Рішення № 71976455, 22.01.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2018 р. Справа № 341/1404/17

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Панікара І.В.,

за участю секретаря судового засідання Подольської Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування припису від 31.08.2017 та постанови №11/1009/т5/2017 від 12.09.2017,-

за участю: позивача - ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача - ОСОБА_3,

ВСТАНОВИВ:

26.09.2017 року ОСОБА_1 (надалі – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування припису від 31.08.2017 року та постанови № 11/1009/т5/2017 від 12.09.2017 року.

Вимоги адміністративного позову мотивовані посиланнями на не обгрунтованість оскаржуваних рішень відповідача, у зв'язку з наявністю преюдиційних судових рішень, що набрали законної сили, які обумовлюють відсутність законних підстав у відповідача для їх винесення. Окрім того, позивачем вказано на надміру великий розмір застосованої до нього штрафної санкції, що значно перевищує дозволений законодавством розмір.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав наведених в позовній заяві. Вимогу прохальної частини позовної заяви, визначену під № 1 - про визнання строку оскарження постанови пропущеним з поважних причин, просили не вирішувати у зв'язку з помилковим її включенням до позовних вимог, та як таку, що не має відношення до суті заявленого позову.

Представник відповідача щодо задоволення адміністративного позову заперечила з підстав наведених в письмовому запереченні на позовну заяву.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази, судом встановлено наступне.

Посадовими особами Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил відносно будівництва об'єкту магазину, що розташований по вул. Шевченка, 6 «а» м. Галич , Івано-Франківська область.

За результатами проведеної перевірки, відповідачем складено акт перевірки за № 551/1009/т8/17 від 31.08.2017 року, згідно висновків якого встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 без дозволу про початок виконання будівельних робіт проводиться будівництво магазину за адресою м. Галич, вул. Шевченка 6А, чим порушено частину 1 статті 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (а.с. 9-18).

Того ж дня головним державним інспектором складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності по факту виконання будівельних робіт без дозволу на їх виконання (а.с. 6,7).

Окрім того, встановлено, що 31.08.2017 року відповідачем винесено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким позивача зобов'язано усунути виявлені порушення шляхом реєстрації дозвільних документів на початок виконання будівельних робіт, або привести земельну ділянку до попереднього стану у термін до 2-х місяців. (а.с.8)

На підставі вищевикладених документів, відповідачем винесено постанову за № 11/1009/т5/2017 від 12.09.2017 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 623 080 гривень (а.с. 5).

Надаючи правову оцінку обгрунтованості вищевказаним рішенням суб'єкта владних повноважень, суд виходив із наступного.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 р. № 553.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю розглядають відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Згідно положень пункту 5 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553 (надалі - Порядок), державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється Інспекціями за територіальним принципом (у межах областей) у порядку проведення планових та позапланових перевірок.

Відповідно до вимог пункту 7 Порядку, позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи інспекції.

Підставами для проведення позапланової перевірки є: подання суб'єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об'єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням чи письмової заяви про проведення перевірки щодо дотримання суб'єктом господарювання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності; необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні та декларації про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні та декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів; виявлення факту самочинного будівництва об'єкта; перевірка виконання суб'єктом містобудівної діяльності вимог приписів інспекцій; перевірка виконання суб'єктом господарювання вимог інспекції щодо усунення порушень ліцензіатом ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності; звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства; вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

Пунктом 11 Порядку передбачено, що посадові особи інспекцій під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право складати протоколи про вчинення правопорушень та акти перевірок, і накладати штрафи у межах повноважень, передбачених законом та видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та/або зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

Згідно положень пунктів 17-20 Порядку, за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки. У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (далі - припис). Акт перевірки складається у двох примірниках. Один примірник надається суб'єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, а другий залишається в інспекції. Припис складається у двох примірниках та підписується посадовою особою інспекції, яка провела перевірку. Один примірник припису залишається в інспекції, а інший надається суб'єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 3 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" (надалі - Закон), накладати штраф в межах та відповідно до вимог, визначених Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", мають право від імені органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду - головні інспектори будівельного нагляду.

Приписами частини 1 статті 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об’єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля", підключення об’єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Аналізуючи зміст оскаржуваної постанови, суд зазначає, що посадовою особою відповідача в резолютивній її частині зазначено: « постановив, визнати ФОП ОСОБА_1 винним у вчинені правопорушення, передбаченого абзац 3 пункт 3 частини 2 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», та накласти штраф у сумі 623080 гривень….».

Водночас, структура норми пункту 3 частини 2 статті 2 зазначеного Закону передбачає тільки 2 абзаци. Зокрема, вказана норма визначає, що суб’єкти містобудування, які є замовниками будівництва об’єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за виконання будівельних робіт без отримання дозволу на їх виконання:

- на об’єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів з середніми наслідками (СС2), - у розмірі трьохсот сімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб;

- на об’єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів із значними наслідками (СС3), - у розмірі дев’ятисот прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Поряд із цим, вид об'єкту будівництва та його взаємозв'язок із складністю визначає Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо удосконалення містобудівної діяльності». Зокрема, пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень даного Закону визначено, що з дня набрання чинності цим Законом об’єкти будівництва: I та II категорій складності належать відповідно до об’єктів з незначними (СС1) наслідками; III та IV категорій складності належать відповідно до об’єктів з середніми (СС2) наслідками; V категорії складності належать відповідно до об’єктів із значними (СС3) наслідками.

При цьому суд зазначає, що категорія складності об'єкту визначається експертним шляхом на стадії його проектування.

У відповідності до змісту декларації про початок будівельних робіт за № ІФ 082151190594 від 29.04.2015 року в якій також зазначено і про наявність відповідного експертного висновку ДП «Держбудекспертиза», категорія складності об'єкту будівництва – ІІ (друга) (а.с. 19-20).

Таким чином, у випадку наявності визначених законом передумов, а в контексті існуючого спору – за правопорушення у вигляді виконання будівельних робіт на об'єктах II категорій складності, що належать відповідно до об’єктів з незначними (СС1) наслідками, без отримання дозволу на їх виконання, відповідальність як у зазначеній позивачем нормі Закону так і у визначеному ним розмірі не передбачена.

Щодо наявності у відповідача обґрунтованих передумов для притягнення позивача до відповідальності за правопорушення у вигляді виконання будівельних робіт без дозволу виконання будівельних робіт, суд зазначає наступне.

У вищевказаному акті проведеної перевірки за № 551/1009/т8/17 від 31.08.2017 року, в описі виявлених порушень позивачем зазначено – виконання будівельних робіт без дозволу виконання будівельних робіт (ст.З7 України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Як наслідок, у винесеному того ж дня оскаржуваному приписі відповідач констатуючи зазначене порушення, з метою усунення виявлених порушень, вимагав у позивача: 1) зупинити підготовчі та будівельні роботи; 2) оформити дозвільні документи на початок виконання будівельних робіт, або привести земельну ділянку до попереднього стану у термін 2-х місяців.

Як пояснила в судовому засіданні представник відповідача, передумовою для висновку про відсутність у позивача дозвільних документів слугував наказ управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Івано-франківській області за №91 від 14.08.2015 року, яким скасовано декларацію про початок будівельних робіт позивача № ІФ 082151190594 від 29.04.2015 року. При цьому зазначила, що хоча даний наказ в подальшому і скасовано судом, однак при цьому не зобов'язано повторно зареєструвати декларацію, що є передумовою для її чинності.

Як встановлено в судовому засіданні, постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду у справ № 809/4428/15 за позовом ОСОБА_1 до управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Івано-франківській області, що залишена в силі ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.05.2017 року у справі № 876/3947/17, наказ управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Івано-Франківській області за №91 від 14.08.2015 року скасовано.

Частиною 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже суд, в даному випадку, не з'ясовує обставини щодо правомірності винесеного відповідачем та зазначеного вище по тексту постанови наказу.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідачем не вчинено жодних дій по відновленню порушених прав позивача.

Суд звертає увагу на те, що відповідач мав самостійно відновити порушені права позивача в даному випадку шляхом відновлення відомостей про державну реєстрацію вказаних декларацій в Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів Держархбудінспекції.

Твердження відповідача про дискреційній повноваження в частині зобов'язання його відновити відомості про державну реєстрацію є хибними, оскільки вказана вище по тексту декларація про початок виконання будівельних робіт, і відновлення відомостей про державну реєстрацію в даному випадку здійснюється за наслідками визнання протиправним та скасування рішень, якими скасована така державна реєстрація декларацій, згідно рішення суду.

Суд наголошує, що відновлення відомостей про державну реєстрацію декларацій та безпосередньо державна реєстрація декларацій у відповідності до Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” не є тотожними поняттями за своїм змістом та суттю.

На переконання суду, посадовим особам відповідача, в момент здійснення перевірки позивача повинно було б бути достеменно відомо про наявність факту скасованого наказу управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Івано-Франківській області за №91 від 14.08.2015 року, оскільки зазначений наказ виданий їх же установою, а отже і про існування не скасованої декларації про початок виконання будівельних робіт у позивача.

Зазначене, на думку суду, як мінімум, повинно було б слугувати передумовою для не здійснення констатації факту про допущені порушення та винесення оскаржуваних рішень збоку відповідача, а натомість – у проведенні консультативної або фактичної допомоги позивачу у технічному вирішенні питання про відновлення відомостей по декларації у відповідному реєстрі. Однак цього зроблено не було.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З урахуванням наведеного, за умов коли оскаржувані рішення відповідача винесено не обґрунтовано, без урахування всіх обставин по справі та всупереч вимогам діючого законодавства, останні слід визнати протиправними та скасувати, а вимоги позивача такими, що підлягають до задоволення.

Судовий збір при поданні позову позивачем не сплачено, інших витрат по справі не заявлено, внаслідок чого у суду відсутні передумови для вирішення питання про розподіл судових витрат.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати припис Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Івано-Франківській області про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 31.08.2017 року, виданого забудовнику фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1.

Визнати протиправною та скасувати постанову управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Івано-Франківській області за № 11/1009/т5/2017 від 12.09.2017 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

ОСОБА_1 (і.н. - НОМЕР_1) - вул. Шептицького 9, м. Галич, Івано-Франківська область, 77101;

Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 37952250) - вул. І.Франка 4, м. Івано-Франківськ 76000.

Суддя Панікар І.В.

Рішення складене в повному обсязі 29 січня 2018 р..