Рішення № 71977354, 25.01.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2018 року справа № 823/1547/17

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

секретар судового засідання – Попельнуха Ю.І.,

за участю представників:

позивача – ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідача – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Золотоніський лікеро-горілчаний завод “Златогор” до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Золотоніський лікеро-горілчаний завод “Златогор” подало позов, в якому просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 03.07.2017 № НОМЕР_1 про збільшення ТОВ “Золотоніський лікеро-горілчаний завод “Златогор” грошового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 4063551,00 грн, в тому числі 2709034,00 грн – основний платіж, 1354517,00 грн – штрафні санкції.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач діяв з перевищенням своїх повноважень та у спосіб, що не передбачений Конституцією і законами України, оскільки не дотримався визначеного податковим законодавством порядку проведення документальної позапланової виїзної перевірки у разі вилучення у платника податків правоохоронними органами первинних документів, що призвело до порушення наданих позивачу законодавчих гарантій дотримання його прав під час здійснення заходів податкового контролю. Враховуючи, що на момент здійснення спірних господарських операцій їх учасники були належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податків, тобто мали спеціальну податкову правосуб’єктність, факт реального здійснення спірних господарських операцій підтверджується сукупністю належним чином складених первинних документів та зареєстрованими згідно вимог ст. 201 Податкового кодексу України податковими накладними, зважаючи на наявність причинно-наслідкового зв’язку між здійсненими позивачем операціями з придбання товарно-матеріальних цінностей та потребою їх використання у власній господарській діяльності, та враховуючи, що чинне законодавство не передбачає відповідальності одного платника податку за неправомірність дій іншого, в діях останнього відсутні будь-які порушення приписів п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п. 200.1, п .200.2 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а зроблені відповідачем в акті перевірки висновки в цій частині є хибними і протиправними, а відтак, податкове повідомлення-рішення від 03.07.2017 року № НОМЕР_1 не відповідає критеріям правомірності рішень суб’єкта владних повноважень, які визначені ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на що останнє підлягає визнанню протиправним і скасуванню.

В письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач просив в його задоволенні відмовити повністю, зазначивши при цьому, що ТОВ “ЗЛГЗ “Златогор” мало взаємовідносини з контрагентами-постачальниками: ТОВ “Трейд Векс” за жовтень 2016 року, ТОВ “Фабія-К” за листопад 2016 року, ТОВ “Маркторг” за жовтень 2016 року, які здійснювали документальне оформлення реалізації ТМЦ (етикетки, пляшки горілчані, піддони, ковпачки, дріжджі) на адресу підприємства.

Перевіркою встановлено, що дані зареєстрованих податкових накладних свідчить про документальне оформлення операції з реалізації інших товарів на адресу покупців, тобто фактично відбувся “розрив” ланцюга постачання, що свідчить лише про документальне оформлення операцій з придбання та поставки товарів та формування податкового кредиту за рахунок “підміни” товару.

Надані до перевірки ТОВ “ЗЛГЗ “Златогор” договори, видаткові накладні податкові накладні не є достатніми доказами фактичного виконання постачання ТМІД. В сукупності з виявленими схемами штучного руху товарів постачальниками свідчить про безтоварність операцій, які підлягали перевірці, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку ТОВ “ЗЛГЗ “Златогор”.

Відтак, через відсутність факту придбання у контрагентів-постачальників товарів, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених документів або сплати грошових коштів.

Крім того, відповідач зазначив, що при здійсненні вибору постачальника ТОВ “ЗЛГЗ “Златогор” повинен був оцінити не лише умови угоди та їх комерційну привабливість, але і ділову репутацію, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов’язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів та відповідного досвіду.

ТОВ “ЗЛГЗ “Златогор” не підпадає під жодну із зазначених вимог обережності здійсненні підприємницької діяльності.

При цьому свідоцтво про державну реєстрацію та наявність реєстрації постачальника в органах державної служби не характеризують підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку, що гарантує виконання своїх зобов’язань, через уповноважених представників. А відтак доказами прояву розумної обережності слугують не лише установчі документи та витяги з Єдиного державного реєстру, але й обґрунтування мотивів вибору контрагента, обставин укладання та виконання договорів, перевірка ділової репутації контрагента, повноважень осіб, що діють від імені підприємства.

Крім того, керівником ТОВ “Трейд Векс” та ТОВ “Маркторг” є одна і та ж особа, яка надала письмові пояснення, що ніяких податкових накладних ніяких товариств вона не підписувала, не має ані економічної освіти, ані знань та навичок і сфері бухгалтерського обліку та податкового законодавства.

Також відповідач стверджує, що ТОВ “Фабія-К” не є виробником товару, поставленого позивачеві, не має необхідних виробничих потужностей, які використовуються для виготовлення керамічних пляшок. Крім того, у листопаді 2016 року вказане товариство декларувало операції з придбання фруктів, курячих та м’ясних напівфабрикатів, яєць, замороженої риби, люстр, шейкерів, що свідчить про формування позивачем податкового кредиту за рахунок підміни товару.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків до 23 жовтня 2017 року.

20 жовтня 2017 року ТОВ “ЗЛГЗ “Златогор” про усунення недоліків позовної заяви.

25 жовтня 2017 року ухвалами судді Черкаського окружного адміністративного суду відкрите провадження в адміністративній справі та закінчено підготовче провадження і призначено судовий розгляд справи у судовому засіданні.

02 листопада 2017 року Офіс великих платників податків ДФС подав клопотання про розгляд справи у режимі відеоконференції та клопотання про зупинення провадження у справі.

08 листопада 2017 року представник позивача подав заяву про вирішення клопотання відповідача про відеоконференцію та про зупинення провадження без його участі та вирішити їх на розсуд суду та заяву про долучення до справи доказів.

08 листопада 2017 року ухвалами Черкаського окружного адміністративного суду задоволено клопотання Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про розгляд справи у режимі відеоконференції, а також зупинене провадження у справі до 27.11.2017.

27 листопада 2017 року ухвалами Черкаського окружного адміністративного суду поновлено провадження в адміністративній справі, витребувано від ТОВ “Маркторг”, “Трейд-Векс”, ТОВ “Фабія-К” додаткові докази по справі та зупинене провадження у справі, а також призначено судове засідання щодо розгляду питання про поновлення у справі на 27 грудня 2017 року.

22 грудня 2017 року Офіс великих платників податків ДФС надіслало клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

22 грудня 2017 року ТОВ “Маркторг” надало пояснення щодо ухвали Черкаського окружного адміністративного суду про витребування доказів від 27 листопада 2017 року.

26 грудня 2017 року ТОВ “Трейд-Векс” та ТОВ “Фабія-К” надали пояснення щодо ухвали Черкаського окружного адміністративного суду про витребування доказів від 27 листопада 2017 року.

26 грудня 2017 року ухвалами Черкаського окружного адміністративного суду поновлено провадження в адміністративній справі, закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25 січня 2018 року.

Представники позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечила з підстав, викладених в письмових запереченнях на адміністративний позов.

Заслухавши представників сторін, повно, всебічно, об’єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Золотоніський лікеро-горілчаний завод “Златогор”, як суб’єкт господарювання – юридична особа, ідентифікаційний код 31082518, зареєстроване 23.01.2001, станом на дату складання акту перевірки та розгляду справи є платником податку на додану вартість.

11 квітня 2017 року Офісом великих платників податків ДФС прийнятий наказ № 721 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ “ЗЛГЗ “Златогор” у зв’язку з ненаданням позивачем пояснень та їх документального підтвердження на листи Запорізького управління офісу великих платників податків ДФС.

На підставі направлення № 35 від 11.04.2017 ОСОБА_4 – завідувачем сектору фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями, радником податкової та митної прави 3 рангу на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп.78.1.1 78 1.4 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-Vl зі змінами та доповненнями проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю “Золотоніський лікеро-горілчаний завод “Златогор” з питань правильності відображення в податковому обліку з податку на додану вартість фінансово-господарських операцій з ТОВ “Трейд Векс” за жовтень 2016 року, TOB “Фабія-К” за листопад 2016 року, ТОВ “Маркторг” за жовтень 2016 року, відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами проведеної перевірки складений акт № 27/28-10-47-14/31082518 від 05.05.2017, в якому встановлені порушення: п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755 - VІ із змінами та доповненнями, а саме: занижено податок на додану вартість на суму 2709034,00 грн, у тому числі по періодах: жовтень 2016 року 2208985,00 грн, листопад 2016 року – 500049,00 грн.

На підставі акту перевірки № 27/28-10-47-14/31082518 від 05.05.2017, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 03.07.2017 № НОМЕР_1, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 4630551,00 грн, в тому числі за податковим зобов’язанням – 2709034,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями – 1354517,00 грн.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (надалі за текстом - ПК України).

Відповідно до пп. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України документальною позапланова виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена у плані роботи контролюючого органу, що проводиться за місцезнаходженням платника податків, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов’язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Підставою для висновків контролюючого органу під час проведення документальної позапланової перевірки, згідно вимог п. 78.7. ст. 78, ст. 83, 85 Податкового кодексу України, є, зокрема, первинні документи, що належать або пов’язані з предметом перевірки, які характеризують відносини, вид, обсяг і якість господарських операцій платників податків.

Згідно з п. 85.2, 85.4 ст. 85 Податкового кодексу України після початку перевірки платник податків зобов’язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючого органу у повному обсязі всі документи, що належать або пов’язані з предметом перевірки, а контролюючий орган має право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об’єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Поряд з цим, передбаченому вищезазначеними нормами податкового законодавства обов’язку платника податків надавати контролюючому органу всі документи, що належать або пов’язані з предметом перевірки, кореспондує право платника податків вимагати від контролюючих органів проведення перевірки відомостей та фактів, що можуть свідчити на користь платника податків, закріплене в пп. 17.1.8 п. 17.1 ст. 17 Податкового кодексу України.

Разом з тим, за змістом імперативних приписів п. 85.9 ст. 85 Податкового кодексу України у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов’язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів. Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу. У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Порядок і строки перенесення термінів проведення перевірки великого платника податків регламентований приписами п. 82.4. ст. 82 Податкового кодексу України, відповідно до яких проведення документальної виїзної планової та позапланової перевірки великого платника податків може бути зупинено за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що оформляється наказом, копія якого не пізніше наступного робочого дня вручається платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку або надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, з подальшим поновленням її проведення на невикористаний строк.

Позивач зазначає, що оригінали первинних і товарно-супровідних документів, які підтверджують взаємовідносини останнього з вищезазначеними контрагентами, на підставі ухвали слідчого судді Солом’янського районного суду м. Києва Бобровника О.В. від 23.01.2017 року у справі № 760/19091/16-к (провадження № 1-кс/760/1333/17) були вилучені у платника податків старшим слідчим з ОВС ГСУ ФР ДФС України ОСОБА_5 згідно протоколу обшуку від 16.02.2017 року під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015040030000292, внесеному до ЄРДР 08.05.2015 року, про що останній повідомив відповідача до початку проведення перевірки листом від 11.04.2017 року № 504.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з позицією позивача щодо того, що відповідач мав би перенести терміни проведення позапланової виїзної документальної перевірки позивача, яка в силу приписів пп. 75.1.2. п.75.1. ст.75 Податкового кодексу України повинна проводитися виключно за місцезнаходженням платника податків, мав би вжити необхідних заходів для одержання від слідчого органу вилучених у позивача первинних документів шляхом направлення обов’язкового письмового запиту про надання копій зазначених документів або забезпечення доступу до перевірки таких документів, мав би повідомив позивача про проведення перевірки із використанням первинних документів, вилучених згідно протоколу обшуку від 16.02.2017 року, а відтак відповідач, реалізуючи надані йому повноваження з проведення позапланової виїзної перевірки, порушив і унеможливив реалізацію позивачем наданих і гарантованих йому Податковим кодексом України прав бути присутнім під час проведення перевірки, приймати участь в дослідженні документів, надавати свої пояснення, вимагати повноти та об’єктивності проведення перевірки шляхом перевірки відомостей та фактів, що можуть свідчити на користь платника податків.

Також, відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов’язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов’язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (підпункт 14.1.181 пункт 14.1 статті 14 ПК України).

Пункт 44.1 статті 44 ПК України передбачає, зокрема, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, а відповідно до пункту 44.2 вказаної статті для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України (в редакції станом на час здійснення спірних господарських операцій) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв’язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Абзац перший пункту 198.2 цієї статті передбачає, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Абзацом першим пункту 198.6. статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, а згідно абзацу третього цього пункту податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пункт 200.4 вказаної статті визначає, що при від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 201.3 статті 201 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов’язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно пункту 201.4 статті 201 ПК України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов’язань продавця.

Пункт 201.8 вказаної статті передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до першого та другого абзаців пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку – продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 № 996-ХІ (надалі – Закон України № 996-ХІ).

Зі змісту статті 1 Закону України № 996-ХІ випливає, що первинний документ – це будь-який документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Законодавством не визначений вичерпний перелік документів, які можуть вважатися первинними, відтак таким, що підтверджують проведення господарської операції і на підставі яких формується звітність. Відсутність деяких реквізитів в одному з первинних документів не робить автоматично господарську операцію такою, що не відбулася.

Частинами 1, 2 статті 9 Закону України № 996-ХІ встановлені вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції. а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем (далі – покупець) та його контрагентами-постачальниками укладені договори купівлі-продажу: з ТОВ “Трейд-Векс” № 10/2-2016 від 17.10.2016, з ТОВ “Фабія-К” № 12-2016 від 01.11.2016, з ТОВ “Маркторг” № 10-2016 від 03.10.2016 (далі – постачальники), згідно з якими постачальники зобов’язуються передати у власність ТОВ “ЗЛГЗ “Златогор”, а ТОВ “ЗЛГЗ “Златогор” прийняти і своєчасно оплатити товар в порядку і на умовах, передбачених цими договорами.

Відповідно до пункту 3.1 договорів поставки асортимент та кількість кожної партії товару визначається в замовленні (заявці) на поставку товару від покупця, яке узгоджується з постачальниками. Сторони погодилися проводити узгодження замовлень (заявок) за допомогою електронного чи факсимільного зв’язку або по телефону.

Пункт 4 вказаних договорів поставки визначає, що суму договору складає сума всіх видаткових накладних, на підставі яких здійснювалося постачання товару на виконання вказаних договорів.

Поставка товару покупцю відповідно до пункту 5.1 здійснюється партіями на умовах EXW постачальника), відповідно до правил інтерпретації міжнародних торгових термінів “Інкотерм” в редакції 2000 року.

Оплата товару здійснюється покупцем в безготівковій формі (пункту 6.2 договір поставки).

Зазначені договори поставки підписані належними представниками сторін та скріплені печатками.

Факт отримання та оприбуткування позивачем товарно-матеріальних цінностей від вищезазначених контрагентів у відповідних податкових періодах, зазначених в акті перевірки, підтверджується складеними та оформленими належним чином первинними бухгалтерськими та податковими документами з відповідними датами, номенклатурою, кількісними і вартісними обсягами товарно-матеріальних цінностей, а саме:

1. Господарські операції з ТОВ “Трейд-Векс” (код ЄДРПОУ 40806018) в жовтні 2016 року підтверджуються: договором купівлі-продажу № 10/2-2016 від 17.10.2016 року з додатковою угодою; видатковими накладними від 31.10.2016 року № РН-0000541, № РН-0000542, № РН-0000543, № РН-0000544, № РН-0000545, № РН-0000546;

2. Господарські операції з ТОВ “Фабія-К” (код ЄДРПОУ 40878570) в листопаді 2016 року підтверджуються: договором купівлі-продажу № 12-2016 від 01.11.2016 року з додатковою угодою; видатковими накладними від 23.11.2016 року № РН-0000278, від 24.11.2016 року № РН-0000279;

3. Господарські операції з ТОВ “Маркторг” (код ЄДРПОУ 40806112) в жовтні 2016 року підтверджуються: договором купівлі-продажу № 10-2016 від 03.10.2016 року з додатковою угодою; видатковими накладними від 31.10.2016 року № РН-0000619, № РН-0000620.

На підтвердження правильності формування податкового кредиту позивач надав виписані ТОВ “Трейд-Векс” податкові накладні від 31.10.2016 року № 541, № 542, № 543, № 544, № 545, № 546, виписані ТОВ “Фабія-К” податкові накладні від 23.11.2016 року № 278, від 24.11.2016 року № 279, а також виписані ТОВ “Маркторг” податкові накладні від 31.10.2016 року № 619, № 620.

Вказані податкові накладні зареєстровані в єдиному державному реєстрі податкових накладних, а відповідні суми податку на додану вартість відображені у податкових зобов’язаннях вказаних товариств – контрагентів позивача. Найменування товару, його кількість та суми зазначені у видаткових та податкових накладних повністю співпадають. Відповідач даний факт не заперечує.

Дані первинні документи складені керівниками вищезазначених підприємств, містять у відповідних графах документів їх особисті підписи та печатки підприємств, а також збоку позивача у відповідних графах підписані його керівником і відповідальними за прийняття товарно-матеріальних цінностей особами та скріплені печаткою останнього, що підтверджується їх змістом і відповідними довіреностями та дає можливість ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції і правильність її оформлення.

Перевезення придбаних товарів здійснювалося за рахунок позивача, що підтверджується товарно-транспортними накладними форми № 1-НТ з відповідними датами, номенклатурою і обсягами товарно-матеріальних цінностей, що дає можливість повно і об’єктивно встановити обставини руху товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу від їх постачальників до адреси виробничих приміщень позивача.

За товарно-матеріальні цінності отримані від контрагентів-постачальників товариство з обмеженою відповідальністю “Золотоніський лікеро-горілчаний завод “Златогор” розраховувався в повній мірі, що підтверджується відповідними доказами, які містяться в матеріалах справи та були досліджені судом.

Отримані позивачем товарно-матеріальні цінності в подальшому були використані ним у власній господарській діяльності під час виробництва алкогольних напоїв, що підтверджується виписками з програми “1С:Бухгалтерія” щодо руху товарно-матеріальних цінностей по матеріальному і тарному складах, що обумовлює наявність причинно-наслідкового зв’язку між потребою у замовленні вказаних товарів для цілей здійснення власної господарської діяльності та її здійсненням з метою отримання прибутку.

Позивач зазначає, що відповідні зміни в структурі активів та зобов’язань, його власному капіталі підтверджуються відповідними записами в його бухгалтерському обліку на аналітичних рахунках: зокрема, Дт.20 “Виробничі запаси” - Кт.631 “Розрахунки з вітчизняними постачальниками” на суму отриманих товарно-матеріальних цінностей; Дт.644 “Податковий кредит” - Кт.631 “Розрахунки з вітчизняними постачальниками” на суму сформованого податкового кредиту з ПДВ, а також доказами проведення розрахунків за отримані товарно-матеріальні цінності, що також свідчить про реальність зазначених господарських відносин в розумінні ст. 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, відповідно до приписів якої господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства.

Проаналізувавши вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку, що операції з придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей та в подальшому їх зберігання і використання у власній господарській діяльності фактично здійсненні і підтверджені належним чином складеними первинними документами, дослідженими судом, які відповідають за змістом вимогам чинного законодавства України та відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового кредиту платника податків.

Також, суд зазначає, що не бере до уваги твердження відповідача щодо належності і допустимості в якості доказів “безтоварності” вищезазначених господарських операцій службових записок другого відділу МОУ Офісу великих платників податків ДФС від 06.04.2017 року № 18024/28-10-21-12 та від 27.04.2017 № 22225/28-10-21-12, а також податкової інформації Кіровоградської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області від 08.12.2016 року № 405/11-23-12-01/40806018, на яких ґрунтуються викладені в акті перевірки висновки відповідача про начебто нереальність здійснення спірних господарських операцій, оскільки вказані висновки зроблені лише на підставі поданої вказаними в них платниками податків податкової звітності, без дослідження їх бухгалтерських та інших документів, які використовувалися ними в бухгалтерському обліку, без вжиття жодних заходів щодо виявлення фактичної відсутності у вказаних контрагентів трудових ресурсів, основних засобів, матеріально-технічної бази, без перевірки вказаних контрагентів на предмет наявності господарсько-правових відносин з іншими суб’єктами господарювання у зв’язку з укладанням договорів оренди (суборенди) основних засобів виробництва, складських приміщень, наявності укладених цивільно-правових угод з іншими суб’єктами господарювання щодо надання послуг або виконання робіт.

Водночас, обставиною, яка свідчить про не здійснення господарської операції, може бути фактична, а не задекларована, відсутність ресурсів. Разом з тим, відповідачем не надано жодних належних доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагентів позивача об’єктивної неможливості здійснення господарської діяльності з поставки товарів, адже у комерційній діяльності виконання поставок товарів не завжди вимагає наявності власних основних засобів, значної кількості персоналу, звичаями ділового обороту встановлені й інші можливості залучення матеріальних ресурсів без реєстрації в уповноважених органах, як-от - на умовах оренди, найму за цивільними договорами тощо.

Разом з цим слід зазначити, що за змістом приписів Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1232, висновки контролюючого органу відносно реальності та повноти відображення в обліку платника податків господарських відносин з іншим платником податків, документальне підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, можуть бути викладені виключно в довідці зустрічної звірки, складеної за наслідками зіставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб’єктів господарювання.

Крім того, на час здійснення господарських операцій позивача з вищевказаними контрагентами відомості про їх місцезнаходження та їх керівників, які зазначені в первинних документах, відповідали даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а тому, в силу приписів статті 10 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань”, є достовірними.

Одночасно, Податковий кодекс України не покладає на платника податку обов’язок та контрольні функції щодо перевірки обставин здійснення господарської діяльності іншими платниками податків, перевірки дотримання ними правил оподаткування і перевірки показників їх податкової звітності, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб’єктом господарювання, а відтак, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції не впливають на права та обов’язки іншого платника податків, який виконав усі передбачені законом умови щодо отримання відшкодування податку на додану вартість та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, що в повній мірі кореспондується з приписами статті 19 Конституції України, згідно яких правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Платник податку (покупець) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагентів у ланцюгу поставок, якщо судом не встановлено обставин, що свідчать про його (покупця) обізнаність стосовно неправомірної податкової поведінки контрагента або про злагодженість його дій з цими контрагентами з метою незаконної податкової мінімізації.

Вищезазначене повністю спростовує твердження відповідача щодо покладення на позивача при здійсненні вибору постачальників обов’язку здійснення оцінки не лише умов угоди та їх комерційної привабливості, а також і ділової репутації, платоспроможності контрагентів, ризиків невиконання ними зобов’язань та надання гарантій їх виконання, перевірки у них необхідних ресурсів та досвіду, та, як наслідок, покладення на нього несприятливих наслідків недостатньої обережності у підприємницькій діяльності.

Разом з тим, акт перевірки не містить будь-яких належних і допустимих доказів, які б підтверджували факти узгодженості дій позивача з вищевказаними контрагентами з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями своїх контрагентів, чи свідчили б про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, чи про відсутність у них ділової мети, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджували б недобросовісність позивача і його контрагентів, як платників податків, та виключали б право останнього на формування податкового кредиту.

Вказана позиція узгоджується також з практикою Європейського суду з прав людини у справах “Інтерсплав проти України” (2007 рік, заява № 803/02), “Булвес” АД проти Болгарії” (2009 рік, заява № 3991/03) і “Бізнес Супорт Центр проти Болгарії” (2010 рік. заява № 6689/03), яка в силу приписів статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” застосовується судами як джерело права, де Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов’язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, оскільки такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Крім того, Європейський суд зазначає, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов’язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб’єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі “Інтерсплав проти України”).

Також, в матеріалах містяться пояснення ТОВ “Трейд-Векс”, ТОВ “Маркторг” та ТОВ “Фабія-К” відповідно до яких товариства-контрагенти підтверджують фактичне виконання умов договорів купівлі-продажу № 10/2-2016 від 03.10.2016, № 10/2-2016 від 17.10.2016, обумовлених його змістом, щодо поставки на користь ТОВ “ЗЛГЗ “Златогор” комплектуючих для виробництва лікеро-горілчаної продукції, дріжджів та сувенірних пляшок у вказаному у накладних асортименті, обсягах та сумах.

Товариства-контрагенти позивача не отримували від органів державної податкової служби запитів щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ “ЗЛГЗ “Златогор” у податкових періодах 2016 року та не надавали з цього приводу ніяких первинних документів. контролюючим податковим органам, в якому товариства перебувають на обліку, не призначалися і не здійснювалися будь-які податкові перевірки з питань дотримання податкового та іншого законодавства, зустрічні звірки за весь період здійснення ними своєї господарської діяльності, в тому числі і щодо взаємовідносин з ТОВ “ЗЛГЗ “Златогор”.

ТОВ “Трейд-Векс” та ТОВ “Маркторг” на вимогу суду підтвердили організацію і ведення бухгалтерського обліку його господарсько-фінансової діяльності їх директором ОСОБА_6, який безпосередньо організовує облік товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів, своєчасне відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій, пов’язаних з їх рухом, реалізацію продукції, виконання робіт/послуг, а також розрахункових операцій, у зв’язку з чим суд не бере до уваги посилання відповідача на наявність пояснення вказаної особи, про начебто його непричетність до фінансово-господарської діяльності зазначених товариств.

Товариства-контрагенти позивача підтверджують реальність поставки на адресу ТОВ “ЗЛГЗ “Златогор” вищезгаданих товарно-матеріальних цінностей.

З огляду на вищезазначене, враховуючи, що на момент здійснення спірних господарських операцій їх учасники були належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податків, тобто мали спеціальну податкову правосуб’єктність, зважаючи на те, що факт реального здійснення спірних господарських операцій підтверджується сукупністю належним чином складених первинних документів, враховуючи наявність причино-наслідкового зв’язку між здійсненими позивачем операціями з придбання товарно-матеріальних цінностей та потребою їх використання у власній господарській діяльності, та зважаючи на те, що чинне законодавство не передбачає відповідальності одного платника податку за можливу неправомірність дій іншого, в діях позивача відсутні порушення приписів пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а зазначені відповідачем в акті перевірки висновки є хибними і протиправними, а відтак, податкове повідомлення-рішення від 03.07.2017 року № НОМЕР_1 не відповідає критеріям правомірності рішень суб’єкта владних повноважень, які визначені частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на що останнє підлягає визнанню протиправним і скасуванню, позаяк порушує право позивача на формування податкового кредиту з податку на додану вартість згідно вимог Податкового кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 – 246, 255, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 03.07.2017 № НОМЕР_1 про збільшення ТОВ “Золотоніський лікеро-горілчаний завод “Златогор” грошового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 4063551,00 грн, в тому числі 2709034,00 грн – основний платіж, 1354517,00 грн – штрафні санкції.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11 г, ідентифікаційний код 39440996) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Золотоніський лікеро-горілчаний завод “Златогор” (19700, Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Січова, 22, ідентифікаційний код 31082518) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 60953 (шістдесят тисяч дев’ятсот п’ятдесят три) грн 27 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення складено у повному обсязі 02.02.2018.

Суддя В.О. Гаврилюк