Ухвала суду № 71998264, 29.01.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.01.2018 Справа №607/16262/17

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Ломакіна В.Є.

за участю секретаря Репетівської В.Р.,

прокурора Мачуги О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації відносно ОСОБА_1 у відповідність із законодавством України,

в с т а н о в и в:

Міністерство юстиції України звернулося до суду із клопотанням про приведення у відповідність із законодавством України та визначення статті, частини статтей Кримінального кодексу України, та строку позбавлення волі, що підлягає відбуванню засудженим ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі вироку Пролетарського районного суду м.Твері Російської Федерації від 11 серпня 2016 року.

В судове засідання представник Міністерства юстиції України не з'явився, проте подане до суду клопотання містить прохання заявника про проведення судового розгляду за відсутності представника Міністерства юстиції України.

Прокурор проти задоволення клопотання не заперечувала, вважаючи його обґрунтованим, визначивши строк покарання засудженому ОСОБА_1 у відповідності до КК України.

Засуджений ОСОБА_1, який відбуває покарання на території Російської Федерації, в судове засідання не доставлявся. Із поданої ним заяви вбачається, що останній просить перевести його на територію України для подальшого відбування покарання.

Судом, з урахування вказаного, думки прокурора, положень ст. 610 КПК України, визнано можливим розглядати клопотання у відсутності засудженого ОСОБА_1 та представника Міністерства юстиції України.

Суд, заслухавши думку прокурора, вивчивши клопотання та долучені до нього документи, приходить до наступного висновку.

Передача засуджених для відбування покарання з однієї держави в іншу регулюється Конвенцією про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року (в подальшому Конвенцією).

У відповідності до ч.1 ст.9 цієї Конвенції компетентні органи держави виконання вироку продовжують виконання вироку одразу або на основі судової чи адміністративної постанови згідно з положеннями ст.10 Конвенції, яка передбачає у разі продовження виконання вироку держава виконання вироку дотримується характеру і тривалості покарання, призначеного державою винесення вироку.

Однак, якщо це покарання за своєю природою або тривалістю є несумісним із законодавством держави виконання вироку, або якщо її законодавство цього вимагає, ця держава може на основі судової або адміністративної постанови співвіднести призначену міру покарання з покаранням чи заходом, передбаченим її власним законодавством за вчинення аналогічного злочину. За своїм характером таке покарання або такий захід повинні у міру можливості відповідати покаранню або заходу, призначеному у вироці для виконання. Покарання чи захід за своїм характером або своєю тривалістю не може бути більш суворим, ніж міра покарання, призначена в державі винесення вироку, і не може перевищувати максимальні строки позбавлення волі, передбачені законодавством держави виконання вироку.

Крім того, згідно ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Судом встановлено, що вироком Пролетарського районного суду м.Твері від 11 серпня 2016 року ОСОБА_1 засуджено:

- за п. «г» ч.4 ст.228.1 КК Російської Федерації до 12 років позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, без штрафу;

- за ч.3 ст.30, п. «г» ч.4 ст.228.1 КК Російської Федерації до 9 років позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, без штрафу.

На підставі ч.3 ст.69 КК Російської Федерації за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді 12 (дванадцять) років 6 (шість) місяців позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, без штрафу, з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму.

Дії ОСОБА_1, які згідно вироку Пролетарського районного суду м.Твері від 11 серпня 2016 року кваліфіковані за п. «г» ч.4 ст.228.1 та ч.3 ст.30, п. «г» ч.4 ст.228.1 КК Російської Федерації.

За кримінальним законом України, кваліфікація дій ОСОБА_1 відповідає ч. 2 ст. 307 КК України, тобто незаконний збут наркотичних засобів вчинений за попередньою змовою групою осіб, у великих розмірах, а також ч.2 ст.15, ч.2 ст.307 КК України, тобто закінчений замах на незаконний збут наркотичних засобів вчинений за попередньою змовою групою осіб, у великих розмірах, не доведений до кінця з причин, що не залежали від волі особи.

Санкція за ч.2 ст.307 КК України, передбачає покарання від 6 до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Разом з тим, ч.ч.3,4 ст. 68 КК України, передбачають, що за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, довічне позбавлення волі за вчинення готування до злочину та вчинення замаху на злочин не застосовується, крім випадків вчинення злочинів, передбачених у статтях 109-114-1, 437-439, ч. 1 ст. 442 та ст. 443 цього Кодексу, а тому вказаний вирок підлягає виконанню на території України та ОСОБА_1 за ч.2 ст.15, ч.2 ст.307 КК України, підлягає відбуванню покарання у виді 6 років 8 місяців позбавлення волі без конфіскації майна, за ч. 2 ст. 307 КК України, підлягає відбуванню покарання у виді 10 років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ч.ч.1,2 ст.70 КК України, вказаний вирок підлягає виконанню на території України та ОСОБА_1 підлягає відбуванню остаточно визначеного покарання шляхом часткового складання покарань за сукупністю злочинів у виді 12 (дванадцяти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі без конфіскації майна.

Також, враховуючи, що покарання чи захід за своїм характером або своєю тривалістю не може бути більш суворим, ніж міра покарання, призначена в державі винесення вироку, і не може перевищувати максимальні строки позбавлення волі, передбачені законодавством держави виконання вироку, суд не застосовує до ОСОБА_1 додаткове покарання у виді конфіскації майна, що передбачене ч.2 ст. 307 КК України як обов'язкове додаткове покарання, оскільки за вироком суду Російської Федерації таке покарання ОСОБА_1 не призначалось, відтак суд застосовує з цією метою положення ст.69 КК України.

На підставі ст. 7 КК України, керуючись ст. 9, 10, 11, 12 Європейської Конвенції про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року та Додаткового проколу до Європейської Конвенції про передачу засуджених осіб, ст. 610 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Вирок іменем Російської Федерації Пролетарського районного суду м.Твері від 11 серпня 2016 року, яким ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за вчинення злочинів, передбачених ч.3 ст. 30, п.«г» ч.4 ст.228.1, п.«г» ч.4 ст.228.1, ч.3 ст. 69 КК Російської Федерації із призначенням покарання у виді позбавлення волі на строк 12 (дванадцять) років 6 (шість) місяців без позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, без штрафу, з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму – привести у відповідність із законодавством України.

ОСОБА_1 вважати засудженим за:

- ч.2 ст.15, ч.2 ст.307 КК України із застосуванням ст.69 КК України, до 6 (шести) років 8 (восьми) місяців позбавлення волі без конфіскації майна;

- ч.2 ст.307 КК України із застосуванням ст.69 КК України, до 10 (десяти) років позбавлення волі без конфіскації майна;

На підставі ч.1,2 ст.70 КК України шляхом часткового складання покарань за сукупністю злочинів, ОСОБА_1 остаточно визначити покарання у виді позбавлення волі на строк 12 (дванадцять) років 6 (шість) місяців без конфіскації майна.

Строк відбування покарання за вироком Пролетарського районного суду м.Твері від 11 серпня 2016 року ОСОБА_1 обраховувати з 11 серпня 2016 року. Зарахувати у строк відбування покарання термін перебування ОСОБА_1 під вартою з 22 березня 2016 року по 10 серпня 2016 року, включно.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1, залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом 7 (семи) днів з дня її оголошення органом, що подав клопотання, особою, щодо якої вирішено питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України, та прокурором.

Копію ухвали направити до Міністерства юстиції України та центрального органу виконавчої влади у сфері виконання покарань в Україні.

Головуючий суддяОСОБА_2