Постанова № 71981878, 31.01.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2018 рокуЛьвів№ 876/11271/17Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Коваля Р.Й., Судової-Хомюк Н.М.

за участі секретаря судового засідання: Дідик Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Ковельмолоко»,

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року (суддя - Андрусенко О.О., час ухвалення - 11:24 год., місце ухвалення - м. Луцьк, дата складання повного тексту - 17 жовтня 2017 р.),

в адміністративній справі №803/911/17 за позовом Публічного акціонерного товариства «Ковельмолоко» до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області,

про визнання дій протиправними,

встановив:

У липні 2017 року позивач ПАТ «Ковельмолоко» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Ковельської ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області, в якому просив визнати протиправними дії відповідача № 874/03-06 щодо невизнання податковою звітністю уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість із додатками 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, поданих ПАТ «Ковельмолоко» 10.04.2017 р..

Відповідач позову не визнав, у суді першої інстанції подав заперечення, просив в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 11.10.2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

З цією постановою суду першої інстанції від 11.10.2017 року не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржена постанова суду незаконна, постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, без врахування всіх обставин справи, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що листом від 14.04.2017 року №874/03-06 відповідач повідомив позивача що поданий ПАТ «Ковельмолоко» 10.04.2017 року уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок не визнано як податкова звітність по причині подання вказаної податкової звітності всупереч вимог п.50.1 ст.50 ПК України, оскільки факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів не є самостійно виявленим. Товариство вважає що вищевказана підстава відмови у прийнятті уточнюючих розрахунків не передбачена чинним законодавством та не може бути застосована в даних правовідносинах, виходячи із положень ст.49.10 ПК України: «Відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею забороняється». Суд в своїй постанові покликається на докази, на які відповідач не покликався та не вказував. Зокрема, ні у своєму листі, ні у своїх показах, наданих у судовому засіданні відповідач не покликався на пункт 05 Довідника причин, з яких податкова звітність не вважається податковою декларацією, а відтак, суд вийшов за межі тих доказів, які надавалися сторонами як на підтвердження своїх позовних вимог так і їх заперечення. Суд також безпідставно не прийняв до уваги посилання Товариства на те, що всупереч вимог п.4.14.3 Методичних рекомендацій у листі відповідача від 14.04.2017 року № 874/03-06 не вказано коди причин, визначених у Додатку 6 до Методичних рекомендацій.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржену постанову суду від 11.10.2017 р. та прийняти нову постанову суду, якою позов задоволити в повному обсязі.

Відповідач апеляційної скарги не визнав, суду апеляційної інстанції подав відзив, просить оскаржену постанову суду залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Згідно ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави та межі апеляційної скарги, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Так, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 10.04.2017 року ПАТ «Ковельмолоко» в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку подано до Ковельської ОДПІ уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний (податковий) період - квітень 2017 року, а звітний (податковий) період, що уточнюється - лютий 2016 року, із додатками 5 до податкової декларації з ПДВ, яким збільшено суму податкового зобов'язання на суму 1327200 грн., відповідно суму ПДВ до сплати за звітний період 2016 року на суму 1316509 грн. (а.с. 5-10).

Згідно з наявною у матеріалах справи квитанцією №2 вказаний уточнюючий розрахунок доставлено до Ковельської ОДПІ та прийнято 10.04.2017 року за реєстраційним № 9060104900 (а.с. 10).

Листом від 14.04.2017 року №874/03-06 відповідач повідомив ПАТ «Ковельмолоко», що подані 10.04.2017 року уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний період, що уточнюється лютий 2016 року (номер реєстрації 9060104900) та Додатки 5 до податкової декларації з податку на додану вартість (номер реєстрації 9060104806, а також за номерами 9059504247, 9059488400, 9059463646) не визнано як податкова звітність згідно службової записки відділу аудиту Ковельської ОДПІ від 11.04.2017 року за №15/03-06-14, по причині подання вказаної податкової звітності всупереч вимог п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України, оскільки факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів не є самостійно виявленим, а також платником сума недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку не сплачені (а.с. 11-12).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Згідно з п.п.16.1.3, п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 49.1 ст.49 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Отже, уточнюючий розрахунок подається платником податку до контролюючого органу, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, тобто уточнюючий розрахунок у розумінні п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України, є різновидом податкової декларації.

Згідно з п.46.5 ст.46 Податкового кодексу України, форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору (п.48.1 ст.48 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.48.1 ст.48 цього Кодексу, обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Перелік необхідних реквізитів податкової декларації наведений у пунктах 48.3,48.4 ст. 48 Податкового кодексу.

Також судом першої інстанції вірно враховано, що згідно з п.4.1 Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 14.06.2012 року № 516 (далі - Методичні рекомендації №516), податкова декларація, розрахунок (далі - податкова звітність) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом, у випадках, визначених Кодексом) контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків, у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною (п.46.1 ст.46 Кодексу).

Згідно з п.4.13 Методичних рекомендацій №516, податкова звітність складається та надсилається до центру обробки електронних звітів (ЦОЕЗ) в електронному вигляді з накладанням електронного цифрового підпису (ЕЦП) засобами телекомунікаційного зв'язку без додання роздрукованих оригіналів на паперових носіях.

В разі подання платником податків звітності в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку до ЦОЕЗ останній: формує повідомлення платнику податків про отримання електронного звіту ЦОЕЗ; перевіряє цілісність та відповідність транспортного повідомлення уніфікованому формату; розшифровує електронний звіт; перевіряє чинність та достовірність накладених на звіт ЕЦП; перевіряє відповідність формату (стандарту) електронного звіту; перевіряє заповнення обов'язкових реквізитів електронного звіту, які є обов'язковими для звітів на паперових носіях, що забезпечується відповідними алгоритмами контролю при прийманні звітів через ЦОЕЗ; формує першу квитанцію, завіряє своїм ЕЦП та направляє платникові податків; імпортує дані електронного звіту, за яким відправлено платнику податків першу квитанцію, до бази даних АЗ; завіряє електронний звіт платника податків власним ЕЦП, шифрує та передає до відповідних органів АЗ за місцем обліку підписувача; завіряє власним ЕЦП другу квитанцію, отриману від відповідних органів адресата звітності за місцем обліку платника податків, шифрує та передає її суб'єкту звітності.

Факт приймання звіту в електронній формі адресатом звітності від платника податків підтверджується другою квитанцією, у якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків (назва та код ЄДРПОУ підприємства), дата та час приймання звіту, реєстраційний номер, податковий період, за який подається звіт, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП ЦОЕЗ, здійснюється її шифрування, після чого друга квитанція надсилається платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку.

Пунктом 49.8 ст.49 Податкового кодексу України встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Таким чином, аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що стадія прийняття податкової декларації контролюючим органом є, по суті, формальним рівнем податкового контролю, під час якого працівник податкового органу здійснює візуальну перевірку декларації та її аналіз за формальними ознаками. При цьому, факт приймання податкової декларації (уточнюючого розрахунку) в електронній формі контролюючим органом від платника податків підтверджується другою квитанцією.

Як вже зазначалось вище, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний (податковий) період, що уточнюється - лютий 2016 року, поданий позивачем до Ковельської ОДПІ, був прийнятий контролюючим органом 10.04.2017 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією № 2.

Із змісту листа Ковельської ОДПІ від 14.04.2017 року №874/03-06 видно, що підставою для невизнання як податкової звітності вказаного уточнюючого розрахунку та Додатків 5 до податкової декларації з податку на додану вартість (номер реєстрації 9060104806, а також за номерами 9059504247, 9059488400, 9059463646) стало те, що вказана податкова звітність подана всупереч вимог п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України, а саме: 1) факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів не був самостійно виявленим платником податків, 2) платником сума недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку не сплачені.

Згідно з п.4.14.3. Методичних рекомендацій №516, інспектори, що здійснюють приймання податкової звітності, попереджають платника податків про виявлені недоліки і право невизнання органом ДПС такої податкової звітності відповідно до норм чинного податкового законодавства (за кодами причин, закріпленими за підрозділами приймання та обробки податкової звітності, додаток 6 до Методичних рекомендацій).

Зазначеними Методичними рекомендаціями затверджено Довідник причин, з яких податкова звітність не вважається податковою декларацією (додаток 6), в якому наведено додаткові підстави невизнання податкової звітності, які випливають з інших статей Кодексу, а саме - ст.50 Податкового кодексу України.

Згідно з абз.1,2 п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинною на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Як вірно враховано судом першої інстанції, що в період з 27.02.2017 року по 20.03.2017 року посадовими особами ГУ ДФС у Волинській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Ковельмолоко» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 року по 24.02.2017 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 24.02.2017 року, за результатами якої складено акт від 27.03.2017 року № 746/14-07/00444636 (а.с. 29-35).

Перевіркою було встановлено, що в порушення п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України позивачем занижено базу оподаткування з податку на додану вартість при здійсненні операцій з постачання товарів ТОВ «Діамантбанк» на суму 6636000 грн., в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання з ПДВ на 1327200 грн. за звітний період січень 2016 року.

Визначене позивачем в уточнюючому розрахунку від 10.04.2017 року податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1327200 грн. пов'язане із господарськими операціями з ТОВ «Діамантбанк».

Таким чином, ПАТ «Ковельмолоко» було подано вказаний уточнюючий розрахунок після проведення контролюючим органом документальної позапланової виїзної перевірки, якою встановлено факт заниження суми податкового зобов'язання з ПДВ на 1327200 грн. по господарських операціях з ТОВ «Діамантбанк».

З цього приводу судом першої інстанції вірно зазначено, що відповідно до абз.3-5 п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України, платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 травня року, наступного за звітним; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Отже, у разі самостійного виявлення факту заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів платником, платник податків зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.

До подання уточнюючого розрахунку, тобто до 10.04.2017 року, позивачем не було сплачено суми недоплати у розмірі 1316509 грн. та штраф у розмірі 39495 грн..

Таким чином, позивачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний (податковий) період, що уточнюється - лютий 2016 року, всупереч вимогам п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України, а отже в діях відповідача відсутні порушення вимог чинного законодавства.

Судом першої інстанції також вірно не прийнято до уваги посилання позивача на те, що всупереч вимог п. 4.14.3 Методичних рекомендацій у листі від 14.04.2017 року № 874/03-06 не вказано коди причин, визначених у Додатку 6 до Методичних рекомендацій, оскільки зазначення у таких листах коду не вимагається Методичними рекомендаціями. Разом з тим як було встановлено при розгляді справи судом Ковельською ОДПІ підстави, з яких не було визнано податкову звітність відповідають коду 105, що узгоджується з вимогами п.4.14.3 Методичних рекомендацій.

Отже, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог обґрунтований, а доводи апелянта не підтверджують підставності позовних вимог.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, оскаржена постанова суду винесена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 243 ч.3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Ковельмолоко» - залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року в адміністративній справі № 803/911/17 за позовом Публічного акціонерного товариства «Ковельмолоко» до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання дій протиправними - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи чи в порядку письмового провадження - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: Р.Й. Коваль

Н.М. Судова-Хомюк

Повний текст постанови складено 02.02.2018 року