Рішення № 719901, 04.06.2007, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 7/341

04.06.07

За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії ”Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу ”Енергозбут Київенерго”

до Житлово –будівельного кооперативу ”Суднобудівник - 18”

про стягнення 311 794, 23 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники:

Від позивача Пархоменко І.С. довіреність № Д07/1 від 03.01.2007

Черноволов В.А. довіреність № Д07/272 від 16.01.2007

Від відповідача Кіщук Т.В. довіреність № 16 від 29.05.2007, Мельниченко Н.П. –голова правління

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію сумою 311 794,23 грн. за період 01.11.200-01.02.2007за договором № 1630060, укладеним сторонами 01.12.1999.

Період виникнення заборгованості за договором № 1630060 від 01.12.1999, стягнення якої є предметом спору у цій справі –01.11.2000-01.01.07 (період споживання теплової енергії становить з 01.11.2000-0101.05.03, а період платежів, які зараховані як оплата за договором № 1630060 –з 01.11.2000 –01.01.07).

Позовні вимоги заявлені на підставі ст.526, 610 Цивільного кодексу України.

Відповідач проти позовних вимог заперечує та заявляє про сплив строку позовної давності, у зв’язку з чим просить відмовити у позові повністю підставі ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України.

У судовому засіданні позивачем на підставі ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України подав клопотання про визнання поважними причини пропуску строку позовної давності та просить поновити його з огляду на такі обставини.

08.04.2002 р. та 25.04.2002 на адресу позивача надійшли листи про те, що на прохання мешканців із ЖБК «Суднобудівник -18»шляхом виділу створено ОСББ «Силует». Відповідно, буд. 52/22 по вул. О. Бальзака відійшов до управління ОСББ «Силует», а буд. №54 по вул. О. Бальзака залишився в управлінні ЖБК «Суднобудівник-18». У зв’язку таким розподілом договори на постачання теплової енергії було укладено з кожним кооперативом окремо.

01.11.2003 р. між позивачем та відповідачем укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №1630060, який позивач вважав продовженням відносин сторін згідно договору №1630060 від 01.12.1999. Тому облік майнових зобов’язань сторін розділений не був та продовжувався й далі без відокремлення договорів за датами їх укладання. Внаслідок чого заборгованість, яка існувала за первісним договором, в облікових даних (бухгалтерському та податковому обліку) позивача продовжувала рахуватися і як за договором, укладеним у 2003 році.

У 2004 році між сторонами була укладена угода №501-04 від 01.10.2004 про реструктуризацію заборгованості за Договором №1630060 від 01.11.2003 р. станом на 01.09.04 сумою 415 850,16 грн.

Після укладення цієї угоди відповідач заперечував наявність боргу саме за договором, укладеним у 2003 році на наполягав на зміні її умов. Оскільки спір вирішити шляхом переговорів виявилося неможливо, відповідач у 2005 році звернувся до суду з позовом про визнання угоди про реструктуризацію недійсною.

Рішенням Господарського суду м. Києва № 48/207 від 01.08.2006 угода № 501-04 про реструктуризацію заборгованості від 01.10.2004 р. визнана недійсною як така, що укладена внаслідок помилки – на момент укладення спірної угоди боргу за договором від 01.11.2003 № 1630060 відповідач не мав. Крім того суд прийшов до висновку що незважаючи на однаковий номер договорів на постачання теплової енергії, вони є різними за змістом, у зв’язку з чим облік розрахунків за ними слід здійснювати окремо.

Оскільки до набрання судовим рішенням у справі № 48/207 відповідно до Цивільного кодексу України Угода про реструктуризацію № 501-04 була чинною, позивач не мав достатніх підстав для стягнення заборгованості за договором № 1630060.

04.06.2007 у судовому засіданні згідно ст.85 ГПК України за згодою представників сторін було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно з”ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об”єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.12.1999 між позивачем та відповідачем було укладено договір № 1630060 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого позивач зобов’язався забезпечувати тепловою енергією на потреби опалення (протягом опалювально сезону) та гарячого водопостачання (протягом року) житлові будинки відповідача № 54 та 52/22 по вул. Бальзака у м. Києві.

Умовами зазначеного договору (п. 5.1) встановлено, що облік обсягу спожитої теплової енергії здійснюється розрахунковим способом. Згідно з п. 3.1. додатку № 4 до договору абонентам (відповідачу), що не мають приладу обліку кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно з договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації (позивача) та кількості годин (діб) роботи тепловикористовучого обладнання абонента у розрахунковому період.

Відповідачем не висловлено заперечень щодо обсягів спожитої теплової енергії за спірний період.

Пунктами 2, 3 цього ж додатку визначено, що відповідач має щомісяця з 12 по 15 число місяця самостійно отримувати у районному відділенні теплозбуту № 6 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник акти звірки відповідач має повернути позивачу) та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Сплату за такими документами відповідач має здійснити не пізніше 25 числа поточного місяця.

Відповідно до розрахунку ціни позову період споживання теплової енергії, стягнення якої є предметом спору у справі, –01.11.2000-01.05.2003 року.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки.

Згідно із ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Тобто виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору строк позовної давності підлягає обчисленню окремо щодо кожного розрахункового періоду споживання теплової енергії, тобто з 26 числа кожного місяця.

З огляду на викладене строк позовної давності щодо вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 1630060 від 01.12.1999 на момент звернення до суду з позовом (08.05.2007) сплинув.

Розглянувши клопотання позивача про відновлення строку позовної давності суд приходить до висновку про наявність підстав для його задоволення, оскільки причини його пропуску визнаються судом поважними.

Обставини, викладені у клопотання позивача про відновлення строку позовної давності відповідачем на заперечували та не спростовані іншими доказами.

Згідно з наданими позивачем копіями документів із ЖБК «Суднобудівник -18»шляхом виділу створено ОСББ «Силует». Відповідно, буд. 52/22 по вул. О. Бальзака відійшов до управління ОСББ «Силует», а буд. №54 по вул.. О. Бальзака залишився в управлінні ЖБК «Суднобудівник-18. У зв’язку таким розподілом позивачем укладено договори на постачання теплової енергії з кожним кооперативом окремо.

01.11.2003 р. між Позивачем та Відповідачем укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №1630060, який позивач вважав продовженням відносин сторін згідно договору №1630060 від 01.12.1999. Тому облік майнових зобов’язань сторін розділений не був та продовжувався й надалі без відокремлення договорів за датами їх укладання. Внаслідок чого заборгованість, яка існувала за первісним договором, в облікових даних (бухгалтерському та податковому обліку) позивача продовжувала рахуватися і як за договором, укладеним у 2003 році.

У 2004 році між сторонами була укладена угода №501-04 від 01.10.2004 про реструктуризацію заборгованості за Договором №1630060 від 01.11.2003 р. станом на 01.09.04 сумою 415 850,16 грн.

Після укладення цієї угоди відповідач заперечував наявність боргу саме за договором, укладеним у 2003 році на наполягав на зміні її умов. Оскільки спір вирішити шляхом переговорів виявилося неможливо, відповідач у 2005 році звернувся до суду з позовом про визнання угоди про реструктуризацію недійсною.

Рішенням Господарського суду м. Києва № 48/207 від 01.08.2006 угода № 501-04 про реструктуризацію заборгованості від 01.10.2004 р. визнана недійсною як така, що укладена внаслідок помилки – на момент укладення спірної угоди боргу за договором від 01.11.2003 № 1630060 відповідач не мав. Крім того суд прийшов до висновку що незважаючи на однаковий номер договорів на постачання теплової енергії, вони є різними за змістом, у зв’язку з чим облік розрахунків за ними слід здійснювати окремо.

Оскільки до набрання судовим рішенням у справі № 48/207 відповідно до Цивільного кодексу України Угода про реструктуризацію № 501-04 була чинною, позивач не мав достатніх підстав для стягнення заборгованості за договором від 01.12.1999 № 1630060.

Відповідач також на надав підтвердження того, що в його обліку майнові зобов’язання щодо теплопостачання обліковувалися окремо залежно від дат укладення договорів № 1630060.

Виходячи з викладеного суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для повного їх задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу “Суднобудівник-18” (02222, м. Київ, вул. Бальзака, 54, рахунок № 2600401380228 у філії Ватутінського відділення Промінвестбанку м. Києва, МФО 322283, код 22933956 або із іншого рахунку відповідача) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, р/рахунок № 26007301300005 у Старокиївському відділенні Промінвестбанку України у м. Києві, МФО 322227, код 00131305) 311 794,23 грн. (триста одинадцять тисяч сімсот дев’яносто чотири) грн. 23 коп. - боргу, 3 117,94 (три тисячі сто сімнадцять) грн.. 94 коп. - державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з дня його підписання.

Суддя

М.М.Якименко

Дата підписання рішення: