Рішення № 71987801, 31.01.2018, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/14291/17

Категорія 42

2/295/14/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.2018 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира в складі:

головуючого судді - Полонця С.М.,

секретаря с/з – ОСОБА_1,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа – Квартирно-експлуатаційний відділ м. Житомира про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом вселення та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3, треті особи – Комунальне підприємство «Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №1» Житомирської міської ради, Управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради, орган опіки та піклування Житомирської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації,

за участю: позивача – ОСОБА_2О, її представника – адвоката ОСОБА_5, відповідача – ОСОБА_4, його представника – адвоката ОСОБА_6, представників третьої особи – ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3, в якому просить суд усунути перешкоди в користуванні квартирою №62 по вулиці Чуднівській, 108-а в м. Житомирі шляхом вселення її разом з малолітньою дитиною ОСОБА_3 в дану квартиру та зобов’язати відповідача надати їй ключі від цієї квартири. При цьому посилається на те, що вона з дитиною та її колишній чоловік, який є квартиронаймачем зареєстровані за місцем проживання у вказаній службовій квартирі. Разом з тим, відповідач не допускає її з дитиною в квартиру, змінив замок від вхідних дверей, чим порушує їх житлові права.

Відповідач ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просить визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування квартирою №62 по вул. Чуднівській, 106-а в м. Житомирі та зобов’язати Управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради та КП «ВЖРЕП №1» зняти їх з реєстрації у вказаній квартирі. При цьому посилається на те, що його колишня дружина ОСОБА_2 з малолітньою дитиною переїхали проживати до батьків у смт. Новогуйвинськ та більше року не проживають у спірному житлі і колишня дружина відмовляється знятися з реєстрації, а тому вони є такими, що втратили право користування житлом.

В судовому засіданні 03.01.2018 року позивач надала відзив на зустрічний позов з додатками.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позов та просили його задовольнити з підстав викладених у ньому та відмовити у задоволенні зустрічного позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідач та його представник в судовому засіданні заперечували щодо задоволення первісного позову та просили задовольнити зустрічний позов з підстав, викладених у ньому.

В судовому засіданні представники третьої особи Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомира при вирішенні спору покладалися на розсуд суду.

Представник третьої особи Управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради в судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, при винесенні рішення покладався на розсуд суду.

В судове засідання представник третьої особи органу опіки та піклування Житомирської міської ради не з’явилася, надала заяви, в яких просить розглядати справу без її участі та заперечує щодо визнання малолітнього ОСОБА_3 таким, що втратив право користування квартирою, позов ОСОБА_2 підтримує в повному обсязі та просить захистити житлові права малолітньої дитини, усунути перешкоди у користуванні житлом.

Представник третьої особи КП «Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №1» Житомирської міської ради в судове засідання не з’явився, надав листа про відсутність будь-якої інформації по справі оскільки будинок в якому знаходиться спірна квартира був переданий на баланс ОСББ «Захисник ОСОБА_10 108-А».

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_11 пояснила, що ОСОБА_2 не допускає в квартиру її чоловік, який не приділяє достатньо уваги їх дитині. У вересні 2017 року бачила, як позивач не змогла з дитиною потрапити до квартири через те, що був поміняний замок на дверях і вона викликала поліцію.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила, що вона є хрещеною матір’ю дитини сторін по справі. З квітня 2016 року по вересень 2017 року бачила, як вони проживають спільно, але після цього позивач не змогла потрапити в квартиру, оскільки відповідачем був поміняний замок і він не пускає ОСОБА_2 в квартиру.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснив, що проживає по сусідству зі сторонами по справі, раніше служив з позивачем, яка з 2011 року проживала в спірній квартирі, але з осені 2017 року там не проживає, оскільки чоловік її не пускає в квартиру. В грудні викликали з цього приводу поліцію, оскільки відповідач закрився в квартирі та не відкривав її.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснила, що знає сторін по справі по роботі, оскільки як дільничний педіатр доглядає їх дитину ОСОБА_3. В кінці 2016 року 22, 26 та 28 грудня відвідувала до обіду дитину коли та хворіла на дому за адресою: АДРЕСА_1. В цій квартирі бачила дитячий одяг, ліжко та іграшки дитини, коляску, дитячі речі, батька дитини не бачила. Також мати з дитиною неодноразово відвідували поліклініку в 2017 році.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_15 пояснив, що є підлеглим відповідача по службі. Після народження дитини, дати не пам’ятає, заїжджав до відповідача 2-3 рази на місяць, який проживав сам. Його жінка хоче проживати з дитиною у батьків в селі, а він в місті та все дійшло до розлучення. По квартирі він не ходив.

Свідок ОСОБА_16 пояснила, що в 2016 році відбувався обряд хрещення дитини сторін. Після цього знає зі слів відповідача, що його дружина поїхала до батьків в Пряжево. Після повернення відповідача з АТО дружина з матір’ю його побили в кінці вересня 2016 року.15.12.2017 року в квартирі перебувала сестра відповідача та близько 11 години прийшла позивач з батьком, подругою та поліцією, при цьому вона сказала, що відповідач вкрав речі, амбулаторну карту дитини. В квартирі сторін особисто перебувала один раз.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_17 пояснила, що відповідач є її рідним старшим братом. В квітні 2016 року позивач після хрещення дитини, виїхала з дитиною в Зарічани. Позивач не хотіла жити в квартирі та вмовляла чоловіка переїхати в село. Після повернення відповідача з АТО у вересні 2016 року ОСОБА_16 в квартирі не проживала, не прибирала її. По приїзду з відпустки брата ОСОБА_16 була в квартирі та після другої відпустки ОСОБА_16 з дитиною вже не було, майже постійно вона проживала в селі Пряжево.

Вислухавши пояснення учасників справи, покази свідків та дослідивши матеріали справи, з урахуванням меж заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного висновку.

ОСОБА_7 встановлено, що 19.06.2007 року Виконавчим комітетом Житомирської міської ради видано ордер №002188 на ім’я ОСОБА_4 на службову двокімнатну квартиру №62 по вул. Черняховського (нова назва – Чуднівська), 108-а в м. Житомирі зі складом сім’ї із трьох чоловік, в тому числі дружини ОСОБА_18 та дочки ОСОБА_19 Вказане службове житло є власністю Міністерства оборони України та перебуває на балансі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомира.

У подальшому, після розірвання шлюбу, дружина та дочка виселелися із вказаної службової квартири та були зняті з реєстрації за місцем проживання за вказаною адресою, про що Квартирно-експлуатаційним відділом м. Житомира було внесено відповідні відомості до житлової справи квартирного обліку ОСОБА_4

11.11.2011 року між ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, було укладено шлюб, зареєстрований у встановленому законом порядку, від якого сторони мають малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3. Сім’я постійно проживала у службовій квартирі АДРЕСА_2.

Згідно п.п. 1.3., 3.10. Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністра оборони України від 30.11.2011 року №737 забезпечення жилими приміщеннями здійснюється шляхом надання службових жилих приміщень військовослужбовцям. Службове жиле приміщення надається військовослужбовцю на всіх членів сім’ї, які проживають разом з ним (у тому числі на дружину (чоловіка) і неповнолітніх дітей, які проживають окремо від військовослужбовця).

Як вбачається з довідки ОСББ «Захисник ОСОБА_10 108А» №106 від 08.11.2017 року, оглянутої в судовому засіданні, яка міститься в матеріалах житлової справи квартирного обліку Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомира, ОСОБА_4 зареєстрований за місцем проживання у ІНФОРМАЦІЯ_4 з 20.06.2007 року, його колишня дружина ОСОБА_2 зареєстрована у вказаній квартирі з 04.08.2012 року та їх малолітній син ОСОБА_20 зареєстрований в цій квартирі з 26.05.2016 року, що підтверджується також іншими доказами, наявними в справі.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 04.08.2017 року вказаний шлюб між сторонами було розірвано.

Відповідно до ст.123 ЖК Української РСР до користування службовими жилими приміщеннями застосовуються правила про договір найму жилого приміщення, крім правил, передбачених статтями 73-76, 79-83, 85, 90, частиною шостою статті 101, статтями 103-106 цього кодексу.

Статтею 64 ЖК Української РСР передбачено, що члени сім’ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов’язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім’ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Якщо вказані особи перестали бути членами сім’ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов’язки, як наймач та члени його сім’ї.

Відповідно до ст.ст. 71, 72 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Визнання особи такою, що втратила право користуватися жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, проводиться в судовому порядку.

Згідно п.10 Постанови Пленуму Верховного ОСОБА_7 України №2 від 12.04.1985 року (зі змінами) "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (внаслідок неправомірної поведінки членів сім'ї, інше) суд може продовжити пропущений строк.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується показами свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, позивач ОСОБА_2 разом з малолітньою дитиною не проживає у спірному житлі з вересня 2017 року у зв’язку з тим, що її колишній чоловік ОСОБА_4 чинить у цьому перешкоди, зокрема змінив вхідний замок на дверях до квартири та не допускає позивача з дитиною у цю квартиру. З цього приводу позивач неодноразово зверталася до Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області, служби у справах дітей Житомирської міської ради та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомира.

Згідно довідки Військової частини А 1435 від 01.12.2017 року №249/342 старшина ОСОБА_2 не перебуває на квартирному обліку та житлом за рахунок Міністерства оборони України не забезпечувалася. Доказів наявності іншого житла у власності ОСОБА_2 суду не надано.

Малолітня дитини сторін перебуває на обліку в дитячій поліклініці, що знаходиться поряд зі спірною квартирою.

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Житомир своїм листом від 06.11.2017 року №4576 пропонував відповідачу ОСОБА_4 забезпечити ОСОБА_2 вільний доступ та безперешкодне використання спірної квартири з моменту отримання листа на руки, чого відповідачем зроблено не було.

Статтею 47 Конституції України зазначено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_2 разом з малолітньою дитиною ОСОБА_3 мають право проживати та користуватися службовою квартирою №62 по вул. Чуднівській, 108-а в м. Житомирі, але ОСОБА_4 чинить їм перешкоди у користуванні спірною квартирою шляхом зміни замка на вхідних дверях. Оскільки позивач разом з малолітнім сином були позбавлені житла без рішення суду, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом вселення в неї із зобов’язанням відповідача надати ключі від цієї квартири є обгрунтованими, а тому підлягають до задоволення у повному обсязі.

Посилання відповідача в обгрунтування зустрічного позову на статті 319, 386, 391 ЦК України та ст.150 ЖК УРСР є безпідставним, оскільки він є квартиронаймачем службового житла, що перебуває у власності Міністерства оборони України та не є його власником.

Також відповідач в обгрунтування своїх вимог посилається на абз. 2 п. 3.16 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністра оборони України від 30.11.2011 року №737, відповідно до якого підлягають виселенню зі службового жилого приміщення без надання іншого жилого приміщення колишні члени сім’ї військовослужбовця, які проживають у ньому після розірвання шлюбу, у двомісячний строк з дня розірвання шлюбу.

Разом з тим, згідно п. 3.19. вищезазначеної Інструкції виселення здійснюється в судовому порядку за позовом командування військової частини та КЕВ (КЕЧ) району, на обліку в яких перебуває службове жиле приміщення.

Тобто відповідач ОСОБА_4, який є квартиронаймачем, не уповноважений на звернення до суду з позовом про виселення колишньої дружини у порядку, визначеному Інструкцією про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженою наказом Міністра оборони України від 30.11.2011 року №737.

ОСОБА_7 встановлено, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Житомира не звертався до суду з позовом про виселення ОСОБА_2 з малолітнім сином із вищезазначеного службового житла.

Також слід зазначити, що відповідач ОСОБА_4 не звертався за місцем проходження служби до представника житлової комісії з рапортом (заявою) про внесення змін до облікової справи у зв’язку з наявністю змін у складі його сім’ї та відповідні зміни житловою комісією не вносилися в порядку, визначеному вищезазначеною Інструкцією.

Суд критично підходить до показів свідка ОСОБА_15, який є підлеглим відповідача по службі та по спірній квартирі не ходив. Свідок ОСОБА_16 знає про обставини справи лише зі слів самого відповідача, який не був допитаний в судовому засіданні в якості свідка, а тому відповідно до ч.2 ст.90 ЦПК України її покази не є допустимим доказом по справі.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_4 про визнання його колишньої дружини та малолітньої дитини такими, що втратили право користування жилим приміщенням із зобов’язанням зняти їх з реєстрації задоволенню не підлягають, оскільки відповідачем не доведено суду належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами того факту, що ОСОБА_2 разом із малолітнім сином не проживає у спірній квартирі без поважних причин та самовільно залишила житло, а сторони мають право користуватися жилим приміщенням нарівні, бо іншої угоди про порядок користування цим приміщенням між ними не укладено, а припинення сімейних відносин не позбавляє ОСОБА_2 та малолітнього сина сторін права користування та проживання у займаному приміщенні.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 81, 82, 141, 259, 263, 265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Усунути перешкоди в користуванні квартирою №62 по вулиці Чуднівській, 108-а в м. Житомирі шляхом вселення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, разом з малолітньою дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, в дану квартиру.

Зобов’язати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, надати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, ключі від квартири АДРЕСА_3.

Зустрічним позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3, треті особи – Комунальне підприємство «Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №1» Житомирської міської ради, Управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради, орган опіки та піклування Житомирської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації, залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 640 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне судове рішення складено 02.02.2018 року.

Суддя: С.М. Полонець