Ухвала суду № 71994442, 01.02.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/793/54/18 Справа № 711/265/18 Категорія: ст. 181 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів ОСОБА_2 ОСОБА_3Биби Ю. В., ОСОБА_4Дмитренка М. І.

при секретарі Єгоровій С.А.

за участю прокурора Жубжицької Т.О.

слідчого Бойка М.В.

захисника ОСОБА_5

підозрюваного ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м.Черкаси від 15 січня 2018 року про відмову в продовженні строку тримання під вартою та застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною цілодобово залишати місце проживання відносно підозрюваного

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований за адресою: вул. Військове Містечко, гуртожиток, кім.43, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, фактичне місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України,

в с т а н о в и л а :

Слідчий звернулась до суду з клопотанням, в якому просить продовжити ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування до 19.02.2018р.

В обґрунтування клопотання зазначено, що досудове розслідування здійснюється за обставинами відповідно до яких 18.11.2017р. близько 09год 20хв ОСОБА_6, керуючи автомобілем «Шкода Октавія», рухаючись по автодорозі Київ-Знамянка, зі сторони с. Валява Городищенського району Черкаської області в напрямку м. Городище Черкаської області, в порушення вимог пп. «б» п.2.3 та п.10.1 Правил дорожнього руху України, знаходячись на 160км автодороги, перед зміною напрямку руху, не переконався в тому, що це буде безпечним для інших учасників руху, порушив вимоги дорожньої розмітки 1.1 - суцільна лінія, змінив напрямок руху ліворуч і виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з автомобілем «ВАЗ-2101» під керуванням ОСОБА_8, який рухався в зустрічному напрямку. В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «ВАЗ-2101» ОСОБА_8, 21.08.1986р.н., та пасажир ОСОБА_9, 28.03.2017р.н., внаслідок отриманих тілесних ушкоджень від зіткнення автомобілів загинули.

Таким чином, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили загибель кількох осіб.

19.11.2017р. ОСОБА_6 оголошено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, а ухвалою слідчого судді від 23.11.2017р. до нього застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із строком дії запобіжного заходу до 15год 52хв 16.01.2018р..

На теперішній час строк дії ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу спливає, але закінчити досудове розслідування в цей строк виявилось неможливим, оскільки необхідно виконати ряд слідчий дій, пов'язаних з великим об'ємом об'єднаних матеріалів кримінальних проваджень, зокрема, долучити до матеріалів кримінального провадження висновок експертизи деталей транспортного засобу, висновок судово-медичної експертизи ОСОБА_10, виконати вимоги ст.290 КПК України та скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування.

Метою застосування запобіжного заходу є запобігання спробам підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих і свідків в кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15.01.2018 року в клопотанні слідчого ГУНП в Черкаській області Бойко М.В. відмовлено та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною цілодобово залишати місце проживання.

Не погоджуючись з ухвалою судді Придніпровського районного суду м.Черкаси від 15 січня 2018 року про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною цілодобово залишати місце проживання, прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_7 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить вищевказану ухвалу скасувати через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог КПК України.

Заслухавши доповідача, доводи прокурора про задоволення апеляційної скарги, пояснення підозрюваного та його захисника про безпідставність задоволення апеляційних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Так, у відповідності до ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим, кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Частиною 1 статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м’який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов’язки, передбачені частиною п’ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання (ч. 4 ст. 194 КПК України).

Відповідно до п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув’язнення.

Згідно ч.1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177цього Кодексу.

Згідно ст.181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Постановляючи ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною цілодобово залишати місце проживання щодо ОСОБА_6, слідчий суддя місцевого суду виходив з того, що існує ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду і можливість вчинення іншого кримінального правопорушення, які в сукупності з тяжкістю злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6, обумовлюють необхідність застосування заходів процесуального примусу до підозрюваного. Проте, ступень значущості ризику переховування підозрюваного в даному випадку здебільшого обумовлюється тяжкістю покарання, яке загрожує йому у випадку визнання його винним у вчиненні злочину, передбаченому ч.3 ст.286 КК України, оскільки інші обєктивні дані свідчать про незначний ступень такого ризику.

Постановляючи ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною цілодобово залишати місце проживання щодо ОСОБА_6, слідчий суддя місцевого суду дійшов до вірного висновку про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною цілодобово залишати місце проживання, так як ОСОБА_6 має постійне місце проживання, позитивну характеристику, відсутність негативної репутації, відсутність судимостей.

Посилання прокурора, як на підставу скасування постанови судді місцевого суду на те, що судом не взято до уваги, що на даний час у кримінальному провадженні не завершено дві експертизи, що є ризиком незаконного впливу підозрюваним на експертів, не враховано думку потерпілої про продовження підозрюваному строку тримання під вартою, необґрунтованість твердження місцевим судом соціальних зв’язків, є помилковими, так як судовому засіданні як апеляційної інстанції, так і в суді 1 інстанції встановлено, що з урахуванням даних про особу підозрюваного, стан його здоров'я, матеріальний стан, його спосіб життя, обставини події кримінального провадження, поведінку підозрюваного під час досудового розслідування та його ставлення до наслідків кримінального правопорушення, на теперішній час не вбачається вкрай необхідним застосування до нього найсуворішого запобіжного заходу, що відповідно до ч.4 ст.194 КПК України дає підстави для застосування більш м'якого запобіжного заходу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя врахувавши дані про особу підозрюваного, його поведінку та спосіб життя, обставин події кримінального провадження, прийшов до вірного висновку про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною цілодобово залишати місце проживання відносно ОСОБА_6 та у зв’язку із наведеним, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.

Враховуючи указане вище та керуючись ст. ст.181, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 січня 2018 року про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною цілодобово залишати місце проживання залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий :

Судді :