Постанова № 71995473, 30.01.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №333/889/17 Головуючий у 1 інстанції: Боровікова А.І.

Провадження № 22-ц/778/500/18 Суддя-доповідач: Дашковська А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«30» січня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Дашковської А.В.,

суддів: Кримської О.М.,

Подліянової Г.С.,

секретар: Волчанова І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що проходив військову службу в військовій прокуратурі Запорізького гарнізону Південного регіону України на посаді помічника військового прокурора, 08.11.2000 року перебуваючи у службовому відрядженні.

21.09.2002 року наказом №177 начальника Генерального штабу Збройних Сил України він був звільнений у запас за п.п. «б» п.67 (за станом здоров'я) Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу Збройних Сил України та з 30.09.2002 року наказом військового прокурора Запорізького гарнізону, був виключений зі списків особового складу військової прокуратури Запорізького гарнізону.

07.02.2017 року був оглянутий МСЕК, згідно висновків якої йому з 27.01.2017 року була встановлена ІІІ група інвалідності.

Його турбують головні болі розпираючого характеру з тиском на очі, які періодично супроводжуються запамороченням та нудотою, періодичної втратою свідомості, погіршення пам'яті, стискуючий біль в серці, підвищена пітливість, постійне підвищення артеріального тиску, біль в обох гомілках, втомлюваність, загальна слабкість, хиткість при ході, погіршення сну, подразливість.

У зв'язку з травмою, отриманою під час виконання обов'язків військової служби, порушено нормальні життєві зв'язки, він позбавлений можливості реалізувати свої звички та бажання, постійно виникають складнощі у зв'язку з болем та постійними спазмами. Він не може вільно пересуватися, після ходіння впродовж 3-4 годин має 2-3 дні перебувати в постільному режимі, оскільки відчуває сильний біль в голові та підвищення тиску. Всі ці фактори позначилися на сні, за останній рік він страждає безсонням, не спить по 4 дні, потім - 1,5-2 годин поверхневого сну, і знову 4 дні безсоння на фоні сильних больових відчуттів.

Не може пересуватися на велику відстань, особистого транспорту немає. Він не може вести повноцінний образ життя, постійно відчуває страждання, психологічний дискомфорт.

На підставі зазначеного просив стягнути з відповідача на його користь 150 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, судові витрати стягнути з відповідача.

Заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 квітня 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.

Стягнуто з Міністерства оборони України в дохід держави судовий збір у розмірі 689 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04 жовтня 2017 року в задоволенні заяви Міністерства оборони України про перегляд заочного рішення відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним заочним рішенням суду, Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення нор матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 перебував на військовій службі у період з 01.08.1987 року по 30.09.2002 року, що підтверджується військовим білетом серії НОМЕР_1 виданого 21.11.2002 року.

За витягом з довідки №249 від 29.08.2002 року, виданої Військовою частиною А3309 у ОСОБА_3, 1970 року народження, встановлено захворювання, які пов'язані при виконанні обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Військово-лікарською комісією встановлено діагноз: «Наслідки перенесеної черепно-мозкової травми (струс головного мозку 2000 р.) у вигляді мікросередкової симптоматики, вегіто-судинної нестійкості, лікворно-гіпертензійного і антено-невротичного синдромів, травма, так пов'язана з виконанням обов'язків військової служби. Сколіоз грудного відділу хребта першого ступеню без порушення функції. Хронічний гастрит з рідкими загостреннями і незначним порушенням функції. Захворювання, так пов'язані з проходження військової служби.»

ОСОБА_3 була встановлена третя група інвалідності в зв'язку з хворобою, яка пов'язана з проходженням військової служби, що підтверджується випискою з акту огляду МСЕК серія АВ № 0674213 від 25.01.2017 року (а.с. 14).

Статтею 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди проводиться в установленому законодавством порядку.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (ст. ст. 23, 1167 ЦК України).

Відповідно до ст. 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Статтею 3 Закону України «Про Збройні Сили України» передбачено, що Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Отже, обов'язок держави відшкодувати позивачу завдану моральну шкоду покладається на Міністерство оборони України як на уповноважений орган державного управління.

Визначаючи розмір завданої позивачу моральної шкоди, суд першої інстанції врахував ступінь моральних страждань позивача. Суд зазначав, що протягом багатьох років позивач щодня переживає душевні страждання та у зв'язку з численними хворобами позбавлений нормального життя.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України та п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.

Оскільки судом першої інстанції встановлено, виходячи з висновків Військово-лікарської комісії та інших медичних документів, що встановлена позивачеві третя група інвалідності є наслідком низки захворювань, пов'язаних саме з проходженням військової служби на протязі досить тривалого часу, суд дійшов правильного висновку про виникнення у позивача права вимагати відшкодування моральної шкоди.

Посилаючись у скарзі на невірність висновків суду, відповідач не спростував медичні висновки щодо наявності причинного зв'язку між захворюваннями та проходженням військової служби.

При цьому, враховуючи тяжкість вимушених змін в житті ОСОБА_3 виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів погоджується з висновком суду щодо розміру стягнутого відшкодування моральної шкоди в визначеному судом розмірі.

З урахуванням вказаних норм колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та вважає, що судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права безпідставні.

Доводи скарги про відсутність причинного зв'язку, про те, що відповідач не завдавав шкоди позивачеві, про невірне застосування норм законодавства, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 квітня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 05 лютого 2018 року.

Головуючий

Судді: