Постанова № 71981295, 25.01.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 320/4358/16 Головуючий у 1-й інстанції Фомін В.А.Пр. № 22-ц/778/161/18Суддя-доповідач ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя Гончар М.С.

судді Кочеткова І.В., Маловічко С.В.

за участі секретаря Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» на заочне рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (надалі – ОСОБА_3 «СК «УНІКА»), третя особа: ОСОБА_4 про стягнення страхового відшкодування за договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, в якому просив стягнути з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 40544,00 грн. та витрати на проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 1300,00 грн.

В обґрунтування свого позову позивач зазначав, що 11 травня 2015 року об 11 годині 50 хвилин на а/ш Вознесенка-Тихонівка-Астраханка з вини водія ОСОБА_4, який керував автомобілем НОМЕР_1, сталася дорожньо-транспортна пригода.

В результаті ДТП був пошкоджений автомобіль марки «Опель» державний номер АР 2040АС, який належить йому.

На дату скоєння пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 була застрахована у ОСОБА_3 «СК «УНІКА».

Постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 19 травня 2015 року ОСОБА_4 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП.

12 травня 2015 року він звернувся до ОСОБА_3 «СК «УНІКА» з вимогою про сплату йому відшкодування за пошкоджений ОСОБА_4 транспортний засіб.

У вересні 2015 року відповідач у письмовій формі відмовив у виплаті страхового відшкодування, мотивуючи тим, що пошкодження автомобіля трапилося не внаслідок ДТП, а позивачем свідомо наданні неправдиві відомості.

Розмір завданих збитків, згідно висновку експерта - автотоварознавця за № 97/10 від 06.10.2015 року, за пошкоджений транспортний засіб, становить 40544,00 грн.

Заочним рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27 лютого 2017 року (а.с. 73-76) позов позивача у цій справі задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_3 «СК «УНІКА» на користь ОСОБА_2 суму страхового відшкодування у розмірі 40544,00 грн. та витрати на проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 1300,00 грн.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 10 травня 2017 року (а.с. 152-154) заяву відповідача ОСОБА_3 «СК «УНІКА» про скасування вищезазначеного заочного рішення у цій справі залишено без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеним заочним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ОСОБА_3 «СК «УНІКА» у своїй апеляційній скарзі (а.с. 159-160) просило рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити.

Ухвалою апеляційного суду (а.с. 178) апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відповідача відкрито, справу призначено до апеляційного розгляду (а.с. 180) з урахуванням навантаженості судді-доповідача та колегії суддів, яка має постійний склад (в Апеляційному суді Запорізької області замість 71 судді за штатом працює фактично 20 суддів, з яких 13 суддів у складі судової палати у цивільних справах), а також відпустки судді – доповідача (а.с.189).

Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 09 листопада 2017 року, не відбувся та був відкладений через перебування у цей день суддів – членів колегії апеляційного суду у цій справі ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у відрядженні у м. Київ з приводу проходження оцінювання суддів (а.с.190-191).

Ухвалою апеляційного суду (а.с. 209) розгляд цієї справи призначено в режимі відеоконференції в порядку задоволення клопотання позивача (а.с.208).

У судове засідання 25 січня 2018 року належним чином повідомлені апеляційним судом про час і місце розгляду цієї справи (а.с. 192, 203-207) позивач ОСОБА_2, відповідач ОСОБА_3 «СК «УНІКА» та третя особа ОСОБА_4 не з’явились, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали.

Позивач ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_4 про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили.

Відповідач ОСОБА_3 «СК «УНІКА» раніше подавало апеляційному суду клопотання (а.с. 196-202) про розгляд цієї справи без участі його представника.

В силу вимог п. 9 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 року № 2147-VІІ, якій набрав чинності з 15.12.2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Встановлено, що апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито ще до 15.12.2017 року (ухвала апеляційного суду а.с. 178).

В силу вимог ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.

При вищевикладених обставинах, апеляційний суд визнав неповажними причини неявки у дане судове засідання позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3 «СК «УНІКА» та третьої особи ОСОБА_4 і на підставі ст. 372 ч. 2 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, ухвалив розглядати дану справу апеляційним судом у даному судовому засіданні за відсутністю останніх за присутністю представника позивача ОСОБА_2 за договором – адвоката (а.с. 193-195) ОСОБА_6 в режимі відео конференції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_6, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_3 «СК «УНІКА» не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов ОСОБА_2 у цій справі, керувався Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 1187, 1188, 1191 ЦК України, ст. ст. 10, 60, 61, 88, 156, 212-215, 218, 224 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, та виходив із того, що позовні вимоги позивача у цій справі ґрунтуються на законі та доведені в судовому засіданні.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції - таким, що ухвалено з додержанням вимог закону, є правильним та законним.

При перевірці законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі апеляційний суд виходить із положень ЦПК України, в редакції, що була чинною до 14.12.2017 року включно, тобто чинною на час постановлення оскаржуємого рішення судом першої інстанції у цій справі (27 лютого 2017 року).

Так, суд першої інстанції при вирішенні цієї справи правильно виходив з наступного.

Згідно із ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Судом першої інстанції правильно було встановлено, що 30 травня 2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 «СК «УНІКА» був укладений договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/2878741 (а.с. 10).

11 травня 2015 року об 11 годині 50 хвилин ОСОБА_4 на а/ш Вознесенка-Тихонівка-Астраханка, керуючи автомобілем НОМЕР_2, під час зміни напряму руху ліворуч не впевнився в безпечності маневру, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем марки «Опель» д/н НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_2 В результаті ДТП транспортні засоби пошкоджено (а.с. 6).

Розмір завданих збитків, згідно висновку експерта - автотоварознавця за № 97/10 від 06.10.2015 року, завданої власнику транспортного засобу марки Опель д/н НОМЕР_4, внаслідок ДТП, становить 40544,00 грн. за пошкоджений транспортний засіб та витрати на проведення експертного дослідження у розмірі 1300,00 грн. (12-14, 15).

12 травня 2015 року позивач звернувся до ОСОБА_3 «СК «УНІКА» з вимогою про сплату йому відшкодування за пошкоджений ОСОБА_4 транспортний засіб.

Від відповідача позивач отримав лист за № 5796 від 01.09.2015 року, згідно із яким ОСОБА_3 «СК «УНІКА» відмовив йому у виплаті страхового відшкодування посилаючись на те, що пошкодження автомобіля трапилося не внаслідок ДТП, а позивачем свідомо надані неправдиві відомості (а.с. 10).

В своєму листі відповідач додатково зазначав, що було проведено транспортно-трасологічне дослідження, за результатами якого експерт ОСОБА_7 дійшов наступного висновку: «З технічної точки зору, пояснення заявників про механізм утворення всього об’єму пошкоджень автомобілю НОМЕР_5 та послідуючий виїзд в хащі на вказаній ділянці дороги, в об’ємі наданої слідової інформації не підтверджується відповідністю пошкоджень на автомобілях та слідами на місці пригоди, що свідчить про технічну неспроможність заявленої версії в цілому» (а.с. 10).

Ст. 25 Закону України «Про страхування» передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника і страхового акту, який складається страховиком або уповноваженою ним особою.

Згідно із ст. 988 ЦК України страховик зобов’язаний здійснити страхову виплату у разі настання страхового випадку, в строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності не може перевищувати розміру реальних збитків та здійснюється в межах страхової суми,яка встановлена в межах вартості майна на момент укладення договору.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За змістом абз. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» - страховий випадок подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов’язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

В силу вимог ст. 28 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, це шкода, пов’язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу .

Відповідно до ст. 22 Закону України від 01.07.2004 року «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну в наслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що в зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Суд першої інстанції правильно вважав, що відповідно до законодавства, підставою виплати страхового відшкодування є страховий випадок, а страховим випадком є подія із настанням якої виникає обов’язок страховика здійснити виплату страхової суми , то саме «подія» є підставою для виплати страхового відшкодування. Потерпілого закон визначає як суб’єкта, якому повинна відшкодовуватись шкода у разі настання страхового випадку за договором.

Постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 19 травня 2015 року ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за скоєння ДТП, яке мало місце 11 травня 2015 року (а.с. 7).

На теперішній час вищезазначена постанова ніким не змінена, не скасована та є чинною.

Відповідно до ст. 61 ч. 4 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, обставини, встановлені судовим рішенням у справі про адміністративне правопорушення, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відділом ДАІ Мелітопольського МВ ГУМВС України в Запорізькій області було видано довідку № 63311446 від 04 листопада 2015 року про дорожньо-транспортну пригоду, відповідно до якої було зафіксовано: зовнішнім оглядом встановлено, що автомобіль Опель д/н АР 2040АС отримав механічні пошкодження бокової правої частини, задньої центральної верхньої частини, передньої центральної частини (а.с. 6).

При вищевикладених обставинах, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вина ОСОБА_4 у ДТП, яке мало місце 11 травня 2015 року є доведеною, позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення з відповідача - ОСОБА_3 «СК «УНІКА» страхового відшкодування, як страхової компанії, в якій на час ДТП була застрахована цивільна відповідальність ОСОБА_4, як володільця вищезазначеного транспортного засобу, є обґрунтованими, підтверджуються наданими до матеріалів справи документами, їх розмір підтверджується відповідним авто товарознавчим дослідженням, а тому суд першої інстанції правильно вважав, що з відповідача на користь позивача слід стягнути у цій справі суму страхового відшкодування у розмірі 40544,00 грн. та витрати на проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 1300,00 грн.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 «СК «УНІКА», як особи, яка подала апеляційну скаргу, є такими, що не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, а лише відображають позицію відповідача у цій справі, яку він та його представник у цій справі вважають такою, що є єдино вірною та єдино можливою.

Оскільки, встановлено, що судом першої інстанції у цій справі було повно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, визнано доведеними встановлені обставини справи, висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, судом не порушено та правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Неявка належним чином повідомленого про час і місце розгляду цієї справи (а.с. 68) представника відповідача ОСОБА_3 «СК «УНІКА» через участь в іншій справі в іншому суді (а.с. 133-138), який про причини своєї неявки суду першої інстанції у цій справі не сповістив та клопотань про відкладення розгляду цієї справи суду першої інстанції на судове засідання 27 лютого 2017 року з будь-яких підстав взагалі не подавав, не була перешкодою для розгляду цієї справи судом першої інстанції 27 лютого 2017 року та ухвалення оскаржуємого заочного рішення судом першої інстанції у цій справі, а також не могла бути підставою для перегляду останнього судом першої інстанції за відповідною заявою відповідача.

Крім того, обов’язковими в силу вимог ст. 61 ч. 4 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, для суду першої інстанції у цій справі були обставини, встановлені постановою Мелітопольского міськрайонного суду Запорізької області від 19 травня 2015 року відносно ОСОБА_4 за ст. 124 КпАП України у справі №320/4299/15-ц (а.с. 17), за змістом якої:

- ОСОБА_4, який керував на час ДТП 11 травня 2015 року об 11 годині 50 хвилин ОСОБА_4 на а/ш Вознесенка-Тихонівка-Астраханка автомобілем НОМЕР_2, був визнаний винним у вчиненні вищезазначеної ДТП за участю автомобілю Опель» д/н НОМЕР_3, під керуванням позивача ОСОБА_2,

- та в результаті ДТП автомобілі пошкоджено.

Які саме пошкодження у цій ДТП отримав автомобіль Опель» д/н НОМЕР_3 під керуванням позивача ОСОБА_2 зафіксовані у довідці ДАІ: передній бампер, ліве праве крило, праві двері передні і задні, кришка багажника деформування, розбиті передні дзеркала справа і зліва, деформований правий поріг, передня фара розбита права і лівий фонар розбитий (фрагмент якої а.с. 140).

Перелік пошкоджень автомобілю позивача у вищезазначеній ДТП був зазначений працівником ДАІ за погодженням учасників ДТП та останніми не оскаржений і не визнаний таким, що складений працівником ДАІ неправомірно.

Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні.

Висновок транспортно - трасологічного дослідження № 1196-15-ТТ від 20.07.2015 року (а.с. 139-150), наданий суду першої інстанції відповідачем до його заяви про перегляд вищезазначеного заочного рішення, за змістом якого «с технической точки зрения пояснения заявителей о механизме образования всего объема повреждений автомобиля НОМЕР_6, как последствий контакта с автомобилем НОМЕР_7 и последующего выезда в заросли на указанном участке дороги, в объеме представленной следственной информации не подтверждается соответствием повреждений на автомобилях и следами на месте происшествия, что свидетельствует о технической несостоятельности заявленной версии в целом», правильно не був прийнятий до уваги судом першої інстанції у цій справі як належний, допустимий доказ в обґрунтування заперечень відповідача проти позову позивача у цій справі у повному обсязі, оскільки він, навіть, не містить підпису експерта ОСОБА_7, та поданий суду першої інстанції у матеріали цієї справи з порушенням строку, передбаченого ст. 131 ч. 1 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року, поважні причини відсутні.

Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні.

Так, встановлено, що провадження у цій справі було відкрито судом першої інстанції ще 21 липня 2016 року (а.с. 29).

За період з липня 2016 року і по 27 лютого 2017 року (дата ухвалення оскаржуємого рішення судом першої інстанції), тобто на протязі майже 8 (восьми) місяців (судові засідання 19.10.2016, 07.12.2016, 18.01.2017, 27.02.2017, на які відповідач отримував судові повістки завчасно а.с. 24, 49, 58,68) у відповідача ОСОБА_3 «СК «УНІКА» було достатньо часу, щоб надати суду першої інстанції у матеріали цієї справи будь-які докази поштою, електронною поштою тощо.

В силу вимог ст. 157 ч. 1 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року, суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі.

Сторони зобов’язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті (ст. 131 ч. 1 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року).

В силу вимог ст. 131 ч. 2 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року, докази, подані з порушенням вимог, встановлених ч. 1 цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин.

За змістом ст. 27 ч. 3 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року, особи, які беруть участь у справі, зобов’язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов’язки.

Проте, ОСОБА_3 «СК «УНІКА» зловживало своїми правами у цій справі, передбаченими ЦПК України, зокрема: представник відповідача неодноразово у судові засідання у цій справі не з’являвся, відповідач та його представник також взагалі не подавали у цій справі суду першої інстанції будь-яких письмових заперечень на позов позивача разом із доказами в обґрунтування останніх.

Тому, суд першої інстанції правильно розглянув дану справу заочно за наявними у цій справі матеріалами та доказами, з додержанням вимог ст. ст. 10-11, 57-61, 212 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів, наявних у матеріалах цієї справи, яким надав відповідну оцінку.

Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах апеляційної скарги ОСОБА_3 «СК «УНІКА».

В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього.

Однак, докази, передбачені ст. 367 ч. 3 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, у цій справі відсутні, відповідачем ОСОБА_3 «СК «УНІКА» апеляційному суду не надані.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_3 «СК «УНІКА», як особи, яка подала апеляційну скаргу у цій справі, не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ст. ст. 213-214 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно.

Встановлено, що хоча суд першої інстанції й послався в оскаржуємому рішенні на ст. 88 ЦПК України, однак, він оскаржуємим рішенням не вирішував у цій справі питання про розподіл понесених судових витрат між сторонами, пов’язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції, а тому останнє також в апеляційному порядку не переглядалось. Однак, воно може бути вирішено судом першої інстанції у подальшому за власною ініціативою або за заявою осіб, які беруть участь у справі, в порядку, передбаченому ст. 270 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року.

За таких обставин, судова колегія не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі або ж його зміни.

Крім того, у разі відмови відповідачу ОСОБА_3 «СК «УНІКА» у задоволенні його вищезазначеної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у повному обсязі у цій справі, останнє не має права на компенсацію за рахунок позивача ОСОБА_2 будь-яких судових витрат, пов’язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом, у тому числі вигляді судового збору у розмірі 606,32 грн. (а.с.176), сплаченого ним при подачі вищезазначеної апеляційної скарги до апеляційного суду у цій справі.

Разом із тим, апеляційний суд вважає за доцільне роз’яснити ОСОБА_3 «СК «УНІКА», що останнє не позбавлено право у подальшому вирішувати окремо від цієї справи питання про стягнення суми виплаченого відшкодування в порядку регресу з ОСОБА_4

Керуючись ст. ст. 10, 27, 60-61, 88, 131, 157, 212-215, 224 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року, ст.ст. 367-368, 371-372, 374-375, 381-384, п. 9 Перехідних положень ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» залишити без задоволення.

Заочне рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27 лютого 2017 року залишити без змін.

Судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня його прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення суду апеляційної інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови у цій справі апеляційним судом складено 02 лютого 2018 року.

Головуючий суддяСуддяСуддяОСОБА_1 ОСОБА_8ОСОБА_5