Постанова № 71985053, 02.02.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/36/18

Номер справи місцевого суду: 515/281/17

Головуючий у першій інстанції Шевирін А. О.

Доповідач Цюра Т. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого: Цюри Т.В.,

Суддів: Сегеди С.М., Кононенко Н.А.

За участю секретаря судового засідання: Лопотан В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Одеської області апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 18 травня 2017 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 18 травня 2017 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, вул. Набережна Перемоги, 50, м.Дніпро, 49094) заборгованість за кредитним договором від 18 жовтня 2011 року у загальному розмірі 24585 (двадцяти чотирьох тисяч п'ятисот вісімдесяти п'яти) гривень 19коп., що складається з 1984 (однієї тисячі дев'ятисот вісімдесяти чотирьох) гривень 99коп. - заборгованості за кредитом, 21400 (двадцяти однієї тисячі чотирьохсот) гривень 20коп. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 1200 (однієї тисячі двохсот) гривень - заборгованості за комісією та пені.

Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судові витрати у розмірі 1384 (однієї тисячі трьохсот вісімдесяти чотирьох) гривень 38 коп.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подала до суду апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 18 травня 2017 року та постановити нове рішення, яким змінити рішення, а саме застосувати строк позовної давності про стягнення з ОСОБА_2 за кредитним договором від 18.10. 2011 року заборгованість по процентам 21400 грн. 20 коп., заборгованість за пенею та комісією 3200 грн, штраф 500 грн., штраф (процентна ставка) 1329 грн. 26 коп. та всього на суму 26 429 грн. 46 коп. таким самим позовні вимоги банку задовольнити частково у розмірі заборгованості за кредитом 1984 грн. 99 коп., в іншій частині позову відмовити.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У зв'язку із цим справа підлягає розгляду в порядку п.8 розділу Х111 Перехідних положень Цивільно-процесуального кодексу України.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція Цивільного процесуального кодексу України (ред. з 18.03.2004 до 15.12.2017), відповідно до п.9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справа розглядається апеляційним судом Одеської області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд, який ухвалив рішення, що оскаржується, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, відповідно до вимог п. 8 ст. 1 Перехідних положень.

В судове засідання, призначене на 23 січня 2018 року, сторони не з'явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 18 травня 2017 року без змін, виходячи з наступного.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, судом першої інстанції було вірно встановлено, що 18 жовтня 2011 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір , за умовами якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 3200 грн. установленого ліміту на платіжну картку зі сплатою 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії кредитної картки. Погашення заборгованості здійснюється щомісячними платежами у розмірі 7% від суми заборгованості, але не менше 50 грн. та не більше залишку заборгованості. Договір складається із заяви ОСОБА_2 про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, правил користування платіжною карткою та тарифів банку (а.с.а.с.6-31).

На виконання вказаного кредитного договору позивачем було видано ОСОБА_2 банківську картку НОМЕР_2 зі строком дії до вересня 2015 року (а.с.66).

Відповідно до п.1.1.7.12 умов та правил надання банківських послуг договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на той самий строк.

За змістом п.п.2.1.1.2.3 та 2.1.1.2.4 цих умов та правил відповідач з підписанням договору приєднання надала безумовну згоду банку на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, а також надав позивачу право у будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт до будь-якого розміру.

Згідно з п.2.1.1.5.5 умов та правил надання банківських послуг ОСОБА_2 зобов'язалася погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 2.1.1.5.7 зазначених правил встановлено, що володілець карти зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафта.

Сторони також дійшли згоди, що при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500грн та 5% від суми позову (п.2.1.1.7.6 умов та правил).

Правила користування платіжною карткою викладені у розділі 2 умов та правил надання банківських послуг та є їх невід'ємною частиною.

Відповідно до п.п.2.1.1.4.2, 2.1.1.12.10 цих правил банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у встановленій банком частці у разі невиконання боржником своїх боргових зобов'язань та інших обов'язків за договором.

З наданого ПАТ КБ «Приватбанк» розрахунку вбачається, що ОСОБА_2 припинила виконання грошових зобов'язань, допустивши станом на 31.01.2017 року виникнення заборгованості за кредитом у розмірі 1984грн. 99коп., за процентами - 21400грн.20коп., що також призвело до виникнення заборгованості за комісією у розмірі 3200грн. та нарахування штрафів у розмірі 1829грн.26коп. (а.с.6).

Згідно з нормами ст.ст.526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у визначений у зобов'язанні строк.

Договором, відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч.1 ст.634 ЦК).

За ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). При цьому у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч.1 ст.611 ЦК ).

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Статтею 1048 ЦК України передбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначені у ст.1050 ЦК України. Зокрема, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинками (розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

З огляду на викладене, враховуючи, що ОСОБА_2 допустила виникнення заборгованості, та, відповідно, порушила договірні зобов'язання, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у банка виникло право вимагати повернення наданих кредитних коштів та сплати процентів із застосуванням передбачених договором штрафних санкцій.

Єдиним доводом апеляційної скарги є те, що банк пропустив строк звернення до суду.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом ч.3 ст.254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

ОСОБА_3 було надано позивачем кредитну картку зі строком дії до вересня 2015 року, відтак перебіг загальної позовної давності щодо повернення кредиту у повному обсязі розпочався зі спливом останнього дня місяця дії картки (30 вересня 2015 року), відповідно, закінчується 30 вересня 2018 року, і тому для ПАТ КБ «Приватбанк», який звернувся до суду 27.02.2017 року, трирічний строк звернення за захистом свого права не є пропущеним.

Отже, наведений в апеляційній скарзі довід не спростовує зазначені вище висновки суду першої інстанції і не містить підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Тому, на думку колегії суддів, справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст ст. 367, 374, 375, 381 384, 389-391 ЦПК України, судова колегія -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 18 травня 2017 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором-залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Т.В. Цюра

Судді: С.М. Сегеда

Н.А. Кононенко

Повний текст судового рішення складено 02.02.2018 року