Постанова № 71983104, 31.01.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Провадження №22-ц/772/90/2018

Категорія: 19

Головуючий у суді 1-ї інстанції Король О. П.

Доповідач :Голота Л. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2018 рокуСправа № 212/7593/2012м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі:

Головуючого: Голоти Л.О.,

суддів: Кучевського П.В., Рибчинського В.П.,

за участю секретаря судового засідання Топольської В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_3 на заочне рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 13.06.2012 року, ухвалене суддею Король О.П. в приміщенні суду, -

в с т а н о в и в :

У травні 2012 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ КБ «Надра») звернулося у суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовано тим, що 29.08.2008 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір за № 189/ККА/2008/ЦВ-980, відповідно до якого позичальнику було надано кредит в розмірі 137000 грн. з терміном повернення до 29.08.2013 року зі сплатою за користування кредитом 19,9 % річних.

Видача кредиту проводилась шляхом видачі позичальнику готівки через касу банку, що підтверджується заявою на видачу готівки за № 773 від 29.08.2008 року.

В забезпечення виконання позичальником своїх кредитних зобов'язань щодо погашення кредиту банк 29.08.2008 року уклав договори поруки з ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у відповідності до якого поручителі приймають на себе зобов'язання за належне виконання ОСОБА_2 взятих зобов'язань щодо погашення кредиту.

Зазначає, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18.05.2010 року стягнуто солідарно з відповідачів заборгованість станом на 26.01.2010 року за кредитним договором № 189/ККА/2008/ЦВ-980 в сумі 140069 грн. 45 коп., з яких 126796 грн. 86 коп. - тіло кредиту; 9677 грн. 08 коп. - відсотки; 2295 грн. 62 коп. - пеня; 1299 грн. 79 коп. - штраф.

Також зазначає, що ПАТ КБ «Надра» є правонаступником ВАТ КБ «Надра».

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачами своїх зобов'язань за кредитним договором станом на 27.04.2012 року заборгованість відповідачів становить 95065,90 грн., з них заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом 51291,37 грн., заборгованість зі сплати пені 12555,66 грн., штраф 6135,32 грн., індекс інфляції 25083,55 грн.

Виходячи з наведеного, положень ст. ст. 625, 651, 1054 ЦК України, ПАТ КБ «Надра» просило стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість в розмірі 95065,90 грн..

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 13.06.2012 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість в розмірі 95065,90 грн., та у відшкодування витрат зі сплати судового збору в розмірі 950,66 грн.

У липні 2017 року ОСОБА_3 звернувся у суд із заявою про перегляд заочного рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 13.06.2012 року.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 20.10.2017 року заяву залишено без задоволення.

Не погоджуючись із заочним рішенням суду, ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4

Відповідно до п. п. 8, 9 п. 1 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 року до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується. Справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_7, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції, обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вона задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Згідно з ст. 213 ЦПК України, в редакції чинній на момент ухвалення рішення, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України, в редакції чинній на момент ухвалення рішення, передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржуване заочне рішення суду в частині вирішення матеріально-правових вимог відповідає зазначеним вище нормам ст. ст. 213, 214 ЦПК України.

У справі встановлено, що 29.08.2008 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір за № 189/ККА/2008/ЦВ-980, відповідно до якого позичальнику було надано кредит в розмірі 137000 грн. з терміном повернення до 29.08.2013 року зі сплатою за користування кредитом 19,9 % річних.

Видача кредиту проводилась шляхом видачі позичальнику готівки через касу банку, що підтверджується заявою на видачу готівки за № 773 від 29.08.2008 року.

В забезпечення виконання позичальником своїх кредитних зобов'язань щодо погашення кредиту банк 29.08.2008 року уклав договори поруки з ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, у відповідності до якого поручителі приймають на себе зобов'язання за належне виконання ОСОБА_2 взятих зобов'язань щодо погашення кредиту.

У справі також установлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18.05.2010 року стягнуто солідарно з відповідачів заборгованість станом на 26.01.2010 року за кредитним договором № 189/ККА/2008/ЦВ-980 в сумі 140069 грн. 45 коп., з яких 126796 грн. 86 коп. - тіло кредиту; 9677 грн. 08 коп. - відсотки; 2295 грн. 62 коп. - пеня; 1299 грн. 79 коп. - штраф.

Згідно розрахунку ПАТ КБ «Надра» борг в повному обсязі не сплачений, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18.05.2010 року не виконано, тому станом на 27.04.2012 року заборгованість відповідачів за кредитним договором становить 95065,90 грн., а саме: заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом 51291,37 грн., заборгованість зі сплати пені 12555,66 грн., штраф 6135,32 грн., індекс інфляції 25083,55 грн.

Відповідно до договору поруки поручителі поручаються перед кредитором за належне виконання ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань, що витікають з кредитного договору, в тому числі повернути до 29.08.2013 року кредит, сплатити відсотки та інші платежі та штрафні санкції.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ОСОБА_2 було отримано у ВАТ КБ «Надра» на підставі кредитного договору 137000 грн., однак взяті на себе зобов'язання відповідач не виконує, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка відповідачами не погашається, тому наявні правові підстави для задоволення позову.

Переглядаючи справу за наявними в ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції відповідно до положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції ухвалено заочне рішення в частині вирішення матеріально-правових вимог з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильні висновки суду першої інстанції з таких підстав.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Виходячи із системного аналізу статей 525, 526, 599, 611 ЦК України та змісту кредитного договору можна зробити висновок про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України, а також сплату боржником процентів, належних кредитору відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Аналогічна правова позиція, викладена в постановах Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1206цс15, від 25 травня 2016 року у справі № 6-157цс16.

Доводи апеляційної скарги про те, що позов пред'явлено до ОСОБА_3 з пропуском шестимісячного строку з моменту порушення термінів сплати кредиту, а тому порука є припинена, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18.05.2010 року, яке набрало законної сили, стягнуто солідарно з відповідачів заборгованості за кредитним договором, а тому підстав вважати, що порука припинена апеляційний суд не вбачає, оскільки наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України, а також сплату боржником процентів, належних кредитору відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Не можуть бути підставою для скасування заочного рішення суду також посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_3 на те, що він не отримував судової повістки про розгляд справи судом першої інстанції, так як зі справи слідує, що судом надсилалася судова повістка ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1, однак вона повернулася до суду за закінченням терміну зберігання, а тому в силу положень ч. 5 ст. 74 ЦПК України, в редакції чинній на момент направлення судової повістки, вважається, що судова повістка вручена ОСОБА_3 належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 232 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Апеляційний суд вважає, що в поданій апеляційній скарзі не наведено доводів, які б давали правові підстави для скасування заочного рішення суду.

У той же час, апеляційний суд вважає, що заочне рішення суду слід змінити в частині розподілу судових витрат, оскільки судом стягнуто з відповідачів судовий збір за подання позову солідарно, тоді як солідарне стягнення судових витрат законом не передбачено, чим допущено порушення норм процесуального права, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для зміни заочного рішення суду.

Виходячи з наведеного, заочне рішення суду в частині розподілу судових витрат слід змінити, зазначивши про стягнення в рівних частинах з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «Надра» у відшкодування витрат зі сплати судового збору в розмірі 950,66 грн.

Керуючись п. п. 8, 9 п. 1 розділу ХІІІ Перехідних положень, ст. ст. 141, 258 ч.4, 259 ч.1, 367, 374, 375, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 року, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Заочне рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 13.06.2012 року у даній справі в частині розподілу судових витрат змінити, зазначивши про стягнення в рівних частинах з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» у відшкодування витрат зі сплати судового збору в розмірі 950,66 грн..

В іншій частині заочне рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 13.06.2012 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Підпис Л. О. Голота

Судді: Підпис П. В. Кучевський

Підпис В. П. Рибчинський

Згідно з оригіналом

Головуючий Л. О. Голота