Постанова № 71982028, 31.01.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2018 р. м. ХарківСправа № 591/2964/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Мінаєвої О.М.

суддів: Макаренко Я.М. , Бартош Н.С.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою виконавчого комітету Сумської міської ради на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 14.12.2017 по справі № 591/2964/17, суддя Сидоренко А.П., м. Суми

за позовом ОСОБА_1

до виконавчого комітету Сумської міської ради

третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Сумипастранс"

про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулись до суду з позовом до виконавчого комітету Сумської міської ради (далі - відповідач), третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Сумипастранс", в якому, з урахуванням уточнень, просив суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Сумської міської ради №255 від 16 травня 2017 року «Про тарифи на послуги з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, що працюють у звичайному режимі ТОВ «Сумипастранс»;

- визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Сумської міської ради № 370 від 18 липня 2017 року «Про тарифи на послуги з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, що працюють у звичайному режимі ТОВ «Сумипастранс».

Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 14.12.2017р. зазначений позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Сумської міської ради № 255 від 16 травня 2017 року «Про тарифи на послуги з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, що працюють у звичайному режимі ТОВ «Сумипастранс».

Визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Сумської міської ради № 370 від 18 липня 2017 року «Про тарифи на послуги з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, що працюють у звичайному режимі ТОВ «Сумипастранс».

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану постанову скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд першої інстанції під час розгляду справи не врахував роз'яснення Державної регуляторної служби України, наданих в листах від 06.05.2015 р. № 3001/0/20-15, від 20.04.2016 р. №2596/0/20-16, від 13.06.2017 р. № 4263/0/20-17. Згідно вказаних листів рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 16 травня 2017 р. № 255 та від 18 липня 2017 р.№ 370 не містить норм регуляторного характеру, а його прийняття не потребує реалізації процедур, передбачених Законом України "Про засади державної регуляторної політки у сфері господарської діяльності". Також зазначає, що методика розрахунку тарифів та послуг пасажирського автотранспорту та подання перевізниками фактичних показників транспортної роботи є нормативно неврегульованою. Методика визначає механізм формування тарифів на транспортні послуги, проте не визначає порядок взаємовідносин між перевізниками та органами місцевого самоврядування на етапах тарифоутворення, подання рахунків чи встановлення тарифів.

Позивач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що відповідачем було порушено вимоги Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Так, прийняття регуляторного акту має відповідати принципу прозорості та врахування громадської думки, що передбачає обов'язковий розгляд ініціативи, зауважень та пропозицій, наданих у встановленому законом порядку фізичними та юридичними особами, їх об'єднаннями, обов'язковість і своєчасність доведення прийнятих регуляторних актів до відома фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань, інформування громадськості про здійснення регуляторної діяльності. Натомість, проекти оскаржуваних рішень, як регуляторного акту, не оприлюднювалися у спосіб, визначений ст. 3 вказаного Закону, з метою зауважень та пропозицій, що виключає можливість прийняття, схвалення органом місцевого самоврядування проекту регуляторного акту. Крім того, позивач зазначає, що при формуванні тарифу на перевезення автобусами загального користування на території міста Суми, не проводилося обстеження фактичного пасажиропотоку, перевізник не надав фактичні показники своєї роботи, оскільки відсутній облік видачі квитків на перевезення. На підставі наведеного, наполягав на законності рішення суду першої інстанції, та просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Третьою особою подано письмові заперечення на відзив позивача, в яких зазначено, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено, що його права були порушені. Порядком організації перевезень пасажирів та багажу автомобільним транспортом передбачено, що обстеження пасажиропотоків забезпечується відповідними організаторами пасажирських перевезень при відкритті нових автобусних маршрутів загального користування. Законодавство не містить норму, яка б зобов'язувала органи місцевого самоврядування при встановленні тарифів на перевезення здійснювати з певною періодичністю обстеження пасажиропотоків на маршрутах або вимагати від перевізника результатів такого обстеження, відсутній і обов'язок перевізника подавати до органу місцевого самоврядування підтвердження фактичних показників транспортної роботи. Не погоджується з твердженням позивача, що оскаржувані рішення відповідача відносяться до регуляторних актів. Проекти оскаржуваних рішень були оприлюднені у відповідності до діючого законодавства, з огляду на роз'яснення, надані Державною регуляторною службою України, та виконавчим комітетом Сумської міської ради реалізовано свої адміністративно-управлінські функції шляхом укладення договорів з перевізником. При цьому перевізником надавалися відповідачу відповідні розрахунки на підтвердження обґрунтованості тарифу. На підставі наведеного, а просить суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції скасувати, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 16 травня 2017 року виконавчим комітетом Сумської міської ради прийнято рішення № 255 «Про тарифи на послуги з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, що працюють у звичайному режимі ТОВ «Сумипастранс», згідно якого для перевізника ТОВ «Сумипастранс» встановлено тариф на надання ним послуг з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, що працюють у звичайному режимі № 1 «Роменська -Гамалія, № 14 «Тімірязівка - Залізничний вокзал», № 15 «СНАУ - коледж СНАУ», № 16 «Ковпака -Баранівка», № 18 «Веретинівка - Черепіна», № 23 «Тепличний - Тепличний», № 52 «Ковпака-Прокоф'єва», № 56 «Ганнівка - Хіммістечко», № 61 «Автовокзал - Хіммістечко» у розмірі 4 грн (а.с. 9-10).

18 липня 2017 року виконавчим комітетом Сумської міської ради прийнято рішення №370 «Про тарифи на послуги з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, що працюють у звичайному режимі ТОВ «Сумипастранс», згідно якого для перевізника ТОВ «Сумипастранс» встановлено тариф на послуги з перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування, що працюють у звичайному режимі № 1 «Роменська-Гамалія, № 14 «Тімірязівка - Залізничний вокзал», № 15 «СНАУ- коледж СНАУ», № 16 «Ковпака - Баранівка», № 18 «Веретинівка - Героїв Крут», № 23 «Тепличний - Тепличний», № 52 «Ковпака - Прокоф'єва», № 56 «Ганнівка - Хіммістечко», № 61 «Автовокзал - Хіммістечко» у розмірі 4 грн.; вартість одного пасажироперевезення для пенсіонерів за віком (за умови пред'явлення пенсійного посвідчення) - 3 грн.; вартість одного пасажироперевезення для учнів 1-4 класів (за умови пред'явлення учнівського квитка) - 2 гривні. Рішення виконавчого комітету від 16 травня 2017 року № 255 «Про тарифи на послуги з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, що працюють у звичайному режимі ТОВ «Сумипастранс» вважати таким, що втратило чинність (а.с.95).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, відповідачем не було дотримано процедуру оприлюднення оскаржуваних рішень від 16 травня 2017 року № 255 та 18 липня 2017 року №370 «Про тарифи на послуги з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, що працюють у звичайному режимі ТОВ «Сумипастранс» які є регуляторними актами, а тому вказані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання; або прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом. До регуляторних органів належать також і органи місцевого самоврядування.

На підставі ст.36 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (в редакцій, чинній на момент спірних відносин), регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу; проект регуляторного акт не був оприлюднений.

В силу ст.9 цього Закону кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань.

Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону.

У випадках, встановлених цим Законом, може здійснюватися повторне оприлюднення проекту регуляторного акта.

Проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону, не пізніше п'яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта.

Повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта повинно містити: стислий виклад змісту проекту; поштову та електронну, за її наявності, адресу розробника проекту та інших органів, до яких відповідно до цього Закону або за ініціативою розробника надсилаються зауваження та пропозиції; інформацію про спосіб оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу (назва друкованого засобу масової інформації та/або адреса сторінки в мережі Інтернет, де опубліковано чи розміщено проект регуляторного акта та аналіз регуляторного впливу, або інформація про інший спосіб оприлюднення, передбачений частиною п'ятою статті 13 цього Закону); інформацію про строк, протягом якого приймаються зауваження та пропозиції від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань; інформацію про спосіб надання фізичними та юридичними особами, їх об'єднаннями зауважень та пропозицій.

Строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань приймаються зауваження та пропозиції, встановлюється розробником проекту регуляторного акта і не може бути меншим ніж один місяць та більшим ніж три місяці з дня оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу.

Усі зауваження і пропозиції щодо проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу, одержані протягом встановленого строку, підлягають обов'язковому розгляду розробником цього проекту. За результатами цього розгляду розробник проекту регуляторного акта повністю чи частково враховує одержані зауваження і пропозиції або мотивовано їх відхиляє.

Оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій не може бути перешкодою для проведення громадських слухань та будь-яких інших форм відкритих обговорень цього проекту регуляторного акта.

На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оспорювані рішення виконавчого комітету Сумської міської ради № 255 від 16 травня 2017 року та № 370 від 18 липня 2017 року «Про тарифи на послуги з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, що працюють у звичайному режимі ТОВ «Сумипастранс»» є регуляторними актами, оскільки вони не містять індивідуально-конкретних приписів, спрямовані на правове регулювання господарських відносин, розраховані на неодноразове застосування і щодо невизначеного кола осіб - користувачів послуг з перевезення. Таким чином зазначені рішення повинні прийматися у відповідності до процедури, встановленої нормами Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання представника відповідача та третьої особи на роз'яснення Державної регуляторної служби України, наданих в листах від 06.05.2015 року № 3001/0/20-15 (а.с.85-87), від 20.04.2016 р.№2596/0/20-16 (а.с.87), від 13.06.2017 р. № 4263/0/20-17 (а.с.90), оскільки роз'яснення Державної регуляторної служби України не є нормативно-правовим актом, а лише роз'ясненням органу державної влади.

Рішення виконавчого комітету Сумської міської ради № 255 від 16 травня 2017 року та № 370 від 18 липня 2017 року «Про тарифи на послуги з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, що працюють у звичайному режимі ТОВ «Сумипастранс»» не містить індивідуально-конкретних приписів, оскільки стосується невизначеного коло осіб, які користуються послугами маршрутного таксі, що надає ТОВ «Сумипастранс».

Оскаржувані рішення регулють суспільні відносини, розраховані на неодноразове застосування та спрямовані на правове регулювання господарських відносин у сфері перевезення пасажирів.

З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що проекти рішень «Про тарифи на послуги з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, що працюють у звичайному режимі ТОВ «Сумипастранс», оприлюднені на інформаційному порталі Сумської міської ради 22 березня 2017 року (а.с.91-93) та 09 червня 2017 року (т. 1, а.с.177-180).

При цьому, вказане оприлюднення не відповідає вимогам ст. 13 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», оскільки не була вказана інформація про спосіб оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу, про строк, протягом якого приймаються зауваження та пропозиції від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань; інформація про спосіб надання зауважень та пропозицій, відповідачем не дотримано визначена законом процедура, що перешкоджало прийняттю оскаржуваних рішень та призвело до прийняття рішень з порушенням встановленої процедури. Вказаний проект не містить оприлюднення аналізу його регуляторного впливу, що унеможливило реалізацію законних прав на подання зауважень та пропозицій до оприлюдненого проекту регуляторного акта.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем також порушено принципи та базові засади державної регуляторної політики України (ст.4 Закону), які встановлюють прозорість та врахування громадської думки, відкритість дій регуляторних органів на всіх етапах їх регуляторної діяльності, обов'язковий розгляд регуляторними органами ініціатив, зауважень та пропозицій, наданих у встановленому законом порядку фізичними та юридичними особами, їх об'єднаннями, інформування громадськості про здійснення регуляторної діяльності.

Крім того, оспорювані рішення безпосередньо стосуються прав позивача, оскільки він є мешканцем м. Суми і користується громадським транспортом, та, не оприлюднивши рішення з дотриманням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», відповідач порушив його право на подання зауважень та пропозицій щодо проекту регуляторного акту.

Відповідачем не доведено, що були обґрунтовані підстави для підвищення вартості проїзду.

Так, згідно Методики розрахунку тарифів на послуги пасажирського автомобільного транспорту, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 17 листопада 2009 року N 1175, на яку посилається відповідач, розрахунок тарифів здійснюється відповідно до запланованих на рік (на підставі фактичних) обсягів транспортної роботи, характерних для даного виду перевезень, перевізника в регіоні, та кількості перевезених пасажирів з використанням економічно обґрунтованих планових витрат, визначених з урахуванням вимог законодавства, на підставі галузевих норм, ставок податків і зборів (обов'язкових платежів), прогнозного індексу цін виробників промислової продукції у плановому періоді. До розрахунку тарифу включається плановий прибуток, необхідний для розвитку Перевізника і сплати ним податкових зобов'язань.

Витрати, об'єктивне нормування яких неможливе, плануються з урахуванням економічно обґрунтованих фактичних витрат Перевізника за попередній рік, прогнозного індексу цін виробників промислової продукції на запланований рік та на підставі планових кошторисів.

Під час розрахунку тарифу загальний обсяг транспортної роботи та загальна кількість перевезених пасажирів, у тому числі з урахуванням пільгових категорій пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, обґрунтовуються Перевізником на підставі фактичних показників роботи або встановлюються за результатами обстеження пасажиропотоків.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази підтвердження фактичних показників роботи, також відсутні докази, що при формуванні тарифу на перевезення автобусами загального користування на території м. Суми проводились обстеження пасажиропотоку, результати його проведення відсутні.

При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання відповідача про регулювання тарифу на транспортні послуги на рівні договору, а не акту органу самоврядування згідно ч. 1 ст. 31 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Як встановлено з розділу 3 договору № 100/26-17 від 10.03.2017 року про організацію перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування в м. Суми між виконавчим комітетом Сумської міської ради та ТОВ "Сумипастранс", збільшення або зменшення рівня тарифу відбувається на підставі звернення перевізника до виконавчого комітету з наданням розрахунку на його зміну, або в іншому порядку, передбаченому чинним законодавством (1 т., а.с.57).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України ( в редакції на час розгляду справи судом першої інстанції) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В свою чергу, відповідачем не спростовано доводи позивача та не надано належних доказів, які обґрунтовують правомірність дій органу місцевого самоврядування щодо неналежного оприлюднення регуляторних актів.

Між тим, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині визнання протиправними та скасування рішень виконавчого комітету Сумської міської ради № 255 від 16 травня 2017 року та № 370 від 18 липня 2017 року, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції дійшов висновку, з чим погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, що рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 16 травня 2017 року № 255 та 18 липня 2017 року №370 «Про тарифи на послуги з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, що працюють у звичайному режимі ТОВ «Сумипастранс» є регуляторними актами.

Відповідно до ч. 8 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на час розгляду справи судом першої інстанції) суд може визнати нормативно-правовий акт незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, повністю або в окремій його частині.

Згідно ч. 9 вищевказаної статті якщо у процесі розгляду справи щодо нормативно-правового акта виявлено незаконність або невідповідність правовому акту вищої юридичної сили інших правових актів чи їх окремих положень, крім тих, щодо яких відкрито провадження в адміністративній справі, які впливають на прийняття постанови у справі, суд визнає такі акти чи їх окремі положення незаконними або такими, що не відповідають правовому акту вищої юридичної сили.

Резолютивна частина постанови суду про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, і про визнання його нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили (ч. 10 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на час розгляду справи судом першої інстанції).

Разом з тим, резолютивна частина рішення суду першої інстанції не містить обов'язку відповідача невідкладно опублікувати вказане рішення у виданні, в якому були офіційно оприлюднені рішення виконавчого комітету Сумської міської ради № 255 та № 370.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції помилково було визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Сумської міської ради № 255 від 16 травня 2017 року та № 370 від 18 липня 2017 року «Про тарифи на послуги з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, що працюють у звичайному режимі ТОВ "Сумипастранс"», оскільки згідно ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на час розгляду справи судом першої інстанції) зазначені акти мали бути визнані незаконними.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що постанова Зарічного районного суду м. Суми від 14.12.2017р. по справі № 591/2964/17 через порушення ним норм процесуального права, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

Відповідно до ч. 9 ст. 264 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на час розгляду справи судом апеляційної інстанції) суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на час розгляду справи судом апеляційної інстанції) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 265 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на час розгляду справи судом апеляційної інстанції) резолютивна частина рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку щодо визнання незаконними та нечинними рішення виконавчого комітету Сумської міської № 255 від 16 травня 2017 року та № 370 від 18 липня 2017 року «Про тарифи на послуги з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, що працюють у звичайному режимі ТОВ "Сумипастранс"».

При цьому, колегія суддів не погоджується з доводами представника третьої особи щодо наявності підстав для закриття провадження у справі, виходячи з наступного.

В обґрунтування доводів представник третьої особи зазначає, що 29.01.2018 року відповідачем прийнято рішення «Про тарифи на послуги з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, що працюють у звичайному режимі ТОВ "Сумипастранс"», яким встановлено новий тариф та рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 18.07.2017 року №370, що оскаржується позивачем визнано таким, що втратило чинність. Таким чином, відповідачем самостійно скасоване рішення, яке покладено в основу позовних вимог ОСОБА_1 Отже, предмет спору, на думку третьої особи, на даний час відсутній, а тому відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України третя особа просить закрити провадження у справі.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі: щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Між тим, відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З аналізу вказаної норми випливає, що суд апеляційної інстанції перевіряє обґрунтованість рішення суду першої інстанції на час його ухвалення.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 4 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України).

Колегія суддів зазначає, що рішення виконавчого комітету Сумської міської ради «Про тарифи на послуги з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, що працюють у звичайному режимі ТОВ "Сумипастранс"» від 29.01.2018 р. було прийнято після ухвалення рішення судом першої інстанції.

Отже, вказане рішення відповідача не було предметом розгляду під час ухвалення постанови Зарічного районного суду м. Суми від 14.12.2017 р., а тому колегія суддів не погоджується з доводами третьої особи щодо наявності підстав для закриття провадження згідно п. 8 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем у справі понесено судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 1280,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 0.0.787550095.1 від 17.06.2017 р., та квитанцією № 0.0.823772286.1 від 10.082017 р.

Враховуючи, що колегія суддів приходить до висновку про ухвалення судового рішення на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, то відповідно до приписів ст. 139 КАС України, колегія суддів вважає за необхідне присудити на користь позивача всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Сумської міської ради.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу виконавчого комітету Сумської міської ради задовольнити частково.

Постанову Зарічного районного суду м. Суми від 14.12.2017 по справі № 591/2964/17 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Сумської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити частково.

Визнати незаконним та нечинним рішення виконавчого комітету Сумської міської ради №255 від 16 травня 2017 року «Про тарифи на послуги з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, що працюють у звичайному режимі ТОВ «Сумипастранс».

Визнати незаконним та нечинним рішення виконавчого комітету Сумської міської ради №370 від 18 липня 2017 року «Про тарифи на послуги з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, що працюють у звичайному режимі ТОВ «Сумипастранс».

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Сумської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1280 грн.

Зобов'язати виконавчий комітет Сумської міської ради невідкладно опублікувати резолютивну частину постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2018 року у виданні, в якому були офіційно оприлюднені рішення виконавчого комітету Сумської міської ради № 255 та № 370.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)О.М. МінаєваСудді(підпис) (підпис) Я.М. Макаренко Н.С. Бартош Повний текст постанови складено 02.02.2018 р.