Ухвала суду № 71995126, 25.01.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Єдиний унікальний № 330/19/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Дмитрюк О.В.

Провадження № 22-ц/778/88/18 Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

У Х В А Л А

25 січня 2017 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого - судді Маловічко С.В., суддів: Кочеткової І.В., Гончар М.С.

при секретарі: Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про призначення судово-економічної експертизи

В С Т А Н О В И В:

ПАТ «Укрсоцбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29 березня 2017 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором № 06Ж096-К від 24.05.2006р. у сумі 12 150,75 доларів США, що еквівалентно 278 461,49 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, серед іншого, не погоджується із розміром заборгованості, вважаючи, що судом ці обставини не перевірялись.

В ході апеляційного розгляду справи представником позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 заявлено клопотання про призначення судово-економічної експертизи у справі.

Обгрунтовував необхідність призначення експертизи тим, що суд першої інстанції не з»ясовував розмір заборгованості в ході розгляду справи, тому не зважив на необґрунтоване нарахування процентів за користування кредитом, так як заборгованість відповідача списана за рахунок безнадійної заборгованості.

Оскільки з»ясування питання щодо наявності документального підтвердження правильності визначення щомісячних платежів за кредитом, відсотками, загальної вартості кредиту, реальної відсоткової ставки та визначеного банком розміру заборгованості потребує аналізу первинної та зведеної документації бухгалтерського і податкового обліку, що можливо лише із застосуванням спеціальних знань, просив призначити судово-економічну експертизу у цій справі.

Колегія вважає, що вказане клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Справа розглянута судом першої інстанції під час дії цивільно-процесуального кодексу у редакції від 18.03.2004р. Проте 15.12.2017р. набув чинності ЗУ № 2147-УІІІ від 03.10.2017р., яким до нього внесені зміни, тому в ході розгляду цього процесуального питання на стадії апеляційного провадження, яке розпочиналось у травні 2017р. та триває, слід перевіряти відповідність процесуальних дій суду та рішення суду першої інстанції вимогам ЦПК України в ред. від 18.03.2004р., а процесуальні питання на стадії апеляційного провадження вирішувати як за положеннями минулої редакції ЦПК, так і за положеннями цивільно-процесуального кодексу у новій редакції.

Так, відповідно до ч. 1 статті 303 ЦПК України ( в ред. від 18.03.2004р., за якою розпочинався розгляд справи в апеляційному суді), під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. За ч. 2 цієї норми апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Аналогічні положення містить статті 367 ЦПКУ ( в ред.. ЗУ від 03.10.2017р., яка набула чинності з 15.12.2017р.під час розгляду справи). Але у ч. 3 цієї норми зазначається, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об»єктивно не залежать від нього.

Між тим, ОСОБА_2 та її представнику за довіреністю від 06.04.2015р. ОСОБА_3 було відомо про наявність цієї справи у суді, а з розрахунком відповідач не погоджувалась із дня отримання позовної заяви банку - 16.02.2016р.

Обравши спосіб захисту щодо визнання недійсним кредитного договору у іншій справі, відповідач ОСОБА_2 одразу після залишення без змін 31 січня 2017р. апеляційним судом рішенням Голосіївського районного суду м. Запоріжжя від 05 жовтня 2016р. про відмову у визнанні недійсним кредитного договору, мала можливість надати клопотання про призначення у цій цивільній справі судової експертизи. З ухвали Апеляційного суду м. Києва від 31.01.2017р. вбачається, що представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 приймав участь у судовому засіданні в апеляційному суді з розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2

Але такого клопотання до прийняття рішення у цій справі сторона відповідача не спрямувала, хоча фактично була обізнаною ще 14.03.2017р. про призначення справи Шевченківським судом на 29.03.2017р., а про існування справи в провадженні судів - з 16.02.2016р.

Тому заявлення лише у апеляційній інстанції 25 січня 2018р. клопотання про призначення у справі судово-економічної експертизи є фактично зловживанням своїми процесуальними правами, зокрема, зважаючи ще й на те, що такого клопотання не було долучено до апеляційної скарги та не було заявлено у двох попередніх судових засіданнях апеляційного суду 03.08.2017р. та 02.11.2017р., хоча непогодження з розрахунком є доводом апеляційної скарги, яка подана ще у травні 2017р.

Отже, колегією не встановлено винятковості випадку для задоволення клопотання про призначення судово-економічної експертизи на цій стадії розгляду справи, у зв»язку з відсутністю об»єктивних перешкод у відповідача для заявлення такого клопотання у суді першої інстанції, а згодом одночасно з поданням апеляційної скарги та у двох перших засіданнях апеляційного суду.

Крім того, з характеру питань, які сторона відповідача вважає за необхідне поставити на дослідження експертизи, вбачається, що фактично вона не погоджується з умовами кредитного договору, зокрема, щодо правильності визначення у п. 1.1.1 кредитного договору загальної вартості кредиту, правильності визначення щомісячного платежу як до внесення змін до договору, так і після укладення додаткової угоди щодо зміни процентної ставки; щодо реальної відсоткової ставки та сукупної вартості кредиту, тобто фактично не погоджується з умовами кредитного договору, а не з розрахунком заборгованості, який наданий банком.

Відповідно до вимог ч. 3 статті 10 ЦПКУ (ред. від 18.03.2004) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналогічні положення містить ч. 3 статті 12 ЦПКУ ( в ред. ЗУ від 03.10.2017р.).

Між тим, таких заперечень на позов щодо незгоди з умовами кредитного договору сторона відповідача не подавала, зустрічного позову про визнання недійсним кредитного договору з вказаних підстав не заявляла, апеляційна скарга таких доводів не містить. Такі обставини не досліджувались судом першої інстанції, який виходив з презумпції правомірності і дійсності неоспореного з цих підстав кредитного договору та, відповідно, з його умов.

Тобто всупереч положенням ч. 1 ст. 367 ЦПК України таке дослідження з поставлених на вирішення судово-економічної експертизи питань буде виходити за межі апеляційної скарги та за межі позиції відповідача в ході розгляду справи в суді першої інстанції.

Зважаючи на вказані обставини, у апеляційного суду не мається підстав для задоволення вказаного клопотання представника позивача ОСОБА_3

Керуючись ст.ст. 12, 367 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Клопотання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про призначення у цій справі судово-економічної експертизи залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню касаційному порядку окремо від рішення суду не підлягає.

Головуючий: Маловічко С.В.

Судді: Кочеткова І.В.

Гончар М.С.