Рішення № 719877, 24.05.2007, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 37/246

24.05.07

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Молочна слобода"

До

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ронекс - 2"

Про

стягнення 3206,22 грн.

Суддя Кондратова І.Д.

Представники сторін:

Від позивача Захарченко В.П.- представник за довіреністю № б/н від21.05.2007 року;

Від відповідача не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ронекс - 2" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ронекс - 2" про стягнення 3206,22 грн. заборгованості за договором поставки № 05КФ060245 від 17.05.2004 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.05.2007 р. порушено провадження у справі № 37/246, розгляд справи було призначено на 24.05.2007 р. о 10-15.

Представник позивача в судовому засіданні 24.05.2007 року підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просить суд стягнути з відповідача основний борг в розмірі 1750,00 грн., пені - 1038,68 грн., інфляційних витрат –228,92 грн. та 3 % річних від простроченої суми –188,62 грн.

Представник відповідача 24.05.2007 р. в судове засідання не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 37/246 від 03.05.2007 р. про порушення провадження у справі не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.97. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені довідкою, наданою позивачем, про включення Товариство з обмеженою відповідальністю "Ронекс - 2" до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17 травня 2004 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Молочна слобода" (Постачальник), в особі директора філії Захарченка Віктора Петровича, що діє на підставі довіреності від 09.02.2004 року та Положення про Київську філію та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ронекс - 2" (Покупець) було укладено договір поставки № 05 КФ060245, в особі директора Воробець Романа Мирославовича, який діє на підставі статуту було укладено договір поставки № 05КФ060245 (Договір), відповідно до якого Постачальник зобов’язується постачати у власність покупцю партіями молочну продукцію торгової марки «Заречье», в асортименті та якості згідно Додатку № 1 (Товар), а покупець зобов’язується приймати це Товар та своєчасно здійснювати його оплату (п. 1.1 Договору).

У відповідності до ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

На підставі накладних № KF4-1099 від 20.04.2004 р., № KF-2303 від 01.09.2004 року, № KF-2304 від 01.09.2004 та № KF -3121 від 28.10.2004 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Молочна слобода" поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Ронекс - 2" товар на загальну суму 7990,74 грн., проте за твердженням позивача, що не заперечує та не спростовує відповідач, Товариства з обмеженою відповідальністю "Ронекс - 2" оплатило поставлений товар частково, перерахувавши грошові кошти на рахунок позивача в розмірі 6240,74 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача.

Згідно п. 2.3 Договору оплата Покупцем кожної поставленої партії Товару здійснюється протягом семи календарних днів з моменту отримання покупцем товару на розрахунковий рахунок Постачальника.

Таким чином, позивачем було виконано вимоги договору в повному обсязі, а відповідач, в порушення вимог договору, за поставлений товар розрахувався частково, в зв’язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 1750,00 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача, підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих доказів вбачається, що позивач виконав в повному обсязі зобов’язання, покладені на нього договором.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки відповідач борг за отриманий товар позивачу не сплатив у строк встановлений договором, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Молочна слобода" щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 1750,00 грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ронекс - 2" обґрунтований та підлягає задоволенню.

Крім того, статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 6.1 Договору при несвоєчасній оплаті товару Покупець сплачує продавцю за кожний день прострочення суму пені у розмір 0,1 % від вартості несплаченого Товару.

Відповідач припустився прострочення платежу, тому на підставі вимог п. 6.1. договору позивач просить стягнути з відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю "Ронекс - 2" пеню в розмірі 1038,68 грн.

Але суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Проте, статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»передбачено, що розмір пені, який обчислюється від суми прострочення платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки розмір пені обмежується законом, а в договорі сторони встановили пеню у розмірі 0,1 % заборгованості за кожний день прострочення, яка більша ніж та, що передбачена Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», суд дійшов висновку про стягнення пені з відповідача у розмірі 435,23 грн. за обґрунтованим розрахунком суду.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 3% річних з простроченої суми в розмірі 188,62 грн. та інфляційних витрат –228,92 грн. (за обґрунтованим розрахунком позивача).

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів. Чинне законодавство не містить обмежень щодо даного виду відповідальності.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 188,62 грн. –3% річних з простроченої суми та інфляційних витрат –228,92 грн., які нараховані позивачем за прострочення виконання зобов’язання, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 192, 193, 265 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 551, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 33, 34, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, —

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Молочна слобода" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ронекс - 2" (03115, м. Київ, Святошинський район, вул. Пушиної,23/25, код ЄДРПОУ 21582495) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Молочна слобода" (63702, Харківська обл., м. Куп’янськ, вул. Ломоносова, 26; код ЄДРПОУ 32358958) 1750 (одна тисяча сімсот п’ятдесят) грн. 00 коп. –основний борг, 435 (чотириста тридцять п’ять) грн. 23 коп. - пені, 188 (сто вісімдесят вісім) грн. 62 коп. - 3 % річних від простроченої суми, 228 (двісті двадцять вісім) 92 коп. –інфляційних витрат, 82 (вісімдесят дві) грн. 80 коп. –державного мита та 95 (дев’яносто п’ять) грн. 79 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.

Суддя І.Д. Кондратова

Дата підписання

рішення 08.06.2007 р.