можливої юридичної відповідальності через призначеного на посаду директора ПП «Імекс» ОСОБА_5, без наміру реального наділення останнього організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, зокрема безпосередньо розпоряджаючись печаткою та банківськими рахунками підприємства.

В той же час в обвинувальному акті не конкретизовано, яким же чином ОСОБА_2, перебуваючи на посаді головного інженера ПП «Імекс» безпосередньо розпоряджався печаткою та банківськими рахунками підприємства, тобто здійснював організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські функції підприємства, вів та оформляв звітну документацію про фінансово-господарську діяльність підприємств, здійснював подання цієї документації до фіскальних органів.

Крім цього відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягає доказуванню, зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), що виходячи з суті даної статті має відображатися у обвинувальному акті відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими. В обвинувальному акті, всупереч наведеному, відсутній виклад фактичних обставин кримінального правопорушення із зазначенням події злочину, обставин вчинення кримінального правопорушення, часу, місця, способу його вчинення, мотивів і наслідків злочину, які прокурор вважає встановленими як такі, що вказують на наявність в діях ОСОБА_2 ознак кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.212, ч.2 ст.366 КК України, та на підставі яких формулювалось в подальшому обвинувачення щодо нього та визначалась правова кваліфікація кримінального правопорушення.

Окрім цього п. 4 ч. 4 ст. 291 КПК України до обвинувального акту додається розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред’явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного.

Судом встановлено, що до обвинувального акту в провадженні №32016210000000018 від 16 березня 2016 року додано цивільний позов прокурора на суму 4745143 грн., пред’явлений під час досудового розслідування як до ОСОБА_2 так і до ПП «Імекс». Однак розписку або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем ПП «Імекс» (його службовою особою), копії зазначеного цивільного позову, до обвинувального акту не додано, що суперечить вимогам п. 4 ч. 4 ст. 291 КПК України.

Окрім цього статтею 42 КПК України передбачені права підозрюваного в тому числі давати пояснення, показання з приводу підозри.

В підготовчому судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 відмовився надавати покази в межах пред’явленої йому підозри на підставі ст.63 Конституції України в якості свідка, однак в подальшому ознайомившись із матеріалами досудового розслідування останній виявив бажання надати покази слідчому, про що подав відповідне клопотання у чому безпідставно йому було відмовлено. Відтак, суд звертає увагу на те, що слідчим неправомірно відмовлено в задоволенні зазначеного клопотання ОСОБА_2 про його допит, тим самим були порушені права підозрюваного, передбачені ст.42 КПК України.

Згідно п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Таким чином судом встановлено, що даний обвинувальний акт не відповідає вимогам ст.291 КПК України, що унеможливлює призначення кримінального провадження з цим обвинувальним актом до судового розгляду, а тому обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32016210000000018 від 16 березня 2016 року відносно ОСОБА_2 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.212, ч.2 ст.366 КК України, слід повернути прокурору Тернопільської області, для усунення виявлених недоліків у розумний термін.

При цьому суд при вирішенні клопотання заставодавця ОСОБА_4 про повернення суми застави, сплаченої ним згідно ухвали слідчого судді про обрання міри запобіжного заходу ОСОБА_2, виходить з наступного.

ОСОБА_2 обвинувачується у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.366 КК України та ч.3 ст.212 КК України та за вчинення останнього передбачено покарання у виді штрафу від п'ятнадцяти тисяч до двадцяти п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна та вказаний злочин відноситься до тяжких. З врахуванням вищенаведеного, суд вивчивши обвинувальний акт з додатками, прийшов до переконання, з врахуванням покарання, яке загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винним, інший більш м’який запобіжний захід як застава, чи скасування вказаного запобіжного заходу не зможе запобігти ризикам визначених ст. 177 КПК України, зокрема переховуватись від органів досудового слідства чи суду.

За таких обставин в задоволенні клопотання заставодавця ОСОБА_4 про повернення суми застави, сплаченої ним згідно ухвали слідчого судді про обрання міри запобіжного заходу ОСОБА_2, слід відмовити.

Окрім цього, у зв’язку із поверненням обвинувального акту прокурору, суд вважає, що клопотання ОСОБА_2 про скасування арешту та повернення майна, скарги ОСОБА_2 про відмову старшого слідчого з ОВС 1-го відділу РКП СУФР ГУ ДФС у Тернопільській області щодо проведення допиту ОСОБА_2 як підозрюваного, щодо нездійснення процесуальних дій під час досудового розслідування, а також скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_3 щодо відмови слідчого у отриманні захисником копій процесуальних документів та письмових повідомлень, є передчасними, у зв’язку із чим в їх задоволенні слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 291, 314, 315, 371, 372, 392, 395 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32016210000000018 від 16 березня 2016 року відносно ОСОБА_2 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.212, ч.2 ст.366 КК України – повернути прокурору Тернопільської області.

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про повернення суми застави, встановленої ухвалою слідчого судді про обрання міри запобіжного заходу – відмовити.

В задоволенні клопотання ОСОБА_2 про скасування арешту та повернення майна – відмовити.

В задоволенні скарг ОСОБА_2 про відмову старшого слідчого з ОВС 1-го відділу РКП СУФР ГУ ДФС у Тернопільській області щодо проведення допиту ОСОБА_2 як підозрюваного, щодо нездійснення процесуальних дій під час досудового розслідування – відмовити.

В задоволенні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_3 щодо відмови слідчого у отриманні захисником копій процесуальних документів та письмових повідомлень – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд протягом семи днів з дня її оголошення.

Головуючий суддяОСОБА_6