Рішення № 71977088, 31.01.2018, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2018 р. Справа № 818/2144/17

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравченка Є.Д., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Державна казначейська служба України про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства оборони України (далі - відповідач), третя особа - Державна казначейська служба України, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо невиконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду по справі № 577/4627/16-а від 06.06.2017 про зобов’язання Міністерства оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей";

- стягнути з Міністерства оборони України грошові кошти в рахунок компенсації моральної шкоди у розмірі 49450, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що постановою Конотопського міськрайонного суду від 10.03.2017 по справі № 577/4627/16-а адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправною відмову Міністерства оборони України у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги на підставі ст. 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", зобов’язано Міністерство оборони України виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу як військовослужбовцю, якому після звільнення з військової служби встановлено інвалідність, яка настала внаслідок контузії, отриманої під час виконання обов’язків військової служби.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 по справі № 577/4627/16-а постанову Конотопського міськрайонного суду від 10.03.2017 скасовано, прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо неприйняття рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", зобов’язано Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Військовим комісаром ОСОБА_2 об’єднаного військового комісаріату копії документів позивача направлено до ОСОБА_3 фінансів Міністерства оборони України для прийняття рішення комісією, проте вищевказане судове рішення відповідачем не виконується, у зв’язку із чим позивач звернувся до суду із даним позовом.

Крім того, позивач стверджує, що тривалим невиконанням рішення суду йому було задано душевних страждань, а тому просить стягнути з Міністерства оборони України моральну шкоду у розмірі 49 450,00 грн.

У судове засідання позивач не з’явився, подав до суду письмову заяву про розгляд справи без його участі.

Представники відповідача і третьої особи у судове засідання, також, не прибули, від відповідача до суду надійшов письмовий відзив, в якому відповідач позовні вимоги не визнав, оскільки вважає їх незаконними та безпідставними.

Згідно із ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Частиною 9 цієї статті встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

На виконання вимог ч. 13 ст. 10 та ч. 1 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч. 4 ст. 229 КАС України).

Таким чином, враховуючи наведені обставини, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, справа розглянута в письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Постановою Конотопського міськрайонного суду від 10.03.2017 по справі № 577/4627/16-а адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправною відмову Міністерства оборони України у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги на підставі ст. 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", зобов’язано Міністерство оборони України виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу як військовослужбовцю, якому після звільнення з військової служби встановлено інвалідність, яка настала внаслідок контузії, отриманої під час виконання обов’язків військової служби (а.с. 7а-8).

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 по справі № 577/4627/16-а постанову Конотопського міськрайонного суду від 10.03.2017 скасовано, прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо неприйняття рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", зобов’язано Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (а.с. 9-10).

ОСОБА_2 об’єднаного військового комісаріату від 26.07.2017 № ф/3485 позивача повідомлено, що відповідно до ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 року по справі №577/4627/16-а за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України Сумським обласним військовим комісаріатом, 07.07.2017 за вих. № 11/1446 копії документів ОСОБА_1 повторно направлено на розгляд до ОСОБА_3 фінансів Міністерства оборони України для прийняття рішення комісією. Про прийняте рішення комісією Міністерства оборони України буде повідомлено додатково (а.с. 12).

ОСОБА_2 об’єднаного військового комісаріату від 11.10.2017 № 4925 позивача повідомлено, що станом на 10.10.2017 з ОСОБА_3 фінансів Міністерства оборони України жодних документів щодо прийняття рішення комісією з питання, яке позивач ставить у своєму листі на адресу ОСОБА_2 ОМВК не надходило (а.с. 11).

ОСОБА_3 фінансів від 12.10.2017 № 3/6/3567 ОСОБА_1 повідомлено, що якщо за рішенням суду визначати розмір одноразової грошової допомоги на час повторного огляду органами Медико-соціальної експертної комісії (15.12.2011), має застосовуватися Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499, відповідно до якого розмір допомоги визначається з грошового забезпечення військовослужбовців. Без архівних даних про розмір грошового забезпечення, яке ОСОБА_1 отримував на день звільнення з військової служби, немає можливості виконати судове рішення, оскільки в його особовій справі немає таких даних (а.с. 13).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Згідно із ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового оскарження.

Статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами та їх об’єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Згідно із ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд,крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись, зокрема з поміж іншого, про наявність права на позов у матеріальному розумінні, а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

З матеріалів справи вбачається, що позивач обрав свій захист шляхом подання позову про визнання протиправною бездіяльності щодо невиконання рішення суду та в його обґрунтування посилається на невиконання відповідачем постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 по справі № 577/4627/16-а.

Тобто, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.

Відповідно до вимог ч.ч. 2, 4 ст. 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Крім того, відповідно до ст. 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення.

Згідно вимог ч. 1 ст. 383 КАС України, особа-позивач на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Таким чином, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Тобто, якщо позивач вважав, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаної постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017, порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звернутись до суду в порядку ст. 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, а не пред'являти новий адміністративний позов.

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні від 19.03.1997 року по справі "Горнсбі проти Греції", суд вважає, що даний спір, який склався з приводу невиконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 по справі № 577/4627/16-а, не може бути розглянутий судом як новий, в порядку нового позовного провадження.

Оскільки, звертаючись до суду з даним позовом, позивач обрав не передбачений чинним законодавством спосіб захисту своїх порушених прав, який не забезпечує відновлення порушеного права позивача, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову у цій частині необхідно відмовити.

Враховуючи, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є похідною від вимоги про визнання бездіяльності протиправною, підстави для її задоволення, також, відсутні.

Крім того, стосовно відшкодування моральної шкоди суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Положеннями ст. 56 Конституції України, гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно із положеннями ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.

Згідно із ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 № 4 (пункт 3) визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрату немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктами 4, 5 зазначеної Постанови встановлено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами цей розмір підтверджується. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Вказану частину позовних вимог позивач мотивував тим, що тривале невиконання рішення суду завдало йому душевних страждань.

Проте, позивачем не надано доказів на підтвердження факту заподіяння моральної шкоди, моральних або фізичних страждань внаслідок протиправної поведінки відповідача, не підтверджено наявність причинного зв'язку між моральною шкодою і можливими протиправним діянням відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Державна казначейська служба України про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного тексту рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Д. Кравченко